Постанова Одеський апеляційний суд № 947/3552/21

Номер провадження: 22-ц/813/3927/22 Справа № 947/3552/21 Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.06.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 947/3552/21 Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/3927/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО ТА СЕРВІС», - відповідач ОСОБА_1 , розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Куриленко О. М. об 11 годині 31 хвилині 23 червня 2021 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» (далі - ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС») звернулось до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі - 40 520,23 грн., інфляційні втрати у розмірі - 4 597,87 грн. та 3% річних у розмірі - 2 455,46 грн.. ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» обґрунтовує свої позовні вимоги тим, воно здійснює експлуатацію котельні централізованого опалення, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , та здійснює діяльність з виробництва та централізованого постачання теплової енергії до житлових будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . Відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_4 . За період з листопада 2017 р. по квітень 2020 р., вживаючи теплову енергію, відповідач не сплачує грошові кошти, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом (Т. 1, а. с. 1 - 8). 2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. ОСОБА_2 посилається на те, що: 1) позовна заява не містить зазначення періоду часу, за який позивачем відповідачу надано послуги з опалення та утворилась заборгованість у розмірі - 40 520,23 грн.; 2) позивачем не надано жодного доказу направлення та отримання відповідачем проекту договору на надання послуг з опалення, рахунків на сплату наданих послуг з опалення, попереджень та досудових вимог; 3) надані позивачем документи не є належними та допустимими доказами постачання позивачем відповідачу теплової енергії; 4) встановлення тарифів ТОВ «Тепло та сервіс» суперечить чинному законодавству; 5) надані позивачем рахунки за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року не враховують тієї обставини, що квартира відповідача обладнана приладом обліку теплової енергії (Т. 1, а. с. 58 - 63). 2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 червня 2021 року вищевказану позовну заяву ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі - 40 520,23 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 597,87 грн. та 3% річних у розмірі - 2 455,46 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» витрати на правову допомогу у розмірі - 13 000,00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» судовий збір у розмірі - 2 270,00 гривень. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 є власником квартири, з ним не укладався договір постачання теплової енергії. Однак, він являється її фактичним споживачем за адресою - АДРЕСА_5 , особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Матеріалами справи підтверджується наявність несплаченої ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі - 40 520,23 гривень (Т. 1, а. с. 190 - 195). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 червня 2021 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) в матеріалах справи відсутні докази належності орендованого обладнання у вигляді трьох котлів та будівлі котельної на праві власності ТОВ «Мілан-С», улаштування обладнання, орендованого у ТОВ «Мілан-С», для обігріву та під`єднання до теплових мереж будинку, прийняття ОК рішення щодо отримання послуг опалення від «Тепло і сервіс»; 2) судом першої інстанції було проігноровано ту обставину, що ТОВ «Мілан-С» не є одноосібним власником приміщення котельні; 3) помилковими є висновки суду про те, що Крижанівська сільська рада Лиманського району Одеської області листом від 20.11.2020 року підтвердила факт експлуатації котельні; 4) у суді першої інстанції відповідачем було надано акт комісійного обстеження квартири ОСББ «Європейський-44» з фотофіксацією, які підтверджують відсутність елементів системи опалення у квартирі, що підтверджує неможливість надання та отримання послуги з опалення; 5) 26.02.2017 року відповідач сплатив ТОВ «УК ФЛАГМАН» суму - 10 000 гривень за комунальні послуги, на що посилається суд першої інстанції; 6) судом першої інстанції не було враховано пропуск позивачем строку позовної давності та не було з`ясовано, за який період було здійснено розрахунок трьох відсотків річних та індекс інфляції (Т. 1, а. с. 218 - 224). 2.6 Позиція інших учасників справи в апеляційному суді У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Новак Роман Геннадійович, діючий від імені ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС», просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Адвокат Новак Роман Геннадійович зазначає, що: 1) ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС», на підставі Договору оренди обладнання №03/08/17 від 03.08.2017 р., укладеним між ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» та ТОВ «МІЛАН-С», здійснює експлуатацію котельні централізованого опалення, що знаходиться за адресою - Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 46, та здійснює діяльність з виробництва та централізованого постачання теплової енергії до житлових будинків №№44, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ; 2) в суді першої інстанції представником позивача було надано до суду для огляду оригінал Договору оренди обладнання №03/08/17 від 03.08.2017 р., укладений між ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» та ТОВ «МІЛАН-С»; 3) окрім Договору оренди обладнання №03/08/17 від 03.08.2017 р., матеріали справи містять і інші належні докази надання послуг з централізованого постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_2 саме ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» з 1 листопада 2017 року; 4) відповідач договір з ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» не укладав; 5) на час виникнення спірних правовідносин відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади з дотримання споживачем визначеної Порядком процедури. Відповідачем не надано доказів, які б засвідчували факт правомірного відключення його квартири від мережі централізованого теплопостачання з дотриманням чинного законодавства, як і доказів ненадання або неналежного надання ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» послуг з постачання тепла; 6) плата за послуги з теплопостачання нараховується щомісячно. У випадку надання послуги протягом частини місяця, плата нараховується за фактично надані дні; 7) із заявою про прийняття вузла розподільного обліку (приладу-розподілювача теплової енергії) на абонентський облік відповідач до ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» не звертався. Тому, у ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» відсутні будь-які підстави для врахування показів лічильника при визначенні вартості наданих послуг з опалення; 8) судом першої інстанції було вірно встановлено, що банківська квитанція від 26.02.2017 р. на суму - 10 000,00 грн. та банківська квитанція від 18.04.2019 р. на суму - 18 112,93 грн. не є належними та достатніми доказами по справі; 10) обов`язок відповідача сплатити за надані послуги з опалення за січень 2018 року виник 20.02.2021 р.. Тому, по відношенню до позовних вимог в частині стягнення боргу за січень 2018 року строк позовної давності не сплинув. Крім того, строки позовної давності, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину (Т. 2, а. с. 25 - 34). 2.8 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.08.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Затинайка Якова Львовича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 червня 2021 року (Т. 1, а. с. 229). Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» повернулося до суду з приміткою пошти «отримано 27.08.2021 року» За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» є повідомленим про надходження апеляційної скарги та розгляд справи в апеляційному суді. 06.09.2021 року від адвоката Новака Романа Геннадійовича, діючого від імені ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС», надійшла заява про розподіл судових витрат (Т. 2, а. с. 4 - 7). 08.09.2021 року від адвоката Новака Романа Геннадійовича, діючого від імені ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС», надійшов відзив на апеляційну скаргу (Т. 2, а. с. 25 - 34). 04.10.2021 року від адвоката Новака Романа Геннадійовича, діючого від імені ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС», надійшли письмові пояснення (Т. 2, а. с. 47 - 49). 22.02.2022 року на адресу ОСОБА_2 було направлено копію відзиву на апеляційну скаргу та заяву про розподіл судових витрат (Т. 2, а. с. 55). Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 повернулося до суду з приміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (Т. 2, а. с. 56 - 57). Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.06.2022 року призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів. Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа за ціною позову (47 573,55 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику його учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Відповідно до договору оренди обладнання №03/08/17 від 03.08.2017 року, ТОВ «Мілан С» передало, а ТОВ «Тепло та Сервіс» прийняло в строкове платне користування три газових котла та будівлю котельні за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 247,6 кв. м.. Відповідно до довідки ОК «Житлово-експлуатаційний кооператив «Добробут сервіс», з 01.11.2017 року надання послуг з постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_2 , здійснюється ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» (а. с. 24, 27). Рішенням виконавчого комітету Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області №323 від 11.12.2018 року встановлено тарифи на виробництво та постачання теплової енергії: - 1 773,09 грн. за Гкал. - для населення; - 2 974,51 грн. Гкал. - для інших споживачів. Тариф на опалення на 1кв.м.: - 32,99 грн. - для населення; - 58,07 грн. - для інших споживачів. Крижанівська сільська рада Лиманського району Одеської області листом від 20.11.2020 року підтвердила факт експлуатації котельні, теплових мереж та діяльності з виробництва та централізованого постачання теплової енергії, в тому числі до будинку відповідача ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» (а. с. 28 - 29). ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_4 , що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 08.08.2012 року та технічним паспортом на квартиру від 04.04.2012 року. Відповідно до довідки Обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО ЕКСПЛУАТАЦІЙНИЙ КООПЕРАТИВ «ДОБРОБУТ СЕРВІС» від 24.05.2018 р., надання послуг з постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_2 здійснюється ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС», починаючи з 01 листопада 2017 року. Наказом директора ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» №7 від 12.09.2017 р. було затверджено тарифи у 2017-2018 опалювальному сезоні. Рішенням Виконавчого комітету Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області №323 від 11.12.2018 р. для ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» було встановлено тариф на виробництво та постачання теплової енергії житловим комплексам - ЖК «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ» (вул. Генерала Бочарова, 44, 44А), ЖК «МЕЛОДІЯ» (вул. Генерала Бочарова, 44/6), ЖК «ECO SOLARIS», ЖК «SMART» на теплову енергію. Згідно відповіді на адвокатський запит ОСББ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ-44» від 05.10.2020 р., ОСББ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ-44» підтверджує, що на теперішній час теплопостачання здійснюється ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС». Згідно відповіді Крижанівської сільської ради від 20.11.2020 р. на адвокатський запит теплопостачання здійснюється ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС». Відповідно до довідки ОСББ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ-44» від 05.10.2020 р., після створення ОСББ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ-44» балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 був Обслуговуючий кооператив «ЖИТЛОВО ЕКСПЛУАТАЦІЙНИЙ КООПЕРАТИВ «ДОБРОБУТ СЕРВІС». Згідно відповіді ОСББ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ-44» на запит відповідача, балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 до 31.03.2018 р. був Обслуговуючий кооператив «ЖИТЛОВО ЕКСПЛУАТАЦІЙНИЙ КООПЕРАТИВ «ДОБРОБУТ СЕРВІС». Згідно відповіді Фонтанської сільської ради від 21.05.2021 р. на адвокатський запит, діяльність з виробництва та централізованого постачання теплової енергії до житлового будинку АДРЕСА_2 (ОСББ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ-44»; ЖК «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ») за період, починаючи з 1 листопада 2017 року по теперішній час (опалювальні періоди: 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021), здійснює ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 40695882). 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відносини щодо постачання фізичним особам теплової енергії регулюються Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. До житлово-комунальних послуг законодавство відносить комунальні послуги: централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо (стаття 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Опалення - це підтримка в закритому приміщенні температури, що нормується й необхідне для нормальної життєдіяльності людини, ведення технологічних процесів і інших цілей й має важливе значення для запобігання відволоженню, промерзанню, викривлення будівельних конструкцій. Центральне опалення - послуга, яка передбачає подачу теплової енергії до кожної квартири для забезпечення опалення приміщень. Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. Частиною третьою статті 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено основні обов`язки споживача теплової енергії, зокрема своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Згідно зі статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача сплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. 3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційних скаргах ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» на підставі Договору оренди обладнання №03/08/17 від 03.08.2017 р., укладеного між ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» та ТОВ «МІЛАН-С», здійснює експлуатацію котельні централізованого опалення, що знаходиться за адресою - Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 46 та здійснює діяльність з виробництва та централізованого постачання теплової енергії до житлових будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними, і водночас такі правочини можуть бути визнані недійсними. Апелянтом не надано доказів щодо недійсності Договору оренди обладнання №03/08/17 від 03.08.2017 р. або його розірвання. У даній справі предметом спору є - стягнення заборгованості відповідача по оплаті за спожиту теплову енергію. Окрім Договору оренди обладнання №03/08/17 від 03.08.2017 р. матеріали справи містять і інші належні докази надання послуг з централізованого постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_2 саме ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» з 1 листопада 2017 року, а саме: - Довідку Обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО ЕКСПЛУАТАЦІЙНИЙ КООПЕРАТИВ «ДОБРОБУТ СЕРВІС» від 24.05.2018 р., згідно якої надання послуг з постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_2 здійснюється ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» починаючи з 01 листопада 2017 року; - Наказ директора ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» №7 від 12.09.2017 р., згідно якого було затверджено тарифи в 2017-2018 опалювальному сезоні; - Рішення Виконавчого комітету Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області №323 від 11.12.2018 р., згідно якого для ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» було встановлено тариф на виробництво та постачання теплової енергії житловим комплексам: ЖК «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ» (вул. Генерала Бочарова, 44, 44А), ЖК «МЕЛОДІЯ» (вул. Генерала Бочарова, 44/6), ЖК «ECO SOLARIS», ЖК «SMART» на теплову енергію; - Відповідь ОСББ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ-44» від 05.10.2020 р. на адвокатський запит, згідно якої ОСББ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ-44» підтверджує, що на теперішній час теплопостачання здійснюється ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС». - Відповідь Крижанівської сільської ради від 20.11.2020 р. на адвокатський запит, згідно якої теплопостачання здійснюється ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС». Зокрема, у вищевказаній відповіді на адвокатський запит Крижанівська сільська рада зазначила, що надання житлових послуг, зокрема, у будинку АДРЕСА_2 до створення ОСББ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ-44» здійснювалось Обслуговуючим кооперативом «ЖИТЛОВО ЕКСПЛУАТАЦІЙНИЙ КООПЕРАТИВ «ДОБРОБУТ СЕРВІС»; - Довідку ОСББ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ-44» від 05.10.2020 р., згідно якої до створення ОСББ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ-44» балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 був Обслуговуючий кооператив «ЖИТЛОВО ЕКСПЛУАТАЦІЙНИЙ КООПЕРАТИВ «ДОБРОБУТ СЕРВІС»; - Відповідь ОСББ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ-44» на запит Відповідача, згідно якої балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 до 31.03.2018 р. був Обслуговуючий кооператив «ЖИТЛОВО ЕКСПЛУАТАЦІЙНИЙ КООПЕРАТИВ «ДОБРОБУТ СЕРВІС»; - Відповідь Фонтанської сільської ради від 21.05.2021 р. на Адвокатський запит, відповідно до якого діяльність з виробництва та централізованого постачання теплової енергії до житлового будинку АДРЕСА_2 (ОСББ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ-44»; ЖК «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ») за період починаючи з 1 листопада 2017 року по теперішній час (опалювальні періоди: 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021), здійснює ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» (код ЄДРПОУ: 40695882). З огляду на вказані докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про надання послуг з теплопостачання до будинку АДРЕСА_2 саме ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС». Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Пунктом 18 «Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Подібні за змістом норми закріплено у пункті 1 частини першої, пункті 5 частини другої статті 7 чинної редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з Позивачем не звільняє Відповідача від обов`язку оплачувати надані йому послуги. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18). Згідно пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Частиною другою статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У відповідності до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (у чинній редакції) індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до абзацу 6 частини третьої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (у чинній редакції) плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку. Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо-будинкових систем теплопостачання. Згідно пункту 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил). Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, було визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг. Зокрема вказаним Порядком встановлено, що для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинні звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляються протоколом. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньо-будинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акту на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Отже, на час виникнення спірних правовідносин, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, і з дотримання споживачем процедури, визначеної Порядком. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192цс15, постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 703/69/16-ц (провадження № 61-17067св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 490/11619/15 (провадження № 61-23337св18), від 18 червня 2020 року у справі № 643/133/17 (провадження № 61- 38460св18), від 22 липня 2020 року у справі № 500/5362/17 (провадження № 61-21125св19). Апелянтом не надано доказів, які б засвідчували факт правомірного відключення його квартири від мережі централізованого теплопостачання з дотриманням чинного законодавства, як і доказів ненадання або неналежного надання ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» послуг з постачання тепла. Взяття на облік та опломбування приладу обліку теплової енергії відбувається у відповідності до Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, який затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 270 від 12 жовтня 2018 року (далі-Порядок). Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Порядку власник приміщення у будівлі, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна, власник будівлі, в якій окреме приміщення не є самостійним об`єктом нерухомого майна, подає виконавцю відповідної комунальної послуги або визначеній власником (співвласниками) будівлі іншій особі, яка здійснює розподіл між споживачами обсягів комунальних послуг, письмову заяву в довільній формі про прийняття вузла розподільного обліку (приладу- розподілювача теплової енергії) на абонентський облік, у якій зазначає: - найменування юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка є власником приміщення або будівлі; - поштову адресу заявника (власника або представника власника (співвласників) будівлі); - спосіб отримання повідомлення та адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним та відповідний засіб зв`язку з ним (адреса електронної пошти тощо); - місцезнаходження приміщення, в якому встановлено вузол розподільного обліку / приладу- розподілювача теплової енергії; Згідно з п. 5 розділу ІІІ Порядку огляд і опломбування вузла розподільного обліку (приладу- розподілювача теплової енергії) проводяться представником виконавця відповідної комунальної послуги, іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів комунальної послуги між споживачами, у присутності власника (співвласників) окремого приміщення/будівлі (для приміщень, які не є самостійними об`єктами нерухомого майна) або його представника. Представник виконавця відповідної комунальної послуги, визначеної власником (співвласниками) іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів комунальних послуг між споживачами, який здійснює огляд і опломбування вузла розподільного обліку / приладу - розподілювача теплової енергії, повинен мати при собі документи, що підтверджують його особу та повноваження (службове посвідчення тощо) З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та Відповідачем будь-яких угод щодо придбання та встановлення приладів комерційного обліку теплової енергії не укладалось, а також те, що ОСОБА_2 із заявою про прийняття вузла розподільного обліку (приладу-розподілювача теплової енергії) на абонентський облік до ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» не звертався. Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. Частиною третьою статті 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено основні обов`язки споживача теплової енергії, зокрема своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Згідно зі статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача сплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. Обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, та укладення договору передбачений статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». За змістом статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Законодавством не передбачені випадки, коли недодержання письмової форми договору про надання послуг з теплопостачання має наслідком його недійсність. Відсутність письмового договору про надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води не свідчить про відсутність певних договірних відносин і не звільняє відповідача від оплати за фактично надані послуги. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутність договору, як підстава на безоплатне користування фактично спожитими послугами, діючим законодавством не передбачена. Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Статтею 20 Закону України ««Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (частина друга статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація) (частина четверта статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Як вірно вказано у рішенні суду першої інстанції, доказів спростування розрахунку заборгованості відповідачем не надано. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення надаються споживачеві згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №

630. Як роз`яснено у листі Державної житлово-комунальної інспекції Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02 листопада 2010 року № 23/4883, оплата послуг з теплопостачання здійснюється з моменту набуття права на квартиру, оскільки ця послуга надається незалежно від наявності мешканців у квартирі (в разі відсутності технічної можливості відключення квартири від мереж централізованого теплопостачання). Відповідачем не доведено факт неотримання зазначеної послуги, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс». Колегія суддів зауважує, що відповідач не надав належних і допустимих доказів того, що у квартирі відсутнє централізоване опалення, а тому у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідачку від обов`язку оплати за надані такі послуги. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Із наданого ОСОБА_2 . Акту від 24.10.2019 р. не вбачається ким його видано. У відповіді ОСББ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ-44» на запит позивача вказується, що припинення постачання теплової енергії до квартир АДРЕСА_4 .Бочарова персоналом ОСББ «Європейський-44» не здійснювалось. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України). Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач є власником квартири, і що позивач надав послуги з постачання теплової енергії. З огляду на це колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що відповідач, як власник квартири, в якій були отримані житлово-комунальні послуги, мав обов`язок оплатити позивачеві їхню вартість. Доводи апелянта щодо застосування строку позовної давності в частині вимог позивача за листопад, грудень 2017 року та січень 2018 року, оскільки позовну заяву було подано 02.02.2021 р., тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трьох річного строку, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Пунктом 18 «Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 передбачено, що оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Отже, обов`язок відповідача сплатити за надані послуги з опалення за листопад 2017 року виник і існував до 20.11.2020 року. Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021. Станом на день подання позовної заяви (02.02.2021 року) карантин не було скасовано. Тому, по відношенню до позовних вимог в частині стягнення боргу за листопад 2017 року строк позовної давності не сплинув. Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних. Виниклі між сторонами договірні відносини ґрунтуються на грошовому зобов`язанні споживача теплової енергій, невиконання яких є наслідком застосування приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що крім суми боргу за спожиту теплову енергію, з відповідача слід стягнути три процента річних в розмірі 2 455,46 гривень та інфляційні втрати в розмірі 4 597,87 гривень. Таким чином, обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні. 3.6. Розподіл судових витрат Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У якості доказів у більшості випадків достатньо надати суду договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень. Вказану позицію підтримав у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №19/64/2012/5003 від 31.01.2019 р., зазначивши, що «суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, правомірно виніс додаткову постанову, якою задовольнив заяву про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката». Згідно процесуального законодавства, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. В матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія договору про надання юридичних послуг №30/03-18 від 30 березня 2018 року, укладеного між ТОВ «Тепло та Сервіс» та АО «Глорія Лекс». Відповідно до рахунок-фактура № 85 від 30 червня 2021 року вартість запланованих робіт (послуг) з правничої допомоги складає 9 500 гривень. Відповідно акту приймання-передачі послуг № 79 від 03 вересня 2021 року, складеного ТОВ «Тепло та Сервіс» та АО «Глорія Лекс», вартість наданих робіт (послуг) з правничої допомоги складає 10 593 гривні. Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Разом з тим, ч. 6 ст. 137 ЦПК України визначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до наданого опису вкладення у цінний лист, який направлявся ОСОБА_2 , останньому було направлено 03.09.2021 року, зокрема і заяву про розподіл судових витрат. Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_2 не було заявлено відповідного клопотання про неспівмірність, зменшення витрат з надання правничої допомоги. У зв`язку із чим, колегія суддів вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 10 593,00 грн., так як вказана сума є обґрунтованою, заяв про її непропорційність, зменшення не надійшло. 3.7 Дата ухвалення постанови, порядок та строк касаційного оскарження За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 19, 268, 274, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 червня 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 40695882) витрати на правничу допомогу в розмірі - 10 593 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто три) гривні 00 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе