Постанова Чернігівський апеляційний суд № 728/2165/21

Справа № 728/2165/21 Головуючий у 1 інстанції Глушко О. І. Провадження № 33/4823/582/21 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 грудня 2021 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: Головуючого - судді Демченка О.В., захисника - Ковалюха В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2021 року, в с т а н о в и в: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, утриманців не маючого, не працюючого, жителя АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами. Стягнуто з нього на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн. Судом ОСОБА_1 було визнано винуватим в тому, що він 20 червня 2021 року, о 02 годині 12 хвилин, в м. Бахмач по вул. Соборності керував автомобілем "ЗАЗ 110307", державний номерний знак. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, мав різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння рук. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою технічного приладу "Драгер" з результатом 0,62‰, чим порушив вимоги п.2.9 Правил дорожнього руху України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що суд першої інстанції не врахував всі обставини справи та належно не оцінив докази в їх сукупності. Вказує, що судом у постанові не зазначено, який підпункт п. 2.9 ПДР він порушив. Вважає протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції неналежним доказом по справі в розумінні ст. 251 КУпАП. Вказує, що його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, а тому провадження у справі необхідно закрити. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в засідання апеляційного суду не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений в передбаченому законом порядку. Адвокат, що представляв інтереси особи, не наполягав на участі ОСОБА_1 . В засіданні апеляційного суду захисник підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених в ній підстав. Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Як вбачається із матеріалів справи, ці вимоги закону судом було дотримано. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, зазначених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на досліджених судом першої інстанції доказах, які також були предметом перевірки апеляційного суду. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 266 КУпАП регламентує порядок проведення огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до статті 266 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під дією препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, який здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 472371 від 20 червня 2021 року (а.с.6), з яким гр. ОСОБА_1 20 червня 2021 року, о 02 годині 12 хвилин, в м. Бахмач по вул. Соборності керував автомобілем "ЗАЗ 110307", державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, мав різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння рук. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою технічного приладу "Драгер" з результатом 0,62‰, чим порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху України, який він власноруч підписав та додав, що пояснення надасть в суді. Відповідно до вимог пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735. Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я. Відповідно до пункту 7 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказами МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Відповідно до тексту вказаної Інструкції, саме поліцейському надано право визначати підозру про те, чи перебуває водій в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. З матеріалів адміністративного провадження, а саме з довідки заступника начальника з превентивної діяльності Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області вбачається, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 01.10.2015 року. Згідно бази НАІС статус посвідчення вилучено. (а.с. 8). Згідно розписки гр. ОСОБА_2 , останній зобов`язався доставити транспортний засіб "ЗАЗ 110307", д.н.з., НОМЕР_1 , до місця проживання гр. ОСОБА_1 у зв`язку із відстороненням його від права керування даним транспортним засобом. (а.с. 7). З відеозапису видно, як ОСОБА_1 на місці зупинки за допомогою приладу "Драгер" погодився пройти огляд на стан сп`яніння, пояснивши, що випив банку "бермікса", в результаті якого було встановлено, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння (вміст алкоголю 0,62 проміле). Згідно тестування на алкоголь, доданого до протоколу серії ДПР18 № 472371, за допомогою приладу "Драгер" результат становить 0,62%0 (а.с. 9). За таких обставин, апеляційний суд визнає даний відеозапис достатнім для того, щоб разом з протоколом про адміністративне правопорушення зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме зафіксовано факт його керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. що його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому доводи апелянта про недоведеність вини належними та допустимими доказами у справі є безпідставними. Оцінивши зазначені докази в їх сукупності, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху, що забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, всі обставини, на які посилається апелянт, судом першої інстанції досліджені, їм надано правильної оцінки. Апеляційний суд наголошує, що судочинство в Україні проводиться на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своїх прав та інтересів. Усі доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, нічим не підтверджені, є голослівними і тому апеляційним судом відхиляються. Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи. За вказаних підстав, апеляційний суд приходить до беззаперечного висновку, що матеріали справи містять достатню кількість доказів, які є належними та допустимими, з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому висновок районного суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним та обґрунтованим з посиланням на відповідні докази. При винесенні рішення, апеляційний суд не може взяти до уваги та розцінює критично невизнання вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, оскільки воно повністю спростовується дослідженими в судовому засіданні матеріалами провадження. Підстави, які б давали можливість суду вважати, що досліджені докази є сумнівними та неправдивими, відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, які є безпідставними і не спростовують правильності висновків суду про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та, на думку суду, є намаганням правопорушника уникнути адміністративної відповідальності за скоєне. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов безсумнівного висновку, що місцевий суд розглянув справу із дотриманням вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, з`ясував усі фактичні обставини вчиненого правопорушення, обґрунтував свої висновки наявними по справі доказами, які були перевірені на їх належність і допустимість та оцінив їх із дотриманням вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП, дійшовши правильного та обґрунтованого висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом надана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює. При розгляді адміністративної справи суд першої інстанції повно та об`єктивно розглянув справу та прийняв правильне рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладене судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, та як правильно встановлено судом, посвідчення водія ОСОБА_1 було вилучено, а тому він, з урахуванням положень п.1.10 ПДР не є водієм і йому, виходячи з положень санкції ч.1 ст.130 КУпАП, не може бути призначено стягнення з позбавленням права керування транспортними засобами. Апеляційний суд при цьому наголошує, що будь-яке порушення чинних на транспорті правил може призвести до тяжких наслідків, включаючи загибель людей, а керування транспортними засобами в стані сп`яніння украй небезпечне саме унаслідок того, що особа, яка керує транспортним засобом, не може у повній мірі його контролювати. При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено. З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяО. В. Демченко