Постанова 4856 № 802/1677/15-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 802/1677/15-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар П.А. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 15 грудня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу та поновлення на роботі, В С Т А Н О В И В : В червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГТУ у Вінницькій області №384/6 від 12.05.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Тульчинського районного управління юстиції; - поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Тульчинського районного управління юстиції. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач відзначив про безпідставність застосування судом першої інстанції до даних правовідносин законодавства України, яким встановлено алгоритм дій щодо проведення податковим органом перевірки особи, яка претендує на зайняття посад, передбачених підпунктами 1-10 пункту 2 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, оскільки спірні правовідносини стосуються подальшого перебування позивача на вже займаній ним посаді. 07 жовтня 2015 року провадження у справі зупинено до вирішення Конституційним судом України справи за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади». На виконання Указів Президента України від 29.12.2017 року № 455/2017 "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах" та від 28.09.2018 року № 296/2018 "Про переведення суддів", на підставі розпорядження голови Вінницького апеляційного адміністративного суду, справи та заяви, що перебували в провадженні Вінницького апеляційного адміністративного суду передано до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2018 року, визначено судову колегію з розгляду даної справи у складі: головуючого судді - Білої Л.М., суддів Гонтарука В.М., Граб Л.С. Враховуючи, що згадане конституційне провадження за конституційними поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону № 1682-VII, розглядається з 16 квітня 2015 року, на даний час справа залишається нерозглянутою, і це викликає сумнів у доцільності подальшого зупинення провадження у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність поновлення провадження у справі. В даному випадку колегія суддів врахувала позицію з даного питання, висловлену Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, у постанові від 12 грудня 2019 року у справі №826/25204/15. Таким чином, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року провадження у справі поновлено та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено з матеріалів справи, 23.02.2015 року ОСОБА_1 призначений на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Тульчинського районного управління юстиції . При призначенні на вказану посаду позивачем, відповідно до Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", подавалися копії заяви про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік, паспорт громадянина України та трудова книжка. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про очищення влади" відносно позивача проведена перевірка, для проведення якої, запити про надання відомостей щодо позивача надсилалися до Головного управління юстиції у Вінницькій області, Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, територіального відділення ДСА України у Вінницькій області, Тульчинського відділення Немирівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області. За результатами розгляду запиту Немирівською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області виявлено невідповідність зазначених позивачем даних у податковій декларації про майно, доходи витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік наявній податковій інформації, про що складено Висновок №1232 від 26.04.2015 року. В подальшому, враховуючи вказаний висновок Немирівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, Головним територіальним управління юстиції у Вінницькій області складено Довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", та відповідно до вимог п. 14 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" винесено наказ від 12.05.2015р. №384/6 про звільнення позивача з займаної посади на підставі пункту 7-2 ст. 36 Кодексу законів про працю України. Не погоджуючись зі звільненням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки останнім не доведено факт порушення відповідачем норм чинного трудового законодавства при прийнятті наказу №384/6 від 12.05.2015 року. Колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції та, надаючи оцінку доводам апелянта, відзначає наступне. 16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 №1682-VII (далі - Закон №1682-VII), який визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні. В силу вимог частини першої статті 1 цього Закону №1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Відповідно до статті 2 Закону №1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: 1) Прем`єр-міністра України, Першого віце-прем`єр-міністра України, віце-прем`єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників; 2) Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників; 3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації; 4) членів Вищої ради юстиції, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, професійних суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника; 5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників; 6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконаої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади». Положеннями ст.3 Закону №1682-VII визначено критерії здійснення очищення влади (люстрації). Так, ч.8 вказаної статті вказано, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел. Відповідно до п.2 ч.5 ст.5 Закону №1682-VII перевірці підлягає достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел. Орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов`язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки. Судова колегія зауважує, що такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку (ч. 11 ст. 5 Закону №1682-VII). При цьому, процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону, зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону, у деклараціях, за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», визначено Порядком №1100, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03 листопада 2014 року. В силу підпункту 3 пункту 3 вказаного Порядку проведення перевірки фактично полягає в: - аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з`ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; - порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з`ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; - порівняльному аналізі наявної інформації з метою з`ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел. Як було зазначено вище, в зв`язку з призначенням позивача на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Тульчинського районного управління юстиції відповідачем, у відповідності до Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", було надіслано запити про надання відомостей щодо позивача до Головного управління юстиції у Вінницькій області, Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, територіального відділення ДСА України у Вінницькій області, Тульчинського відділення Немирівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області. За результатами розгляду вказаного запиту Тульчинським відділенням Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області встановлено, що в декларації позивача про майно, доходи, витрати зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік наявні розбіжності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), а саме: у розділі ІІ Декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік не відображено земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, с. Красилівка, площею 0,1 га. В розділі IV декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік не зазначено ВАЗ 11074 (2002 року випуску), VOLKSWAGEN LT 28 (1989 року випуску) та КАМАЗ 1984 року випуску. Також, за результатами проведеної перевірки та підтвердних документів, встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади" не відповідають наявній податковій інформації про доходи отримані ОСОБА_1 із законних джерел. Окрім того, за результатами проведеної перевірки встановлено, що до позивача застосовуються заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", перевірка стосовно якого встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених ним в декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік. Відповідно до пункту 41 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014р. № 563 , особа, яка претендує на зайняття посади, передбаченої підпунктами 1-10 пункту 2 цього Порядку (крім особи, яка виявила бажання стати суддею) (далі - особа, яка претендує на зайняття посади), разом з документами, необхідними для її призначення на посаду, подає до відповідного органу власноручно написану заяву за формою згідно з додатком

1. Відповідальний структурний підрозділ протягом десяти днів з дня надходження заяви особи, яка претендує на зайняття посади, перевіряє достовірність відомостей, зазначених у заяві такої особи, щодо незастосування до неї заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою, пунктами 1-8 частини другої та пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 3 Закону (п. 42 Порядку). Виявлення відповідальним структурним підрозділом факту належності особи до переліку осіб, щодо яких застосовуються заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою, пунктами 1-8 частини другої або пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 3 Закону, є підставою для відмови такій особі у призначенні на посаду, на яку вона претендує. Керівник органу надсилає до Мінюсту в день виявлення факту, зазначеного в пункті 43 цього Порядку, повідомлення про звільнення особи за формою згідно з додатком 6 у паперовій формі, інформація з якого протягом трьох днів з дня його надходження до Мінюсту вноситься до Реєстру (п.п. 43-44 Порядку). Враховуючи зазначене та той факт, що стосовно позивача під час проведення перевірки на підставі його ж заяви, як особи, яка претендує на зайняття посади, виявлено заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", відповідачем прийнято наказ №384/6 від 12.05.2015 року. Наведені обставини, на переконання судової колегії, свідчать про дотримання відповідачем при звільненні позивача всіх діючих правових норм. Разом з тим, вимагаючи визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення, позивач не відзначає, які саме правові норми були порушенні саме відповідачем під час прийняття оскаржуваного наказу. Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що і в обґрунтуванні своїх позовних вимог і в доводах апеляційної скарги, позивач в основному зазначає про свою незгоду з висновками Немирівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, при цьому, будь-яких вимог до зазначеного суб`єкта владних повноважень не заявляв. В даному випадку, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити в якості другого відповідача Немирівську ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області та надати оцінку висновку податкового органу, оскільки статтею 48 КАС України чітко відзначено, що таке залучення до участі у справі допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Крім цього, судова колегія зауважує, що відповідач жодним чином не міг вплинути на висновки податкового органу, а лише використав отриману від нього інформацію. Таким чином, відповідачем при прийнятті наказу №384/6 від 12.05.2015 року було дотримано норми трудового законодавства, а отже підстави для неврахування висновку Немирівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області були відсутні. Як засвідчують матеріали справи та не спростовано сторонами, позивач своїм правом, передбаченим п. 11 ст. 5 Закону №1682-VII, не скористався, висновок Немирівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 26.04.2015 не оскаржив, що свідчить про чинність останнього та його обов`язковий характер для відповідача. Отже, враховуючи наявність висновку про встановлення невідповідності вартості майна, вказаного позивачем у декларації за 2014 рік наявній податковій інформації про доходи отримані із законних джерел, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість прийняття оскаржуваного наказу відповідачем про звільнення ОСОБА_1 та про відсутність підстав для його скасування. Судова колегія зауважує, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону, внесено зміни до статті 36 Кодексу законів про працю України, а саме частину першу доповнено пунктом 7-2 такого змісту: "з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади", частину другу доповнено словами "а у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади". Крім того, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що Закон України "Про очищення влади" був прийнятий Верховною Радою України 16 вересня 2014 року, набрав чинності 16 жовтня 2014 року та на даний час є чинним. Закріплений у ст.58 Конституції України принцип дії нормативно-правових актів у часі передбачає, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Згідно ст. 147 Конституції України, вирішення питання про відповідність Конституції України (неконституційність) законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює Конституційний Суд України, який є органом конституційної юрисдикції, що забезпечує верховенство Конституції України. Відповідно до ст.152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Головним покликанням Конституційного Суду України є забезпечення верховенства права в державному та суспільному житті. Офіційне тлумачення Конституції, відображене у відповідних рішеннях, з позицій найвищих соціально-моральних цінностей, якими є людина, її життя, здоров`я, честь, гідність, права і свободи, справедливість, повніше розкривають зміст прав і свобод людини, закріплених в Конституції та повинне обов`язково враховуватися в правотворчій діяльності. Слід зазначити, що шляхом нормоконтролю Конституційний Суд захищає права і свободи людини та усуває причини їх порушень. Слід зазначити, що в даному випадку на розгляді Конституційного Суду України перебуває конституційне провадження за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України „Про очищення влади", 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону, Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 4 цього закону. Таким чином, саме після прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення про визнання неконституційним закону чи іншого нормативно-правового акту, його дія, відповідно до ст.58 Конституції України, втрачає силу, а з урахуванням положень ст.361 КАС України у особи виникає право на застосування інституту restitutio in integrum (з лат. «повернення сторін до первісного юридичного стану»). З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що до прийняття рішення Конституційним Судом України про неконституційність положень Закону, відсутні підстави для задоволення даного позову з мотивів та обґрунтувань, якими керувався відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу. Отже, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно надана оцінка фактичним обставинам справи та жодних порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи, не допущено. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.