Постанова 4804 № 226/1112/21

Єдиний унікальний номер 226/1112/21 Номер провадження 22-ц/804/2910/21 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2021 року м. Бахмут справа № 226/1112/21 провадження № 22-ц/804/2910/21 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Тимченко О.О., суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В., за участю секретаря судового засідання Гладуха О.О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Мирноградська міська рада, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 226/1112/21 за позовом ОСОБА_1 до Мирноградської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 23 вересня 2021 року (суддя Коваленко Т.О.), ухваленого в приміщенні Димитровського міського суду Донецької області, повне судове рішення складено 27 вересня 2021 року, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 12 квітня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу він придбав у власність житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 50,6 кв.м, жилою площею 24,0 кв.м, позначеного на плані літерою А-1 з господарськими спорудами та побудовами, а саме: а-1 прибудова, а1-1 тамбур, пг погріб, Б-1 літня кухня, В-1 сарай, Д-1 вбиральня, Е-1 вбиральня, №2 ворота, № 3 огорожа, І водопровід. 12 квітня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу він придбав земельну ділянку, площею 0,0433 га, кадастровий номер 1411300000:01:012:0024 за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться зазначений вище житловий будинок з господарськими побудовами та спорудами. У травні 2017 року він звернувся до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області з повідомленням про початок виконання будівельних робіт у зазначеному житловому будинку шляхом здійснення нового будівництва. У період володіння ним вищевказаним майном, а саме 2018-2020 роках ним було фактично проведено роботи по реконструкції існуючого домоволодіння у нежитлову будівлю у вигляді магазину непродовольчих товарів, загальною площею 145,8 кв.м, позначеного згідно технічного плану: А1 нежитлова будівля, а-1 прибудова, а2-1 навіс, №1 огорожа, №2 огорожа, №3 ворота, І замощення. Залишено без змін а1-1 прибудова, Б-1 вбиральня, В-1 вигрібна яма, ІІ водопровід. Після закінчення реконструкції зазначеної нерухомості 14.09.2020 року рішенням Мирноградської міської ради № VII\83-11 змінено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будинків і споруд на для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, зобов`язано його використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, виконувати обов`язки землевласника, дотримуватися встановлених обмежень щодо використання зазначених вимог. 29.09.2020 року за його заявою, як власника земельної ділянки, було внесено зміни до Державного земельного кадастру стосовно відомостей про земельну ділянку в частині цільового призначення, а саме внесено запис щодо призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Згідно з технічним паспортом на громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , розташовані А-1 нежитлова будівля загальною площею 145,8 кв.м, що включає в себе торговий зал 100,7 кв.м, коридор 6,5 кв.м, коридор 1,0 кв.м, кімната персоналу 9,3 кв.м, санвузол 2,3 кв.м, склад 6,7 кв.м, склад 7,6 кв.м, котельня 11,7 кв.м, а-1 прибудова, а1-1 прибудова, а2-1 навіс, Б-1 вбиральня, В-1 вигрібна яма, №1 огорожа, №2 огорожа, №3 ворота, І замощення, ІІ водопровід. Магазин непродовольчих товарів, господарські будівлі та споруди знаходяться на земельній ділянці 0,0433 га. За результатами проведення технічного обстеження громадського будинку з господарськими будівлями та спорудами, встановлено відповідність державним будівельним нормам та можливість надійної та безпечної експлуатації зазначеної нерухомості, встановлено готовність об`єкта до експлуатації. 28.12.2020 року він звертався до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області з декларацією про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду. Проте 06.01.2021 року отримав відмову, в т.ч. через відсутність інформації про рішення суду. Додатково 25 березня 2021 року він звертався до відповідачів з приводу визнання його права власності на магазин непродовольчих товарів побудованого ним шляхом реконструкції житлового будинку, проте відповіді не отримав. Оскільки за даними технічного паспорту на його будинок, за результатами проведення технічного обстеження цього магазину, позначеного на плані «літ.А-1», визнано можливість її надійної та безпечної експлуатації та відповідно готовність до експлуатації, а також враховуючи, що сусіди, які володіють суміжними земельними ділянками претензій до самочинного будівництва магазину непродовольчих товарів, побудований на земельній ділянці, яка йому належить, не мають, просив суд визнати за ним право власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, а саме: магазин непродовольчих товарів А-1 площею 145,8 м2, а-1 прибудову, а1-1 прибудову, а2-1 навіс, Б-1 вбиральню, В-1 вигрібну яму, №1 огорожу, №2 огорожу, №3 ворота, І замощення, ІІ водопровід, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 23 вересня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 , здійснивши самочинне будівництво, до компетентних державних органів щодо оформлення права власності не звертався. Отже, позивач звернувся до суду за відсутності порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, яке підлягає судовому захисту, а суд не може виходити за межі своїх дискреційних повноважень та підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, позивач 28 грудня 2020 року звертався до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області з декларацією про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду. 06.01.2021 року він отримав відмову в реєстрації декларації в тому числі через відсутність інформації про рішення суду. Додатково 25 березня 2021 року він також звертався до відповідачів з приводу визнання права власності на магазин непродовольчих товарів, побудований ним шляхом реконструкції, про те відповіді на момент звернення до суду не отримав. За клопотанням його представника від 14 травня 2021 року судом долучено до матеріалів справи доказ у вигляді відповіді Департаменту ДАБІ від 13 квітня 2021 року на його звернення щодо визнання права власності на самочинно збудований об`єкт. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Від учасників справи відзив на апеляційну скаргу позивача до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Представник Мирноградської міської ради в судове засіданні не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності ( а.с.245) Представник Державної архітектурно-будівельної інспекції в судове засіданні не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12 квітня 2017 року, посвідченого державним нотаріусом Димитровської державної нотаріальної контори Червинською Н.Є., належить право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 50,6 кв.м, жилою площею 24,0 кв.м, позначеного на плані літерою А-1 з господарськими спорудами та побудовами, а саме: а-1 прибудова, а1-1 тамбур, пг погріб, Б-1 літня кухня, В-1 сарай, Д-1 вбиральня, Е-1 вбиральня, №2 ворота, № 3 огорожа, І водопровід. Рішенням Мирноградської міської ради № VII\83-11 від 14.09.2020 року змінено цільове призначення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0433 га, кадастровий номер 1411300000:01:012:0024 з 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Про наявність права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 зазначено у Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.09.2020 року. За даними з технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , довідки експерта Атестаційної архітектурно-будівельної комісії Кочетова А.В. встановлено, що нежитлова будівля (магазин непродовольчих товарів), позначений на плані А-1 нежитлова будівля загальною площею 145,8 кв.м, що включає в себе торговий зал 100,7 кв.м, коридор 6,5 кв.м, коридор 1,0 кв.м, кімната персоналу 9,3 кв.м, санвузол 2,3 кв.м, склад 6,7 кв.м, склад 7,6 кв.м, котельня 11,7 кв.м, який розміщено на земельній ділянці кадастровий номер 1411300000:01:012:0024 площею 0,0433 га, цільове призначення: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для обслуговування магазину непродовольчих товарів, не потрапляє під дію Наказу №158 від 03.07.2018 року та порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків належать до об`єктів з незначними наслідками, збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт. За результатами технічного обстеження, згідно з висновками у звіті про проведення технічного обстеження б/н від б/д 2020 року, встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами «літ.А-1» за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до листа Мирноградської міської ради № 09-30/50 від 03.11.2020 року магазин по АДРЕСА_1 , розташований в зоні Ж-1, де одним із переважних видів використання земельних ділянок є будівництво окремо розташованих об`єктів повсякденного обслуговування, а саме магазинів. Розміщення магазину непродовольчих товарів не суперечить затвердженій містобудівній документації. ОСОБА_1 звертався до Департаменту інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Донецької області з повідомленням про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт, одноповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Після чого 25.03.2021 року позивач звертався з заявою до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області з проханням надати йому зареєстровану декларацію щодо самочинно збудованого об`єкта нежитлову будівлю у вигляді магазину непродовольчих товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, позивач 25 березня 2021 року звертався із заявою до Мирноградської міської ради з проханням надати йому роз`яснення щодо необхідності присвоєння окремої адреси самочинно збудованого об`єкта нежитлової будівлі у вигляді магазину непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 та надати відповідь чи визнається ними його право власності на зазначену самочинно збудовану нежитлову будівлю. Відповідно до відповіді Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області № 1005-4/14 від 06.01.2021 позивачу повернуто Декларацію, так як вона оформлена з порушенням встановлених вимог, а саме відсутня інформація про рішення суду та інформація у декларації зазначена некоректно. Згідно висновку щодо відповідності будівельним нормам громадського будинку магазину непродовольчих товарів «літ. А-1» за адресою: АДРЕСА_1 від 06 квітня 2021 року поточний технічний стан та фактично реалізовані архітектурно-планувальні рішення будівлі непродовольчого магазину відповідають основним вимогам державних будівельних норм. Відповідно до висновку експерта № 05/07 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 02.08.2021 року при забудові нежитлової будівлі, у вигляді магазину непродовольчих товарів, загальною площею 145,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,0433 га (кадастровий номер 1411300000:01:012:0024) дотримано санітарних норм та правил і дотримано екологічних норм та правил. Відповідно до висновку експерта № 20/09 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 17.09.2021 року при забудові нежитлової будівлі, у вигляді магазину, площею 145,8 кв.м, позначеного згідно технічного плану А-1 з прибудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,0433 га (кадастровий номер 1411300000:01:012:0024) вимоги законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки цивільного захисту дотримано. Згідно з розписками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , які є власниками сусідніх будинків по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , претензій до самочинного будівництва нежитлової будівлі, побудованої на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , не мають. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 , здійснивши самочинне будівництво, до компетентних державних органів щодо оформлення права власності не звертався. Отже, позивач звернувся до суду за відсутності порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, яке підлягає судовому захисту, а суд не може виходити за межі своїх дискреційних повноважень та підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Стаття 331 ЦК України визначає загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію. Відповідно до статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності. Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу. Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єкт здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що слугують умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України). Разом з цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України). Виходячи зі змісту статей 331, 375, 376, 380 ЦК України, правовою підставою визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі частини п`ятої статті 376 ЦК України може бути не лише відсутність порушення прав інших осіб таким визнанням, а й встановлення судом відповідності такого об`єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам. Тому, вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити всі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил істотними. При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи, та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону). Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частини 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»). Частиною 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється. Аналогічна норма закріплена пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №

461. Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (далі - Порядок), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Відповідно до статей 26, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пунктів 2, 9, 13, 19 Порядку декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підтвердженням замовника того, що об`єкта, який будувався, вже збудований (закінчений будівництвом) та готовий до експлуатації і її реєстрація державним органом, та є визнанням завершення будівництва, у відповідності із технічними умовами, будівельними нормами та положеннями законодавства, що регулює будівництво та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості, і дає підстави для набуття права власності через здійснення державної реєстрації. Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Такий висновок висловив Верховний Суд у постановах: від 18 грудня 2018 року у справі № 450/2307/15-ц (провадження № 61-5287св18), від 28 травня 2020 року у справі № 718/785/17 (провадження № 61-41920св18). За частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження отримання в установленому законом порядку дозвільних документів та проектної документації на спірний об`єкт, а також документів щодо введення його в експлуатацію, а тому колегія суддів доходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання за позивачем права власності на об`єкт будівництва. Крім того, визнання права власності на об`єкт будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено. За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваним судовим рішенням порушено право позивача на визнання за ним права власності на самочинне будівництво є безпідставними, оскільки законодавством встановлений порядок введення в експлуатацію об`єктів будівництва та в подальшому їх державну реєстрацію, якого позивач не дотримався. Отже, правильним є висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивач ОСОБА_1 , здійснивши самочинне будівництво, не звертався до компетентних державних органів в установленому законом порядку щодо оформлення права власності. За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, враховуючи вказані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 23 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.О.Тимченко Судді: О.А. Мірута Я.В. Хейло Повне судове рішення складено 22 грудня 2021 року. Головуючий О.О. Тимченко