Постанова 4814 № 534/1438/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 534/1438/20 Номер провадження 22-ц/814/2059/21Головуючий у 1-й інстанції Морозов В. Ю. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Хіль Л.М., суддів: Гальонкіна С.А., Прядкіної О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 червня 2021 року ухвалене під головуванням судді Морозова В.Ю. (відомості про дату складання повного тексту рішення відсутні) по справі за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути аліменти з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову вказував, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначав, що 28.10.2019 та 28.02.2019 за інформацією Центру ПМСД м. Горішні Плавні № 638 та № 127 повідомлено, що мати дитини не виконує свої обов`язки в питанні збереження здоров`я дитини, двері медичній сестрі не відкриває, на телефонні дзвінки не відповідає. Також медичні працівники звертали увагу батьків, що хлопчик не добре додає у вазі, іноді не доглянутий. Мати ігнорує рекомендації дільничного лікаря та зі слів сусідів, батьки часто сваряться і періодично їх бачать з ознаками сп`яніння з дитиною на руках. Вказував, що працівники служби неодноразово відвідували сім`ю ОСОБА_2 за місцем проживання , але двері жінка не відкривала, на телефонні дзвінки не відповідає. 08.07.2020 на засідання комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 не з`явилась. Прийнято рішення взяти на облік служби малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитину, яка проживає в сім`ї, де батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків та рекомендовано ОСОБА_1 звернутись до служби стосовно вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини разом з ним. Станом на 23.09.2020 ОСОБА_1 так і не звернувся з заявою про визначення місця проживання дитини з ним. З ОСОБА_2 неодноразово проводились профілактичні бесіди та остання надавала письмові пояснення, в яких категорично не визнавала проблем у власній родині, відмовлялась від співпраці, ігнорувала рекомендації спеціалістів служби. 24.09.2020 виконавчим комітетом Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області було прийнято позачергове рішення про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від його батьків та його влаштування. Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 червня 2021 року позов органу опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 відносно його сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Передано неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на опікування органу опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, що становить 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на дитину. Аліменти стягнуто на користь державного закладу, прийомної сім`ї, дитячого будинку сімейного типу або опікуна (піклувальника), де буде перебувати малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, що становить 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на дитину. Аліменти стягнуто на користь державного закладу, прийомної сім`ї, дитячого будинку сімейного типу або опікуна (піклувальника), де буде перебувати малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Аліменти стягнуто щомісячно, починаючи з 30 вересня 2020 року до повноліття дитини. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь держави 1681 грн. 60 коп. судового збору з кожного. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що в матеріалах справи відсутні докази про неналежне виконання своїх обов`язків відносно його сина, докази які містяться в матеріалах справи стосуються матері- ОСОБА_2 . Зазначає, що доглядав за своїм батьком, який перебував у тяжкому стані, а тому дитина тимчасово не могла бути передана під його нагляд. Вказує, що зазначені обставини не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав. Орган опіки та піклування в судове засідання не з`явився. Надіслав заяву про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 у їх відсутність. Щодо належного повідомлення відповідачів слід зазначити натупне. Апеляційним судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідачів за зазначеними адресами у справі. Поштові повідомлення про виклик до суду на судові засідання призначені на 07.12.2021 року на 10 год. 40 хв. та на 21.12.2021 року на 11 год. 20 хв. були повернуті до апеляційного суду із заначенням «адресат відсутній за вказаною адресою». У постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 753/12496/18 (провадження № 61-4961св19), від 01 липня 2020 року у справі № 216/5341/14-ц (провадження № 61-25996св18), від 13 січня 2021 року у справі № 199/7620/19 (провадження № 61-12590св20), на які суд апеляційної інстанції послався в оскаржуваному судовому рішенні, Верховний Суд дійшов таких висновків. За загальним правилом повернення надісланої кореспонденції до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача, а також не може беззаперечно свідчити про його відмову від одержання кореспонденції чи про його незнаходження за адресою, повідомленою суду. В той же час, відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання процесуальні документи надсилаються учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважаються доставленими, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема закінчення встановленого строку зберігання. Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Таким чином, відповідачі вважаються, такими, що належним чином повідомлені про судовий рогляд. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За таких обставин, апеляційний суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Місцевим судом вірно встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , 1983 року народження, є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 11). Згідно повідомлення адміністрації Центру ПМСД м. Горішні Плавні від 06.06.2019 за вих. № 343 за адресою: АДРЕСА_1 прибула новонароджена дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина народилась в машині екстреної медичної допомоги та з 11.05.2019 по 06.06.2019 перебувала на лікуванні у відділенні інтенсивного виходжування новонароджених Полтавської обласної клінічної лікарні і з 06.06.2019 переведена у дитяче відділення «КНП ЛІЛ І рівня м. Горішні Плавні» для подальшого медичного спостереження, виходжування та лікування. 07.06.2019 мати з дитиною самовільно залишила відділення, незважаючи на проведені роз`яснювальні бесіди завідуючої дитячим відділенням ОСОБА_4 та завідуючої педіатричним відділенням Центру ПМСД м. Горішні Плавні Соловей Л.О. (а.с. 19) Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 10.06.2019 за адресою: АДРЕСА_1 умови проживання задовільні, у новонародженої дитини є окреме місце для сну, одяг та необхідні речі, дитина перебуває на штучному вигодовуванні. Санітарно-гігієнічний стан помешкання частково задовільний (а.с. 20). За повідомленням Центру ПМСД м. Горішні Плавні від 28.10.2019 № 638 та від 28.02.2020 № 127 мати не виконує своє батьківські обов`язки в питанні збереження здоров`я своєї дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21, 23). Згідно інформації ВП № 2 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області (вих. № 4190/115/110/14/01-2020) 30.06.2020 близько 18 год. 23 хв. поруч з «Парковим озером» ОСОБА_2 неналежним чином доглядала за дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстровано у ВП № 2 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області ЄО № 4706 від 30.06.2020 (а.с. 25). 08.07.2020 на засідання комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 не з`явилась. Прийнято рішення взяти на облік служби малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитину, яка проживає в сім`ї, де батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків та рекомендовано ОСОБА_1 звернутись до служби стосовно вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини разом з ним. Проте, ОСОБА_1 до служби у справах дітей, сім`ї та молодіжної політики з приводу визначення місця проживання дитини разом з ним не звертався. Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 умови проживання частково задовільні. Постачання електроенергії відключено. З ОСОБА_2 проведено бесіду та рекомендовано звернутись до лікаря-нарколога, відвідувати з дитиною лікаря педіатра та належним чином виконувати батьківські обов`язки. Сім`ю залишено на контролі ССДСМП. Відповідно до інформації ВП № 2 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області від 23.09.2020 (вих. № 6430/115/110/14/01-2020) інспектором ювенальної превенції 13.07.2020 складено протокол від 22.09.2020 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та направлено на медичний огляд ОСОБА_2 . Згідно медичного висновку № 6 від 22.03.2020 ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп`яніння. 13.07.2020 складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП відносно ОСОБА_2 . Батько дитини ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 2, 3 ст. 185 КК України та ч. 1 ст. 187 КК України. (а.с. 30-31). Згідно характеристики з місця проживання наданої ОСББ «Гірники» ОСОБА_2 мешкала по АДРЕСА_1 з 2014 року. Увесь час вела асоціальний спосіб життя, після народження дитини постійно перебувала на підпитку, були постійні сварки та побиття. ОСОБА_1 вів аморальний спосіб життя. Характеризуються вкрай негативно. Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що факт ухилення відповідачів без поважних причин від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дитини, який знайшов своє підтвердження у судовому засіданні та позбавлення відповідачів батьківських прав буде відповідати інтересам дитини. Будь-яких доказів протилежного суду не надано. Доказів на підтвердження обставин, які перешкоджали б відповідачам у виконанні ними своїх обов`язків по відношенню до дитини, матеріали справи не містять. Апеляційний суд вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до частини першоїстатті 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Тлумачення пункту 2 частини першоїстатті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками. Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шостастатті 19 СК України). Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (Hunt v. Ukraine, №31111/04, § 58, ЄСПЛ , від 07 грудня 2006 року). Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06). В даному випадку матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження ухилення відповідача ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітнього сина, яке має систематичний характер. Також суд критично оцінює доводи апелянта про те, що він має намір піклуватися про дитину та належним чином реалізовувати свої батьківські права та виконувати обов`язки, оскільки він не вчиняв будь-яких дій, які б свідчили про бажання піклуватися про дитину. Сам по собі факт заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог про позбавлення його батьківських прав та подання апеляційної скарги на рішення суду в даному конкретному випадку не можуть свідчить про належний його інтерес до дитини. Встановлені у справі обставини свідчать про те, що попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини без позбавлення його батьківських прав і покладення на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків, є недоцільним та суперечитиме інтересам дитини. Доводи апеляційної скарги про те, що він не міг забрати дитину на виховання до себе через тяжку хворобу батька, не заслуговують на увагу, оскільти батьтко, з його слів, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та у справі відсутні належні докази які б свідчили про бажання піклуватися про дитину та, що ОСОБА_1 належним чином виконує свої батьківські обов`язки . Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04). За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задовлення, а рішення місцевого суду без змін. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі. Відтак, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 9459 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 червня 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 9459 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л.М. Хіль Судді С.А. Гальонкін О.В. Прядкіна Повний текст постанови складено 22.12.2021 року