Ухвала КЦС ВС № 127/24777/20
від 13.12.2021 · ЦивільнаУхвала 13 грудня 2021 року м. Київ справа № 127/24777/20 провадження № 61-19545ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянув касаційні скарги Вінницької обласної прокуратури та Державної казначейської служби України на постанову Вінницького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Державної казначейської служби 500 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. Рішенням від 29 липня 2021 року Вінницький міський суд Вінницької області в задоволенні позову відмовив. Постановою від 26 жовтня 2021 року Вінницький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2021 року скасував і ухвалив нове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з Державної казначейської служби України відшкодування моральної шкоди у розмірі 90 000,00 грн. У задоволенні решти позову відмовив. У листопаді та грудні 2021 року Вінницька обласна прокуратура та Державна казначейська служба Українизвернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами на постанову Вінницького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, особи, які подали касаційні скарги, просять скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Виходячи з пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом. Проте право на касаційне оскарження не є абсолютним та безумовним. Скаржник зобов`язаний обґрунтувати причини такого звернення, що дозволяють ініціювати проведення судового розгляду справи в третій раз. Право заявників на апеляційний перегляд справи було забезпечено. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Ціна позову у цій справі становить 500 000,00 грн, що є меншим, ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року. Державна казначейська служба України посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), визначено, що умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини зазначає, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і унеможливить виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) зазначила, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності Так, у положенні частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, акцентується увага на тому, що скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Враховуючи те, що предметом позову є відшкодування шкоди у розмірі 500 000,00 грн, а фундаментальне значення касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики Державною казначейською службою України об`єктивно не підтверджено,Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи, що ціна позову у цій справі не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті провадження за касаційними скаргами Вінницької обласної прокуратури та Державної казначейської служби України на постанову Вінницького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська