Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/3025/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2021 року м. Харків Справа № 922/3025/20 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В. за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№3255 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 у справі №922/3025/20, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Байбаком О.І. повний текст складено 28.09.2021, за позовом заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків, до Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго", смт. Слобожанське, Зміївський район, Харківська область, про стягнення 2526089,98 грн ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року Заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути зі Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів у сумі 2526089,98 грн. Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 у справі №922/3025/20 в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 у справі №922/3025/20 та ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора. Також, просить судові витрати відшкодувати за рахунок відповідача. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального (ст.1166 ЦК України, ст. ст. 66, 110 Водного Кодексу України) та порушенням норм процесуального (ст. чт. 75, 76-79, 86, 236 ГПК України) права, а також неповним з`ясуванням судом обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№3255 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 у справі №922/3025/20; призначено справу до розгляду на 07.12.2021 року, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 Господарського процесуального кодексу України. 16.11.2021 від Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13297), в якому відповідач просить відмовити у задоволені апеляційної скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 у справі №922/3025/20 залишити без змін. Зокрема, відповідач вказує на те, що доводи викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними. Відповідач посилався на обставини розгляду Харківським окружним адміністративним судом справи №520/11333/20, за наслідком розгляду якої прийнято рішення від 06.10.2020 про часткове задоволення адміністративного позову звернутого до Державної екологічної інспекції у Харківській області та скасування п. 8 припису від 17.06.2020 № 14/04-06. Вказане рішення місцевого адміністративного суду залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду 20.04.2021. Підставою для скасування вказаного пункту 8 припису від 17.06.2020 № 14/04-06 стала встановлена відсутність факту порушення у сфері природоохоронного законодавства щодо водокористування. На думку відповідача, зазначене свідчить про безпідставність доводів прокурора про порушення відповідачем умов природоохоронного законодавства щодо спеціального водокористування, та нарахування в зв`язку з цим шкоди за такі порушення. Зазначив, що за відсутністю факту правопорушення, у відповідача не було необхідності перевіряти правильність розрахованих позивачем збитків. 17.11.2021 від Державної екологічної інспекції у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13348), в якому позивач просить задовольнити апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури в повному обсязі, рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 у справі №922/3025/20 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначивши, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року по справі №520/11333/20 задоволено частково адміністративний позов та скасовано пункт 8 Припису №14/04-06 від 17.06.2020 року, проте у задоволенні решти позову про визнання протиправними та скасування пунктів акту відмовлено. Таким чином, станом на час розгляду даної господарської справи акт перевірки №450/11-02/04-06 від 11.06.2020р. є чинним та дії Інспекції щодо проведення перевірки є законними. Також позивач в обґрунтування своїх доводів зазначив, що скасований пункт припису інспекції від 17.06.2020 року №14/04-06 жодним чином не пов`язаний із нарахуванням шкоди заподіяної державі самовільним водокористування в розмірі 2526089,98 гривень, оскільки факт самовільного (понадлімітного) водокористування протягом 2019 року зафіксовано у акті перевірки №450/11-02/04-06 від 11.06.2020р., який є чинним та на підставі якого здійснювався розрахунок розміру шкоди і пред`являлася претензія від 04.08.2020 року №

132. Крім того, посилався на залишення судом першої інстанції поза увагою наявність протоколу про адміністративне правопорушення від 23.06.2020 №000607 та постанови про накладення адміністративного стягнення від 23.06.2020 №08-06/11 у вигляді штрафу, який був сплачений у добровільному порядку посадовою особою відповідача. 24.11.2021 від Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач з урахуванням поданого позивачем відзиву на апеляційну скаргу, підтримав доводи зазначені ним у відзиві, додатково вказавши, що учасником справи про адміністративне правопорушення була посадова особа, а не сам відповідач, отже вказані обставини не мають для суду обов`язкового, преюдиційного значення. В судовому засіданні 07.12.2021 року прокурор надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. Присутній у судовому засіданні відповідач заперечував проти доводів апелянта, зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду. Ухвалою суду від 07.12.2021 року, зважаючи на неявку в судове засідання представника позивача та заявлене ним клопотання про відкладення розгляду справи, було оголошено перерву в судовому засіданні до 10.12.2021. Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 10.12.2021 розпочалось за участю прокурора, який підтримав раніше надані пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. Представник позивача підтримав позицію прокурора посилаючись на доводи наведені ним у відзиві на апеляційну скаргу. Присутній у судовому засіданні відповідач заперечував проти доводів позивача та апелянта, зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду. Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представників сторін по справі, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини. Як свідчать матеріали справи, Зміївська ТЕС ПАТ Центренерго здійснює виробництво електроенергії та тепла, а також виконує функції централізованого водопостачання (водоканалу) для населення селища Слобожанського і усіх вторинних водокористувачів регіону. Державною екологічною інспекцією в Харківській області в період з 28.05.2020 по 11.06.2020, на підставі наказу від 26.05.2020 № 450/11-02, було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів у діяльності Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства Центренерго, результати якої викладено в Акті №450/11-02/04-06 від 11.06.2020, який отримано останньою 11.06.2020 (т.1, а.с. 7-24). В Акті №450/11-02/04-06 від 11.06.2020 встановлено низку порушень в діяльності Зміївської ТЕС ПАТ Центренерго, зокрема, в п. 6 зазначено про порушення умов дозволу на спеціальне використання, а саме недотримання лімітів забору та використання води, у зв`язку із чим зроблений висновок: Водокористування Зміївської ТЕС ПАТ Центренерго з підземних джерел здійснюється на підставі дозволу па спеціальне водокористування від 29.10.2018 №503/ХР/49д-18, терміном дії до 29.10.2021. Відповідно до дозволу водокористування дозволяється при дотриманні наступних умов: ліміт використання підземної води на власні потреби становить 611,988 тис. м3/рік (в тому числі: на питні і санітарно-гігієнічні потреби 266,98 тис. м3/рік, на виробничі потреби 90,212 тис. м3/рік, на інші потреби - Соц. сфера ТЕС 239,334 тис. м3/рік, база відпочинку Біле озеро 15,462 тис. м3/рік). На перевірку надано Звіт про використання води за 2019 рік за формою №2ТП-водгосп (річна), згідно якої Зміївською ТЕС ПАТ "Центренерго" протягом 2019 року з підземних джерел було забрано 2073 тис. м3, з яких фактично використано на власні потреби Зміївської ТЕС - 1191,3 тис. м3/рік, передача населенню 654,9 тис. м3/рік, передача абонентам - 29 тис. м3/рік (в тому числі на інші потреби - 1,8 тис. м3), втрати підземної води за рік склали - 197,8 тис.м3. Фактичне використання води, в тому числі на власні потреби ТЕС також підтверджується Звітами Зміївської ТЕС про забір води у кожному календарному місяці окремо, затвердженими заступником головного інженера Зміївської ТЕС. Таким чином, перевіркою встановлено, що при ліміті використання води на власні потреби в кількості 611,988 тис. м3/рік (згідно дозволу па спеціальне водокористування від 29.10.2018. №503/ХР/49д-18) Зміївською ТЕС ПАТ Центренерго протягом 2019 року було використано 1191,3 тис. м3/рік, чим допущено самовільне водокористування на власні потреби (перевищення встановленого дозволом ліміту) в кількості 579,312 тис, м3 підземної води, що є порушенням cт. ст. 44, 49 Водного кодексу України. (т. 1, а.с.178). Як зазначає прокурор і Державна екологічна інспекція в Харківській області, внаслідок встановлених обставин в п. 6 Акту перевірки №450/11-02/04-06 від 11.06.2020, державі заподіяно матеріальний збиток на суму 2526089,98 грн., який розраховано у відповідності з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.09 № 389, зареєстрованій Мінюстом України 14.08.09 № 767/1678 (із змінами і доповненнями затвердженими наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 13.10.2015 № 367). З метою усунення порушень виявлених під час здійснення планової перевірки, Державною екологічною інспекцією в Харківській області винесено припис від 17.06.2020 року за № 14/04-06, пунктом 8 якого зобов`язано керівника Зміївської ТЕС ПАТ Центренерго забезпечити дотримання встановленого ліміту використання підземної води відповідно до дозволу на спеціальне водокористування від 29.10.2018 № 503/ХР/49д-18 (т.1, а.с 25). Крім того, 23.06.2020 держінспектором Державної екологічної інспекції в Харківській області складено протокол про адміністративне правопорушення №000607 за ст. 48 КУпАП відносно провідного інженера охорони навколишнього середовища Зміївської ТЕС ПАТ Центренерго ОСОБА_1 , а саме, за те що остання будучи посадовою особою 05.06.2020 допустила самовільне водокористування, тобто перевищення лімітів використання підземної води. В подальшому за фактом правопорушення винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, а саме, штрафу у розмірі 85 грн., який останньою сплачено добровільно згідно квитанції № 017684082068 від 24.06.2020 (т. 1, а.с. 33-35). Вказані Державною екологічною інспекцією в Харківській області в акті перевірки №450/11-02/04-06 від 11.06.2020 порушення щодо самовільного водокористування підземної питної води на власні потреби, встановлені зі звітності Зміївської ТЕС ПАТ Центренерго про використання води за 2019 рік за формою 2ТП від 09.01.2020 та про забір води у кожному календарному місяці окремо (т.3, а.с. 24-30). Разом з тим, як вже було зазначено вище, Зміївська ТЕС ПАТ Центренерго, крім виробництва електроенергії та тепла, також виконує функції централізованого водопостачання (водоканалу) для населення селища Слобожанського і усіх вторинних водокористувачів регіону. Для виконання вказаного виду діяльності Зміївській ТЕС ПАТ Центренерго надано дозвіл на спеціальне водокористування від 29.10.2018 №503/ХР/49д-18 з врахуванням усіх нагальних потреб з загальним лімітом водовідведення 21904,62 тис.куб.м. та водоспоживання - 2503,49 тис.куб.м., із використання води на власні потреби Зміївської ТЕС - 28221,365 тис.куб.м./рік, передачу води населенню 1079,861 тис.куб.м./рік; передача води вторинним водокристувачам 2742,068 тис.куб.м./рік; надання питної води для бази відпочинку Біле озеро15,462 тис.куб.м./рік; (т.3, а.с. 19-20). Щорічно, у відповідності з вимогами наказу Міністерства екології та природних ресурсів України №78 від 16.03.2015 р., Зміївська ТЕС (код водокористувача - 630157) складає Звіт про використання води (форма 2ТП водгосп) на підставі первинної документації (Журнали обліку водоспоживання (водовідведення) повіреними водовимірювальними приладами та обладнанням по формі ПОД-11, яка відображає щоденний облік всієї піднятої води по всіх свердловинах. Статистична форма 2 ТП водгосп за звітний 2019 рік була складена Зміївською ТЕС ПАТ Центренерго та прийнята Державним агентством України водних ресурсів регіональним офісом водних ресурсів у Харківській області 09.01.2020 без зауважень (т. 3, а.с. 24-30). Загальні ліміти, які відображені в 2ТП водгоспі від 09.01.2020 для населення, вторинних підприємства і установ сел. Слобожанське, господарсько - питних потреб Зміївської ТЕС та об`єктів, які належать підприємству, з врахуванням втрат і витрат у водопровідному господарстві та мережах Зміївської ТЕС, як водогосподарського підприємства, зазначені: 1079,9 тис.куб.м. (строка 4 графи 14) як ліміт для населення та 1408,1 тис.куб.м. (строка 3 графи 14) - ліміт для потреб Зміївської ТЕС та інших 15,5 тис.куб.м. ліміт окремого підрозділу Зміївської ТЕС бази відпочинку Біле озеро, що заповнюється окремо та має окремий код водокористувача 630794. Строки 3 та 4 графи 14 2ТП водгоспу від 09.01.2020 відображають встановлений ліміт використання води, який розбивається за різними показниками використання, а саме, для населення та об`єм, переданої для власних потреб, для використання на відповідні потреби водокористувачам, які самостійно звітують і не звітують по 2 ТП водгосп, втрати води тощо. Строка 3 графа 16 сторінки 2 2ТП водгоспу від 09.01.2020 відображає питні, санітарно-гігієнічні потреби проммайданчика Зміївської ТЕС та втрати води від виконання функцій централізованого водопостачання (водоканалу) при транспортуванні води по магістральних водоводах, мережах 1184.0 тис. куб. м. та складається з суми, а саме: на об`єкти Зміївської ТЕС 577,6 тис. куб. м., що не перевищує окремий ліміту використання води на власні потреби з підземних джерел (згідно дозволу на спеціальне водокористування від 29.10.2018 №503/ХР/49д-18, що складає 611,988 тис. куб. м.); втрат в магістральних водоводах, водопровідних мережах та об`єктах проммайданчика Зміївської ТЕС 606,4 тис. куб. м. Загальний водозабір, за підсумками господарської діяльності Зміївської ТЕС ПАТ Центренерго, згідно статистичної звітності 2 ТП водгосп за 2019 рік, не перевищує дозволенного (2503,49 тис. куб. м.) та складає 2073,0 тис. куб. м. Зміївська ТЕС ПАТ Центренерго не визнаючи факт заподіяння шкоди посилається на те, що при заповненні статистичного звіту 2 ТП водгосп за 2019 рік відповідачем були допущені неточності при розподілі питної води. Враховуючи зазначені обставини Зміївською ТЕС ПАТ Центренерго складено уточнюючий статистичний звіт по формі 2 ТП водгосп та надано його 12.06.2020 року у регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області та до Державної екологічної інспекції в Харківській області вих. №01/91-2855 від 11.06.2020 (т.3, а.с. 21, 23). В подальшому, Зміївською ТЕС ПАТ Центренерго 17.06.2020 направлено до Державної екологічної інспекції в Харківській області заперечення на п. 8 Припису від 17.06.2020 року № 14/04-06 (т.3, а.с. 22). Однак, Державна екологічна інспекція в Харківській області листом від 26.06.2020 року №2456-04-06 у прийнятті зауважень Зміївської ТЕС ПАТ Центренерго відмовила в зв`язку з відсутності повідомлень до органів місцевого самоврядування/виконавчої влади про аварійні ситуації на водних об`єктах з зазначенням кількості втрат води, журналів використання підземної води на кожні потреби/об`єкти Зміївської ТЕС з відображенням показників лічильника, свідоцтва про перевірку лічильників, які фіксують передачу води на об`єкти та інші підтверджуючі документи про перерахунок використання води за 2019 рік (т.1 , а.с. 31-32). Зміївською ТЕС ПАТ Центренерго у відповідь на лист Державної екологічної інспекції в Харківській області від 26.06.2020 за №2456-04-06 надано підтверджуючі документи та розрахунки щодо перерахунку використання води (лист від 14.07.2020 за №01/115-3580) (т.1, а.с. 195-197). Як свідчать матеріали справи, Державна екологічна інспекція в Харківській області направила на адресу Зміївської ТЕС ПАТ Центренерго претензію від 04.08.2020 року №132, якою, запропонувала керівнику підприємства добровільно відшкодувати на користь держави заподіяну шкоду суму 2526089,98 грн (т.1, а.с. 36-37). Однак, вимоги викладені в претензії Зміївською ТЕС ПАТ Центренерго не були задоволені. Зазначені обставини стали підставами для звернення прокурора до суду з вказаним позовом, який прокурор обґрунтовував посиланням на порушення умов природоохоронного законодавства щодо спеціального водокористування, а саме, у зв`язку із самовільним перевищенням відповідачем ліміту використання води, який встановлено дозволом на спеціальне водокористування від 29.10.2018 № 503/ХР/49д-18, що було встановлено під час проведення перевірки Державною екологічною інспекцією у Харківській області та про що було зазначено в акті від 11.06.2020 № 450/11-02/04-06. Самовільне перевищення відповідачем ліміту використання води, також вбачається із внутрішніх щомісячних звітів про забір води. З метою усунення встановлених порушень, позивачем було складено припис від 17.06.2020 № 14/04-06 про зобов`язання керівника Зміївської ТЕС забезпечити дотримання встановленого ліміту використання підземної води. Зазначене призвело до порушення Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, за порушення якого передбачена відповідальність у вигляді відшкодування шкоди на суму збитків 2526089,98 грн. Заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області в порядку статті 131-1 Конституції України, статей 4, 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2021 зазначений позов залишено без розгляду з підстав відсутності передбачених законом підстав звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, оскільки прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом (ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру") надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності). Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі №922/3025/20 ухвалу господарського суду Харківської області від 18.01.2021 залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2021 ухвалу господарського суду Харківської області від 18.01.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі № 922/3025/20 скасовано та передано справу № 922/3025/20 для продовження розгляду до господарського суду Харківської області. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 прийнято справу №922/3025/20 до розгляду з призначенням підготовчого засідання. 27.09.2021 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про відмову в задоволені позову (т.4, а.с.147-159). Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що прокурором та Державною екологічною інспекцією в Харківській області не доведено в межах даної справи факту порушення Зміївською тепловою електричною станцією Публічного акціонерного товариства "Центренерго" вимог чинного законодавства про охорону навколишнього природного середовища, про які йдеться в пункті 6 акту перевірки №450/11-02/04-06 від 11.06.2020 та пункті 8 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області №14/04-06 від 17.06.2020 щодо перевищення ліміту використання води на власні потреби, за яке Державною екологічною інспекцією в Харківській області та прокурором нараховано до стягнення з відповідача шкоду за її заподіяння. Крім того, суд першої інстанції посилався на обставини відсутності в діях відповідача порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища, що встановлено в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 у справі № 520/11333/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021, яким задоволено частково адміністративний позов та скасовано пункт 8 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області №14/04-06 від 17.06.2020. Суд першої інстанції зробив висновок, що факти встановлені в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 № 520/11333/2020 є преюдиційними, а тому не доказуються при розгляді іншої справи, встановлені в пункті 6 Акту №450/11-02/04-06 від 11.06.2020 порушення спростовуються як матеріалами даної справи, так і висновками, викладеними в рішенні судів першої та апеляційної інстанції по справі № 520/11333/2020. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор вказав, зокрема, про те, що судом першої інстанції не надано належну оцінку обставинам справи та не встановлено всіх юридично значущих обставин справи. Посилався на вибіркову оцінку доказів судом першої інстанції, що не відповідає приписам процесуального законодавства. Вказав, що у діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення необхідні для відшкодування завданої шкоди, а саме: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина. Так, відповідні порушення вимог природоохоронного законодавства з боку відповідача зафіксовано у акті перевірки Держекоінспекції № 450/11-02/04-06 від 11.06.2020, який підписано керівником підприємства без зауважень. Держекоінспекцією під час фіксації порушення умов дозволу на спеціальне водокористування від 29.10.2018 (факт самовільного водокористування підземної питної води на власні потреби, а саме перевищення встановленого ліміту), здійснювався аналіз не тільки звіту за формою №2ТП-водгосп за 2019, а ще і первинних документів підприємства, а саме наданими на перевірку Звітами Зміївської ТЕС ПАТ Центренерго про забір води у кожному календарному місяці окремо. Складаний та поданий відповідачем з пропущенням встановленого строку уточнюючий звіт за формою №2ТП-водгосп, штучно змінив дані щодо фактично споживання води на власні потреби з метою уникнення цивільної відповідальності. Також позивачем здійснено розрахунок збитків, заподіяних державі, розмір яких склав 2526089,98 грн., проте відповідачем у свою чергу не спростовано розмір розрахованих збитків у даному розмірі. Безпідставним на думку прокурора є також посилання суду першої інстанції на експертний висновок Науково-дослідної установи Український науково-дослідний інститут екологічних проблем від 11.09.2020 468/01-07. Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне. Спір у даній справі виник між державою в особі уповноваженого органу державного нагляду (контролю) та суб`єктом господарювання, що здійснює діяльність у сфері поводження з відходами про відшкодування майнової шкоди, завданої правопорушенням внаслідок самовільного водокористування підземної питної води на власні потреби, а саме в наслідок перевищення встановленого ліміту використання води. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Частиною 1 ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Стаття 50 Конституції України гарантує кожному право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Положеннями статті 66 Конституції України встановлено, що кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі. Згідно із частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством. Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища". Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною. Приписами статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" закріплено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України. Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров`я і життя людей. Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами. Положеннями статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" закріплено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах. Частина 1 статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог зі здійсненням заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища (п.б). Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України, водокористуванням є використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб. Статтею 42 Водного кодексу України встановлено, що водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їхні системи на підставі договору про водопостачання (поставку води) та/або про водовідведення без отримання дозволу на спеціальне водокористування. Забір та використання води із каналів, водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів здійснюються на підставі дозволу на спеціальне водокористування та договору про водопостачання (поставку води), укладеного з підприємствами та організаціями, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони. Відповідно до пп. 3, 9 ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі, зокрема зобов`язані дотримуватись встановлених лімітів забору і використання води та здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. Права водокористувачів, які здійснюють спеціальне водокористування, можуть бути обмежені органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об`єкт у користування або в оренду (ст. 45 Водного кодексу України). Водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне (ст. 46 Водного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Відповідно до ч. 2 ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у т.ч. для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб. Ст. 49 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Відповідно до п. 6 ст. 110 Водного кодексу України, відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні в недоотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Згідно статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Згідно приписів статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 затверджено та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783 (із змінами згідно Наказу Мінприроди України від 13.10.2015 № 367) Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів. Відповідно до п. 1.4 Методики від 20.07.2009 № 389, Ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства. Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V Про основні засади нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 877), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин. Частиною 6 статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності № 877-V передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити, зокрема, дату його складення. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Так, відповідно ч. 7 статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Отже, наведені правові норми свідчать про те, що припис органу державного нагляду (контролю) є розпорядчим документом, в якому, з урахуванням характеру спірних правовідносин, мають бути наведені конкретні порушення суб`єктом господарювання норм законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які вже мали місце на момент проведення перевірки, та встановлені строки усунення цих порушень, оскільки метою видання приписів є саме усунення таких виявлених порушень. Така спрямованість припису на усунення виявлених перевіркою порушень у встановлені органом державного нагляду (контролю) строки узгоджується і з положеннями абзацу 4 частини першої статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, згідно з якими підставами для здійснення позапланових заходів є: перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю). Таким чином, до припису можуть включатися виключно вимоги, направлені на усунення виявлених у ході перевірки порушень. Такі саме висновки наведені в постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року по справі №815/546/17. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд прийшов до висновку про недоведеність прокурором та Державною екологічною інспекцією в Харківській області в межах даної справи факту порушення Зміївською ТЕС ПАТ Центренерго вимог чинного законодавства про охорону навколишнього природного середовища, про які йдеться в п. 6 Акту перевірки №450/11-02/04-06 від 11.06.2020 та в п. 8 Припису Державної екологічної інспекції у Харківській області №14/04-06 від 17.06.2020 щодо перевищення ліміту використання води на власні потреби, за яке Державною екологічною інспекцією в Харківській області та прокурором нараховано до стягнення з відповідача шкоду за її заподіяння. Так, ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на момент складення Припису від 17.06.2020 за №14/04-06 позивачем самостійно виправлено помилку допущену в статистичному звіті 2ТП водгоспу від 09.01.2020 за 2019 рік, про що було повідомлено Державну екологічну інспекцію в Харківській області, складено уточнюючий статистичний звіт по формі 2 ТП водгосп та надано його 12.06.2020 року у регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області вих. №01/91-2855 від 11.06.2020. Крім того, зазначено, що відповідачем у відповідь на лист Державної екологічної інспекції в Харківській області від 26.06.2020 за №2456-04-06 надано всі підтверджуючі документи та розрахунки щодо перерахунку використання води (лист від 14.07.2020 за №01/115-3580), які також залишились поза увагою останньої. Під час апеляційного розгляду зазначеної справи, прокурором та позивачем також не спростовані обставини надання відповідачем уточненого звіту форми 2ТП водгоспу 12.06.2020 року та в подальшому подання листом від 14.07.2020 за №01/115-3580 всіх підтверджуючих документів та розрахунків щодо перерахунку використання води. Також, місцевий господарський суд, посилаючись на ч. 4 ст. 75 ГПК України, зазначив, що обставини відсутності в діях Зміївської ТЕС ПАТ Центренерго порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, знайшли своє відображення в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 по справі №520/11333/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021, яким скасовано пункт 8 Припису Державної екологічної інспекції у Харківській області №14/04-06 від 17.06.2020. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Матеріалами справи підтверджено, що Зміївською ТЕС ПАТ Центренерго було оскаржено до Харківського окружного адміністративного суду пункт 6 Акту №450/11-02/04-06 від 11.06.2020р. та пункт 8 Припису Державної екологічної інспекції у Харківській області №14/04-06 від 17.06.2020р. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 по справі № 520/11333/20 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції задоволено частково; скасовано пункт 8 Припису Державної екологічної інспекції у Харківській області №14/04-06 від 17.06.2020 року; у задоволенні решти позову відмовлено. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021 апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Харківській області залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 по справі № 520/11333/2020 залишено без змін. Дослідивши зміст зазначеного рішення від 26.10.2020 по справі №520/11333/2020, колегія суддів встановила, що задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи п. 8 Припису №14/04-06 від 17.06.2020, адміністративним судом було встановлено відсутність на момент складення спірного Припису Державної екологічної інспекції у Харківській області №14/04-06 від 17.06.2020 (в частині пункту 8) факту порушення самовільного водокористування Зміївською ТЕС ПАТ Центренерго на власні потреби. При цьому, під час судового розгляду місцевим адміністративним судом досліджувались обставини подання звітності про використання води за 2019 рік за формою 2ТП від 09.01.2020р., обставини складання уточнюючого статистичного звіту по формі 2 ТП водогосп, і його надання 12.06.2020р. у регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області та копію звіту до Державної екологічної інспекції в Харківській області вих.№01/91-2855 від 11.06.2020р., обставини складання Зміївської ТЕС заперечень від 17.06.2020 року №01/91-2940 до п. 8 оскаржуваного Припису та надання підтверджуючих документів та розрахунків щодо перерахунку використання води (лист від 14.07.2020р. за №01/115-3580). Приймаючи зазначене рішення від 26.10.2020 по справі №520/11333/2020 адміністративний суд зробив висновок, що порушення терміну подання уточнюючого звіту позивачем не заперечується, проте матеріали справи не містять доказів не прийняття вказаного звіту Державним агентством України водних ресурсів регіональним офісом водних ресурсів у Харківській області, вказане не впливає на податкові зобов`язання Зміївської ТЕС та спростовує наведені в п. 6 Акту перевірки факти порушення. Також у рішенні зроблений висновок, що на момент складення спірного Припису від 17.06.2020 року №14/04-06 позивачем самостійно виправлено помилку допущено в статистичному звіті 2ТП водгоспу від 09.01.2020 року за 2019 рік, про що було повідомлено Державну екологічну інспекцію в Харківській області, для чого надано підтверджуючі документи та розрахунки щодо перерахунку використання води (лист від 14.07.2020р. за №01/115-3580), які, також залишились поза увагою відповідача. На підставі вищевикладеного місцевий адміністративний суд зробив висновок про відсутність на момент складення спірного Припису в частині пункту 8 факту порушення самовільного водокористування Зміївською ТЕС на власні потреби. При цьому, скасовуючи п. 8 Припису №14/04-06 від 17.06.2020, місцевий адміністративний суд досліджував ті ж самі письмові докази, на які посилається й прокурор в межах даної господарської справи №92/3025/20, в якості обґрунтування позовних вимог та вимог апеляційної скарги з приводу наявності правових підстав відшкодування шкоди. Отже, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 по справі №520/11333/2020, окрім скасування п. 8 Припису, було встановлено відсутність на момент складення спірного припису факту порушення самовільного водокористування та зроблений висновок про спростовання наведених в п. 6 Акту перевірки фактів порушення. Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Тобто, за змістом частини четвертої статті 75 ГПК України учасники господарського процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені. Вказані висновки також наведені в постанові Верховного Суду від 08.09.2021 по справі № 902/530/20. При цьому, згідно висновків Верховного суду наведених в постанові від 06 грудня 2021 року по справі № 922/4019/20 за змістом норми ч. 4 ст. 75 ГПК України преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта, тоді як лише згадувані, але такі, що не одержали оцінки суду обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Отже, апеляційним розглядом підтверджено, що в даному випадку суд першої інстанції посилався на факти встановлені в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 № 520/11333/2020, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта, отже є преюдиційними, а тому не доказуються при розгляді даної справи. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Слід зауважити, що Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 29.11.2021 у справі № 910/11215/20). Так, твердження прокурора та позивача по справі про наявність відображених в акті перевірки порушень відповідачем природоохоронного законодавства, повністю спростовуються висновками наведеними у рішенні місцевого адміністративного суду від 26.10.2020 по справі №520/11333/2020, при цьому в обґрунтування своєї позиції до матеріалів господарської справи не надані інших доказів, які не були предметом дослідження в межах адміністративної справи № 520/11333/2020, та які б підтверджували наявність порушення позивачем ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України. Також, матеріали господарсько справи не містять доказів оскарження вказаного рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021 по справі №520/11333/20 до касаційної інстанції. При цьому, доводи прокурора наведені в судовому засіданні з приводу наміру позивача в майбутньому оскаржити зазначені рішення першої та другої інстанції по адміністративній справі № 520/11333/2020, не підтверджуються будь-якими доказами, хоча згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення суду апеляційної адміністративної інстанції було оприлюднено ще 30.04.2021. Отже, перевіривши наведені доводи суду першої інстанції та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що обставини відсутності в діях відповідача порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища спростовуються як матеріалами даної справи, так і висновками, викладеними в рішенні судів першої та апеляційної інстанції по адміністративній справі №520/11333/2020. Продовжуючи розгляд справи, колегія суддів зазначає, що за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України). Вказані висновки також наведені в постанові Верховного Суду від 08.09.2021 по справі № 902/530/20. Статтями 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища та статтями 110, 111 Водного кодексу України встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Колегія суддів зазначає, що дії (бездіяльність) відповідача, внаслідок яких було завдано шкоди, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України). Як вже було зазначено вище, рішенням Харківського окружного адміністративного суду в межах справи № 520/11333/2020, яке згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 20.04.2021, окрім відсутності на момент складення припису в частині пункту 8 факту порушення самовільного водокористування Зміївською ТЕС на власні потреби, був зроблений висновок про спростовання наведених в п. 6 Акту перевірки фактів порушення водокористування. Отже, колегія суддів приходить до висновків про спростування Харківським окружним адміністративним судом в межах справи №520/11333/2020 встановлених в п. 6 акта перевіри порушення відповідачем cт. ст. 44, 49 Водного кодексу України. Вказане має безпосереднє значення для вирішення питання наявності правових підстав відшкодування шкоди заявленої до стягнення в межах даної господарської справи №922/3025/20, оскільки за відсутності такого елементу складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача (відсутність встановленого в акті перевірки правопорушення), відсутні законні підстави притягувати суб`єкта господарювання до відповідальності, за правопорушення, яке він не вчиняв. Доводи позивача про те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/11333/2020 було відмовлено в задоволенні вимог про скасування п.6 акту перевірки, у зв`язку із чим на думку позивача дії інспекції щодо проведення перевірки є законними, а порушення встановленими, не є належним обґрунтуванням підтвердження обставин наявності порушення відповідачем законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, оскільки за висновками Верховного Суду наведеними в постанові від 09 листопада 2021 року по справі № 420/2787/19, акт перевірки є документом про фіксацію порушень та обставин, які слугували підставою для висновків про такі порушення. При цьому, Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2020 року по справі №805/3450/16-а вказав, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки контролюючого органу щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) та статті 5 КАС України ( у нині діючій редакції), яке може бути оскаржено до адміністративного суду. Отже, колегія суддів приходить до висновків, що складний контролюючими органами за наслідками перевірки акт є документом про фіксацію порушень та обставин, які слугували підставою для висновків про такі порушення, який не підлягає оскарженню, однак вказане не свідчить про беззаперечну доведеність встановлених в акті перевірки порушень. У зв`язку із наведеним, колегія суддів приходить до висновків, про відсутність у спірних правовідносинах в межах даної господарської справи №922/3025/20 складу правопорушення, передбаченого статтею 1166 ЦК України та статтями cт. ст. 44, 49 Водного кодексу України. Зазначені обставини, виключають можливість відшкодування шкоди, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів. Крім того, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу відсутності підстав врахування експертного висновку Науково-дослідної установи Український науково-дослідний інститут екологічних потреб від 11.09.2020 року №468/01-07, яким встановлено, що ліміт використання води, встановлений дозволом на спеціальне водокористування від 29.10.2018 № 503/ХР/49д-18, Зміївською ТЕС за 2019 рік не перевищений і самовільне водокористування на власні потреби у підприємства відсутнє, оскільки статтею 104 ГПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Так, положеннями статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 ГПК України). Частинами 1-3 статті 98 ГПК України унормовано, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. З приводу доводів позивача про добровільну сплату відповідальною особою Зміївської ТЕС ПАТ Центренерго адміністративного штрафу відповідно постанови про адміністративне правопорушення від 23.06.2020 №08-06/11, колегія суддів зазначає, що зазначені обставини не спростовують висновків адміністративного суду наведених в рішенні по справі №520/11333/2020 від 26.10.2020 щодо відсутності наведених в п. 6 Акту перевірки фактів порушення. При цьому посилання позивача на постанову Верховного Суду від 05.04.2018 по справі №905/2992/16, з приводу наслідків сплати адміністративного штрафу, а отже фактичної згоди із встановленими порушеннями, відхиляються апеляційним судом, оскільки зважаючи на різні фактичні обставини справ, правовідносини в межах справи №905/2992/16 не є подібними зі справою №922/3025/20. Вказане узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду наведених в постанові від 23 червня 2020 року по справі №696/1693/15-ц, де зазначено, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З огляду на викладене, висновок місцевого господарського суду про те, що заявлений прокурором в межах даної справи позов позбавлений фактичного та правового обґрунтування, а обставини викладені в ньому є недоведеними належними та допустимими доказами, що зумовило прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову, є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі та позивача у відзиві на апеляційну скаргу, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини наведені у відзиві відповідача, винесене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає. Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№3255 Х/2), без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 у справі №922/3025/20 - без змін. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№3255 Х/2) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 у справі №922/3025/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 20.12.2021 Головуючий суддя В.О. Фоміна Суддя О.О. Крестьянінов Суддя О.В. Шевель