Постанова Житомирський апеляційний суд № 281/221/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №281/221/21 Головуючий у 1-й інст. Гребенюк В. В. Категорія 61 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Кузьменко А.О. з участю представника позивача розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Лугинського районного суду Житомирської області від 13 вересня 2021 року, постановлену під головуванням судді Гребенюка В.В. у цивільній справі №281/221/21 за позовом ОСОБА_1 до Лугинської селищної ради Житомирської області, третя особа: Приватний нотаріус Лугинського районного нотаріального округу Можарівська Н.В., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, - в с т а н о в и в: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив визнати поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. Ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 13 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На думку апелянта, ухвала суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що на судові засідання він з`являвся двічі і надавав пояснення суду та написав заяву про слухання справи без його участі, оскільки не міг більше нічого додати по справі. Відповідач та третя особа по справі не заперечували проти позову та просили розглядати справу у їх відсутність. Після цього йому ще раз приходила судова повістка, але через зайнятість на роботі він не зміг приїхати в суд, сподіваючись на те, що є його заява про слухання справи у його відсутність та суд прийме рішення по справі, адже додати щось нове він не міг, ні усно, ні документально. Крім того вказує, що за його письмовим клопотанням було витребувано спадкову справу у нотаріуса, а тому вважав, що у справі є достатні письмові докази для її розгляду. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що неможливо з`ясувати коло спадкоємців, якими можуть бути неповнолітні особи, в т.ч. діти позивача. Даної інформації останнім суду в позові не надано, а за викликом позивач не з`явився. Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до положень ч.5 ст.223 ЦПК у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України). Як зазначає ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. За змістом зазначених вище норм, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної /двічі поспіль/ неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та не подав заяви про розгляд справи за його відсутності. В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Лугинського районного суду від 22 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 20.05.2021 р. з викликом учасників справи (а.с.17). У судові засідання 20.05.2021 р., 03.06.2021 р., 24.06.2021 р., 05.07.2021 р., 28.07.2021 р., 12.08.2021 р. та 13.09.2021 р. учасники справи, зокрема позивач ОСОБА_1 , не з`явився, хоча про час, місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.24,52,57). 11 травня 2021 року від позивача надійшла заява, в якій він просив слухати справу без його участі (а.с.21). Проте, протокольною ухвалою суду першої інстанції від 28 липня 2021 року явку позивача в судове засідання на 12.08.2021 р. визнано обов`язковою (а.с.36). Судову повістку ОСОБА_1 отримав 17.07.2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.52). 13 серпня 2021 року позивачу повторно направлено лист та повідомлено, що явка в судове засідання, яке відбудеться 13.09.2021 року, є обов`язковою (а.с.53). Вказаний лист ОСОБА_1 отримав 18.08.2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.57). Тобто, позивач будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, а також про його обов`язкову явку до суду двічі поспіль не з`явився в судові засідання. Залишаючи позов без розгляду судом враховано, що Великою Палатою Верховного Суду висловлено правову позицію у постановах від 18.12.2019 у справі №9901/949/18 (провадження №11-1179заі19) та від 27.05.2020 у справі №9901/11/19 (провадження №11-122заі20) про те, що загальнообов`язкові процесуальні правила є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права. Правила встановлюють умови та підстави, які спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження. Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності. Доводи апелянта про наявність поданої ним заяви про слухання справи у його відсутність висновків суду не спростовують, оскільки явка позивача в судове засідання була визнана обов`язковою, про що повідомлено останнього належним чином. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про достатність законних підстав для залишення позову без розгляду. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Керуючись ст.ст.367,368,372,374,375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Лугинського районного суду Житомирської області від 13 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Судді: