Постанова 4873 № 911/2269/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" грудня 2021 р. Справа№ 911/2269/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Зубець Л.П. суддів: Мартюк А.І. Алданової С.О. секретар судового засідання: Позюбан А.С. за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 14.12.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2021 (повний текст складено - 05.04.2021) у справі №911/2269/20 (суддя - Саванчук С.О.) за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Заліське" про визнання недійсним рішення В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Садівничого товариства "Заліське" (надалі - відповідач, СТ "Заліське") про визнання недійсним рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016, оформленого протоколом №2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є членом Садівничого товариства "Заліське" та має у володінні земельну ділянку по АДРЕСА_1 , що підтверджується членською книжкою. 20.08.2020 проведено загальні збори членів товариства, які оформлені протоколом № 2, за результатами яких прийнято такі рішення: роботу ревізійної комісії визнати як відмінну, роботу бухгалтера Войтенко О.В. і голови СТ Добрівського В.Ю. визнати незадовільною та матеріали ревізії передати до прокуратури; звільнити Добрівського В.Ю. ; звіт правління за місяць вважати задовільним; обрати переважною більшістю голосів на посаду голови - Гудінову І.Л. ; продовжити роботу по вирішенню питань, пов`язаних зі спорами відносно озера; виключити із членів правління Скринника , Вовчук , Третяк , Горенко , затвердити склад правління в повному складі; внести зміни та доповнення до Статуту реєстрація якого до кінця 2016 року; затвердити кошторис на 2016 рік; затвердити кошторис на 2017 рік; затвердити протокол зборів правління № 4; на засіданнях правління розглянути обставини, які склались та встановити межі громадської землі за адресою: АДРЕСА_2 ; принести документи для приватизації земельних ділянок; інші питання. З урахуванням того, що рішенням загальних зборів внесено зміни до Статуту - кворум складає 400 осіб, проте, у загальних зборах взяла участь 301 особа, що є підставою для визнання рішень загальних зборів від 20.08.2016, які оформлені протоколом № 2 - недійсними, оскільки вони суперечать вимогам статті 15 Закону України "Про кооперацію" та статті 98 Цивільного кодексу України. Орім того, на думку позивача, спірним рішенням загальних зборів визнано недійсним договір спільного споживання електричної енергії від 16.03.2016, який укладений між позивачем та відповідачем, без будь-якої правовї підстави, що суперечить Правилам користування електричною енергією для населення, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 та статтям 629, 651, 654, 204 Цивільного кодексу України. Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що 20.06.2016 членами товариства проведено загальні збори, які відбулись згідно з пунктом 6.2 Статуту, оскільки на них були присутні більше половини членів товариства. По завершенню зборів реєстратори оформили реєстрацію актом (Додатки № 7, 8 до Протоколу), згідно з яким участь у зборах особисто брав 301 учасник та 26 членів за дорученням, форма якого обговорена на правлінні 11.07.2007 (Протокол № 2, Додаток 3) і затверджена на загальних зборах громадської організації від 28.07.2007. Кількість присутніх членів на загальних зборах визначається згідно із бухгалтерськими списками, які складаються на підставі документів про власність, сплати вступних, членських та цільових внесків (додаток № 5). Водночас відповідач заявив про пропуск позивачем строку позовної давності, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України. Рішенням Господарського суду Київської області від 16.03.2021 у справі №911/2269/20 у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду з посиланням на приписи ст. 257 Цивільного кодексу України мотивовано тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2021 у справі №911/2269/20 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Відтак, судове рішення ухвалено із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Водночас, скаржником у тексті апеляційної скарги викладено наступні клопотання про: - залучення до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_9 ; - зобов`язання відповідача надати суду у судовому засіданні оригінали документів, долучених до відзиву на позов (вх.№20558/20 від 28.09.2020) для огляду позивачці; - скасування ухвали від 18.01.2021 про неприйняття заяв свідків; - стягнення судових витрат з відповідача. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя (суддя-доповідач) - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Мартюк А.І., Шапран В.В. Листом Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 витребувано матеріали справи №911/2269/20 з Господарського суду Київської області. 24.05.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/2269/20 з Господарського суду Київської області. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №911/2269/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2021, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.07.2021. Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції. Відповідч, у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких останній зазначає, що висновки суду першої інстанції відповідають дійсним обставинам справи, доводами апеляційної скарги їх не спростовано, відтак оскаржуване судове рішення є законним та скасуванню не підлягає. 12.07.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі та додаткові пояснення, а також клопотання про надання часу для зачитування пояснень на 41 сторінках. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_9 відмовлено. В судовому засіданні 13.07.2021 оголошено перерву до 17.08.2021 17.08.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі. У зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В., який входить до складу колегії суддів та не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2021 для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Мартюк А.І., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 прийнято справу №911/2269/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2021 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів. У відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.08.2021 оголошено протокольно перерву до 28.09.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 до 12.10.2021. 12.10.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли: - від позивача пояснення по справі; - від відповідача заява про долучення до справи нових доказів. 17.08.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення. У зв`язку з перебуванням судді Мартюк А.І., яка входить до складу колегії суддів та не є головуючим суддею, у відпустці з 12.10.2021 до 13.10.2021, та в подальшому на лікарняному, розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2021 у справі №911/2269/20, призначений на 12.10.2021 - не відбувся. Окрім того, головуюча суддя Зубець Л.П. перебувала у щорічній відпустці з 22.10.2021 по 29.10.2021, відтак вирішити питання щодо подальшого призначення даної справи до розгляду було неможливо. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 справу №911/2269/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.11.2021. 15.11.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі. У відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.11.2021 оголошено протокольно перерву до 14.12.2021. 22.11.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на основі застосування строку позовної давності. 14.12.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі. У судове засідання 14.12.2021 з`явилися позивач, представник відповідача, які надали пояснення по суті спору. Позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, скасувати судове рішення, ухвалити нове про задоволення позову. Водночас представник відповідача проти доводів скарги заперечував, з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу. Щодо поданих учасниками справи заяв, клопотань та пояснень після наданого судом строку для подання таких документів, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Статтею 114 ГПК України встановлено, що: - суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; - строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 про відкриття апеляційного провадження, зокрема, встановлено учасникам апеляційного провадження строк на подання заяв/клопотань, пояснень або заперечень з доказами направлення їх іншим учасникам справи до 29.06.2021. Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Клопотання (заява) про відновлення процесуального строку повинно містити пояснення щодо причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. Отже, поновити пропущений процесуальний строк суд має можливість лише у випадку відповідного клопотання, проте апелянтом не надано клопотання про поновлення пропущеного строку для подання вказаних вище клопотань у даній справі. Статтею 118 ГПК України встановлено, що: - право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); - заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2). З огляду на пропущення учасниками справи процесуальних строків на подання заяв/клопотань, пояснень або заперечень, подані заяви, клопотання та пояснення після зазначеної вище дати залишаються без розгляду. Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У судовому засіданні 14.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач є членом Садівничого товариства "Заліське" та має у володінні земельну ділянку по АДРЕСА_1 , що підтверджується членською книжкою. 20.08.2016 були проведені загальні збори членів товариства, на яких були прийняті рішення відображені в протоколі № 2, а саме 1) роботу ревізійної комісії визнати як відмінну, роботу бухгалтера Войтенко О.В. і голови СТ Добрівського В.Ю. визнати незадовільною та матеріали ревізії передати до прокуратури; 2) звільнити Добрівського В.Ю. ; 3) звіт правління за місяць вважати задовільним; 4) обрати переважною більшістю голосів на посаду голови - Гудінову І.Л. ; 5) продовжити роботу по вирішенню питань, пов`язаних зі спорами відносно озера; 6) виключити із членів правління Скринника А.В. , Вовчук Н.В. , Третяка С.О. , Горенко О.В. , затвердити склад правління в повному складі; 7) внести зміни та доповнення до Статуту реєстрація якого до кінця 2016 року; 8) затвердити кошторис на 2016; 9) затвердити кошторис на 2017; 10) затвердити протокол зборів правління № 4; 11) на засіданнях правління розглянути обставини, які склались та встановити межі громадської землі за адресою: Дачна, №33; 12) принести документи для приватизації земельних ділянок; 13) інші питання. Садівниче товариство «Заліське» за організаційно-правовою формою є кооперацією, отже порядок проведення загальних зборів членів товариства та порядок прийняття рішень загальними збороми регулюється нормами ЗУ «Про кооперацію». Відповідно до ст. 15 зазначеного Закону до компетенції загальних зборів членів товариства відносятся крім іншого: - затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін; - прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; - утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; - заслуховування звітів його органів управління і органів контролю. Відповідно до ст 12 згаданого Закону одним з основних прав членів товариства є право на участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління. Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 145690560626 від 09.10.2007 та № 242577349143 від 18.02.2021, відповідно до переліку засновників (учасників) юридичної особи Садове товариство "Заліське" членами садівничого товариства є фізичні особи в кількості 600 осіб. За приписом пункту 8 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі серед іншого мають міститися такі відомості про юридичну особу: перелік засновників та учасників юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта. З наявних в матеріалах справи копій протоколу №2 від 20.09.16 та Стутуту садівничого товариства «Заліське» встановити які саме особи є членами товариства, і які з них були присутніми і приймали участь у загальних зборах членів товариства встановити не можливо. З урахуванням того, що рішенням загальних зборів внесено зміни до Статуту, необхідний для прийняття такого рішнення кворум складає 75% від загальної кількості членів товариства, тобто - 450 осіб. Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що збори були неправомочними, а тому затверджені на них рішення, прийняті із порушенням вимог ст. 15 Закону України «Про кооперацію» та статті 98 Цивільного кодексу України. Судом досліджено пункт 4 протоколу № 2 загальних зборів учасників від 20.08.2016, згідно з яким "Голосували за різних кандидатів відповідно, 62 особи, 25 осіб, та 210 осіб, тобто 297 осіб разом, при цьому посилань на участь осіб, які утримались від голосування чи голосували проти матеріали протоколу не містять, що дає підстави зробити висновок про підтверджену участь в загальних зборах всього 297 осіб. Зазначене, у свою чергу, суперечить долученим до матеріалів справи сторонами документам відносно фактичної кількості учасників на загальних зборах від 20.08.2016. В долучених відповідачем до матеріалів справи документах (Додатки № 7, 8 до Протоколу) здійснено 18 подвійних реєстрацій, а долучені до матеріалів справи доручення на участь у загальних зборах не відповідають вимогам Цивільного кодексу України, оскільки не відповідають визначеній нотаріальній формі. Матеріали справи не містять, ані членських книжок на всіх учасників садівничого товариства, ані переліку всіх земельних ділянок, які обліковуються на території Садівничого товариства "Заліське", дослідивши які разом з бухгалтерською документацією відносно наявності заборгованості за внесками, можливо встановити фактичну кількість учасників Садового товариства "Заліське", з огляду на зазначене, суд бере до уваги під час прийняття рішення, інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно фактичної кількості учасників садівничого товариства "Залізьке" - 600 осіб, яка згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" є достовірною та відхиляє інші аргументи сторін відносно фактичної кількості членів Садівничого товариства "Заліське". Отже, з урахуванням предмету позову і того, що загальними зборами учасників Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016, що оформлені протоколом № 2, внесено зміни та доповнення до Статуту (що підтверджується долученою до матеріалів справи копією статуту за 2016 рік, який затверджено спірним рішенням та відомостями з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 242577349143 від 18.02.2021 про вчинення відповідних дій 13.09.2016, уповноваженими представниками Броварської районної державної адміністрації Київської області) без наявності визначеного ст. 15 Закону України «Про кооперацію» кворуму у розмірі 75% від загальної кількості осіб (600*75%=450 осіб), суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016, оскільки відсутність кворуму є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку із порушенням прямих вказівок закону. Рішення загальних зборів учасників товариства по десятому питанню порядку денного щодо визнання недійсними договорів про електропостачання, укладених за період головування Добрівського В.Ю. суперечить вимогам статей 215, 629, 651, 654 Цивільного кодексу України, які визначають умови недійсності правочину та обов`язковість договірних зобов`язань. Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що аргументи відповідача про застосування строків позовної давності не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України(станом на дату проведення загальних зборів - 20.08.2016) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. 07.08.2019 позивач звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з відповідним позовом, проте, ухвалою від 04.06.2020 провадження у справі № 361/5827/19 закрито. Частина 1 статті 265 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності не зупиняється в разі залишення позову без розгляду. Оскільки ж ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області провадження у справі № 361/5827/19 було закрито, а не залишено без розгляду, то в силу положень статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності розпочався спочатку і на час звернення позивача із позовом не сплинув. Таким чином, місцевий суд при розгляді справи у першій інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин строк позовної давності і відмовив позивачеві у задоволенні позовних симог. Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203, та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 Цивільного кодексу України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто, офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. (Аналогічний висновок викладено у п. 17, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів"). Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (ст.ст. 59, 60, Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 41, 42 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 15 Закону України "Про кооперацію"; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (ч. 6 ст. 42 Закону України "Про акціонерні товариства"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства"; відсутність протоколу загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю (ч. 6 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства"); відсутність протоколу загальних зборів Акціонерного товариства, підписаного головою і секретарем зборів (ст. 46 Закону України "Про акціонерні товариства"). Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого суду щодо прийняття інших рішень, які затверджені протоколом № 2 від 20.08.2016 та до яких застосовується кворум у розмірі 50% +

1. Однак, з урахуванням відсутності у матеріалах справи членських книжок для фактичного співвідношення прізвищ осіб, які зазначені в реєстрі учасників до членства у садівничому товаристві «Заліське», колегія суддів бере до уваги зазначені у протоколі відомості про кількість осіб, які голосували по питанню четвертому порядку денного, а саме: 62+25+210=297 осіб, тобто, враховуючи інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно фактичної кількості учасників садівничого товариства "Заліське" - 600 осіб, яка згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" є достовірною, суд дійшов висновку, що на загальних зборах учасників Садівничого товариства «Заліське», що оформлене протоколом № 2 був відсутній кворум 50% + 1, оскільки, рішення приймалось 297 голосами замість

301. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з частиною 1 статті 161 цього Кодексу при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Судом апеляційної інстанції оцінені докази, що надані сторонами до матеріалів справи за їх належністю, допустимістю, достовірністю, вірогідністю (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем у позовній заяві стверджується про не вчинення товариством дій щодо створення та ведення реєстру членів товариства, не вчинення дій щодо встановлення наявності членства в осіб, які брали участь у спірних загальних зборах, не вчинення дій щодо складання реєстру членів, які брали участь у спірних загальних зборах, відсутністю доручень на підставі яких у зборах брали участь представники членів товариства, а також необхідністю доведення обставин членства у товаристві членськими книжками кожного з членів товариства. Натомість, до відзиву відповідачем долучені: реєстр членів товариства, що складений на підставі бухгалтерської документації щодо сплати вступних, членських та цільових внесків, після сплати яких відповідно до пункту 4.3. Статуту товариства і набувається членство у товаристві, наявність в особи членської книжки є підтвердженням членства у товаристві, проте, за пунктами 4.3., 4.4. Статуту членство виникає з моменту сплати вступного внеску, тоді як членська книжка видається протягом місяця з дня прийому особи у члени товариства, більше того, членські книжки видані фізичним особам - членам товариства, які не являються учасниками даної справи, відтак, саме реєстр на підставі бухгалтерських даних про сплату вступних внесків є належним доказом членства у товаристві, а його надання суду спростовує вищевказані доводи позивача про не вчинення товариством дій щодо створення та ведення реєстру членів товариства. Водночас, відповідачем надані: реєстр членів, які брали участь у спірних загальних зборах, копії доручень, на підставі яких у зборах брали участь представники членів товариства, протокол засідання правління відповідача від 11.07.2007 №2 про затвердження форми таких доручень, журнал реєстрації доручень, відтак, вказаним наданням відповідачем спростовані доводи позивача про відсутність зазначених документів. На підставі ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України судом взято до уваги, що для встановлення обставин наявності кворуму на спірних загальних зборах належними доказами є саме вищезазначені реєстри: членів товариства та осіб, що брали участь у зборах та обставини щодо осіб, які фактично були присутні на зборах не підлягають встановленню за показаннями свідків. На підставі дослідження реєстру членів товариства, які брали участь у спірних загальних зборах, у судових засіданнях з розгляду справи по суті, за участі обох сторін, з урахуванням їх доводів, щодо кожного конкретного випадку внесення осіб у вказаний реєстр, встановлені помилки, що вище враховані судом у рішенні, інші доводи позивача щодо логічного співвідношення кількості земельних ділянок із кількістю членів та відповідності права власності на земельну ділянку та членства у товаристві, судом не враховані, оскільки обов`язковість такої відповідності не передбачена Статутом товариства або чинним законодавством, відсутність членства у товаристві інших осіб, що зазначені у реєстрі присутніх на спірних зборах, позивачем не доведена власними або витребуваними доказами, не враховані судом також доводи позивача про наявність підстав для виключення деяких з членів товариства, з огляду на втрату ними права на нерухоме майно, оскільки відповідно до Статуту відповідача виключення з членів товариства проводиться за рішенням правління товариства, яке затверджується загальними зборами, відтак, за відсутності таких рішень, вказане не може бути вирішене судом. Згідно з частинами 3, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Відповідно до частини 5 статті 245 Цивільного кодексу України довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується у порядку, визначеному законодавством. Частиною 21 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що у разі участі представника засновника (учасника) юридичної особи у прийнятті рішення уповноваженим органом управління юридичної особи додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження. Відповідно до частин першої, третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Cтаттею 245 Цивільного кодексу України визначено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Згідно зі статтею 245 Цивільного кодексу України довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню. У постанові Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Відповідно до рішення правління товариства, що оформлене протоколом засідання правління від 11.07.2007 №2 затверджено форму доручення члена товариства для голосування по всім питанням на чергових та позачергових загальних зборах членів СТ «Заліське», суду наданий журнал реєстрації таких доручень та доручення щодо спірних загальних зборів (копії долучені до матеріалів справи, а оригінали надані для огляду у судовому засіданні з розгляду справи по суті). Зважаючи на викладене, судом враховані члени товариства, що були представлені на спірних зборах представниками за дорученнями. Відносно аргументів сторін про порушення права позивача в частині визнання недійсним договору спільного споживання електричної енергії від 16.03.2016, суд зазначає таке. Між Садівничим товариством "Заліське", в особі директора Добрівського В.Ю., та ОСОБА_1 укладено договір спільного споживання електричної енергії від 10.03.2016. Відповідно до пункту 2.2. Договору Садівниче товариство "Заліське" зобов`язується виконувати свої зобов`язання та використовувати свої права за Договором № 368 від 12.08.2013 виключно в інтересах всіх співвідповідачів, власників земельних ділянок, які є членами товариства для безперебійного та якісного споживання електричної енергії. Згідно з пунктом 3.1 Договору Садівниче товариство допускає співспоживання електричної енергії та укладення цього договору лише при визнанні та виконанні споживачем умов прозорого споживання електричної енергії. Пунктом 6.2 Договору визначено, що договір укладено строком до 31.12.2017. Відповідно до пункту 6.4 Договору цей договір може бути розірваний споживачем в односторонньому порядку в разі встановлення факту крадіжки електричної енергії співспоживачем. Пунктом 2 рішення загальних зборів від 20.08.2016, що затверджене протоколом № 2, вирішено: звільнити голову Садового товариства Добрівського В.Ю. у зв`язку із недовірою із подальшим розслідуванням справ в прокуратурі та поліції; пунктом 10 вирішено визнати недійсними договори про електропостачання, які були підписані членами Садового товариства, за період головування Добрівського В.Ю . Згідно з пунктом 6.2 Статуту загальні збори вирішують питання про припинення Товариства та інші питання. Пунктом 6.6 Статуту визначено, що правління вносить на розгляд загальних зборів товариства питання, що відносяться до їх компетенції, вирішує питання, пов`язані з діяльністю товариства, здійснює облік майна та грошових коштів товариства, використовує їх згідно прибутково-витратних кошторисів, затверджених загальними зборами. Посадовою особою, яка очолює правління є Голова, який: очолює правління, організовує його роботу, виносить питання на засідання правління, виконує інші функції, що випливають з цього статуту та чинного законодавства. Відповідно до пункту 6.5 Статуту правління товариства є виконавчим органом і у своїй діяльності підзвітне загальним зборам. Згідно з пунктами 7.4, 7.6 Статуту кошти та майно товариства знаходяться в його повному розпорядженні та використовуються на його статутні цілі. Товариство є власником майна, що йому належить, здійснює згідно з чинним законодавством володіння, користування та розпорядження майном, що знаходиться в його власності, згідно з метою своєї статутної діяльності і призначення майна. Пунктом 1.2 Договору визначено, що ОСОБА_1 має бажання споживати електричну енергію разом з садовим товариством через прилади та мережу на підставі Договору № 368 від 12.08.2013, які є власністю Садового товариства та бути співспоживачем електричної енергії. Однак судом першої інстанції невірно було зроблено висновок що голова садівничого товариства Добрівський В.Ю. на мав повноважень на підписання зазначеного договору, оскільки з п. 6.6. Статуту садівничого товариства вбачається, що виконавчим органом товариства є Правління, а Голова очолює Правління, і згідно своїх повноважень одноособово розподіляє обов`язки між членами правління. В свою чергу, Правління здійснює облік майна та використовує його згідно кошторисів. Отже, з огляду на предмет договору спільного споживання електричної енергії від 10.03.2016., позивач, як співспоживач електричної енергії, підключився до приладів та мереж електропостачання, які є власністю та перебувають на балансі відповідача, тобто, з урахуванням вимог статей 6.2, 6.5, 6.6, 7.4, 7.6 Статуту, рішення про укладення Договору спільного споживання електричної енергії від 10.03.2016 повинно затверджуватись рішенням загальних зборів, після складання відповідних кошторисів, що як вбачається і мало місце, оскільки позивача не обмежували у використанні електричної енергії шляхом відключення, що не заперечувалось сторонами. Матеріали справи містять Положення про електропостачання і електромережу Садового товариства "Заліське", яке затверджено протоколом № 1 загальних зборів від 2019 та договір на користування електричною електроенергією, яким визначено права та обов`язки споживачів, тобто, аргументи позивача про порушення її права на користування електричною енергією за протоколом 2016 року спростовується долученими до матеріалів справи документами. Відносно застосування судом першої інстанції строків позовної давності, суд зазначає таке. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Так, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 28.08.2019 у справі №361/5827/19 відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Садового товариства "Заліське" про визнання недійсним рішень загальних зборів від 20.08.2016. Ухвалою Броварського районного суду Київської області від 21.10.2019 об`єднано в одне провадження справу №361/5827/19 з справами №361/6013/19 за позовом ОСОБА_14 до Садового товариства "Заліське" про визнання недійсним рішення загальних зборів від 20.08.2016, та №361/5619/19 за позовом ОСОБА_15 до Садового товариства "Заліське" про визнання недійсним рішення загальних зборів від 20.08.2016. У подальшому, ухвалою Броварського районного суду Київської області від 04.06.2020 провадження №361/5827/19 закрито у зв`язку із тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, про що позивачу стало відомо 09.06.2020, оскільки подано заяву про повернення судового збору. Суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що закриття провадження у справі не має наслідком, ані зупинення перебігу позовної давності, ані переривання перебігу позовної давності, оскільки законодавець визначив випадки коли перебіг позовної давності переривається. Так, відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на дату проведення спірних загальних зборів) перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Отже звернення 07.08.2019 позивача до Броварського міськрайонного суду Київської області з відповідним позовом, говорить про активну позицію позивача щодо захисту ним своїх інтересів і прав. Закриття провадження у справі ухвалою № 361/5827/19 від 04.06.2020 не вирішило фактично питання позивача, й одночасно позбавило його можливості протягом періоду існування даного провадження звернутися до іншого суду для захисту його прав. Оскільки ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області провадження у справі № 361/5827/19 закрито, то з урахуванням вимог статті 264 Цивільного кодексу України, позовна давність почалась спочатку і має сплинути 05.06.2023. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (у редакції від 11.06.2016) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Стаття 257 Цивільного кодексу України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У частині 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Законодавець не дає альтернативних умов щодо порядку обліку перебігу строків позовної давності у випадку звернення особи із позовом, тому висновки суду першої інстанції, що позивач пропустив строки позовної давності є необгрунтованими як є і необгрунтованими посилання на рішення Європейського суду з прав людини, оскільки в останніх йдеться про умисне затягування строку звернення до суду за захистом своїх прав, з метою створити штучні умови для пізнього переслідування порушника прав особи, яка звертається до суду. В даному випадку мова не йде про визначення моменту виникнення права на позов як з об`єктивної (сам факт порушення права), так і суб`єктивної (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) сторони. Позивач в даній справі не мав можливості вчинити захист своїх прав в інший, ніж передбачений нормами відповідного процесуального кодексу спосіб, отже своїми діями підтвердив намір і бажання захистити свої права. Тривалість судового процесу не може ставитися у провину позивачеві і бути підставою для звинувачення останнього у зловживанні своїми процесуальними правами. Оскаржуване рішення загальних зборів, яке оформлено протоколом № 2, прийнято 20.08.2016, за участі позивача, що не заперечується сторонами. 16.08.2019 позивач звернувся з позовом до Садівничого товариства "Заліське" про визнання недійсним рішення загальних зборів від 20.08.2016 до Броварського районного суду Київської області, що підтверджується ухвалою від 16.08.2019 у справі № 361/5827/19, тобто, у межах строку, визначеного статтею 257 Цивільного кодексу України. Як зазначалось вище, ухвалою Броварського районного суду Київської області від 04.06.2020 провадження у справі № 361/5827/19 закрито, з огляду на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Тобто, майже річний термін визначення органом судової влади підсудності справи фактично позбавив позивача перспективи захистити своє право в порядку господарського судочинства. Висновок суду про те, що позивач несе відповідальність за подання позову з додержанням правил підвідомчості/підсудності в даній справі не є об`єктивним, оскільки судова практика щодо розгляду позовів членів садових товариств, зареєстрованих до набрання сили ЗУ «Про громадські об`єднання» не давала чіткого розуміння особі в якому саме процесі вона має здійснювати захист своїх прав. Конституцією України проголошено, що Україна є правовою державою, у якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8). Конституційний Суд України в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема, у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005). Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17-рп/2010). Європейський суд з прав людини наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру"). У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992). З огляду на викладене, застосовуючи принципи справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову у даній справі. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Статтею 79 ГПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 ст. 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене вище, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 ст. 277 ГПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 14 ст. 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За результатами розгляду справи, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України підлягають відшкодуванню відповідачем. Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2021 у справі №911/2269/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2021 у справі №911/2269/20 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Заліське" про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства - задовольнити у повному обсязі.

3. Визнати недійсним рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016, відповідно до протоколу №2.

4. Стягнути з Садівничого товариства "Заліське" (07433, Київська обл., Броварський р-н, с. Богданівка, вул. Центральна, буд. 2/1, код ЄДРПОУ 23566951) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 ) 2 102 (дві тисячи сто дві) грн 00 коп. судового збору за подачу позовної заяви та 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. судового збору за звернення з апеляційною скаргою.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи №911/2269/20 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено - 20.12.2021. Головуючий суддя Л.П. Зубець Судді А.І. Мартюк С.О. Алданова