Постанова Волинський апеляційний суд № 163/750/21

Справа № 163/750/21 Провадження №33/802/555/21 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С. Категорія:ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 грудня 2021 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., розглянувши апеляційну скаргу особи, щодо якої складено протокол - ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 04 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, учасника бойових дій, працюючого водієм у ТзОВ «Слав`янське -5», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1ст.130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 454 гривні. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 29.03.2021 року о 09:56 год., на 491 км автодороги М-07 керував автомобілем марки "MAN", д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із такою постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність, просить скасувати та постановити нову, якою провадження у справі закрити. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції було порушено право на захист, оскільки справу розглянуто у його відсутність, без доказів його належного повідомлення. Вказує, що згідно повідомлень суду першої інстанції, від 08.04.2021 та 22.04.2021 року, розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього призначався на 16.04.2021року та на 14.05.2021 року. Однак, судові засідання у вищезазначені дні не відбулись, не з його вини. Звертає увагу, що повідомлення місцевого суду від 25.05.2021 року про те, що розгляд справи відбудеться 04.06.2021 року він отримав поштою лише 11.06.2021 року. А тому, посилання судді в оскаржуваній постанові на те, що він на розгляд справи не з`явився, хоча був належним чином повідомлений, про дату та місце її розгляду, не відповідає дійсності. Разом з тим, зазначає, що також не відповідає дійсності, і те, що він належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи шляхом направлення повістки суду на його електронну адресу, оскільки він ніколи не мав і в даний час не має електронної пошти і електронної адреси. Також, вказує, що в передбаченому ст. 272 КУпАП порядку, судом не було викликано та допитано жодного свідка. Окрім того, зазначає, що суддя суду першої інстанції, посилається, як на доказ, на відеозапис події. Однак, відповідно до ч.3 ст. 283 КУпАП у своїй постанові не зазначив відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, що є порушенням вимог КУпАП. Крім цього, звертає увагу суду, що його з відеозаписом події 29.03.2021 року на 491 км автодороги М-07 на місці складення протоколу про адміністративне правопорушення ніхто не ознайомив і про існування вищевказаного відеозапису він дізнався лише з оскаржуваної постанови. Водночас, вказує, про те, що копію протоколу від 29.03.2021 року він не отримував, а лише на вимогу працівників поліції підписав протокол у вказаних ними місцях, не вникаючи в зміст протоколу. Разом з тим, зазначає, що події, які мали місце 29.03.2021 року, біля 09 год. 56 хв. відбулися на автодорозі М-07 за декілька кілометрів від пункту пропуску Ягодин - Дорогуськ (Польща), де він в автомобілі "MAN", д.н.з. НОМЕР_1 , стояв в черзі на перетин кордону тривалий час не рухаючись, і таким чином, не міг порушити п 2.9а ПДР України. ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи телефонограмою (а.с.34) в судове засідання не з`явився, і при цьому жодних заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не подав. Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги положення ст.268 КУпАП, апеляційний суд вважає, що справу можливо розглядати у відсутності ОСОБА_1 . Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, з підстав викладених в ній, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. За положеннями статтей 245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП України, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП. Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, серед іншого, полягає у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 219334 від 29.03.2021 року, складеним поліцейським СРПП ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП ст. сержантом поліції Федончуком С.С. відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 29.03.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 проходив огляд на місці зупинки автомобіля, а саме на 491 км автодороги М-07 (а.с.2); - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого: огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю із ротової порожнини, млява та не зрозуміла нечітка мова, поведінка котра не відповідала дійсності; результат огляду на стан сп`яніння - 1.49 %о; огляд проведений у присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з яким ОСОБА_1 був ознайомлений та в графі з результатом згоден поставив свій підпис (а.с. 3); - роздруківкою із спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6810», з якої вбачається, що особою, яку тестують є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; тест № 3700 від 29.03.2021 року, 10:07 год.; результат огляду 1.49 %о, з якою ОСОБА_1 також був ознайомлений поставивши свій підпис (а.с. 4); - письмовими поясненнями бланкової форми свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в яких останні підтвердили свою присутність при проходженні водієм транспортного засобу "MAN", д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6810», результат якого становив 1,49 %о, тест № 3700. Зазначене свідки засвідчили особистими підписами (а.с. 5-6); - копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 981125 від 29.03.2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121 та ч.2 ст. 122 КупАП, постанова була оголошена ОСОБА_1 в голос та роз`яснено права за ст. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП (а.с. 7). Дана постанова на день розгляду даної справи судом не скасована і є чинною. Також, з відеозаписів з бодікамери та відеореєстратора поліцейських, чітко прослідковується хронологія подій, які відбувалися за обставин вказаних у протоколі. Так, працівниками поліції на службовому автомобілі, на автодорозі М-07 в напрямку ПП Ягодин , було виявлено транспортний засіб "MAN", д.н.з. НОМЕР_1 , який рухаючись попереду них, здійснив паркування без ввімкнення світлового покажчика відповідного напрямку. Зупинившись попереду вказаного транспортного засобу, працівники поліції здійснили перевірку документів водія транспортного засобу та пояснили причину зупинки, який без будь-яких зауважень пред`явив на вимогу документи та погодився із пред`явленим порушенням, при цьому на пропозицію переглянути відеодокази - відмовився. Разом з тим, після розмови з ОСОБА_1 , працівники поліції запропонували останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що останній теж погодився. Крім цього, з відеозаписів з бодікамери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 проходить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу в присутності двох свідків, і його результат був позитивний - 1,49 проміле алкоголю. З таким результатом ОСОБА_1 погодився. Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме - у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього безальтернативне стягнення відповідає повністю вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції було порушено право на захист, оскільки справу розглянуто у його відсутність, без доказів його належного повідомлення, а повідомлення місцевого суду від 25.05.2021 року про те, що розгляд справи відбудеться 04.06.2021 року він отримав поштою лише 11.06.2021 року, а тому, посилання суді в оскаржуваній постанові на те, що він на розгляд справи не з`явився, хоча був належним чином повідомлений, про дату та місце її розгляду, не відповідає дійсності, також не відповідає дійсності, і те, що він належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи шляхом направлення повістки суду на його електронну адресу, оскільки він ніколи не мав і в даний час не має електронної пошти і електронної адреси, то апеляційний суд знаходить такі доводи безпідставними. Так з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 повідомленням від 08.04.2021 року повідомлялось про те, що розгляд справи по складеному відносно нього протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП відбудеться 16.04.2021 року о 08:30 год. Після чого, 15.04.2021 року (а.с.14-15) на електронну адресу суду першої інстанції надійшло клопотання ОСОБА_1 за його підписом, в якому останній вказував, що про розгляд справи на вищезазначену дату він дізнався із сайту Судова влада України, а також про це його було повідомлено секретарем суду у телефонному режимі. А тому, з метою скористатись правовою допомогою адвоката, або іншого фахівця в галузі права, просив відкласти розгляд справи на інший день, та долучив до клопотання копію свого паспорта. В подальшому, ОСОБА_1 на електронну адресу, з якої останній направив клопотання, було повідомлено про те, що розгляд справи відкладено на 14.05.2021 року 08:30 год. Після чого, на ту ж, електронну адресу, повідомлено про розгляд справи 04.06.2021 року 08:30 год., дата направлення (01.06.2021 року 10:09 год.). При цьому, зазначені повідомлення було направлено і безпосередньо на поштову адресу ОСОБА_1 .. Суд звертає увагу, що у своєму клопотанні ОСОБА_1 сам зазначає про те, що про розгляд справи призначеної на 16.04.2021 року він дізнався із сайту Судова влада України, доказів того, що в подальшому він не мав можливості відслідковувати призначені засідання через офіційний сайт, суду надано не було. Крім цього, суду не було надано доказів того, що про розгляд справи, який відбувся 04.06.2021 року він дізнався лише 11.06.2021 року. Таким чином, на думку апеляційного суду, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Таким чином, жодних порушень права на захист, судом допущено не було. Що стосується доводів апелянта, що він не зміг скористатися правом на юридичну допомогу, то суд вважає останні безпідставними, адже протокол про адміністративне правопорушення було складено 29.03.2021 року, клопотання про відкладення справи для надання можливості скористатися правовою допомогою подано 15.04.2021 року, а розгляд справи відбувся лише 04.06.2021 року, тобто у ОСОБА_1 було більш ніж достатньо часу для укладення договору із захисником. Разом з тим, твердження апелянта, що судом в передбаченому ст. 272 КУпАП порядку, не було викликано та допитано жодного свідка, не заслуговують на увагу, оскільки клопотань про виклик свідків, витребування інших доказів ОСОБА_1 не заявляв, а тому не було підстав для виклику свідків в судове засідання з власної ініціативи, письмові пояснення, яких наявні в матеріалах справи і відповідно до ст. 251 КУпАП є належними та допустимими доказами. Також, доводи апелянта, про те, що суддя суду першої інстанції, посилається, як на доказ, на відеозапис події, однак, відповідно до ч.3 ст. 283 КУпАП у своїй постанові не зазначив відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, що є порушенням вимог КУпАП, то на думку суду, вищенаведені доводи не впливають на законність судового рішення, оскільки на відеозаписі викладені події, які відображені в протоколі про адміністративне правопорушення, в якому в графі до протоколу додаються вказано: пояснення свідків, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, відео диск Verbatim, відео реєстратора №3318864871 та боді-камери Х-700, копія постанови БАБ №981125. Твердження апелянта, про те, що копію протоколу від 29.03.2021 року він не отримував, а лише на вимогу працівників поліції підписав протокол у вказаних ними місцях, не вникаючи в зміст протоколу, також є безпідставними, оскільки як вбачається із відеозапису з боді-камери ОСОБА_1 вищевказаний протокол був зачитаний працівником поліції вголос, після чого особі було надано можливість ознайомлення з ним та надати пояснення або зауваження, однак будь-яких зауважень ні усних, ні письмових від ОСОБА_1 не послідувало, в тому числі з приводу ненадання йому копії протоколу. Окрім того, не заслуговують на увагу, і посилання апелянта в тій частині, що він був позбавлений можливості ознайомитися із доказами на місці складання протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема відеозаписом, так як про те, що велася відео фіксація йому відомо стало лише із оскаржуваної постанови, а також те, що він не керував транспортним засобом, так як останній стояв в черзі на протязі тривалого часу, оскільки такі аргументи спростовуються тим же відеозаписом, яким, як зазначалося, стверджено відмову ОСОБА_1 знайомитися з відео доказом, яким було зафіксовано правопорушення, що слугувало підставою для зупинки транспортного засобу. В той же час, цим відеозаписом, зафіксовано, що автомобіль "MAN", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 здійснював рух, під час якого вчинив правопорушення, зокрема повертаючи праворуч не увімкнув показник повороту, що і послугувало причиною його зупинки. Таким чином, вищенаведені та усі інші доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження у справі. Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає. А тому, постанова судді Любомльського районного суду Волинської області від 04 червня 2021 року підлягає залишенню без змін відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, щодо якої складено протокол - ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 04 червня 2021 року, щодо нього, - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк