Постанова Чернівецький апеляційний суд № 716/389/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 березня 2021 року м. Чернівці Справа № 716/389/20 Провадження №22-ц/822/276/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Литвинюк І. М. суддів: Владичана А.І., Лисака І.Н. секретар Тодоряк Г.Д. за участю: позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Васловівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання права власності на самочинне будівництво, головуючий у І-й інстанції Пухарєва О.В., ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Васловівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання права власності на самочинне будівництво. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 10 липня 2008 року вона придбала у ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . 29 квітня 2012 рішенням сесії 6-го скликання Васловівської сільської ради їй передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1005 га, за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, що знаходиться за вищевказаною адресою, а 05 липня 2012 року, як власнику вищевказаної земельної ділянки, їй видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №185797 із присвоєнням кадастрового номеру земельній ділянці: 7321582200:02:004:0053. Зазначала, що оскільки її сім`я збільшилася і їм потрібна була додатково допоміжна площа для господарювання та для проживання, а старий будинок та господарські споруди фактично знаходилися в аварійному стані, на місці старого будинку вона вирішила розпочати будівництво нового будинку, а на місці старої літньої кухні та сараю, побудувати одне приміщення, яке мало складатися із літньої кухні, підвалу та гаражу. У зв`язку із цим вона звернулася до Васловівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області із заявою про надання дозволу на виготовлення будівельного паспорта на добудову господарських споруд до житлового будинку. За наслідками розгляду її заяви рішенням 13 сесії VІ скликання Васловівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області за №436-23/12 від 30 листопада 2012 року вирішено надати їй дозвіл на виготовлення будівельного паспорта на добудову господарських споруд до житлового будинку на існуючій земельній ділянці. Отримавши 04 листопада 2015 року будівельний паспорт, ОСОБА_1 05 листопада 2015 року подала до Управління архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області письмове повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а саме будівництво господарських споруд, поштова/будівельна адреса АДРЕСА_1 . Будівельні роботи по будівництву господарських споруд проводилися відповідно до розмірів, які зазначенні в будівельному паспорті на будівництво господарських споруд від 04 листопада 2015 року. 14 грудня 2016 головним інспектором будівельного нагляду Мельничуком М.В. проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил в секторі регіонального розвитку, містобудування та архітектури Заставнівської РДА Чернівецької області на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 та відповідності цієї забудови будівельному паспорту. Вказана перевірка була проведена на підставі наказу № 939 «Про проведення позапланової перевірки». За результатами перевірки інспектор будівельного нагляду встановив, що будівельний паспорт від 04 листопада 2015 року за №83/15 виданий ОСОБА_1 з порушенням вимог п.2.10 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2011 року №103 та ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». З вказаних підстав головний інспектор будівельного нагляду Мельничуком М.В. було прийнято рішення про скасування дії будівельного паспорта за реєстраційним номером №83/15. 24 березня 2017 року головним інспектором будівельного нагляду Маліцькою Г.В. прийнято рішення про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт господарських споруд по АДРЕСА_1 . Посилалася на те, що вказана позапланова перевірка була проведена в той час, коли вона перебувала в Італії і про те, що будівельний паспорт був скасований, а також те, що прийнято рішення про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт вона дізналася лише в кінці 2018 року. Вважала, що дії головного інспектора будівельного нагляду ОСОБА_4 є незаконними та свавільними. Крім того, фактична перевірка була проведена після того, як вказане будівництво господарських споруд було завершене та після спливу трьох місяців з дня подання документів, відповідно до п.7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Також зазначала, що у зв`язку із визначенням того, чи відповідає господарська будівля, яка знаходиться АДРЕСА_1 , проектному рішенню, що наведений у будівельному паспорті на будівництво господарських споруд №83/15 від 04 листопада 2015 та чи придатна вказана будівля для здачі її в експлуатацію і найголовніше чи дотримані будівельні норми під час будівництва, якщо ні, то чи існує можливість усунення негативних наслідків порушень, вона звернулася до судового експерта Созонтової К.С. для проведення експертного будівельно - технічного дослідження з вказаних вище питань. Маючи висновок експерта та виконавши всі вимоги, які були зазначені у висновку експертного дослідження, 30 липня 2019 року вона звернулася до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області (далі по тексту - Управління ДАБІ у Чернівецькій області) з метою прийняття в експлуатацію вказаної вище будівлі. Просила визнати за нею право власності на самочинно збудовану господарську споруду, а саме: одне приміщення, яке складається із гаражу літ.З загальною площею 25,20 кв.м., літньої кухні, літ. К 27,60 кв.м., підвалу літ.К-під, пло¬щею 22,80 кв.м., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 . Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Аргументує апеляційну скаргу тим, що після надання дозволу на будівництво господарської споруди та завершення будівельних робіт по визначених розмірах в будівельному паспорті та побудови господарської споруди у відповідності до схеми забудови земельної ділянки, орган, який фактично видав дозвіл на будівництво, що виразилося у будівельному паспорті від 04 листопада 2015 року, сам скасував дію цього паспорта, а також скасував повідомлення про початок будівельних робіт і тим самим відніс будівництво зазначеної споруди до розгляду самочинного. Вказує на те, що є всі підстави для визнання права власності на теперішнє самочинно побудоване майно, оскільки земельна ділянка цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд належить їй на праві власності, вона зверталася до відповідача по питанню прийняття забудови до експлуатації, і така відмова міститься в матеріалах справи. Істотних порушень будівельних норм та правил при забудові немає, що підтверджується висновком експерта №494 від 08 лютого 2019 року. На апеляційну скаргу відзив не надходив. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на відповідність спірної господарської споруди архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим передбаченим законодавствам нормам і правилам, після проведення робіт щодо усунення порушень протипожежного розриву за рекомендаціями, викладеними у висновку експертно будівельно-технічного дослідження від 08 лютого 2019 року. Окрім цього, в матеріалах справи відсутні докази того, що самочинно збудоване господарське приміщення не порушує права третьої особи, на підставі звернень якої було проведено контрольно-інспекційні заходи. З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що впродовж 2016 року на належній ОСОБА_1 земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , було побудовано господарську споруду, а саме одне приміщення, яке складається із: гаражу, позначеного в технічному паспорті під літ. «З» загальною площею 25,20 кв.м, літньої кухні, під літ. «К» площею 27,60 кв.м, і підвалу під літ. «К-під» площею 22,80 кв.м, що підтверджується матеріалами технічної інвентаризації, яка була проведена 09 квітня 2019 року уповноваженими особами Заставнівського районного бюро технічної інвентаризації на замовлення позивача, та копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №185797 від 05 липня 2012 року. Також встановлено, що за результатами проведених упродовж 2016-2017 роках Управлінням ДАБІ у Чернівецькій області перевірок щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, встановлено, що будівельний паспорт на будівництво господарських споруд від 04 листопада 2015 року за №83/15 на забудову земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 був виданий Сектором регіонального розвитку, містобудування та архітектури Заставнівської РДА Чернівецької області замовнику ОСОБА_1 з порушенням вимог п.2.10 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2011 року №103 та додатку 3.1 (обов`язковий) протипожежні вимоги ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень», зокрема з порушенням відстані, яка має становити 6-8 м між запроектованою господарською будівлею та житловим будинком, розміщеним на суміжній земельній ділянці, належній ОСОБА_5 .. За наслідками вказаних перевірок Управлінням ДАБІ у Чернівецькій області прийнято рішення № 9 від 28 грудня 2016 про скасування рішення про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки від 04 листопада 2015 року №83/15 на будівництво господарських споруд за вищевказаною адресою (а.с. 108 зворот -109) та рішення №04-П від 24 березня 2017 року про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 10 листопада 2015 року №ЧВ 061153142929. Як вбачається з матеріалів справи, вказані рішення позивачем не оскаржувалися, набрали законної сили та є чинними на час розгляду даної справи. Крім того, згідно з приписами Управління ДАБІ у Чернівецькій області про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 20 березня 2017 року та від 27 червня 2017 року ОСОБА_1 зобов`язано відповідно у термін до 20 червня 2017 року та в подальшому до 23 серпня 2017 року привести об`єкт будівництва у відповідність до вимог чинного містобудівного законодавства шляхом приведення земельної ділянки у попередній стан. Від отримання копій вказаних приписів ОСОБА_1 відмовилася, а тому їх копії надсилалися на адресу позивача поштою. Відтак, за результатами проведених протягом 2017-2018 р.р. позапланових заходів державного нагляду (контролю) щодо виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності встановлено, що вимоги вищевказаних приписів ОСОБА_1 не виконувала, у зв`язку із чим, 06 липня 2017 року Управлінням ДАБІ її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 188-42 КУпАП, а також складено акти №09.10.2017/001, №001/12.06.2018 та №02/18 від 27 листопада 2018 року, якими встановлена наявність підстав для звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого нерухомого майна. В свою чергу позивачка, звертаючись до суду з даним позовом, зазначає, що у зв`язку із тим, що побудована нею господарська споруда відноситься до розряду самочинно побудованого майна, Управлінням ДАБІ у Чернівецькій області рекомендовано їй звернутися до суду з позовом про визнання права власності на вказане нерухоме майно. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Стаття 331 ЦК України визначає загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію. Відповідно до статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності. Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу. Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проєктування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проєктувальником вихідних даних; 2) розроблення проєктної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проєктної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що слугують умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України). Разом з цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України). Виходячи зі змісту статей 331, 375, 376, 380 ЦК України, правовою підставою визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі частини п`ятої статті 376 ЦК України може бути не лише відсутність порушення прав інших осіб таким визнанням, а й встановлення судом відповідності такого об`єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам. Тому, вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити всі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил істотними. При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи, та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону). Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (далі - Порядок), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Згідно до частини 7 та 8 статті 36 «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на момент скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт) право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт; 2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником; 3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю. Відомості про скасування права на виконання будівельних робіт вносяться до реєстру. Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення. Відповідно до статей 26, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пунктів 2, 9, 13, 19 Порядку декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підтвердженням замовника того, що об`єкт, який будувався, вже збудований (закінчений будівництвом) та готовий до експлуатації і її реєстрація державним органом, та є визнанням завершення будівництва, у відповідності із технічними умовами, будівельними нормами та положеннями законодавства, що регулює будівництво та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості, і дає підстави для набуття права власності через здійснення державної реєстрації. Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Такий висновок висловив Верховний Суд у постановах: від 18 грудня 2018 року у справі № 450/2307/15-ц (провадження № 61-5287св18), від 28 травня 2020 року у справі № 718/785/17 (провадження № 61-41920св18). Як вбачається з матеріалів справи, рішення № 9 від 28 грудня 2016 року про скасування рішення про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки від 04 листопада 2015 року №83/15 на будівництво господарських споруд та рішення №04-П від 24 березня 2017 року про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 10 листопада 2015 року №ЧВ 061153142929 позивачем в установленому законом порядку не оскаржувалося. А тому зазначені рішення є чинними. За таких обставин, на момент звернення до суду з даним позовом у позивача відсутні дозволи, видані органом державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт та належно затверджені проекти або будівельні паспорти на спірні самочинно збудовані об`єкти. З листа Управління ДАБІ у Чернівецької області №1024-1.20/2/1857/19 від 11 жовтня 2019 року вбачається, що 30 липня 2019 року ОСОБА_6 зверталася до Управління ДАБІ у Чернівецької області із заявою про прийняття в експлуатацію «Господарські будівлі, а саме гараж, сарай, літня кухня, підвал по АДРЕСА_1 ». Проте зазначеним листом Управління ДАБІ у Чернівецької області у прийнятті в експлуатацію спірних приміщень відмовлено. Крім того, із зазначеного листа Управління ДАБІ у Чернівецької області вбачається, що предметом розгляду була заява, а не декларація. Надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності. Згідно з пунктом 11 Порядку датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Відповідно до пункту 13 Порядку зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього. Пунктом 21 Порядку встановлено, що рішення про реєстрацію або повернення декларації може бути розглянуто у порядку нагляду (без права реєстрації декларації) Держархбудінспекцією або оскаржено до суду. З матеріалів справи вбачається, що декларація про готовність спірних об`єктів до експлуатації органом державного архітектурно-будівельного контролю не розглядалася та не приймалось рішення про її реєстрацію або повернення, а отже, спірне будівництво не введено в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за позивачем на спірне нерухоме майно. Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваним судовим рішенням порушено право позивача на визнання за ним права власності на самочинне будівництво, є безпідставними, оскільки законодавством встановлений порядок введення в експлуатацію об`єктів будівництва та в подальшому їх державну реєстрацію, якого позивачка не дотрималася. Водночас суди не можуть підміняти органи державного архітектурно-будівельного контролю, у разі, якщо ті не розглядали декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у цивільній справі № 727/9974/17. Колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить. Враховуючи наведене, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16 березня 2021 року. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: А.І. Владичан І.Н. Лисак