Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 902/651/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА 20 грудня 2021 року Справа № 902/651/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Василишин А.Р. , суддя Розізнана І.В. секретар судового засідання Приступлюк Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Надія-М.В." на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.09.2021 (ухвалене о 15:29 год. у м. Вінниця, повний текст складено 01.10.2021) у справі № 902/651/21 (суддя Яремчук Ю.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до Фермерського господарства "Надія-М.В." про стягнення 515 856 грн 12 коп. за участю представників сторін: від позивача - не з`явився; від відповідача - Гончар О. І. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Надія-М.В." про стягнення 515 856 грн 12 коп. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №2019Іл/31 від 07.03.2019 в частині розрахунків за отриманий товар, оскільки остаточний розрахунок за поставлений товар відповідачем було здійснено з порушенням строків передбачених договором, а тому за неналежне виконання договору позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 76 848 грн 81 коп. - 48% річних, 49 886 грн 66 коп. - пені, 388 120 грн 65 коп. - штрафу, 1 000 грн - інфляційних втрат. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.09.2021 у справі № 902/651/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до Фермерського господарства "Надія-М.В." про стягнення 515 856 грн 12 коп. задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Надія-М.В." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" 38 424 грн 41 коп. 48 % річних, 24 943 грн 33 коп. пені, 194 060 грн 33 коп. штрафу, 7 722 грн 85 коп. витрат на сплату судового збору. При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ "Агрозахист Донбас" (Продавець) та Фермерським господарством "Надія-М.В." (Покупець) було укладено Договір поставки №2019Іл/31 від 07.03.2019, за яким Продавець зобов`язувався відпустити товар, а останній зобов`язувався прийняти товар та оплатити його. Суд встановив, що остаточний розрахунок за договором поставки № 2019Іл/31 від 07.03.2019 відповідач мав сплатити до 15.10.2019, однак такий розрахунок було здійснено 23.12.2019, станом на 15.10.2019 заборгованість відповідача становила 1 590 000 грн, а на 18.10.2019 - 1 293 735 грн 50 коп. Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновків, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 76 848 грн 81 коп. 48% річних, 49 886 грн 66 коп. пені, 388 120 грн 65 коп. штрафу суд зазначив, що такі вимоги є обґрунтованими та підставними. Однак, суд користуючись правом передбаченим ч. 3 ст. 551 ЦК України, дійшов висновку про зменшення розміру вказаних штрафних санкцій на 50 %, та відповідно, стягнення з відповідача 38 424 грн 41 коп. 48 % річних, 24 943 грн 33 коп. пені, 194 060 грн 33 коп. штрафу. Враховуючи, що умовами договору передбачений захист продавця від знецінення національної валюти, шляхом перерахунку вартості товару з коригуванням на курс долару США до гривні, суд відмовив в стягненні інфляційних втрат в сумі 1 000 грн. Розглядаючи спірні правовідносини, місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 3, 509, 525, 526, 530, 549, 612, 625, 627, 629, 655, 663, 692, 693, 712 ЦК України, ст. ст. 181, 193, 202, 216, 217, 230, 231, 233, 265 Господарського кодексу України. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство "Надія-М.В." звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Вінницької області від 22.09.2021 у справі № 902/651/21 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає таке. Судом першої інстанції не правильно оцінений такий доказ, як Акт звірки взаємних розрахунків. Відповідач акцентує увагу на підписаному сторонами Акті звіряння взаємних розрахунків, як на документі (доказі), який фіксує настання певної події (випадку), що є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків стосовно застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами Договору і такою подією (випадком) є не підписання сторонами Акту звіряння взаємних розрахунків. Доказовість підписаного сторонами Акту звіряння взаємних розрахунків має значення для встановлення настання певної події (випадку), що виключає застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами Договору і такою подією (випадком) є підписання сторонами Акту звіряння взаємних розрахунків. З врахуванням п. 3.3, 3.4. Договору поставки №2019Іл/31 від 07.03.2019 вказує, що у разі підписання сторонами Акту звіряння взаємних розрахунків, передбачено припинення зобов`язання по сплаті штрафних санкцій. За наведеного, відповідач просить скасувати повністю рішення Господарського суду Вінницької області від 22.09.2021 у справі № 902/651/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Також, 20.12.2021 скаржником подано до суду апеляційної інстанції заяву про наявність додаткових обставин, що мають значення для справи, в якій скаржник наводить аргументи щодо неправомірності дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" в правовідносинах з іншими контрагентами. Суд вважає, що така заява підлягає залишенню без розгляду, з таких мотивів. Проаналізувавши заяву відповідача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що остання за своїм змістом є доповненнями до апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. Суд бере до уваги, що оскаржене рішення ухвалене 22.09.2021, а повний текст складено 01.10.2021, а тому в силу ч. 1 ст. 256 ГПК України, строк на його апеляційне оскарження закінчився 21.10.2021. Тобто, такі доповнення подані з порушенням строку, встановленого ч. 1 ст. 266 ГПК України. Статтею 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Отже, вказану заяву про наявність додаткових обставин, яка є доповненнями до апеляційної скарги, слід залишити без розгляду. Окрім того, за приписами ч. 2 ст. 266 ГПК України у разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни. Заявником до такої заяви не додано доказів її надіслання іншому учаснику справи, що є окремою підставною для неврахування судом апеляційної інстанції такої заяви. В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при ухвалені оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 22.09.2021 у справі № 902/651/21 слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В судове засідання 20.12.2021 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" не з`явився. Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що позивач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення, направлене позивачу (а. с. 184), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас". Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого. Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 07.03.2019 між ТОВ "Агрозахист Донбас" (далі - Продавець) та Фермерським господарством "Надія-М.В." (далі - Покупець) було укладено Договір поставки №2019Іл/31 (далі Договір; а. с. 14-16), за умовами якого в терміни, визначені договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором. Відповідно до п. 2.1. Договору за цим Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними, що с невід`ємною частиною цього договору. Згідно із п. 2.2. Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро. За умовами п. п. 2.3., 2.4. Договору загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних, що зазначені в п. 2.1., та які є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку Покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару). Вартість тари, упаковки в якій постачається Товар, входить до ціни Товару. В силу п. 3.1. 3.2. Договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного договору. В тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківського валютному ринку (МВР) України на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення Додатку, Сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С = А1/А2*В, де С - сума належна до оплати; В - ціна Товару на момент підписання Додатку; А1 - (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день перерахування коштів; А2 - (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день підписання відповідного Додатку. При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику як належну оплату повної вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого Товару в доларах США/Євро на курс гривні щодо Долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати, з врахуванням умов частини 1 цього пункту. Відповідно до п. 3.3 Договору всі платежі за цим договором здійснюються Покупцем з врахуванням п.3.2 Договору. На підтвердження виконання Покупцем зобов`язань з оплати товару з врахуванням п.3.2 даного Договору, Сторони впродовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним Додатком або Договором в цілому, підписують "Акт звіряння взаємних розрахунків" ініціатива звіряння взаємних розрахунків покладається на Покупця. Згідно із п. 3.4 Договору при відсутності підписаного сторонами Акт звіряння взаємних розрахунків, зобов`язання Покупця щодо повної оплати вартості отриманого Товару не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами договору. Пунктом 6.3. Договору передбачено, що товар вважається переданим Постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць) відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній) по якості, відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства виробника. Крім того, умовами договору було встановлено, що за порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору (п.7.1. Договору). В п. 7.1.1. Договору сторони погодили, що крім відповідальності, встановленої п. 7.1. Договору Покупець: за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення; за відмову від отримання або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою с ЗЗР або Мінеральні добрива, сплачує штраф в розмірі 50% процентів вартості не отриманої або повернутої продукції; за відмову від отримання продукції або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є Насіння, сплачує штраф в розмірі 100% (сто) процентів вартості не отриманої продукції або повернутої продукції. В разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 48% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати (п.7.7. Договору). За умовами п.7.8. Договору в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару. Відповідно до п. 7.10. Договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. Договір набув чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків. (п.11.2. Договору) Також, до Договору поставки №2019Іл/31 від 07.03.2019 між сторонами підписано Додатки, а саме: № 1 від 07.03.2019; № 2 від 25.04.2019; № 3 від 26.07.2019; № 4 від 02.05.2019; № 5 від 13.05.2019; № 6 від 17.05.2019; № 7 від 20.05.2019; № 8 від 23.05.2019; № 9 від 23.05.2019; № 10 від 23.05.2019 (а. с. 17-26), якими погоджено асортимент, кількість, ціну, еквівалент вартості товару, умови поставки та порядок розрахунків за товар, що поставляється. Додатками визначено офіційний курс долара США щодо гривні станом на день складання кожного з Додатків, та погоджено, що оплата вартості товару, зазначеного в Додатках, здійснюється покупцем в національній валюті України (гривня), виходячи із курсу продажу долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу, зафіксованого на момент закриття торгів та який не може бути нижче ніж курс долара США/Євро на день укладення кожного з Додатків. На виконання умов договору поставки №2019Іл/31 від 07.03.2019, позивач поставив за вказаними додатками відповідачу товар на загальну суму 1 991 073 грн 09 коп., що підтверджується видатковими накладними: №3890 від 17.05.2019; № 4003 від 20.05.2019; №4006 від 20.05.2019; №4008 від 20.05.2019; №4014 від 20.05.2019; №4005 від 20.05.2019; №4165 від 23.05.2019; №4166 від 23.05.2019; №4180 від 23.05.2019; №4876 від 30.05.2019 (а. с. 27-31). В силу п. 3 Додатків № № 1-4, 7 до Договору остаточний розрахунок за отриманий товар відповідач мав здійснити до 15.10.2020, а за умовами п. 3 Додатків № № 5-6, 8-10 до Договору, такий розрахунок мав бути здійснений до 14.10.2020. Разом з тим, як вбачається з доказів наявних в матеріалах справи станом на 15.10.2019 заборгованість відповідача становила 1 590 000 грн. При цьому, 18.10.2019 відповідачем було сплачено 296 264 грн 50 коп. (а. с. 33-36). Решта заборгованості в розмірі 1 293 735 грн 50 коп. була сплачена в період з 13.11.2019 по 23.12.2019, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1435 від 13.11.2019 на суму 293 735 грн 50 коп.; № 80 від 22.11.2019 на суму 400 000 грн; № 524 від 11.12.2019 на суму 400 000 грн; № 550 від 23.12.2019 на суму 200 000 грн (а. с. 136-139). За наведеного, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 76 848 грн 81 коп. - 48% річних, 49 886 грн 66 коп. - пені, 388 120 грн 65 коп. - штрафу, 1 000 грн - інфляційних втрат. Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи. В силу ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до не згоди із оцінкою суду Акту звірки розрахунків, оскільки, на думкуФермерського господарства "Надія-М.В.", позивач підписавши такий Акт підтвердив повне виконання відповідачем зобов`язання за Договором поставки №2019Іл/31 від 07.03.2019 та в силу п. п. 3.3., 3.4. Договору в позивача немає підстав для застосування штрафних санкцій. Одночасно, висновки суду першої інстанції щодо: неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки №2019Іл/31 від 07.03.2019 в частині проведення розрахунків за отриманий товар; правомірності нарахування позивачем відповідачу 76 848 грн 81 коп. 48% річних, 49 886 грн 66 коп. пені, 388 120 грн 65 коп. штрафу; зменшення розміру штрафу, пені та 48% річних на 50%; відмови в стягненні 38 424 грн 40 коп. 48% річних, 24 943 грн 33 коп. пені та 194 060 грн 32 коп. штрафу, 1 000 грн інфляційних втрат, скаржник не оскаржує та не спростовує. Надаючи оцінку доводам скаржника, викладеним в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд враховує таке. Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Як убачається із встановлених обставин у цій справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення Договору поставки №2019Іл/31 від 07.03.2019. За приписами ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Також, ч. 1 ст. 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як встановлено вище, п. 3.3. Договору передбачено, на підтвердження виконання Покупцем зобов`язань з оплати товару з врахуванням п.3.2 даного Договору, Сторони впродовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним Додатком або Договором в цілому, підписують "Акт звіряння взаємних розрахунків" ініціатива звіряння взаємних розрахунків покладається на Покупця. Згідно із п. 3.4 Договору при відсутності підписаного сторонами Акт звіряння взаємних розрахунків, зобов`язання Покупця щодо повної оплати вартості отриманого Товару не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами договору. В той же час, такі умови Договору є загальними та мають застосуватися, з врахуванням іншими його умовами, зокрема п. п. 7.9., 7.10 Договору. Відтак, відповідно до п. 7.9. Договору в разі порушення Покупцем будь-якого платежу за додатками до Договору, Постачальник має право на дострокове звернення стягнення на всю суму неоплаченого Товару за цим Договором за всіма Додатками. Початок нарахування штрафних санкцій та відсотків річних у такому випадку починається з дня першого випадку порушення умов платежу за будь яким додатком до Договору. У п. 7.10 Договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. Тобто, спеціальними умовами Договору по нарахуванню штрафних санкцій чітко передбачено період нарахування та стягнення штрафних санкцій, якими за Договором є штраф, пеня, 48% річних, а саме: з дня порушення постачальником свого зобов`язання з оплати до моменту повної оплати заборгованості. При цьому, ні вказані пункти Договору, ні розділ 7 Договору "7. Відповідальність сторін" в цілому, не місять умов, які б можна було трактувати, що після підписання Акту звіряння взаємних розрахунків постачальник втрачає право нарахування передбачених Договором штрафних санкцій та їх подальше стягнення з відповідача, в тому числі і в судовому порядку. Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2020 у справі №916/499/20 вказав, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа , яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Отже, Акт звірки взаєморозрахунків лише фіксував здійснення позивачем нарахування за поставлений товар, проведення відповідачем оплати за поставлений товар та в жодному разі не позбавляє права позивача на нарахування штрафних санкцій, обумовлених Договором, у випадку неналежного виконання відповідачем умов Договору. Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги щодо невірної оцінки судом першої інстанції Акту звірки взаєморозрахунків. Інших доводів щодо незгоди із рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.09.2021 у справі № 902/651/21 скаржником не наведені, а судом апеляційної інстанції не встановлені підстави для виходу за межі доводів апеляційної скарги (ч. 4 ст. 269, ч. 3 ст. 277 ГПК України), а тому апеляційний господарський суд не виходить за межі апеляційної скарги. Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Вінницької області від 22.09.2021 у справі № 902/651/21 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Надія-М.В." - без задоволення. Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Надія-М.В." залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 22.09.2021 у справі № 902/651/21 - без змін.

2. Справу № 902/651/21 надіслати Господарському суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "21" грудня 2021 р. Головуючий суддя Петухов М.Г. Суддя Василишин А.Р. Суддя Розізнана І.В.