Постанова Одеський апеляційний суд № 509/1521/25

Номер провадження: 33/813/1520/25 Номер справи місцевого суду: 509/1521/25 Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М. Доповідач Артеменко І. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.11.2025 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Артеменко І.А., за участю: секретаря судового засідання Подуст Т.П., захисника особи, яка притягається до відповідальності, Слаблюка В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Слаблюка Василя Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 червня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст судового рішення Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.06.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.01.2001 №1306 (далі-ПДР), які полягали в тому, що він 24.03.2025 о 09:40 керував транспортним засобом марки «Mercedes Benz 200 CDI», д/н НОМЕР_1 , в Одеській області, Одеському районі, с-ще Авангард, 5 км автодороги Н33, БП0010, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (почервоніння очей, різкий запах з порожнини рота) та від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора «Драгер» та в закладі охорони здоров`я відмовився. Короткий зміст доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі захисник Слаблюк В.М. в інтересах ОСОБА_1 просив скасувати постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.06.2025, закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування скарги захисник послався на те, що: - місцевий суд не забезпечив всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності; - судом не було враховано клопотання про закриття провадження у справі, в якому зазначалось про невідображення наявним відеозаписом всіх фактичних обставин, зокрема, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та разом з іншим військовослужбовцем поспішав до місця відправлення з метою виконання бойового розпорядження, про що було повідомлено поліцейських та подано письмові пояснення побратима; під час взаємодії з ОСОБА_1 працівники поліції порушили встановлений порядок направлення та проведення огляду військовослужбовців, не залучивши уповноважених представників Військової служби правопорядку; наявний в матеріалах справи відеозапис має фрагментований характер; у поліцейських були відсутні підстави для перевірки на стан алкогольного сп`яніння, оскільки виявлені ознаки є безпідставними та не підтверджуються фактичними даними; відмова ОСОБА_1 від проходження огляду була зумовлена неправомірними діями працівників поліції, які спровокували його на таку відмову; адмінматеріали складені з численними порушеннями (зокрема акт огляду та направлення оформлені так, начебто огляд фактично був проведений та ОСОБА_1 доставлено до медичного закладу); - з наявного відеозапису не вбачається, що транспортний засіб був зупинений поліцейським під керуванням ОСОБА_1 та про інформування ОСОБА_1 про причини зупинки. Фіксація починається з моменту, коли поліцейський веде розмову з ОСОБА_1 , без попередньої реєстрації ініціативи зупинки, причин зупинки, виявлення можливих ознак сп`яніння, роз`яснення прав тощо, що не дає можливості перевірити законність дій поліцейських та дотримання ними процесуального порядку. Тому відеозапис є неповним та не відображає всіх обставин справи; - огляд ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, проведено в порушенні вимог ст.266-1 КУпАП, тому суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права; - поліцейські не дотримались встановленого законом порядку фіксації правопорушення, зібрання і оформлення доказів. В матеріалах справи відсутні докази обґрунтованості зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , своєчасного наведення водієві причин зупинки транспортного засобу; фактично не виявлено ознак алкогольного сп`яніння у водія. З урахуванням чого на підставі правової доктрини «отруєного дерева» здобуті поліцейськими докази, такі як направлення на огляд водія, акт огляду та сам протокол, а також факт відмови водія від проходження медогляду, визнаються недопустимими доказами і на них суддя не повинен ґрунтувати судове рішення; - в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Слаблюк В.М. в інтересах ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, заслухавши захисника особи, яка притягається до відповідальності, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке. Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП). Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, повністю доведена та підтверджується такими доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 280114 від 24.03.2025, яким зафіксовано, що 24.03.2025 о 09:40 ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mercedes Benz 200 CDI», н.з. НОМЕР_1 , в Одеській області, Одеському районі, с-ще Авангард, 5 км автодороги Н33, БП0010, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (почервоніння очей, різкий запах з порожнини рота) та від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора «Драгер» та в закладі охорони здоров`я відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП ; - відеозаписами нагрудної камери поліцейського, якими зафіксовано спілкування поліцейського з ОСОБА_1 , особу якого встановлено за відповідними документами, після зупинки транспортного засобу під його керуванням на блокпосту 0010 в Одеській області, Одеському районі, с-ще Авангард, 5 км автодороги Н33, з метою перевірки документів, виявивши у водія ознаки алкогольного сп?яніння, інспектор поліції запропонував водію, який не заперечував факту керування ними транспортним засобом, пройти на місці зупинки огляд за допомогою газоаналізатора Драгер, на що ОСОБА_1 висловив категоричну відмову, визнавши факт вживання алкоголю напередодні (пиво), після чого поліцейський запропонував проїхати до медзакладу з метою проходження відповідного огляду, на що ОСОБА_1 також висловив однозначну відмову, тоді поліцейський роз`яснив наслідки такої відмови, а також права та обов`язки особи, яка притягається до відповідальності. Згодом поліцейським складено адмінматеріали, з якими під підпис ознайомлено ОСОБА_1 ; - направленням в медзаклад на огляд від 24.04.2025, в якому, серед іншого, зазначено виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а також факт його відмови від проходження огляду; -актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп?яніння від 24.03.2025 з поміткою «відмовився»; - письмовими поясненнями по суті правопорушення ОСОБА_1 від 24.03.2025, за якими останній підтвердив факт руху на автомобілі «Mercedes Benz 200 CDI», н.з. НОМЕР_1 , та факт відмови від проходження огляду у встановленому законному порядку з причин вживання 23.03.2025 слабоалкогольних напоїв. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке. Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абз.2,4 ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух"). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (ст.52 цього Закону). За положеннями ч.2 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії. За змістом абзаців 3 та 5 ч.2 ст.16 вказаного Закону водій зобов`язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 ПДР). Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи. Слід зазначити, що ОСОБА_1 , будучи водієм та маючи відповідне посвідчення водія, обізнаний з Правилами дорожнього руху України, зокрема п.2.5. При цьому, презюмоване знання закону є принципом права, згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Незнання вимог діючого законодавства не є підставою для звільнення особи від передбаченої законом відповідальності та закриття провадження у справі, що кореспондується з положеннями ст.68 Конституції України. За змістом ч.6 ст.266 КУпАП направлення особи для огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння, оформлення результатів такого огляду, регулюються Інструкцією № 1452/735 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 з подальшими змінами (далі Порядок № 1103). Приписи Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 застосовуються у системному зв`язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів. Згідно зі ст.266 КУпАП, п.2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Пунктом 3 розділу 1 Інструкції визначено ознаки алкогольного сп`яніння. При цьому, за положеннями Інструкції визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані наркотичного сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських. Пунктом 6 Порядку №1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. При цьому, слід зазначити, що з 17.03.2021 свідки до проходження огляду водієм на стан сп`яніння залучаються лише у випадку неможливості застосування технічних засобів відеозапису. Тобто, працівники поліції мають право проводити огляд на стан сп`яніння без участі свідків, за умови відеофіксації. Вказане узгоджується з положеннями ч.2 ст.266 КУпАП. За диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення. Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення особою відмови від проходження відповідного огляду. Мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають, тому доводи апеляційної скарги щодо причин відмови ОСОБА_1 від проходження огляду не мають правового значення. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. В сенсі положень ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудної камери поліцейського щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 . Долучені до матеріалів справи відеозаписи повністю відображають події, по факту яких 24.03.2025 складено адмінматеріали відносно ОСОБА_1 . Зокрема, відеозаписами зафіксовано факт пропозиції поліцейського ОСОБА_1 (після зупинки транспортного засобу під його керуванням на блокпості та виявлення ознак алкогольного сп`яніння) пройти у встановленому порядку огляд на стан сп`яніння: і на місці зупинки, і в медичному закладі, на що ОСОБА_1 висловив категоричну та однозначну відмову, роз`яснення наслідків такої відмови та роз`яснено права та обов`язки особи, яка притягається до відповідальності, складено адмінматеріалів, з якими ознайомлено водія. Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені інспекторами поліції як безумовний доказ у справі, відповідають вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018. Так, у даному випадку, до матеріалів адміністративного провадження приєднано запис, який стосується безпосередньо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Об`єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі. Під час дослідження вказаних відеозаписів суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відеозапис міститься на оптичному диску у виді двох окремих файлів, на яких послідовно зображені події, які хронологічно продовжують одна одну. На першому файлі міститься безперервна фіксація самого правопорушення (відмова водія від проходження огляду), а на другому складання адмінматеріалів та ознайомлення з ними особу, яка притягається до відповідальності (фіксація також безперервна). Наявні відеозаписи в цілому відображають послідовність дій поліцейських. Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки на ньому відображено подію, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаного відеозапису апелянтом не надано. Не встановлено таких обставин і під час апеляційного розгляду справи, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильність висновків місцевого суду. Враховуючи, що ОСОБА_1 неодноразово запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, його відмова від огляду на стан сп`яніння беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності фіксації керування ОСОБА_1 в день події транспортним засобом, ініціативи зупинки, причини такої зупинки, не спростовують правильність висновків місцевого суду, оскільки ОСОБА_1 не заперечував вказані факти, що підтверджується наявними в матеріалах справи відеозаписами. Крім того,слід зазначити, що приписи ст.266 КУпАП вказують на обов`язковість застосування технічних засобів відеозапису процедури огляду водія на стан сп`яніння, а не обставин його перебування за кермом, зупинки автомобіля тощо. Керування ОСОБА_1 транспортним засобом зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення від 24.03.2025, який в розумінні положень ст.251 КУпАП, є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення. Також відеозаписами з бодікамер поліцейських зафіксовано, що під час спілкування поліцейського з ОСОБА_1 відразу після зупинки транспортного засобу, останній, відповідаючи на питання поліцейського, не заперечував факту керування ним транспортним засобом, вживання напередодні алкогольного напою, про що надав окремі письмові пояснення. Більш того, в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 підтвердив факт керування ним 24.03.2025 власним транспортним засобом марки «Mercedes Benz 200 CDI», д/н НОМЕР_1 , в Одеській області, Одеському районі, с-ще Авангард, 5 км автодороги Н33. Таким чином, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується сукупністю доказів, які є у матеріалах справи. Доводи апелянта щодо підстав зупинки транспортного засобу апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що за правовим аналізом норм Правил дорожнього руху не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Положення Інструкції пов`язують обов`язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп`яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, тому у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та вважати недоведеним факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу такого водія за встановленого факту керування таким транспортним засобом. Разом з цим, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом. Однак, як вбачається з матеріалів судового провадження дії службових осіб, які проводили огляд водія, складали протокол та фіксували правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством, стороною захисту не оскаржувалися. Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст.130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту інкримінованого правопорушення. При цьому, слід звернути увагу, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , був зупинений на блокпосту під час дії воєнного стану. Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу. Згідно п.10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 за №1456, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду. Правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України Про основи національного спротиву, Про правовий режим воєнного стану, Про оборону України, Про національну безпеку України, Про Національну поліцію, Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України, указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти. Відтак, зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 безпосередньо на стаціонарному блокпості у період дії в Україні правового режиму воєнного стану з метою перевірки документів, здійснено на законних підставах. Посилання захисника на упередженість дій працівників поліції ґрунтуються на суб`єктивній думці та не підтверджені жодним доказом, тому розцінюються судом як припущення сторони захисту. При цьому, слід зазначити, що у випадку наявності сумнівів в законності дій працівників поліції, ОСОБА_1 мав можливість оскаржити дії поліцейського у встановленому законом (п.п.д п.2.14 ПДР України). Разом з тим, матеріали справи не містять даних про оскарження у встановленому порядку дій працівників поліції. Зокрема, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавав заяву в порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1ст.130 КУпАП. Також стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду. Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг з боку особи, яка притягається до відповідальності, щодо дій працівників поліції під час складення ними протоколу, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності. Доводи апелянта щодо нероз`яснення поліцейськими прав ОСОБА_1 спростовуються наявними відеозаписами, оглянутими в судовому засіданні, яким зафіксовано роз`яснення поліцейським ОСОБА_1 прав за ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності у ОСОБА_1 видимих ознак сп`яніння з посиланням на відеозапис, оскільки визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських, а перевірка наявності чи відсутності у водія такого стану, за допомогою газоаналізатора Драгер на місці зупинки та у разі не погодження водія з результатами такого огляду - в порядку медичного огляду у відповідному медичному закладі. Доводи апеляційної скарги про те, що огляд військовослужбовця ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП є необґрунтованими, з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Статтею 266-1 КУпАП передбачено, що військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст.266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП. Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст.266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції. Відповідно до п.3 Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від №32 12.01.2024 огляду підлягають військовослужбовці/ військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння). Згідно із ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. В даній справі відсутні будь-які відомості, що ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу виконував обов`язки військової служби. За таких обставин, виявивши у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, працівники поліції правомірно застосували до останнього загальний порядок проходження огляду на стан сп`яніння, передбачений ст. 266 КУпАП. Фабула, яка викладена в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідає диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, та відображає всі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення. Доводи апелянта щодо неврахування судом наданого клопотання про закриття провадження у справі спростовується змістом оскаржуваного судового рішення. Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено. Судом враховано, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою у відповідності до вимог Інструкцій, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», зауважень до нього подано не було. Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні. Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14.02.2008 у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Судом встановлено, що ОСОБА_1 надав поліцейському чітку та зрозумілу відповідь, що він відмовляється від проходження огляду, яку поза розумним сумнівом можна вважати саме відмовою від огляду в розумінні ч.1 ст.130 КУпАП. Відтак, перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що могли стати підставою невиконувати ОСОБА_1 законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Усі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Отже, оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді доказів у справі та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності. Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. При цьому, апеляційний суд також звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху. Враховуючи положення ст.251 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень. За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим відсутні підстави для її скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову - без змін. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Слаблюка Василя Миколайовича залишити без задоволення. Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 червня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко