Постанова 4807 № 336/2039/20

Дата документу 20.12.2021 Справа № 336/2039/20 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний № 336/2039/20 Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В. провадження № 22-ц/807/3816/21 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Кримської О.М., Дашковської А.В., розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені від суми несплачених аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 пені від суми несплачених аліментів. В обґрунтування позову зазначала, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої рішенням Шевченківського районного суду від 23.03.2016 з відповідача на її користь стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення донькою повноліття. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2020 з 20.11.2019 мінімальний розмір аліментів збільшений з 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 50 відсотків прожиткового мінімуму. Зобов`язання по сплаті присуджених аліментів відповідач виконував неналежним чином, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 08.04. 2021 становить 41 074,65 грн. З огляду на наявність вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів просила суд покласти на нього відповідальність за прострочення виконання своїх зобов`язань у вигляді пені у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за період з березня 2016 по грудень 2019 у сумі 14 013,66 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7000 грн. пені за прострочення сплати аліментів. Решту вимог залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_2 у доход держави судовий збір в сумі 840,80 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту, необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вважає, що суд безпідставно зменшив розмір пені до 7 000 грн., оскільки відповідач ухиляється від виконання свого обов`язку з утримання дитини, має значну заборгованість зі сплати аліментів, тривалий час не вживав заходів до її погашення, а доводи, викладені ним у відзиві на позов, жодними доказами не підтверджені. Апеляційна скарга і ухвала про відкриття апеляційного провадження отримані відповідачем 02.12.2021, відзиву на апеляційну скаргу останнім не надано Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ухиляється від виконання рішення про стягнення аліментів, має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 41074,65 грн., проте врахувавши наявність у відповідача низки хронічних захворювань, лікування яких потребує значних видатків, що впливають на його фінансову спроможність виконувати належним чином рішення суду та погашати заборгованість, яка виникла; наявність невиконаного грошового зобов`язання за договором позики; здійснення більш ніж 50 % відрахувань з його заробітної плати до погашення заборгованості зі сплати аліментів на підставі постанови державного виконавця від 04.10.2018, невисокий заробіток за місцем офіційного працевлаштування, обмежив розмір сумою 7000 грн. Проте колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на таке. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина(частина третя статті 181 СК України). У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Згідно з ч.1-3 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до положень ч.3 ст.195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі спору - судом. За положеннями ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України). У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду із позовом), у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Зазначена норма діє в редакції Закону України №2037-VIII від 17 травня 2017 року, який набрав чинності з 08 липня 2017 року. Отже, обмеження загального розміру пені застосовуються до правовідносин, які виникли з 08 липня 2017 року. Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець встановив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, в який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується шляхом помноження заборгованості зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж), на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості), та помноження та один відсоток. (за формулою: заборгованість за місяць помноженою на кількість днів прострочення та помноженою на 1 %.). Аналогічно обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року (справа № 14-616цс18). При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 року у справі № 661/905/19 встановлено, що Сімейним кодексом України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4). Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.03.2016 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення донькою повноліття. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2020, яке набрало законної сили, з 20.11. 2019 мінімальний розмір аліментів збільшений з 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 50 відсотків прожиткового мінімуму (а. с. 90-92). Виконавче провадження ВП №50907718, відкрите на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.03.2016 про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення донькою повноліття закінчено постановою про закінчення виконавчого провадження від 06.05.2020. Підставою закінчення було рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2020, яким з 20.11.2019 мінімальний розмір аліментів збільшений з 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 50 відсотків прожиткового мінімуму (а.с.90,91). Виконавче провадження за ВП№61918111 за рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2020 було відкрите 28.04.2020 (а.с.95). Згідно розрахунку заборгованості боржника зі сплати аліментів від 08.04.2021, який складений головним державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), станом на 08.04.2021 заборгованість відповідача за аліментами складає за період з березня 2016 по лютий 2019 становить 41074,65 грн. (а.с.87-89). Матеріали справи не містять доказів на спростування здійсненого державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. Згідно здійсненого позивачем розрахунку за період з березня 2016 по грудень 2018 року розмір пені становить 14 013,66 грн. (а.с.8-9). Вказаний розрахунок здійснений у відповідності до норм статті 196 СК України. ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Зібраними у справі доказами підтверджено, що заборгованість по аліментам на користь позивача на утримання дитини відповідачем в повному розмірі не сплачена, розмір заборгованості підтверджено розрахунком державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), який відповідачем не спростовано, наявність об`єктивно існуючої заборгованості, наявність та розмір якої не оспорено відповідачем в судовому порядку, покладає на нього обов`язок нести відповідальність за прострочення сплати аліментів. Наявність у відповідача низки хронічних захворювань, що не позбавляє його можливості працювати, невиконаного грошового зобов`язання за договором позики, здійснення 50 % відрахувань з його заробітної плати до погашення заборгованості зі сплати аліментів на підставі постанови державного виконавця від 04.10.2018, його невисокий заробіток за місцем офіційного працевлаштування, не звільняє ОСОБА_2 від сплати заборгованості, яка утворилася з дня, з якого провадиться стягнення в порядку примусового виконання рішення суду від 23.03.2016 та не звільняє від обов`язку нести відповідальність за прострочення сплати аліментів. Відповідно до положень Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Окрім того, за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжя про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зменшення розміру аліментів, було зроблено висновок про відсутність підстав для задоволення позову. Як на підставу своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилався на наявність тяжкої хвороби, відсутності роботи та тяжке матеріальне становище, тобто по суті ті самі підстави, що були зазначені ним у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 під час розгляду вказаної цивільної справи (постанова Запорізького апеляційного суду від 11.11.2020 №336/6509/18 №/п22-ц/2153/20) З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при вирішені спору неправильно застосовано норми матеріального права у зв`язку з чим судове рішення в розумінні статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову в повному обсязі. Згідно з нормами ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат (частина шоста статті 141 ЦПК). Позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі статті 5 ЗУ «Про судовий збір». В такому разі, витрати понесені під час розгляду апеляційної скарги у вигляді судового збору в розмірі 1261,20 гривень, мають бути стягуті з ОСОБА_2 . Керуючись ст. ст. 367,374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2021 року у цій справі скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 14013,66 гривень ( чотирнадцять тисяч тринадцять гривень 66 копійок). Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1261,20 гривень ( одна тисяча двісті шістдесят одна гривня 20 копійок) Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Головуючий: І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська