Постанова 4824 № 756/11124/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/8407/2021 справа №756/11124/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2021 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 березня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Диби О.В., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення суми страхового відшкодування,- встановив: У вересні 2020 року ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 12897,93 грн. Вимоги обґрунтовує тим, що 14 грудня 2018 року за участю автомобіля SKODA, номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ДП "Коніка Мінолта Україна", та автомобіля КІА, номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , відбулась ДТП, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. На момент ДТП майнові інтереси власника автомобіля SKODA були застраховані у ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" згідно із Договором добровільного страхування наземного транспорту №АМ120414 від 15 грудня 2017 року. Страховиком здійснено страхове відшкодування в сумі 41458,18 грн. В свою чергу цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", якою здійснено страхове відшкодування в сумі 28560,25 грн. Посилаючись на вимоги статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", просить вимоги задовольнити та стягнути суму, що не покрита страховою виплатою. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17 березня 2021 року позовні вимоги задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_1 шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 12897,93 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що його відповідальність була застрахована на суму 50000 грн, що цілком покриває майнові вимоги ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", проте отримавши відшкодування у меншому розмірі зазначена страхова компанія претензій до у ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" не пред`явила. Зазначає, що у ДТП пошкоджено автомобіль SKODAFABIA, тоді як рахунок-фактура стосується автомобіля SKODAROOMSTER. Також вказує на відсутність розрахунків вартостей деталей, робіт та документів, що підтверджують їх використання та виконання. Посилається на порушення норм матеріального права при вирішенні питання про покладення на нього цивільної відповідальності. ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що автомобіль можливо ідентифікувати за даними номеру кузова. Розмір шкоди страховиком відповідача визначений з урахуванням фізичного зносу, а тому сума відшкодування є меншою ніж ліміт відповідальності. В судовому засіданні відповідач та його представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали. Представник позивача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності представника третьої особи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що страховик здійснив виплату страхового відшкодування у зв`язку із ДТП та набув право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у сумі, що не була покрита страховою виплатою, яка забезпечувала його відповідальність. Відповідно до частин шістнадцятої, сімнадцятої статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України "Про страхування") Згідно з частиною другою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом. Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічне положення міститься у статті 27 Закону України "Про страхування". У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). При суброгації нового зобов`язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов`язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок з відшкодування шкоди не виконала. Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.</s При застосуванні наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Отже, відносини між ПрАТ "Страхова компанія ""ПЗУ Україна" та ДП "Коніка Мінолта Україна" у цій справі регулюються правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування". Позивач як страховик потерпілої особи виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків, у повному обсязі. У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди в деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди ОСОБА_1 . Відносини ж між ОСОБА_1 та його страховиком - ПАТ "НАСК "Оранта" регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та Законом №1961-IV. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). З огляду на зазначене, якщо розмір завданої шкоди перевищує належним чином визначену страхову суму, відшкодування шкоди в обсязі такої різниці здійснюється в межах окремого деліктного зобов`язання за участі деліквента (особи, яка винна у скоєнні ДТП) та потерпілого, або іншої особи, до якої у встановленому порядку перейшло право потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди. У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Установлено, що "ДП Коніка Мінолта Україна" на праві власності належить автомобіль SKODAFABIA, номер кузова/шасі НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 . 15 грудня 2017 між ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та ДП "Коніка Мінолта Україна" укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ№120414, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом SKODA FABIA, номер кузова/шасі НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 . 14 грудня 2018 року відбулась ДТП за участю автомобіля SKODA, номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ДП "Коніка Мінолта Україна", та автомобіля КІА, номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 власником автомобіля КІА, номерний знак НОМЕР_6 , є ОСОБА_1 17 грудня 2018 року ТОВ "АВТОДІМ АТЛАНТ-М" складено рахунок № НОМЕР_7 щодо автомобіля SKODAROOMSTER, номер кузова/шасі НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , на суму 41458,18 грн. Апеляційний суд вказує на те, що докази щодо автомобіля SKODA містять відомості про унікальний ідентифікаційний номер транспортного засобу (НОМЕР_3), а тому відсутні підстави уважати, що зазначений рахунок не може бути доказом. Зазначення моделі автомобіля ROOMSTER, а не FABIA, з огляду на наявність конкретних ідентифікаційних даних автомобіля, слід уважати механічною опискою, яка не може вплинути на наслідки вирішення справи. Окрім того, відповідно до даних Ремонтної калькуляції №UA20181214 від 18 грудня 2018 року вартість ремонту транспортного засобу SKODA FABIA, номер кузова/шасі НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , становить 41458,18 грн. Страховим актом №UA2018121400037/L18/01 від 14 січня 2019 року та доповненим страховим актом №UA2018121400037/L18/02 від 31 січня 2019 року визначено розмір відшкодування у розмірі 41458,18 грн., які згідно із платіжними дорученнями №24833 від 14 січня 2019 року та №25696 від 31 січня 2019 року перераховані на користь ТОВ "АВТОДІМ АТЛАНТ-М". 04 березня 2019 року ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулось до ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" з регресною вимогою на суму 41458,18 грн. 05 серпня 2019 року ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" направило на адресу ОСОБА_1 претензію про відшкодування шкоди у порядку регресу, у якому міститься вимога сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 12897,39 грн. Установлено також, що згідно страхового акта ОЦВ-Р-19-17102/1 від 18 квітня 2019 року, складеного ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", яким визначено суму страхового відшкодування в сумі 28560,25 грн. Ці кошти фактично були перераховані на користь ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" згідно із платіжним дорученням №24871 від 06 травня 2019 року. Відповідно до даних розрахунку страхового відшкодування, здійсненого ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" 16 квітня 2019 року при визначенні суми страхового відшкодування вартість деталей, що замінюється, визначено з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,49%), а також вираховано суму франшизи у розмірі 510 грн. Статтею 1187 ЦК України унормовано, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною 2 цієї статті визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідальність є наслідком вини та означає законне зобов`язання фізичної або юридичної особи відшкодувати завдані збитки іншій фізичній або юридичній особі згідно із певними правовими принципами та правилами. Це зобов`язання може бути передбачене в угоді (договірне зобов`язання) або в правовій нормі (недоговірне зобов`язання). Статтею 1192 ЦК України унормовано, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Метою Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є встановлення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Тобто, за загальним правилом, з урахуванням статті 1192 ЦК України, розмір шкоди встановлюється на підставі проведених досліджень, що дозволяють визначити розмір реальних збитків. Такі дослідження надають фактичний або прогнозований висновок (залежить, зокрема, від часу та місця виконання робіт, вартості деталей). Страховиком заподіювача шкоди - ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", розмір страхового відшкодування визначено з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, відтак відповідальність цього страховика обмежується сумою виплати з урахуванням зносу, що кореспондується із статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Згідно статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У зв`язку із цим, оскільки визначеним відповідно до закону розміром страхового відшкодування, не покриваються витрати у зв`язку із відшкодуванням шкоди, обов`язок з виплати недостатньої суми несе сам заподіювач шкоди. Отже рішення суду першої інстанції ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Порушень норм процесуального права , які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, не установлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 березня 2021 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 16 грудня 2021 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова