Постанова 4824 № 753/5781/14

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 1 грудня 2021 року місто Київ справа № 753/5781/14 провадження №22-ц/824/7412/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С., сторони: позивач - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» відповідач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2014 року, ухвалене у складі судді Ковбеля М.М., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2014 року позивач ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що між ВАТ «Родовід Банк», найменування якого 17 червня 2009 року у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 7 вересня 2007 року було укладено кредитний договір № 77.1/АА-558.07.2, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 15163 доларів США терміном по 5 вересня 2014 року включно.. Кредитні кошти були надані на купівлю автомобіля згідно з договором № 828/07-П від 9 серпня 2007 року, який в подальшому був переданий в заставу банку згідно з договором застави транспортного засобу № 77.1/АА-558.07.2 від 5 вересня 2007 року. Відповідно до п.1.5 кредитного договору процентна ставка за кредитами встановлювалась у розмірі 12,5 % річних. Позичальник в свою чергу, зобов`язався повністю погасити заборгованість за кредитом.. 5 вересня 2007 року з метою повного та своєчасного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого останній зобов`язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору. Відповідачі кредит не повернули, проценти за користування кредитом та нараховану пеню не сплатили. Станом на 21 жовтня 2013 року заборгованість за кредитним договором боржником не погашена. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 1 жовтня 2014 року заборгованість складає 10696,74 доларів США та 67728 грн.38 коп., в тому числі заборгованість за кредитом - 7479,56 доларів США; заборгованість по сплаті відсотків - 3217,18 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 42506 грн.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 17960,99 грн.; сума трьох відсотків річних від суми простроченого кредиту -5102,63 грн., сума трьох відсотків річних від суми прострочених відсотків по кредиту - 2155,75 грн. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив позов задовольнити. Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2014 року позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість в розмірі 10696,74доларів США та 67728 грн.38 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом - 7479,56 доларів США; заборгованість по сплаті відсотків - 3217,18 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 42506 грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 17960 грн.99 коп.; сума трьох відсотків річних від суми простроченого кредиту - 5102,63 грн., сума трьох відсотків річних від суми прострочених відсотків по кредиту - 2155 грн.75 коп. Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2014 року залишено без змін. Ухвалою Василківського міськрайонного суду Київської області від 3 жовтня 2019 року замінено стягувача у виконавчому листі, виданому на підставі заочного рішення Василківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2014 року за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, а саме замінено стягувача ПАТ «Родовід Банк» на стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». Постановою Київського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справі від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 3 жовтня 2019 року скасовано та постановлено нову про задоволення заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача у виконавчому листі.Замінити стягувача у виконавчому листі, виданому на підставі заочного рішення рішення Василківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2014 року за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, а саме замінено стягувача ПАТ «Родовід Банк» на стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 1 лютого 2021 року заяву представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Не погоджуючись з ухваленим заочним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і відмовити у задоволенні позову повністю. В апеляційній скарзі посилається на те, що ОСОБА_2 не був повідомлений про день та час розгляду справи, чим був позбавлений права заперечувати проти позову. У позивача не виникло права звернення до суду з позовом до поручителя, оскільки банк не направляв йому повідомлення про невиконання позичальником своїх зобов`язань. Враховуючи дату останнього платежу - 13 грудня 2010 року , трирічний строк позовної давності за вимогами щодо погашення кредиту та відсотків за користування ним сплинув 13 грудня 2013 року, а строк вимоги про сплату пені - 13 грудня 2011 року. У зв`язку із закінченням встановленого строку пред`явлення позову до ОСОБА_2 , порука останнього є припиненою на підставі ч.4 ст.559 ЦК України у редакції від 14 червня 2007 року, чинній на дату укладення кредитного договору. Позивачем не доведено розмір заборгованості, позивачем не надано первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення. На порушення ч.4 ст.10 ЦПК України суд ніяк не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, тому викладені висновки суду суперечать обставинам справи. Судом допущено порушення норм ст.224 ЦПК України щодо заочного розгляду справи, відповідач взагалі не був повідомлений про розгляд справи. Крім того, представником відповідача ОСОБА_2 подана заява про застосування позовної давності до вимог щодо погашення кредиту та відсотків за користування ним, а також до вимоги про сплату пені та 3% річних. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися. В судове засідання ОСОБА_2 не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений, його представник ОСОБА_3 подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності ( т.3 а.с.45). ОСОБА_1 не з`явилась в судове засідання, будучи повідомленою про день та час розгляду справи. Причини своєї неявки суду не повідомила, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у її відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України. Представник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» Кошиль Д.С. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення позивача та її представника, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено, що 5 вересня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 77.1/АА-558.07.2 про відкриття кредитної лінії, відповідно до умов якого відповідачу відкрито кредитну лінію в іноземній валюті для споживчих цілей (придбання транспортного засобу на загальну суму 15163 доларів США зі сплатою 12,5% річних від суми заборгованості. 5 вересня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого останній зобов`язувався відповідати перед позивачем за належне виконання позичальником взятих на нього зобов`язань за кредитним договором № 77.1/АА-558.07.2 від 5 вересня 2007 року. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 1 жовтня 2014 року заборгованість складає 10696,74 доларів США та 67728 грн.38 коп., в тому числі заборгованість за кредитом - 7479,56 доларів США; заборгованість по сплаті відсотків - 3217,18 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 42506 грн.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 17960,99 грн.; сума трьох відсотків річних від суми простроченого кредиту -5102,63 грн., сума трьох відсотків річних від суми прострочених відсотків по кредиту - 2155,75 грн. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі не виконують взяті на себе за кредитним договором та договором поруки зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів. Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, виходячи з наступного. Згідно з ч.1 ст.509, ст.526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії ( негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому. Згідно з ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом. Умовами кредитного договору, виконання за яким забезпечено договором поруки, укладеним з ОСОБА_2 , передбачено, що позичаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до «10»- числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами у сумі 180 доларів США на рахунок, вказаний у п.1.3 цього договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку. Повернути одержані кредити згідно з умовами цього договору не пізніше «5» вересня 2014 року. Відповідно до п.п.1.1, 1.3 договору поруки поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 77.1/АА-558.07.2 від 5 вересня 2007 року, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, що укладені між банком та позичальником. Поручитель бере на себе зобов`язання відповідати перед банком в тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж строки, що і позичальник. У постанові Верховного Суду України від 03 липня 2019 року у справі №1519/2-3165/11 (провадження № 14-219цс19) зроблено висновок, що «умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань за основним договором або до припинення всіх зобов`язань поручителя за договором поруки, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин, про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема,у постановах від 24 вересня 2014?року у справі № 6?106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6?2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6?368цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6 272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц, а також висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 60 постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11). Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15). Отже, строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Таким чином, передбачений ч.4 ст.559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Таким чином, за змістом ч.4 ст.559 ЦК України порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після шести місяців з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц). Судом установлено, що прострочення основного зобов`язання мало місце з грудня 2010 року, з позовом до суду банк звернувся 25 березня 2014 року. Отже, зважаючи на положення ст.559 ч.4 ЦК України, наявні підстави вважати поруку ОСОБА_2 до платежів, які існували станом на вересень 2013 року. Отже, відповідач ОСОБА_2 має нести відповідальність за невиконання зобов`язань позичальника ОСОБА_1 , за період з 11 вересня 2013 року по 1 жовтня 2014 року. Заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 як солідарного боржника з позичальником ОСОБА_1 , становить заборгованість по тілу кредиту в сумі 2131 доларів США, по відсоткам за користування кредитними коштами в сумі 461,30 доларів США, пеня по кредиту в сумі 716,57 доларів США, пеня за відсотками в сумі 306,42 доларів США., три проценти річних на заборгованість по кредиту 85,99 доларів США, три проценти річних на заборгованість по відсоткам 36,77 доларів США. Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_2 становить 2592,30 доларів США ( заборгованість по тілу кредиту та відсоткам) , а також 14843 грн.44 коп. пеня та три проценти річних, розраховані на суму заборгованості, виходячи із зазначеного у розрахунку заборгованості курсу НБУ станом на 1 жовтня 2014 року ( 716,57 доларів США + 306,42 доларів США + 85,99 доларів США + 36,77 доларів США) х12,955218). Судовий збір не підлягає солідарному стягненню з відповідачів, отже у цій частині рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню, з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1031 грн.03 коп. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.370 ЦПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до ст.382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Отже, оскільки ОСОБА_5 не був присутнім під час апеляційного розгляду справи в 2015 році, заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2014 року та ухвала апеляційного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ТОВ «Довіра та Гарантія», заборгованості за кредитним договором та судового збору підлягає скасування з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково. Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ТОВ «Довіра та Гарантія», заборгованості за кредитним договором та судового збору скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту. Стягнути з ОСОБА_2 , як солідарного боржника з ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ТОВ «Довіра та Гарантія» заборгованість в розмірі 2592,30 доларів США та 14843 грн.44 коп. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ТОВ «Довіра та Гарантія», судовий збір в сумі 1031 грн.53 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 17 грудня 2021 року Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус