Постанова 4824 № 760/5747/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 760/5747/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/15035/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 грудня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 02 вересня 2021 року у складі судді Українця В.В., у справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : У березні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», правозаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося у суд із позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 13 травня 2010 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № б/н від 13 травня 2010 року, відповідно до якого відповідачу було видано кредит у сумі 8500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом заяві. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 31 січня 2015 року становить 20 041 грн 54 коп., з яких: 8 119 грн 44 коп. - заборгованість за кредитом, 9 054 грн 25 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 437 грн 30 коп. - заборгованість за пенею та комісією, штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина); 930 грн 55 коп. - штраф (процентна складова). Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 02 вересня 2021 року в задоволені позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду в фактичним обставинам, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Апеляційну скаргу за змістом обґрунтовано тим, відповідач підписав анкету-заяву №б/н від 13 травня 2010 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, чим підтвердив укладення договору та ознайомлення з усіма його умовами. Вказано, що докази, які надані позивачем на підтвердження своїх вимог є належними та допустимими, що відповідачем не спростовано. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах. Як убачається з матеріалів справи, 13 травня 2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 6). Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем АТ КБ «ПриватБанк», відповідач має заборгованість за договором №б/н від 31 січня 2015 року, яка станом на станом на 31 січня 2015 року становить 20 041 грн 54 коп., з яких: 8 119 грн 44 коп. - заборгованість за кредитом, 9 054 грн 25 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 437 грн 30 коп. - заборгованість за пенею та комісією, штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина); 930 грн 55 коп. - штраф (процентна складова)(а.с. 3-5). До кредитного договору банк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 8-31). Крім того з матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою від 13 травня 2010 року відповідач отримав картку «Універсальну», 30 днів пільгового періоду» з базовою процентною ставкою 4,5% на місяць на залишок заборгованості, яка підписана ним особисто (а.с. 7). Підписанням даної довідки ОСОБА_1 ознайомилася з фінансовими умовами надання Картки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми оплати за використання кредитних коштів, нарахування пені та штрафів. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Позивач, обґрунтовуючи право свої вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором станом на 31 січня 2015 року, посилався на заяву-анкету від 13 травня 2010 року, довідку про умови кредитування, Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи за банківськими картками. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення та інші умови. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету від 13 травня 2010 року, а тому колегія суддів погоджується з висновками районного суду про визнання указаних Умов та правил неналежним доказом по справі. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19). Отже, посилання в апеляційній скарзі на те, що позичальник погодився з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами обслуговування кредитних карт, оскільки користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість, є помилковим. Разом із тим, пред`являючи позов, банк на підтвердження своїх вимог, крім Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку та Тарифів, подав до суду першої інстанції довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 13 травня 2010 року, яка підписана відповідачем та умовами якої визначено істотні умови договору, зокрема, розмір процентів за користування кредитом, комісії та пені, а також штрафів. Заперечень щодо підписання вказаної довідки відповідачем не надано. Отже, договірні правовідносини сторін зафіксовані в анкеті-заяві та довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», які є складовими укладеного сторонами договору і врегульовують спірні правовідносини, що залишилося поза увагою суду та призвело до ухвалення оскаржуваного рішення з порушенням норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права. За наведених підстав, рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимог частини другої статті 530 ЦК України за замістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником зобов`язання визначений моментом пред`явлення вимог, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх право через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, наявні правові підстави для стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в розмірі 8 119 грн 44 коп. Щодо питання стягнення з відповідача відсотків, пені та штрафів, колегія суддів дійшла наступного висновку. Обґрунтовуючи позовні вимоги та апеляційну скаргу, АТ КБ «Приватбанк» зазначав, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, оскільки відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, і що відповідач поставив підпис в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах. Судом першої інстанції було правомірно встановлено факт того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору. Між тим, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, відповідно до якої вказано, базова відсоткова ставка по кредиту становить 4,5% на місяць (а.с.7). Таким чином, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність визначеної процентної ставки. Отже, з відповідача на користь банку підлягають стягненню нараховані відсотки за користування кредитом, які згідно даних розрахунку заборгованості становлять 9 054 грн 25 коп. У анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В частині вимог про стягнення штрафу та пені колегія суддів враховує наступне. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. У підписаній відповідачем довідці вказана пеня за несвоєчасне погашення заборгованості і штрафів при порушенні строків платежів. Згідно розрахунку, заборгованість за штрафами визначено у сумі 1 430 грн. 5 коп. Разом з тим, заявлена сума не узгоджується зі змістом умов договору кредитування, якими штраф визначено у сумі 500 грн.+ 5% від суми заборгованості по кредиту та відсотках. З урахуванням обставин справи, з боржника підлягає стягненню штраф у сумі 500 грн. та 405 грн 97 коп. - 5% від суми заборгованості по тілу кредиту (8 119,44). Загальна сума штрафів складає 905 грн 97 коп. (405,97 +500). Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та положення ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому, незважаючи на умови кредитного договору, їх одночасне застосування за одне і те саме правопорушення (порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором) свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. Такі правові висновки відповідають усталеній практиці Верховного Суду, викладеній у постановах: від 13 лютого 2019 року у справі № 216/2813/15 (провадження № 61-38341св18), від 13 лютого 2019 року у справі № 523/17197/15-ц (провадження № 61-24792св18), від 13 лютого 2019року у справі № 2-884/10 (провадження № 61-24993св18) та іншими. На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про неможливість одночасного стягнення з відповідачів штрафів та пені у межах відповідальності за зобов`язаннями за одним і тим самим кредитним договором. З огляду на викладене, у задоволенні вимог про стягнення пені а комісії слід відмовити. Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача. Позивачем було сплачено судовий збір у сумі 609 грн. (243,60+365,40), позовні вимоги задоволено частково, що в сумі складає 18 079 грн 66 коп. (90,21 % від 20 041,54 грн). Відповідно до задоволених позовних вимог, судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції, який повинен бути покладений на відповідача, складає 549 грн 37 коп. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 02 вересня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотків, пені та штрафів скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8 119 грн 44 коп., заборгованістьпо процентам за користування кредитом - 9 054 грн 25 коп. та штрафи в сумі 905 грн 97 коп. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) витрати по сплаті судового збору у розмірі 549 грн 37 коп. У задоволенні позову в іншій частині відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: