Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/7116/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/7116/21 Головуючий у І інстанції - Ткаченко О.Є. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В.,Карпушової О.В., за участю секретаря Кондраток А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати неправомірною та скасувати постанову про накладення штрафу в розмірі 5 100, 00 грн від 04.06.2021 у виконавчому провадження № 65181228. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.04.2017 у справі №751/10237/16-а виконана позивачем у повному обсязі, у відповідача були відсутні підстави для накладення штрафу на боржника в сумі 5100,00 грн. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено, при цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем добровільно виконано постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 20.04.2017 у справі №751/10237/16-а у спосіб, встановлений судовим рішенням. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені адміністративного позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції суперечать вже встановленим судами обставинам та висновкам у справах №751/12037/16-а та №825/1420/18.Апелянт звертає увагу, що згідно судових рішень позивач був зобов`язаний нарахувати та виплатити йому пенсію у зв`язку з втратою годувальника як інваліду ІІІ групи з дитинства, а не перевести на інший вид пенсії, чи зробити перерахунок без урахування будь-яких проведених раніше виплат. Апелянт наголошує, що суд протиправно не залучив його до участі у справі, незважаючи на те, що він є стягувачем у виконавчому провадженні №65181228 і рішення у даній справі безпосередньо вплинуло на його права, що порушило його право на надання пояснень та заперечень і призвело до ухвалення судом першої інстанції незаконного рішення. Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому, відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України, справу розглянуто у письмовому провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 20.04.2017 у справі №751/10237/16-а, яка набрала законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як інваліду III групи з дитинства пенсію у зв`язку з втратою годувальника у відповідності до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» за період часу з 04.02.2009 по 27.04.2016. На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває виконавче провадження № 65181228 з виконання вказаної постанови суду. 19.04.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65181228 та надано боржнику строк для виконання 10 робочих днів. 06.05.2021 здійснено перевірку виконання боржником постанови Новозаводського районного суду міста Чернігова від 20.04.2017 у справі №751/10237/16-а, за результатами якої складено акт державного виконавця про те, що рішення суду боржником не виконано. Нарахування та виплата пенсії стягувачу не здійснені без поважних причин. Станом на 06.05.2021 належного обґрунтування поважності причин невиконання судового рішення боржником не надано. 13.05.2021 до відповідача надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким повідомлялось, що на виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області стягувачу нарахована та виплачена пенсія у зв`язку з втратою годувальника як інваліду III групи з дитинства у відповідності до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» за період з 04.02.2009 по 27.04.2016. Жодного належного доказу здійснення нарахування та виплати стягувачу нарахованих коштів боржником не надано. 14.05.2021 боржнику направлена вимога державного виконавця, якою Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зобов`язано негайно надати докази фактичного виконання рішення, а саме документальне підтвердження нарахування та виплати стягувачу пенсії за судовим рішенням, а також пояснення з приводу повідомлення стягувача щодо неотримання коштів. Крім цього боржника попереджено про відповідальність за невиконання судового рішення та законних вимог державного виконавця. 01.06.2021 відповідачем отримано відповідь боржника від 27.05.2021 на вимогу державного виконавця, якою повідомлялось, що під час переведення ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника виникла переплата пенсії, оскільки у померлого батька був ще інший утриманець. Переплата пенсії утримана за рахунок доплати за період з 01.10.2012 по 31.01.2013. 04.06.2021 здійснено повторну перевірку виконання боржником судового рішення, за результатами якої складено акт державного виконавця про те, що нарахування та виплата пенсії стягувачу не здійснені. Причини невиконання рішення суду, на які посилається боржник, не являються поважними. Таким чином, рішення суду без поважних причин, у встановлений державним виконавцем строк, боржником не виконано. 04.06.2021 державним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні № 65181228 про накладення штрафу в розмірі 5 100, 00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин. Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач виконав рішення суду, а тому у відповідача були відсутні підстави для накладення штрафу. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Положеннями ст. 2 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, обов`язковості виконання рішень. Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 3 Закону № 1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону - за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У відповідності до ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII. Відповідно до ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. З аналізу норм чинного законодавства слідує, що безумовною підставою для накладення штрафу є невиконання рішення суду та постанови про відкриття провадження без поважних причин у визначений строк. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (стягувач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Первинно йому призначена пенсія як дитині-інваліду з 02.04.1992, яку отримувала його мати ОСОБА_2 . ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності з дитинства безтерміново. ОСОБА_3 (батько стягувача) ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. На день смерті мав двох дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV)пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.04.2017 по справі №751/10237/16-а зобов`язано Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника як інваліду III групи з дитинства у відповідності до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» за період з 04.02.2009 по 27.04.2016. З мотивувальної частини рішення вбачається, що ОСОБА_1 має право на одночасне отримання пенсій як інвалід з дитинства та у зв`язку з втратою годувальника. У серпні 2017 року позивачем зроблений перерахунок пенсії ОСОБА_1 та призначено йому пенсію по втраті годувальника замість пенсії по інвалідності, що підтверджується протоколами від 07.08.2017 та від 22.08.2017. При виконанні постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.04.2017 по справі №751/10237/16-а позивачем розподілена пенсія у зв`язку з втратою годувальника рівними частинами між ОСОБА_1 та його сестрою, оскільки пенсія останній виплачувалась в розмірі 100%. З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що на виконання рішення суду від 20.04.2017 по справі №751/10237/16-а ним було переведено ОСОБА_4 з пенсії по інвалідності на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Таким чином, колегія суддів приймає доводи апелянта, що позивач самовільно здійснив переведення з одного виду пенсії на інший, хоча повинен був нарахувати та виплатити ОСОБА_4 пенсію у зв`язку з втратою годувальника за період з 04.02.2009 по 27.04.2016, як було визначено судовим рішенням. Тобто, належним виконанням рішення суду є нарахування та виплата позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника одночасно з виплатою пенсією по інвалідності, що позивачем не було зроблено, а тому відповідач правомірно наклав на позивача штраф у розмірі 5 100, 00 грн за невиконання рішення суду. Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції. Щодо доводів апелянта про розгляд справи без його залучення до участі у справі, як на підставу для скасування рішення суду, колегія суддів зазначає наступне. Так, дійсно, справу було розглянуто без залучення ОСОБА_1 , хоча дане рішення впливає на його права та інтереси. Відповідно до п.4 ч.3 ст.317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі. Також неправильне застосування норм матеріального права, відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, є підставою для скасування судового рішення. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з цих підстав з ухваленням постанови про відмову у задоволені позову. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 11 статті 139 КАС України визначено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. Колегія суддів зазначає, що оскільки, суд першої інстанції протиправно не залучив ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьою особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, а суд апеляційної інстанції, в свою чергу, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної в сумі 3 405, 00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань позивача. Керуючись ст.ст. 139, 238, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року - скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволені адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м.Чернігів, вул. П`ятницька, буд. 83-а; ідентифікаційний код: 21390940) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 405, 00 грн (три тисячі чотириста п`ять гривень 00 коп). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова