LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд640/26865/20

від 21.12.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року - без змін.

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Чудак О.М. судді: Донець В.А., Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2021 року Справа № 640/26865/20 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Кузьмишиної О.М., за участю секретаря Сакевич Ж.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Куца І.В., представника відповідача Пуленця А.С., представника третьої особи Різника В.С., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної інспекції містобудування України, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Міністерство розвитку громад та територій України про визнання протиправним та скасування розпорядження і стягнення заробітної плати, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - Відповідач-1), Державної інспекції містобудування України (далі - Відповідач-2), третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Міністерство розвитку громад та територій України про: - визнання протиправним та скасування розпорядження КМУ від 22.10.2020 № 1294-р «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою Голови Державної інспекції містобудування України»; - стягнення з ДІМ України середньої заробітної плати за час відсторонення від виконання посадових обов`язків голови ДІМ України. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року позов задоволено частково: стягнуто з Державної інспекції містобудування України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час відсторонення від виконання посадових обов`язків у розмірі 184 005,84 грн. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено. Постановляючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване Позивачем розпорядження від 22.10.2020 № 1294-р іншим розпорядженням КМУ від 17.03.2021 №186-р визнано таким, що втратило чинність, а тому відповідний предмет спору відсутній. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку щодо процесуальної неможливості визнання оскаржуваного Позивачем розпорядження протиправним, оскільки воно втратило свою юридичну силу (юридичну значимість), а отже обраний ним спосіб захисту порушеного права не призведе до поновлення порушених, на думку позивача, його прав та інтересів. Разом з тим, суд зазначив, що ефективним способом захисту прав Позивача буде стягнення з ДІМ України середньої заробітної плати за час відсторонення від виконання посадових обов`язків голови ДІМ України. Не погоджуючись з таким судовим рішенням у частині відмови в задоволенні позовних вимог, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у цій частині та ухвалити постанову про задоволення відповідної позовної вимоги. При цьому, Апелянт зазначає, що розпорядження КМУ від 22.10.2020 № 1294-р ним було оскаржено до суду саме через його протиправність, а не у зв`язку з невиплатою йому заробітної плати. Разом з тим, Апелянт вказує, що підставою для відсторонення може бути, наприклад, порушення у відношенні певної особи дисциплінарного провадження, але жодні підстави, зокрема наведена, на час прийняття КМУ вказаного розпорядження не існували і в самому розпорядженні не зазначені. Водночас, Апелянт вважає, що розпорядженням КМУ від 17.03.2021 № 186-р про визнання оскаржуваного ним розпорядження таким, що втратило чинність, не відновлено його права, репутацію та добре ім`я, а також не виплачено заробітну плату. Апелянт також стверджує, що таке розпорядження є суто формальним. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Відповідачем - КМУ і третя особа - Міністерство розвитку громад та територій України подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просять залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції у частині відмови в задоволені позову. При цьому, КМУ стверджує, що відсторонення Позивача від посади входило до виключної компетенції КМУ як суб`єкта його призначення. Також, КМУ і Міністерство розвитку громад та територій України у своїх відзивах зазначають, що оскаржуване Позивачем розпорядження втратило чинність, а тому предмет спору відсутній, і посилається на те, що після цього у відношенні Позивача було порушено дисциплінарне провадження. У судовому засіданні Апелянт та його Представник доводи апеляції підтримали з підстав, наведених у скарзі. Представники Відповідача і Третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у їх відзивах на апеляційну скаргу. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, у межах цього апеляційного провадження перегляд рішення суду першої інстанції здійснюється апеляційним судом у межах доводів та вимог апелянта, тобто лише в частині відмови в задоволенні позову. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.10.2020 до Кабміну надійшов лист Міністерства розвитку громад та територій України від 22.10.2020 № 1/23.1/11912-20 з пропозицією щодо відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою Голови Державної інспекції містобудування України. 22.10.2020 КМУ прийнято розпорядження № 1294-р «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою Голови Державної інспекції містобудування України», яким Позивача відсторонено від виконання повноважень за вказаною посадою. 04.11.2020 КМУ прийнято розпорядження № 1397-р «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно Голови Державної інспекції містобудування України ОСОБА_1 ». 17.03.2021 КМУ прийнято розпорядження № 186-р «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2020 р. № 1294». Розпорядженням КМУ від 17.03.2021 № 187-р Позивача звільнено з посади Голови Державної інспекції містобудування України у зв`язку з ліквідацією цієї Інспекції. Позивач, вважаючи протиправним і таким, що підлягає скасуванню, розпорядження КМУ від 22.10.2020 № 1294-р, а також протиправним припинення виплати йому заробітної плати, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 № 794-VII (далі - Закон № 794-VII), Положенням про Державну інспекцію містобудування України, затвердженим постановою КМ України від 13.03.2020 № 219 у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 219). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У ст. 1 Закону № 794-VII передбачено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Положенням № 219 передбачено, що Державна інспекція містобудування України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій. Згідно зі ст. 72 Закону № 889-VIII державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7 - 10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків приймається відповідно керівником державної служби або суб`єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення у разі: наявності обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження; впливу на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснення протиправного тиску на підлеглих, погрози звільненням з роботи; перешкоджання в інший спосіб об`єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку. Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження. У разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку. Висновки суду апеляційної інстанції.

1. Отже, законодавством регламентовано правові підстави для відсторонення державних службовців, зокрема керівників відповідних органів державної влади, від виконання покладених на них посадових обов`язків.

2. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що станом на час винесення КМ України оскаржуваного Позивачем розпорядження від 22.10.2020 № 1294-р «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою Голови Державної інспекції містобудування України» відповідні правові підстави були відсутні.

3. Доказів зворотного ані під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження Відповідачами суду не надано.

4. Разом з тим, судова колегія зазначає, що станом на час вирішення цієї справи в суді першої інстанції оскаржуване Позивачем розпорядження КМ України від 22.10.2020 № 1294-р було визнано нечинним іншим розпорядженням Відповідача від 17.03.2021 № 186-р, тобто втратило юридичну силу, а отже, фактично відповідний предмет спору був відсутній. Водночас, апеляційний суд зазначає, що поняття «юридичного спору» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №826/24498/15.

5. При цьому, судова колегія зазначає, що визнання нечинним розпорядження КМ України, яке оскаржується Позивачем і втрата таким актом індивідуальної дію юридичної сили унеможливлює його скасування судом. Крім того, як було правильно встановлено судом першої інстанції, такий спосіб захисту (визнання протиправним та скасування оспорюваного Позивачем розпорядження) не призведе до поновлення порушених прав та інтересів у публічно-правових відносинах, на захист яких Позивач звернувся до суду з цим позовом.

6. Разом з тим, Конституційний Суд України в підпункті 3.6 пункту 3 рішення від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

7. Водночас, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

8. Тож, доводи Апелянта про те, що розпорядження КМ України від 22.10.2020 № 1294-р було ним оскаржено саме через його протиправність та безпідставність, а не у зв`язку з невиплатою йому заробітної плати, колегія суддів приймає до уваги, але зазначає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову в цій частині позовних вимог, з огляду на вищевикладене.

9. Твердження Апелянта про те, що розпорядженням КМ України від 17.03.2021 № 186-р про визнання оскаржуваного ним розпорядження таким, що втратило чинність, не відновлено його права, репутацію та добре ім`я, судова колегія до уваги не приймає, оскільки питання щодо захисту вказаних інтересів виходить за межі публічно-правового спору, що є предметом цього судового розгляду.

10. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

11. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування розпорядження.

12. Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

13. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

14. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року - без змін.

15. Розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлено 22 грудня 2021 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Л.В. Губська О.М. Кузьмишина

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»