Постанова 4807 № 332/1495/20

Дата документу 14.12.2021 Справа № 332/1495/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №332/1495/20 Головуючий у 1 інстанції: Яцун О.С. Провадження № 22-ц/807/3666/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Онищенка Е.А. при секретарі: Бєловій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2020 року по справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2020 року Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення. В обґрунтування позовних вимог зазначали, що ОСОБА_1 належить нежитлове приміщення загальною площею 255,5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 літ. А-4. Концерном «Міські теплові мережі» у період з листопада 2019 року по квітень 2020 року відпущено теплову енергію на вказане нежитлове приміщення, оплата за отримані послуги відповідачем не здійснювалася, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 26460,35 грн., на яку позивачем нараховано 3% річних у розмірі 57,13 грн.. Посилаючись на наведені обставини, Концерн «МТМ» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 26403,22 грн., 3% річних у розмірі 57,13 грн. та судові витрати у розмірі 2102 грн. Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2020 року з урахуванням ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення у розмірі 26403,22 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у розмірі 2102 грн., 3% річних у розмірі 57,13 грн. Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2020 року залишено без задоволення. Не погоджуючись із вищезазначеним заочним рішенням, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 заявлено клопотання, в якому скаржник просив витребувати у Концерну «МТМ»: схему постачання теплової енергії (централізованого опалення) у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , або технічний паспорт, або інший документ, який відображає усі інженерні мережі будинку, за допомогою яких здійснюється опалення у ньому; відомості, щодо наявності та/або відсутності у вищезазначеному приміщенні опалювальних приладів чи тепловіддавальних поверхонь, радіаторів, інших комунікацій пов`язаних із наданням послуги постачання теплової енергії (централізованого опалення); документи, в тому числі акти, тощо, щодо відключення споживача від мереж постачання теплової енергії (централізованого опалення) за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення VII, літ. А-4; документи, що підтверджують відкриття особового рахунку із надання послуг централізованого опалення (постачання теплової енергії) попередньому власнику приміщення (АТ «Укрсоцбанк») за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення VII, літ. А-4, нарахування та стягнення плати за відповідні послуги; В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 зазначає, що відповідачем право власності на приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення VII, літ. А-4 набуто 25 червня 2019 року, а отже, до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189 та Правила надання послуг з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ N 830 від 21.08.2019 року. При цьому, згідно із чинним законодавством, враховуючи, що в матеріалах справи відсутня сторонами угода з приводу надання комунальних послуг, стягнення оплати можливо лише за фактично надані комунальні послуги. Втім, за відсутності у приміщенні тепловіддавальних поверхонь (радіаторів та трубопроводів систем опалення), приміщення вважається таким, що не має опалювальної площі. Так, до моменту придбання ОСОБА_1 нежитлового приміщення, останнє належало АТ «Укрсоцбанк» та виставлялося на продаж на електронному майданчику «Prozzoro. Продажі» Одним із завантажених щодо об`єкту файлів є електронний документ під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у якому, серед іншого є відсканований документ під назвою Експертний висновок від 26 листопада 2009 року на Об`єкт, в якому зазначено, наявність у приміщенні центральної каналізації та центрального водопроводу, а у графі опалення зазначено - «не встановлено». Окрім цього, з 2009 року по момент придбання Об`єкту Відповідачем, власнику Об`єкту АТ «Укрсоцбанк» не нараховувалася і не стягувалася плата за надання послуги централізованого опалення чи постачання теплової енергії. ОСОБА_1 також посилається на неналежність та недопустимість рахунків, актів приймання-передачі теплової енергії, оскільки останні не містяться застосованої формули та джерел отриманих даних, видані Концерном «МТМ» в односторонньому порядку, на адресу відповідача не направлялись, а отже не узгоджені з ним. Реєстри на відправку рекомендованих листів не можуть братися судом до уваги, оскільки вони не містять штрихового кодового ідентифікатора. Також, позивачем на підтвердження фактичного надіслання кореспонденції оператором поштового зв`язку, не надано жодного розрахункового документу. Крім вищенаведеного, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначено, що відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції надав хибну оцінку діяв скаржника, оскільки останній грошових коштів на банківський рахунок Концерну «МТМ» ніколи не сплачував і жодною своєю дією не визнавав наявність договірних взаємовідносин із Позивачем. Здійснення ОСОБА_1 платежу на рахунок виконавчої служби було спрямовано з метою зняття і недопущення обтяжень наявного у Відповідача майна, в тому числі, для вільної можливості розпоряджатися банківськими рахунками, які в обов`язковому порядку арештовуються виконавцем під час відкриття виконавчого провадження. Таким чином, дії ОСОБА_1 зі сплати грошових коштів в рамках виконавчого провадження не можуть прирівнюватися до визнання обставин наявності боргових зобов`язань перед Концерном «МТМ», і не можуть братися судовими органами до уваги під час оцінки спірних взаємовідносин, оскільки були направлені виключно на запобігання обмеженням у користуванні своєю власністю, а також необхідністю вчинення нотаріальних дій. У відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність її доводів, Концерн «МТМ» просять заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2020 року у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Концерн «МТМ» зазначає, що посилання скаржника на ЗУ «Про житлово-комунальні полсуги» від 01.09.2019 року № 2189 є безпідставними, оскільки згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Постановою КМУ №1022 від 08.09.2021 року внесено зміни до Постанови Кабінету міністрів Про затвердження правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії № 830 від 21.08.2019 року, у тому числі, щодо публічних договорів приєднання. 02 жовтня .2021 року Концерном «МТМ» на офіційному сайті розміщено текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії. Тобто, враховуючи норми чинного законодавства та численні зміни внесенні протягом періоду з 01 травня 2019 року, а також дату розміщення тексту договору на сайті Концерну «МТМ» новий договір (за Правилами №830) буде чинним з 01 листопада 2021 року. Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189 до моменту укладення нових договорів діють договори укладені відповідно до Правил №630. У зв`язку з відсутністю укладеного договору між Позивачем та Відповідачем, відносини регулюються Правилами №630. Аргументи Лаішевкіна А.В. щодо відсутності у приміщенні тепловіддавальних поверхонь (радіаторів та трубопроводів системи опалення) Концерн МТМ також вважають безпідставними, оскільки приміщення приєднане до внутрішньобудинкової системи житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , порядок обліку та оплати послуг визначається Правилами 630, а саме у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі. А у разі його відсутності за нормативами(нормами) споживання. Нормативи(норми) споживання для нежитлових приміщень визначаються згідно з річною питомою нормою споживання теплової енергії на 1 кв. м. опалювальної площі у відповідності до «Норм та вказівок по нормуванню палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» Керівного технічного матеріалу (КТМ) 204 Україна 244-94 та Державним будівельним нормам України В.2.5-67:2013. Щомісячні нарахування за використану теплову енергію здійснювались за показами будинкового приладу пропорційно опалювальній площі відповідача, яка складає 255,5 м2. У зв`язку з тим, що система опалення в приміщенні Відповідача відноситься до загальної системи централізованого опалення житлового будинку, відсутність радіаторів та трубопроводів не означає відсутність споживання комунальних послуг з опалення, так як теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання і конвекції, і поширюється тепло не тільки від радіаторів, а й від інших елементів системи опалення (розподільчі трубопроводи, стояки, тощо). При цьому, доказів щодо відключення нежитлового приміщення відповідно до п.п. 25, 26 Правил 630, ОСОБА_1 не надано. Судове засідання, призначене на 04 жовтня 2021 року, з метою реалізації прав учасників справи, враховуючи позицію ОСОБА_1 щодо відсутності у спірному приміщенні опалювальних приборів, було відкладено у зв`язку з витребуванням від Концерну «МТМ» відомостей щодо фактичної наявності опалювальних приборів в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення VII, літ. А-4. 10 грудня 2021 року від Концерну «МТМ» на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копії акту обстеження системи теплопостачання від 24 липня 2019 року за адресою: АДРЕСА_2 . Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити її з вищевказаних підстав. Представник Концерну «МТМ» - Проценко В.О. у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 176). Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що нежитлове приміщення загальною площею 255,5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 літ. А-4, на праві власності належить ОСОБА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою № 188601843 від 13 листопада 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 30). Судом першої інстанції також встановлено, та підтверджується актами приймання-передачі щодо відпущення теплової енергії з листопада 2019 року по квітень 2020 року, що Концерном «МТМ» надавались послуги централізованого опалення у нежитлове приміщення загальною площею 255,5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 літ. А-4 (а.с. 8-19). З реєстру на відправку рекомендованих листів вбачається, що Концерном «МТМ» направлялись на адресу ОСОБА_1 рахунки та акти приймання-передачі (а.с. 20-24). Також, вбачається, що 17 грудня 2019 року Концерном «МТМ» на адресу ОСОБА_1 направлявся лист з пропозицією укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 704479 з договором, що підтверджується копією накладної та квитанцією про сплату послуги за пересилання (а.с. 25-29). У зв`язку з відсутністю укладеного договору, облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Відповідно до розрахунків за спожиту теплову енергію заборгованість відповідача за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року складає 26403,22 грн. (а.с.6). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності, та того, що за приписами ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Враховуючи, що Концерн «МТМ» в опалювальні періоди виконувало свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, у ОСОБА_1 виник обов`язок оплати за надані послуги. Стягуючи з ОСОБА_1 3% річних від суми заборгованості у розмірі 57,13 грн., нарахованих за період порушення грошового зобов`язання, суд першої інстанції керувався приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, якими встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З зазначеним висновком суду, колегія погоджується в повному обсязі. У відповідності до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (у чинній редакції) індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до абзацу 6 частини третьої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку. Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Пунктом 8 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», встановлено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на підставі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630. Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова Верховного суду України від 30.10.2013 по справі 6-59цс13). Відсутність укладеного між сторонами договору, обов`язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальній організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правова позиція Верховного Суду України у справі №6-2954цс15). Заперечуючи проти факту отримання послуг з опалення від Концерну «МТМ», ОСОБА_1 посилався на те, що в нежитловому приміщенні, заборгованість за опалення якого, стягнута оскаржуваним рішенням, відсутні опалювальні прибори, жодні інженерні прилади, за допомогою яких може надаватися послуги з централізованого опалення. На підтвердження своїх заперечень, ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи акт огляду приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , прим. 7 літ. А-4 від 31 травня 2021 року (а.с. 110-112). В акті, який складено ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_3 зазначено про те, що при огляді вищенаведеного об`єкту жодних опалювальних приладів та/або інженерних приборів, за допомогою яких може надаватися послуги з централізованого опалення, виявлено не було. Вищевказаний акт колегія суддів не приймає з огляду на наступне. Згідно пункту 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил). Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, було визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг. Зокрема вказаним Порядком установлено, що для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинні звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляються протоколом. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, і з дотримання споживачем процедури, визначеної Порядком. Встановлено, що відповідачем не надано акту про відключення приміщень від мереж централізованого опалення, який подається на затвердження відповідної комісії. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні. Крім того, Концерном «МТМ» долучено до матеріалів справи Акт обстеження системи теплопостачання від 24 липня 2019 року (а.с. 179). З вищенаведеного акту вбачається, що комісія у складі інженера І кат. СТА ОСОБА_4 та інженера СТА ОСОБА_5 у присутності відповідального споживача з експлуатації систем теплопостачання ОСОБА_1 , провели технічний огляд системи тепло споживання споживача у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , та встановили наступне: нежитлове приміщення знаходиться у підвалі трьох поверхового житлового будинку. Площа приміщення S=245,92 м2 Система опалення загальна з будинком однотрубна з верхнім розподілом теплоносія. Теплопостачання від котельні ФК «МТМ» Заводського району вул. Адм. Ушакова,

251. Температурний графік котельні 140-70 С°. Теплове обладнання систем опалення: - металеві стояки dy Н = 2,60 м. 9 од.; - трубопровід зворотного теплоносія Т2 dy у підлоги - El = 44,58 м. Централізоване гаряче водопостачання відсутнє нема підвода. Акт від 24 липня 2019 року підписано членами комісії та особисто ОСОБА_1 . За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо відсутності у нежитловому приміщенні опалювальних приборів спростовуються матеріалами справи. Згідно п. 23 Правил користування тепловою енергією, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. З огляду на те, що договір купівлі-продажу теплової енергії відповідачем не укладено, позивач виконав нарахування плати за спожиту теплову енергію на підставі розрахунку теплового навантаження на опалення за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року на загальну суму 26403,22 грн. Відповідно до Правил №630 постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами та іншими нормативними документами. Нежитлове приміщення прим. 7 літ. А-4, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться у житловому будинку, а отже послугу було надано одночасно з початком опалювального сезону. Таким чином, факт отримання послуги підтверджується у тому числі рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2018-2019, 2019-2020 року та розташуванням: приміщення у житловому будинку. Також встановлено, що наказом ДП «УкрНДНЦ» від 13.12.2017 року №414 методом підтвердження за позначенням прийнято національний стандарт ДСТУ ЕN 12831-3:2017 «Енергоефективність будівель. Метод розрахунку проектного теплового навантаження. Частина

1. Теплове навантаження, Модуль М3-3» з набранням чинності з 15 грудня 2017 року. Цей стандарт введено вперше і застосування його вносить низку суттєвих змін у спосіб обчислення тепловтрат приміщень, зокрема при визначенні теплового навантаження будівлі обов`язковим є врахування потенційних втрат тепла до суміжного простору. У межах цього стандарту суміжним простором може бути: інше опалювальне приміщення в межах одного будівельного об`єкта; інша будівельна особа в межах тієї ж будівлі (наприклад, сусідня квартира); неопалювальний простір (неопалювальне горище/підвал, неопалювальний зимовий сад тощо); сусідня будівля. Не рідкими є випадки, коли в будинку в окремих групах приміщень демонтовані радіатори внутрішньо будинкової системи опалення або впродовж тривалого часу відключена запірна арматура на системі опалення приміщення з встановленими індивідуальними приладами розподільного обліку теплової енергії, тоді температура внутрішнього повітря в цих приміщеннях понижується, порівняно з проектною, та на практиці виникають становища, коли температура по обидві сторони внутрішнього огородження суттєво відрізняється і спостерігаються значні втрати тепла через такі огородження. Теплоенергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання і конвекції, і поширюється тепло не тільки від радіаторів, а й від інших елементів системи опалення (розподільчі трубопроводи, стояки тощо). Тіла, предмети, повітря, отримавши теплоенергію від носія, в свою чергу, передають тепло іншим тілам і предметам, нагріті повітряні маси переносять тепло в інші ділянки простору. Тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, і теплоенергія, що міститься в повітрі передається в тому числі і в сусідні приміщення через огороджувальні конструкції суміжних приміщень (стіни, стелі, підлога). Тому можливість визначення конкретної точки і повного обсягу надходження теплової енергії на опалення в конкретному приміщені відсутня. Отже, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання комунальних послуг з опалення, так як і відключення опалення в окремому приміщенні не означає, що споживання комунальних послуг з опалення припиняється у випадку перекриття подачі теплоносія до системи опалення приміщення. Для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги споживач повинен не лише не мати відповідного договору та фактично не користуватися послугами, а відмовитися в установленому порядку від їх отримання. За таких обстави, Концерн «МТМ» мав право на нарахування та правильно нарахував ОСОБА_1 основний борг за поставлену теплову енергію за адресою нежитлового приміщення: АДРЕСА_1 літ. А-4, в період з листопада 2019 року по квітень 2020 року у розмірі 26460,35 грн., від сплати якого відповідач на користь позивача у добровільному порядку ухиляється. За таких обставин, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості. Згідно з частиною другою статті 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом ( місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Між позивачем та відповідачем відсутній укладений договір, а отже під час розрахунків застосовується термін оплати вказаний у пункті 18 Правил. Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_1 не сплатив заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з нього 3 % річних 57,13 грн. Колегія суддів погоджується з розрахунком наданого позивачем щодо нарахування 3% річних та інфляції, оскільки він узгоджується з фактичними обставинами справи, з урахуванням кількості днів прострочення, суми прострочення за відповідні періоди та індексу інфляції. Крім того, зазначений розрахунок відповідачем не спростований. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2020 рокуу цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 22 грудня 2021 року. Головуючий: Судді: