Постанова 4875 № 905/2432/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2021 року м. Харків Справа № 905/2432/19 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В. за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Костянтинівської міської ради (вх. №3125 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/2432/19 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Зекуновим Е.В., повний текст рішення складено та підписано 09.09.2021) за позовом в.о. керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м.Київ, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Костянтинівського державного хімічного заводу, м.Костянтинівка, Донецька область, в особі ліквідатора Нестеренка Олега Анатолійовича, м.Київ, до Костянтинівської міської ради, м.Костянтинівка, Донецька область, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради, м.Костянтинівка, Донецька область, про 1) визнання незаконним рішення Костянтинівської міської ради Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу №6/87-1671 від 20.09.2018; 2) зобов`язання Костянтинівської міської ради прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Костянтинівки 31 житловий будинок житлового фонду, який не увійшов до ліквідаційної маси підприємства банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу залишковою балансовою вартістю 17 358 733 грн без додаткових умов, ВСТАНОВИВ: В грудні 2019 року в.о. керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду сДонецької області з позовною заявою до Костянтинівської міської ради про: - визнання незаконним рішення Костянтинівської міської ради «Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу» № 6/87-1671 від 20.09.2018; - зобов`язання Костянтинівської міської ради прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Костянтинівки 31 житловий будинок житлового фонду, який не увійшов до ліквідаційної маси підприємства банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу залишковою балансовою вартістю 17 358 733 грн без додаткових умов. Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.06.2020 у справі №905/2432/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2020, у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що передача житлового фонду в комунальну власність передбачає здійснення конкретної процедури та надання відповідних документів, без наявності яких оформити акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність з дотриманням встановлених законом вимог щодо його форми неможливо. Постановою Верховного Суду від 13.05.2021 рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 у справі № 905/2432/19 скасовано. Справу № 905/2432/19 направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області. Постанова суду касаційної інстанції обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що передання об`єктів житлового фонду, виявлених під час ліквідаційної процедури, до комунальної власності територіальних громад міста відбувається в обов`язковому та безумовному порядку; не дослідили усіх зібраних у справі доказів, поза увагою судів залишилось встановлення фактичних обставин справи, зокрема (1) зміст спірних правовідносин і природа спору, який у них виник, (2) статус, на якому спірні об`єкти належать (якщо належать) Костянтинівському державному хімічному заводу / підстави їх перебування на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу, (3) перебування/неперебування у приватній власності будинків, стосовно яких прокурором також заявлено вимоги про передачу до комунальної власності. Після нового розгляду, рішенням Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 позовні вимоги в.о. керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Костянтинівського державного хімічного заводу в особі ліквідатора Нестеренка Олега Анатолійовича до Костянтинівської міської ради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради про: 1) визнання незаконним рішення Костянтинівської міської ради Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу №6/87-1671 від 20.09.2018 - відмовити; 2) зобов`язання Костянтинівської міської ради прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Костянтинівки 31 житловий будинок житлового фонду, який не увійшов до ліквідаційної маси підприємства банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу залишковою балансовою вартістю 17 358 733 грн без додаткових умов задоволено повністю. Визнано незаконним рішення Костянтинівської міської ради Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу від 20.09.2018 №6/87-1671. Зобов`язано Костянтинівську міську раду прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Костянтинівки 31 житловий будинок житлового фонду, який не увійшов до ліквідаційної маси підприємства банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу залишковою балансовою вартістю 17 358 733 грн, а саме: -Житловий будинок № 46 по вул. Шмідта (інв. №200037) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 203 822,07 грн; -Житловий будинок № 262 по вул. Незалежності (інв. № 200004) 1952 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 76 790,33 грн; -Житловий будинок № 83 по вул. Лівобережній (інв. №000045) 1925 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 84 996,98 грн; -Житловий будинок №10 по вул. Черняховського (інв. № 000071) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 32 076,48 грн; -Житловий будинок №2 273 по вул. Пушкінській (інв. №2 200014) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 147 638,75 грн; -Житловий будинок № 275 по вул. Пушкінській (інв. № 200015) 1949 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 99 435,48 грн; -Житловий будинок № 318 по вул. Торецькій (інв. № 200018) 1954 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 267 996,55 грн; -Житловий будинок № 466 по вул. Інтернаціональній (інв. № 200023) 1955 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 98 904,8 грн; -Житловий будинок № 443 по вул. Інтернаціональній (інв. № 200025) 1959 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 458 347,54 грн; -Житловий будинок № 260 по вул. Незалежності (інв. №200003) 1953 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 130 638,81грн; -Житловий будинок № 254 по вул. Незалежності (інв. №200001) 1953 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 1 055 180,8 грн; -Житловий будинок № 252 по вул. Незалежності (інв. №200002) 1953 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 2 498 926,74 грн; -Житловий будинок № 338 по вул. Пушкінській (інв. №200005) 1956 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 92 721,58 грн; -Житловий будинок № 340 по вул. Пушкінській (інв. № 200006) 1956 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 572 153,31 грн; -Житловий будинок № 342 по вул. Пушкінській (інв. №200007) 1957 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 1 236 118,65 грн; -Житловий будинок №295 по вул. Пушкінській (інв. №200008) 1954 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 501 937,95 грн; -Житловий будинок № 441 по вул. Трудовій (інв. № 200009) 1959 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 1 912 086,78 грн; -Житловий будинок № 297 по вул. Пушкінській (інв. № 200010) 1959 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 954 103,12 грн; -Житловий будинок №38 по вул. Пушкінській (інв. №200011) 1958 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 990 537,18 грн; -Житловий будинок № 381 по вул. Островського (інв. № 200012) 1953 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 777 855,08 грн; -Житловий будинок № 11 по вул. Гоголя (інв. №200013) 1956 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 332 781,98 грн; -Житловий будинок № 320 по вул. Торецькій (інв. №200019) 1956 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 272 662,4 грн; -Житловий будинок № 439 по вул. Інтернаціональній (інв. № 200022) 1955 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 405 479,54 грн; -Житловий будинок № 441 по вул. Інтернаціональній (інв. № 200024) 1959 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 531 456,76 грн; -Житловий будинок № 468 по вул. Інтернаціональній (інв. № 200026) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 439 509,05 грн; . -Житловий будинок № 19 по вул. Невського (інв. № 200032) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 307 317,45 грн; -Житловий будинок № 19 по вул. Абрамова (інв. №200033) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 688 466,54 грн; -Житловий будинок № 21 по вул. Абрамова (інв. № 200034 ) 1951 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 714 192,04 грн; -Житловий будинок № 30 по вул. Невського (інв. № 200035) 1953 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 411 209,19 грн; -Житловий будинок №44 по вул. Шмідта (інв. № 200038) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 840 285,45 грн; -Житловий будинок №14 по вул. Б. Хмельницького (інв. № 223103,85 ) 1930 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 223 103,85 грн. Стягнуто з Костянтинівської міської ради на користь прокуратури Донецької області судовий збір у розмірі 3842,00 грн. Рішення суду обґрунтовано тим, що повноваження Костянтинівської міської ради з прийняття до комунальної власності м. Костянтинівки об`єктів житлового фонду від державного підприємства банкрута є чітко встановленими, а не дискреційними. Законодавство України в цьому випадку не наділяє Костянтинівську міську раду певною свободою розсуду, а імперативно вимагає прийняти рішення про згоду на передачу з державної власності у комунальну власність м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу. Костянтинівською міською радою протиправно відмовлено у прийнятті до комунальної власності житлового фонду банкрута - Костянтинівського державного хімічного заводу відповідно до вимог чинного законодавства у визначені строки, що у свою чергу унеможливлює належне збереження державного майна, а відтак, і реалізацію законних прав мешканців спірних житлових будинків на відповідні умови проживання. Вказане також унеможливлює реалізацію законних прав мешканців житлових будинків, в т.ч. на приватизацію житла. Костянтинівська міська рада з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/2432/19 в повному обсязі. Скарга обґрунтована тим, що станом на сьогодення Костянтинівським державним хімічним заводом не виконано вимог діючого законодавства України, зокрема не було надано документа, що підтверджує право вчиняти дії щодо передачі державного майна, рішення уповноваженого органу про передачу нерухомого майна, правовстановлюючої документації на кожен з об`єктів, засвідчених належним чином копій технічних паспортів з відміткою про проведення поточної інвентаризації, актів вводу в експлуатацію будинків, інвентарних справ, схем розмежування балансової належності всіх комунальних мереж, землевпорядної документації, що унеможливлює прийняття житлового фонду в комунальну власність громади. Відсутність зазначеного пакету документів унеможливлює проведення державної реєстрації права власності та, відповідно, саму реалізацію права громади на прийняття житлового фонду у комунальну власність. При цьому, необхідність надання пакету документів до органу місцевого самоврядування для передачі житлового фонду з державної власності у комунальну, передбачена діючими нормативно-правовими актами, а тому жодним чином не є додатковою умовою. 04.11.2021 до суду від апелянта надійшла заява про уточнення вимог апеляційної скарги (вх.№12713), в якій Костянтинівська міська рада просила скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/2432/19 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. 04.11.2021 до суду від Костянтинівської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12750), в якому прокурор проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/2432/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що передання об`єктів житлового фонду, виявлених під час ліквідаційної процедури, до комунальної власності територіальних громад міста відбувається в обов`язковому та безумовному порядку. Представник апелянта у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Прокурор у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники провадження у справі у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 18.11.2021. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила. Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Господарського суду Донецької області від 13.12.2016 у справі № 905/20/16 визнано банкрутом Костянтинівський державний хімічний завод, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Нестеренка О.А. На балансі та обслуговуванні банкрута - Костянтинівського державного хімічного заводу перебуває житловий фонд у складі 31 житлового будинку та однієї адміністративної будівлі, а саме: -Житловий будинок № 46 по вул. Шмідта (інв. №200037) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 203 822,07 грн; -Житловий будинок № 262 по вул. Незалежності (інв. № 200004) 1952 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 76 790,33 грн; -Житловий будинок № 83 по вул. Лівобережній (інв. №000045) 1925 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 84 996,98 грн; -Житловий будинок №10 по вул. Черняховського (інв. № 000071) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 32 076,48 грн; -Житловий будинок №2 273 по вул. Пушкінській (інв. №2 200014) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 147 638,75 грн; -Житловий будинок № 275 по вул. Пушкінській (інв. № 200015) 1949 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 99 435,48 грн; -Житловий будинок № 318 по вул. Торецькій (інв. № 200018) 1954 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 267 996,55 грн; -Житловий будинок № 466 по вул. Інтернаціональній (інв. № 200023) 1955 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 98 904,8 грн; -Житловий будинок № 443 по вул. Інтернаціональній (інв. № 200025) 1959 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 458 347,54 грн; -Житловий будинок № 260 по вул. Незалежності (інв. №200003) 1953 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 130 638,81 грн; -Житловий будинок № 254 по вул. Незалежності (інв. №200001) 1953 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 1 055 180,8 грн; -Житловий будинок № 252 по вул. Незалежності (інв. №200002) 1953 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 249 8926,74 грн; -Житловий будинок № 338 по вул. Пушкінській (інв. №200005) 1956 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 92 721,58 грн; -Житловий будинок № 340 по вул. Пушкінській (інв. № 200006) 1956 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 572 153,31 грн; -Житловий будинок № 342 по вул. Пушкінській (інв. №200007) 1957 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 1 236 118,65 грн; -Житловий будинок №295 по вул. Пушкінській (інв. №200008) 1954 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 501 937,95 грн; -Житловий будинок № 441 по вул. Трудовій (інв. № 200009) 1959 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 1 912 086,78 грн; -Житловий будинок № 297 по вул. Пушкінській (інв. № 200010) 1959 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 954 103,12 грн; -Житловий будинок №38 по вул. Пушкінській (інв. №200011) 1958 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 990 537,18 грн; -Житловий будинок № 381 по вул. Островського (інв. № 200012) 1953 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 777 855,08 грн; -Житловий будинок № 11 по вул. Гоголя (інв. №200013) 1956 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 332 781,98 грн; -Житловий будинок № 320 по вул. Торецькій (інв. №200019) 1956 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 272 662,4 грн; -Житловий будинок № 439 по вул. Інтернаціональній (інв. № 200022) 1955 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 405 479,54 грн; -Житловий будинок № 441 по вул. Інтернаціональній (інв. № 200024) 1959 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 531 456,76 грн; -Житловий будинок № 468 по вул. Інтернаціональній (інв. № 200026) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 439 509,05 грн; -Житловий будинок № 19 по вул. Невського (інв. № 200032) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 307 317,45 грн; -Житловий будинок № 19 по вул. Абрамова (інв. №200033) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 688 466,54 грн; -Житловий будинок № 21 по вул. Абрамова (інв. № 200034 ) 1951 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 714 192,04 грн; -Житловий будинок № 30 по вул. Невського (інв. № 200035) 1953 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 411 209,19 грн; -Житловий будинок №44 по вул. Шмідта (інв. № 200038) 1950 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 840 285,45 грн; -Житловий будинок №14 по вул. Б. Хмельницького (інв. № 223103,85 ) 1930 р. вводу в експлуатацію, залишковою вартістю 223 103,85 грн. Згідно інформації з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна № 10-15-2731 від 12.02.2019, суб`єктом управління, який здійснює управління майном, є Фонд державного майна України, балансоутримувачем вищевказаного майна є Костянтинівський державний хімічний завод (код ЄДРПОУ 05766362). Зі змісту листа Фонду державного майна України від 15.10.2019 за №10-52-17979 вбачається, що відповідно до статуту Костянтинівського державного хімічного заводу майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Відповідно до інформації ліквідатора Нестеренка О.А. загальна залишкова вартість названих об`єктів житлового фонду складає 17 358 733,23 тис. грн. У ході підготовки до приватизації, вказаний житловий фонд не був включений до переліку ліквідаційної маси банкрута, його вартість вилучена з вартості єдиного майнового комплексу Костянтинівського державного хімічного заводу. Ліквідатор Костянтинівського державного хімічного заводу листом №619 від 29.12.2016 звернувся до Костянтинівської міської ради з проханням щодо вирішення питання прийняття міською радою житлового фонду банкрута у комунальну власність. У відповідь Костянтинівською міською радою на адресу арбітражного керуючого Нестеренка О.А. надіслано лист від 13.01.2017 за № 102/30 вх-30-4121/30, в якому рада вказала, що для розгляду питання прийому до комунальної власності територіальної громади м.Костянтинівки об`єктів комунальної сфери, які знаходяться на балансі заводу, необхідно надати до виконавчого комітету Костянтинівської міської ради копію постанови Господарського суду Донецької області від 03.12.2016 по справі № 905/20/16 про визнання Костянтинівського державного хімічного заводу банкрутом, технічну характеристику кожного об`єкту передачі та інформацію щодо передачі відповідним підприємствам зовнішніх комунікацій, передбачених для обслуговування житлового фонду, який планується передати в комунальну власність міста та для перевірки наявності об`єктів передачі згідно з наданою технічною документацією та визначення технічного стану здійснити комісійне обстеження об`єктів житлового фонду банкрута. Костянтинівською міською радою 16.01.2017 проведено засідання по розгляду питання щодо передачі до міської комунальної власності об`єктів, які знаходяться на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу у зв`язку із його ліквідацією, про що складено протокол, за результатами якого рекомендовано ліквідатору Нестеренку О.А.: надати до Костянтинівського РЕМ інформацію щодо електромереж, які знаходяться на балансі заводу та призначені для обслуговування об`єктів житлового фонду і соціальної сфери та звернутися з проханням прийняти ці мережі на баланс РЕМ; звернутися до КП «Компанія «Вода Донбасу» щодо сумісного обстеження мереж водопостачання та водовідведення для подальшого вирішення питання передачі цих об`єктів на баланс КП «Компанія «Вода Донбасу»; розглянути питання щодо передачі до комунальної власності міста адміністративної будівлі №2 по вул. Ломоносова, бази відпочинку, силової підстанції; разом з представниками КП «СЕЗ» провести обстеження технічного стану житлових будинків, які планується передати до комунальної власності; розглянути питання щодо списання з балансу заводу житлового будинку по вул. Пугачова,38 у зв`язку із створенням ОСББ та активізувати роботу щодо створення ОСББ на інших будинках. Костянтинівською міською радою на адресу арбітражного керуючого Нестеренка О.А. надіслано лист від 26.07.2017 за № 587/26, в якому рада повідомила, що з метою розгляду питання прийому до комунальної власності територіальної громади м.Костянтинівки об`єктів житлового фонду та комунальної інфраструктури, які знаходяться на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу, на адресу ліквідатора було надіслано листа від 13.01.2017 №102/30 вх30-4121/30 про необхідність комісійного обстеження об`єктів передачі та підготовки відповідних документів. Костянтинівська міська рада листом № 902/23 від 29.11.2017 повідомила Фонд державного майна України про ухилення ліквідатора Костянтинівського державного хімічного заводу Нестеренка О.А. від вирішення питань прийому-передачі житлового фонду та зовнішніх мереж, призначених для обслуговування цього фонду, просила вжити заходів щодо належної експлуатації та обслуговування цих об`єктів, що перебувають у державній власності. Фонд державного майна України листом від 12.12.2017 №10-52-23691 просив ліквідатора Нестеренка О.А. надати пояснення по суті питань, викладених у листі виконкому Костянтинівської міської ради від 29.11.2017 №902/23, а також у терміновому порядку вжити заходів щодо передачі об`єктів житлового фонду та зовнішніх мереж електро-, водопостачання та водовідведення, що знаходяться на балансі ДП «Костянтинівського державного хімічного заводу», до комунальної власності територіальної громади м.Костянтинівки. Листом від 17.01.2018 за №10-52-985 Фонд державного майна України повідомив Виконавчий комітет Костянтинівської міської ради про те, що відповідь на лист від 12.12.2017 №10-52-23691 щодо вирішення питання до Фонду від ліквідатора не надходила. Ліквідатор Костянтинівського державного хімічного заводу листом №42 від 27.08.2018 звернувся до Костянтинівської міської ради з проханням вирішити питання прийняття міською радою житлового фонду банкрута у комунальну власність. 20.09.2018 Костянтинівською міською радою прийняте рішення № 6/87-1671 "Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу". Рішення прийняте на підставі статті 25, частин першої-третьої статті 59, частини п`ятої статті 60 Закону України №280/97-ВР від 21.05.1997 (зі змінами) "Про місцеве самоврядування в Україні", Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.1995 (зі змінами), Закону України №147/98-ВР від 03.03.1998 (зі змінами) "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", з урахуванням того факту, що Костянтинівським державним хімічним заводом не вирішено питання щодо передачі зовнішніх мереж електро-, водопостачання та водовідведення, призначених для обслуговування житлового фонду, та за наслідками розгляду актів обстеження технічного стану житлових будинків № 10 по вул. Черняховського та № 14 по вул. Хмельницького м. Костянтинівки. Костянтинівська міська рада листом від 24.09.2018 № 2414/28вх-28-3276/1 повідомила ліквідатора про те, що виконком неодноразово повідомляв ліквідатора про необхідність передачі зовнішніх мереж електро-, тепло-, газо-водопостачання і водовідведення, які призначені для обслуговування житлового будинку, але це питання так і залишилось не вирішеним. Згідно вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не можуть бути прийнятими до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки: одноповерховий будинок №83 по вул. Лівобережній (Радянській), оскільки вказаний житловий будинок та земельна ділянка належать приватній особі; адміністративна будівля по пр. Ломоносова 132а, оскільки остання виведена з об`єктів житлового фонду та не відноситься до комунальної інфраструктури; згідно акту обстеження технічного стану житлового будинку №10 по вул.Черняховського від 17.09.2018, будинок полу зруйновано та не підлягає відновленню, в зв`язку з чим ліквідатора повідомлено про прийняте рішення «Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівською державного хімічного заводу» від 20.09.2018 № 6/87-1671. За доводами прокурора, рішення Костянтинівської міської ради "Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу" № 6/87-1671 від 20.09.2018 суперечить вимогам законодавства та підлягає визнанню незаконним, оскільки Костянтинівською міською радою не виконуються положення Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якими передбачено обов`язкове передання об`єктів житлового фонду, виявлених під час ліквідаційної процедури, до комунальної власності територіальних громад міста. Костянтинівською міською радою протиправно відмовлено у прийнятті до комунальної власності житлового фонду банкрута - Костянтинівського державного хімічного заводу відповідно до вимог чинного законодавства у визначені строки, оскільки підставою для неприйняття житлового фонду до комунальної власності стало саме не вирішене питання щодо передачі зовнішніх мереж електро-, водо- постачання та водовідведення, призначених для обслуговування житлового фонду. Наведене у свою чергу унеможливлює належне збереження державного майна, а відтак, і реалізацію законних прав мешканців спірних житлових будинків на відповідні умови проживання. 21.12.2019 Костянтинівською місцевою прокуратурою направлено повідомлення Фонду державного майна України про представництво інтересів держави (в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру») №35-4456вих-19 від 20.12.2019, в якому прокуратура повідомила Фонд про звернення в.о. керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Костянтинівської міської ради, треті особи - Костянтинівський державний хімічний завод в особі ліквідатора Нестеренка Олега Анатолійовича, виконавчий комітет Костянтинівської міської ради про визнання незаконним рішення Костянтинівської міської ради «Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу» від 20.09.2018 № 6/87-1671 та зобов`язання Костянтинівську міську раду прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Костянтинівки 31 житловий будинок житлового фонду, який не увійшов до ліквідаційної маси підприємства - банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу залишковою балансовою вартістю 17 358 733 грн без додаткових умов. Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного. Як свідчать матеріали справи, відносно Костянтинівського державного хімічного заводу порушено провадження у справі про банкрутство; постановою Господарського суду Донецької області від 13.12.2016 у справі № 905/20/16 останнього визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII. Однак, враховуючи те, що оскаржуване рішення Костянтинівської міської ради прийнято 20.09.2018, до даних правовідносин слід застосовувати положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Частиною 1 ст.42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Згідно з ч.9 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" у разі банкрутства підприємств, зміни форми власності, злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад. Відповідно до ч.13 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі ліквідації підприємства - банкрута, зобов`язаного згідно із законодавством передати територіальній громаді об`єкти житлового фонду, в тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади та об`єкти комунальної інфраструктури, арбітражний керуючий (ліквідатор) передає, а орган місцевого самоврядування приймає такі об`єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законодавством. Частиною 3 ст.4-1 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" визначено, що рішення щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад. Таким чином, нормами викладених вище положень законодавства передбачено обов`язкове передання об`єктів житлового фонду, виявлених під час ліквідаційної процедури, до комунальної власності територіальних громад міста, при цьому, таке передання є безумовним, тобто відбувається без жодних додаткових умов. Даний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2019 у справі №5023/182/12. Відповідно до ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. У силу положень частин 1, 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. В силу вимог ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні права суб`єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідні ради. Пунктом 51 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що надання згоди на передачу об`єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об`єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об`єктів державної власності, належить до виключної компетенції міської ради. Відповідно до частин 1, 2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно з частинами 1, 2 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Частинами 1, 2 ст.136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Зі змісту листа Фонду державного майна України від 15.10.2019 за №10-52-17979 вбачається, що відповідно до статуту Костянтинівського державного хімічного заводу майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Як вже зазначалось, постановою Господарського суду Донецької області від 13.12.2016 у справі № 905/20/16 визнано банкрутом Костянтинівський державний хімічний завод, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Нестеренка О.А. На балансі та обслуговуванні банкрута перебуває житловий фонд у складі 31 житлового будинку та однієї адміністративної будівлі, залишковою вартістю 17 358 733,23 тис. грн. Суб`єктом управління житлово-комунального відділення, який здійснює управління майном, є Фонд державного майна України. Вказаний житловий фонд не був включений до переліку ліквідаційної маси банкрута. Ліквідатор Костянтинівського державного хімічного заводу листами №619 від 29.12.2016 та №42 від 27.08.2018 звертався до Костянтинівської міської ради з проханням щодо вирішення питання прийняття міською радою житлового фонду банкрута у комунальну власність. Проте, у відповідь Костянтинівська міська рада листами від 13.01.2017 за № 102/30 вх-30-4121/30 та від 26.07.2017 за № 587/26 вказала, що для розгляду питання прийому до комунальної власності територіальної громади м.Костянтинівки об`єктів комунальної сфери, які знаходяться на балансі заводу, необхідно надати технічну характеристику кожного об`єкту передачі та інформацію щодо передачі відповідним підприємствам зовнішніх комунікацій, передбачених для обслуговування житлового фонду, який планується передати в комунальну власність міста. 20.09.2018 Костянтинівською міською радою прийняте рішення № 6/87-1671 "Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу". Проте, як правильно зазначено судом першої інстанції, повноваження Костянтинівської міської ради з прийняття до комунальної власності м. Костянтинівки об`єктів житлового фонду від державного підприємства банкрута є чітко встановленими, а не дискреційними. Норма статті 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в цьому випадку є імперативною та вимагає прийняти рішення про згоду на передачу з державної власності у комунальну власність житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу. Костянтинівська міська рада у даному випадку не наділена певною свободою розсуду. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на недотримання порядку передачі в комунальну власність державного житлового фонду, визначеного Положенням про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, з огляду на те, що норми Закону про банкрутство у даному випадку є спеціальними, тому мають пріоритет у застосуванні у порівнянні з іншими нормами чинного законодавства. За таких обставин, Костянтинівською міською радою протиправно відмовлено у прийняті до комунальної власності житлового фонду банкрута - Костянтинівського державного хімічного заводу, що у свою чергу унеможливлює належне збереження державного майна, а відтак, і реалізацію законних прав мешканців житлових будинків на відповідні умови проживання. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення Костянтинівської міської ради Про відмову у прийнятті до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду, який перебуває на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу від 20.09.2018 № 6/87-1671 суперечить вимогам законодавства, оскільки, як вже зазначалось, передання об`єктів житлового фонду, виявлених під час ліквідаційної процедури, до комунальної власності територіальних громад міста є безумовним, відбувається без жодних додаткових умов. Частиною 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Враховуючи те, що оспорюване рішення Костянтинівської міської ради суперечить вимогам чинного законодавства України, судом першої інстанції правомірно визнано його незаконним. За таких обставин, вимога прокурора про зобов`язання Костянтинівської міської ради прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Костянтинівки 31 житловий будинок житлового фонду, який не увійшов до ліквідаційної маси підприємства банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу залишковою балансовою вартістю 17 358 733 грн без додаткових умов, є обґрунтованою та такою, що правомірно задоволена судом першої інстанції. При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що судом не взято до уваги, що земельні ділянки кадастровий номер 1412600000:00:020:1078, 1412600000:00:020:1138, розташовані по вул. Лівобережній, 83 у м. Костянтинівки перебувають у приватній власності, а також суд залишив не вирішеним питання передачі нерухомого майна за вказаною адресою, з огляду на наступне. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна (додаток до листа ФДМУ від 12.02.2019 №10-15-2731) на балансі Костянтинівського державного хімічного заводу знаходиться, зокрема житловий будинок, площею 155,4 кв.м, розташований по вул. Лівобережній, 83 у м. Костянтинівки. Даний будинок також був включений ліквідатором Костянтинівського державного хімічного заводу Нестеренко О.А. до переліку активів житлового фонду, який надавався Костянтинівській міській раді разом з листами від 29.12.2016 №619, від 27.08.2018 №42. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за параметрами: права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження, за адресою: вул. Лівобережна, 83, м. Костянтинівка, Донецька область, зареєстровані земельні ділянки кадастровий номер 1412600000:00:020:1078, 1412600000:00:020:1138, відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні. В матеріалах справи відсутні докази виключення об`єкта державної власності -житлового будинку, розташованого по вул. Лівобережній, 83 у м. Костянтинівці (договорів купівлі-продажу тощо) з Єдиного реєстру об`єктів державної власності. Відповідачем не надано доказів на підтвердження знаходження житлового будинку за вказаною адресою у приватній власності. Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на неможливість передання житлових будинків по вул.Черняховського, 10, вул.Б. Хмельницького,14 м. Костянтинівки, оскільки вони знаходяться у незадовільному технічному стані, з огляду на те, що технічний стан житлових будинків у даному випадку не має значення, оскільки положеннями чинного законодавства передбачено передання об`єктів житлового фонду не залежно від їх технічного стану або будь-яких інших додаткових умов. Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Щодо наявності підстав для представництва інтересів прокуратури у даній справі, колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч.ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень ст.ст.53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави. При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз.2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим". Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №904/2529/20. Статтею 4 Закону України Про Фонд державного майна України визначені основні завдання Фонду державного майна України, серед яких, зокрема є: здійснення контролю у сфері відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління. Відповідно до статті 5 Закону України Про Фонд державного майна України до повноважень Фонду державного майна України, зокрема входить погодження (прийняття) відповідно до законодавства рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших уповноважених органів управління або Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також погодження рішення про передачу об`єктів комунальної власності в державну власність. Статтею 4 Закону України Про управління об`єктами державної власності визначено суб`єктів управління об`єктами державної власності, в тому числі Фонд державного майна України. Відповідно до статті 3 вказаного закону об`єктами управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій. Спірні житлові будинки перебувають у державній власності, тому Фонд Державного майна України повинен здійснювати заходів щодо подальшої їх передачі до комунальної власності міста для економічної стабільності в державі та задоволення гарантованих Конституцією України прав громадян на житло. Указані об`єкти нерухомого майна не вибували із державної власності, проте охоронювані законом інтереси держави порушено. Костянтинівська місцева прокуратура у порядку ст.23 Закону України Про прокуратуру листом від 23.09.2019 № 30-3043вих-19 повідомила Фонд Державного майна України про виявлені прокуратурою факти порушень інтересів держави в частині неприйняття до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки житлового фонду підприємства банкрута Костянтинівського державного хімічного заводу та просила повідомити про вжиті заходи захисту інтересів держави. У відповіді Фондом державного майна (лист від 15.10.2019 №10-52-17979) не повідомлено прокуратуру про вжиті Фондом заходи на захист інтересів держави. Костянтинівською місцевою прокуратурою листом від 16.10.2019 № 35-3399 вих-19 повторно повідомлено Фонд державного майна у порядку ст.23 Закону України Про прокуратуру про наявні порушення інтересів держави із зазначеного вище питання. У відповіді на зазначений лист Фондом державного майна України (лист від 07.11.2019 №10-52-19658) також не повідомлено про вжиті Фондом заходи на захист інтересів держави. За таких обставин, Фонд був достеменно обізнаний про порушення інтересів держави, втім тривалий проміжок часу, будучи уповноваженим органом здійснювати захист інтересів держави, самостійно не звернувся до суду із позовною заявою. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом. Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/2432/19 без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Костянтинівської міської ради залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/2432/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 22.12.2021 Головуючий суддя Я.О. Білоусова Суддя О.А. Пуль Суддя І.В. Тарасова