Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/5023/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2021 року справа №200/5023/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: суддя-доповідач Казначеєва Е.Г., суддів: Компанієць І.Д., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 р. у справі № 200/5023/21 (головуючий І інстанції Стойка В.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі відповідач, ГУ ДКС), в якому просив: визнати дії Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (ЄДРПОУ 37967785) по відмові Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) у виконанні рішення суду та поверненні виконавчого документу протиправними; стягнути з Державної казначейської служби України у Донецькій області (ЄДРПОУ 37967785) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 904 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року задовольно позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області по відмові Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у виконанні рішення суду та поверненні виконавчого документу; стягнув з Державної казначейської служби України у Донецькій області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 904 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що резолютивна частина рішення суду від 29.06.2021 у справі №200/5023/21 містить наступний спосіб захисту порушеного права: «Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ 43142826) за рахунок бюджетних асигнувань витрати зі сплати судового збору у розмірі 5288 грн. 00 коп. (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень 00 копійок)». Отже, не зазначено в резолютивній частині рішення спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення коштів саме на користь стягувача. Тобто, прийнятого рішення суду щодо перерахувань бюджетних коштів саме ФОП ОСОБА_1 , на час повернення виконавчого документу не було. Орган Казначейства, виконуючи саме таке рішення, що має описку у резолютивній частині, не має будь яких правових підстав перераховувати бюджетні кошти саме стягувачу або будь-якій іншій особі, у зв`язку із відсутністю посилань на це в резолютивній частині рішення суду. За змістом абз. 12 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. Листом від 10.03.2021 №04-15/975 повідомлено стягувачу про необхідність виправлення описки у спосіб визначений процесуальним законодавством та відповідне наступне звернення до органів Казначейства задля виконання рішення суду. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020 р. у справі № 440/1908/20 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області (87515, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ 43142826) скасувати та виключити з інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг з орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності в сумі 21263 грн . 24 коп. (двадцять одна тисяча двісті шістдесят три гривні 24 копійки) та стягнуто з Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ 43142826) за рахунок бюджетних асигнувань витрати зі сплати судового збору у розмірі 5255 грн. 00 коп. (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень 00 копійок) На виконання прийнятого рішення Донецьким окружним адміністративним судом 05.11.2020 р. видано два виконавчі листи - про зобов`язання вчинити дії та стягнення судового збору. Виконавчий лист від 05.11.2020 р. про стягнення з ГУ ДПС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань витрат зі сплати судового збору у розмірі 5255 грн. 00 коп. було направлено для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області у відповідності до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Листом № 04-15/975 від 10.03.2021 р. Про повернення виконавчого документу Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області повернуло виконавчий документ без виконання. Підставою для повернення виконавчого документу стало те, що резолютивна частина рішення, що зазначена у виконавчому документів, помилково не містить відомості стягувача. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що приписи Закону України Про виконавче провадження не передбачають зазначення даних стягувача саме у резолютивній частині виконавчого документа. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є обов`язковість рішень суду. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлює Закон № 4901-VI. Таким чином, судове рішення, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI). Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 1404-VIII, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 4901-VI, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Відповідно до частини 1 та 2 статті 3 Закону № 4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Відповідно до частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Підпунктом 14 пункту 4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280, Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржника, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначений Порядком №

845. Пунктом 2 Порядку № 845 визначено, що безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання. Виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України Про виконавче провадження. Стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави. Відповідно до пункту 6 Положення №845,у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету). Пунктом 8 Положення №845, органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку: 1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер; 2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів. В силу пп.1 пункту 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред`явлено до виконання з пропущенням установленого строку; не відповідає вимогам, передбаченим Законом України Про виконавче провадження. Повернення виконавчого документа стягувачу без виконання з підстави, передбаченої .1 пункту 9 Порядку № 845 допускається, зокрема, у випадку невідповідності виконавчого документа вимогам даної статті щодо зазначення в ньому обов`язкових відомостей. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону № 1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України. За ч.1 та 2 ст.15 Закону, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Матеріали справи свідчать, що рішення суду яке стало підставою для прийняття виконавчого документу, судом прийнята на користь позивача . З виконавчого листа від 05.11.2020 виданого Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення з ГУ ДПС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань витрат зі сплати судового збору у розмірі 5255 грн. 00 коп., вбачається, що в ньому зазначені всі реквізити та інформація, які передбачені ст.4 Закону України Про виконавче провадження, у тому числі інформація про стягувача та боржника. Крім того, як вбачається з листа відповідача про повернення виконавчого документу, ним не ставиться під сумнів особу стягувача у відповідності до рішення судуд, яке стало підставою видання виконавчого листа, а йдеться тільки про помилковість не зазначення у цьому рішенні стягувача в частині його виконання про стягнення судового збору, що свідчить про надмірний формалізм підстав повернення з урахуванням того, що виконавчий лист містить особу на користь якої стягується сума. Таким чином, виконавчий документ за формою та змістом відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження», отже. у відповідача були відсутні підстави для повернення його. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 р. у справі № 200/5023/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 22 грудня 2021 року. Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв Судді І.Д Компанієць Г.М. Міронова