Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/6158/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/6158/21 Головуючий в 1 інст. Добрєв М.В. Провадження № 33/807/779/21 Доповідач в 2 інст. - Рассуждай В.Я. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 7 грудня 2021 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за участі ОСОБА_1 , захисника Гребнєва І.І., за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Гребнєва І.І. на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір, - В С Т А Н О В И В : Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що 11.08.2021 року поліцейським взводу № 2 роти 1 батальйону №3 УПП в Запорізькій області ДПП сержантом поліції Пономаренко В.М. у відношенні ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ№ 288021 за ч. 1ст. 130 КУпАП, згідно якого 10.08.2021р. о 23год. 03 хв. ОСОБА_1 в м. Запоріжжі, по вул. Пугачова,49, керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN BORA», державний номер НОМЕР_1 явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився у медичному закладі в присутності лікаря нарколога, висновок від 11.08.2021 року. Від керування транспортним засобом відсторонений. Своїми діями порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі сторона захисту вважає постанову суду першої інстанції незаконною і такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права. Вказує, що диспозиція ст.130 КУпАП не містить положень про відмову від огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Також вказує, що підставою для складання процесуального документу - протоколу була відмова від проходження огляду, а не керування транспортним засобом в стані сп`яніння. Суд першої інстанції вийшов за межі обвинувачення та притягнув ОСОБА_1 до відповідальності за порушення, яке йому не ставилося у провину. По-друге, вказує, що висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції безпідставно встановив, що ОСОБА_1 знаходився в стані алкогольного сп`яніння, оскільки останній не проходив огляд, так-як був затриманий. Суд не звернув увагу, що ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду, що свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення. Дана обставина підтверджується відеозаписом. ОСОБА_1 безпідставно притягнули до відповідальності, оскільки він не керував транспортним засобом. Посилання на висновок щодо результатів огляду є незаконним, оскільки містить виправлення. Висновок був складений відносно іншої особи, а потім відбувся допис даних ОСОБА_1 при цьому коли саме це відбувалось, за яких обставин та чи розумів медичний працівник щодо кого він здійснює допис матеріалів справи не містять цієї інформації. Судом помилково взято до уваги, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, оскільки вказаний момент фіксації він знаходився на водійському сидінні. Жодного відеозапису, де ОСОБА_1 керує транспортним засобом в матеріалах справи не має. Більш того, сторона захисту вказує, що відеозаписи є неповними, що свідчить про вибірковість фіксації моментів спілкування. Відсутні фрагменти початку спілкування, обшуку автомобіля та затримання ОСОБА_1 . Постанова місцевого суду не відповідає нормам процесуального права, оскільки суд не звернув увагу, що протокол складений з порушеннями, зокрема в ньому невірно зазначено прізвище обвинуваченого. Також судом порушено положення ст. 245, ст. 280 КУпАП в частині всебічного, поновного та неупередженого з`ясування обставин справи. Судом не вирішено клопотання захисника про закриття провадження в справі. Просить апеляційний суд, постанову місцевого суду скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вислухавши захисника - адвоката Гребнєва І.І., особу, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків. Зі змісту ст. 283 КУпАП випливає, що постанова суду має бути вмотивованою. Відповідно до положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Висновки суду, викладені в постанові щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованими і відповідають дослідженим доказам у справі. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.1), встановлено, що 10.08.2021р. о 23 год. 03хв. ОСОБА_1 в м. Запоріжжі по вул. Пугачова,49 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN BORA», державний номер НОМЕР_1 явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився у медичному закладі в присутності лікаря нарколога, висновок від 11.08.2021 року. Від керування транспортним засобом відсторонений. Своїми діями порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, відмова від проходження огляду підпадає під об`єктивну сторону складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, такий та його невід`ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об`єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного проступку. При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних і допустимих доказів. Переглядаючи матеріали справи, можливо встановити, що викладене в протоколі обвинувачення доводиться такими доказами: актом огляду (а.с.4), з якого вбачається, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці); направлення водія (а.с.7), з якого вбачається, що водій відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння; висновком закладу охорони здоров`я (а.с.8), яким встановлено, що ОСОБА_1 від огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я відмовився; відеозаписами правопорушення. Працівник поліції та суд першої інстанції правильно розцінив дії водія, як відмову від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, що є порушенням п. 2.5 ПДР України. Апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту, оскільки вони є необґрунтованими. Зокрема, доводи про те, що ОСОБА_1 не здійснював керування транспортним засобом, виходячи з наступного. Відповідно до п. 27 Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», визначено, що керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. За п.1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.1974 року «Каждое транспортное средство или состав транспортных средств, которые находятся в движении, должны иметь водителя». Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 Верховний Суд зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Враховуючи викладене та матеріали справи, суд в противагу доводам апеляційної скарги апелянта встановив: з відеозапису під найменуванням «ААБ #228022_02» вбачається, що працівники поліції використовуючи спеціальний сигнал та проблискові маяки зупинили транспортний засіб д.н. НОМЕР_2 . Посилання апелянта на те, що за кермом сиділа дружина, на думку суду апеляційної інстанції, є безпідставним, оскільки вищенаведеним відеозаписом вбачається, що після подання спеціальних сигналів про зупинку автомобіля та фактичної зупинки транспортного засобу проходять лічені секунди, що виключає версію апелянта про те, що за кермом сиділа дружина. Дружина, якщо б вона дійсно була за кермом транспортного засобу, не змогла б за такий короткий проміжок часу покинути салон автомобіля. Окрім того, відеозаписами під найменуванням «20210811071931000243», «20210811071936000245» показано, що працівник поліції намагається поспілкуватися з ОСОБА_1 , який перебував у автомобілі зачинений. За цей час до вказаного транспортного засобу ніхто не підійшов, зокрема й дружина. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що наведені докази свідчать, що під час події водієм транспортного засобу був ОСОБА_1 , який мав виражені зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння. Щодо відсутності безперервності відеозапису події, апеляційний суд встановив, що дійсно відеозаписи не мають безперервний формат. Однак вказаний недолік на час розгляду справи усунути неможливо, адже відповідно до п. 3 розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 № 1026 визначає, що строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, становить 30 діб, а позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо фактичних обставин справи, висловлена лише під час апеляційного перегляду, тобто майже через три місяці. Натомість наявний відеозапис свідчить про те, що під час події водія було зупинено працівниками поліції і те, що він дійсно відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, що узгоджується з іншими матеріалами справи, а тому докази у вигляді відеозаписів є допустимими і належними, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у інкримінованому порушенні. Щодо інших доводів, суд переглядаючи відеозаписи, встановив, що хоч ОСОБА_1 і був в кайданниках, але останньому пропонувалось пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу в закладі охорони здоров`я, створено всіх умови для такого огляду, на що водій виразив свою відмову лікарю, а потім агресивну поведінку. Перебування в кайданниках під час події не перешкоджало водію ОСОБА_1 пройти запропонований огляд. Суд апеляційної інстанції вважає, що наявність технічних помилок у медичному висновку, які були виправлені і завірені належним чином, за своїм характером та з огляду на обставини конкретної справи не свідчить, що це перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Скасування судового рішення виключно на підставі формальної констатації та за відсутності інших підстав для скасування постанови суду жодним чином не сприятиме досягненню мети адміністративного провадження і адміністративної відповідальності за вчинення протиправного діяння. Такий підхід був би проявом надмірного формалізму. Разом з тим під час перегляду справи встановлено, що місцевий суд в мотивувальній частини допустив помилкових висновків, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, хоча останній огляд не проходив через його відмову. На підставі викладеного, апеляційний суд вважає необхідним виключити з мотивувальної частини постанови районного суду посилання на те, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, а в іншій частині постанову залишити без змін. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 судом першої інстанції накладено у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимоги ст.ст. 33-35 КУпАП, і є достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, зокрема виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень. Доводи апеляційної скарги про те, що судом було розглянуто справу поверхнево і формально, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративного правопорушення ОСОБА_1 - адвоката Гребнєва І.І., задовольнити частково. Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, змінити. Виключити з мотивувальної частини постанови посилання суду на керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. В решті постанову залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. РассуждайДата документу Справа № 334/6158/21