Постанова 4873 № 910/8211/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" грудня 2021 р. Справа№ 910/8211/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Кравчука Г.А. Козир Т.П. розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 (повний текст складено 08.09.2021) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 (повний текст складено 28.09.2021) у справі №910/8211/21 (суддя Андреїшина І.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 101,70 грн, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 864,45 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач під час здійснення перевезення вантажу допустив перевищення терміну його доставки. У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на те, що в результаті розгляду претензії, відповідач листом № ЦМ-Ю-15/365 від 11.05.2021 повідомив позивача про визнання претензії на суму 762,75 грн по накладній СМГС № 23072409, де перевищено термін доставки на 1 добу. Також відповідач зазначав, що оскільки під час перевезення мало місце роз`єднання вагонів, які перевозились за однією накладною, і вантаж на станцію призначення прибував партіями, то відповідно до приписів §6 статті 24 УМВС термін доставки розраховується по тій частині вантажу, яка прибула за накладною. Датою прибуття вантажу вважається дата, яка зазначена у графі 27 накладної УМВС, яка має назву «дата прибытия», тому, суму в розмірі 101,70 грн відхилено. Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що посилання позивача на те, що вагон №95407201 прибув на станцію 06.12.2020, а не 03.12.2020, як зазначено у графі 27 накладної, не відповідає дійсності та є помилковим, оскільки § 6 статті 24 УМВС встановлено, що у випадку роз`єднання вантажу на шляху прямування термін доставки розраховується по тій частині вантажу, яка прибула за накладною, в той час як позивач безпідставно розраховує термін доставки за досильною відомістю. Також відповідач зазначає, що відповідно до відмітки у графі 30 залізничної накладної СМГС № 23072406 вагон № 95407201 було відчеплено від групи вагонів по причині його технічної несправності, про що станцією Молодечко БЧ Білоруської залізниці було складено акт загальної форми № 5761. Підтвердження того, що вагон № 95407201 був технічно несправним та потребував проведення ремонтних робіт, у зв`язку з ослабленням кріплення труб повітропроводу та гальмівного обладнання є інформація з баз даних інформаційно-обчислювального центру залізничних адміністрацій ( ИВЦ ЖА) (копія довідки додається). Вагон № 95407201 належить ТОВ "Грейнсвард", що підтверджується графою 7 досильної відомості № 23013984 та накладною № 23072409 та відповідно, технічний стан транспортного засобу має забезпечувати його власник. Таким чином, відповідач зазначає, що в даному випадку за накладною №23072409 вантаж прибув на станцію призначення 03.12.2020. У відповіді на відзив позивач зазначав, що параграфом 6 ст. 24 УМВС передбачено, що у випадку розділу вантажу в дорозі строк доставки вираховується по тій частині вантажу, яка прибула за накладною. Як зазначає позивач, розрахунок строку доставки вантажу позивачем здійснено по накладній, при цьому розрахунок перевищення терміну доставки з урахуванням фактичного моменту доставки правомірно зроблено саме на підставі досильної відомості. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 закрито провадження у справі №910/8211/21 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості в розмірі 762,75 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/8211/21 відмовлено у задоволенні позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у розмірі 101,70 грн, суд виходив з того, що позивачем не вірно здійснено розрахунок неустойки за прострочення доставки вантажу, з огляду на положення п. 6 ст. 24 УМВС, за якими у випадку розділу вантажу в дорозі, строк доставки вираховується по тій частині вантажу, яка прибула за накладною. Не погодившись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/8211/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві. Позивач стверджує, що з незалежних від позивача обставин, вагони №№95407250, 95407268, 95407334, №95407342 доставлені перевізником з перевищенням терміну доставки на 1 добу, а вагон №95407201 прибув по досильній відомості №23013984 з перевищенням терміну доставки на 4 доби. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/8211/21; постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2010,82 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення №6483 від 19.05.2021. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 у справі №910/8211/21 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" про розподіл судових витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 2000 грн задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 1764,80 грн. В решті суми вимог клопотання відмовлено. З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обсяг наданих послуг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи, що справа №910/8211/21 є малозначною, розгляд якої проводиться за правилами спрощеного позовного провадження (без проведення судового засідання), враховуючи ціну позову, закриття провадження в частині позовних вимог, відмову у задоволенні позовних вимог, а також те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1764,80 грн відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України Не погодившись із вказаним додатковим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване додаткове рішення від 28.09.2021 у справі №910/8211/21 скасувати у частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи в Господарському суді міста Києва, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн; у решті додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Підставою для скасування додаткового рішення суду скаржник зазначив порушення судом норм процесуального права, посилаючись на безпідставне зменшення судом першої інстанції заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на відсутність обґрунтованого клопотання відповідача про зменшення таких витрат. Позивач стверджував, що витрати на професійну правничу допомогу, які підтверджені належними та допустимими доказами, є реальними, розумними та співмірними. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 у справі №910/8211/21; постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 у справі №910/8211/21 з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/8211/21. У відзиві на апеляційні скарги відповідач просить рішення суду від 08.09.2021 залишити без змін, як таке, що постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства, апеляційні скарги - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в них щодо скасування судових рішень є безпідставними та необґрунтованими. При цьому відповідач зазначив, що посилання позивача на "досилочну накладну" не має правових підстав, оскільки датою видачі вантажу у випадку роз`єднання вантажу на шляху прямування є дата доставки вантажу за накладною; УМВС не передбачено такого виду документа як "досильну накладну"; досильна відомість вагонів не є документом, згідно якого розраховується строк доставки вантажу, а відтак, позивач всупереч нормам УМВС здійснює розрахунок строку доставки вантажу за копіями досильних відомостей. Також у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" у стягненні витрат на професійну правову (правничу) допомогу. При цьому, відповідач заперечив проти розміру витрат на правничу допомогу, зазначених позивачем у попередньому (орієнтованому) розрахунку суми судових витрат, зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. 06.03.2020 між Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", як перевізником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД", як замовником, укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-41564379/2020-001 в електронній формі шляхом приєднання відповідача, що підтверджується повідомленням відповідача №43-41564379/2020-001 від 06.03.2020. Редакція умов договору надання послуг, опублікована позивачем на веб-сайті http://uz-cargo.com/ 31.05.2020, вводиться в дію 01.07.2020. Відповідно до п. 1.1. Договору, предметом цього Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. Відповідно до п. 1.4. Договору, надання послуг за цим Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/збирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами. Відповідно до п. 2.1.1. Договору, замовник зобов`язаний надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів (далі - Система планування перевезень) з проставленням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності. Відповідно до п. 2.3.1. - 2.3.2. Договору, перевізник зобов`язаний розглядати надані замовником місячні та додаткові замовлення на перевезення вантажів, інші замовлення (далі - замовлення на перевезення вантажів). Приймати до перевезення вантажні у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів. Відповідно до п. 3.1. Договору, розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов збірника тарифів. Відповідно до п. 12.1. Договору, договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору здійсненого на веб-сайті та діє до його припинення. У випадку, якщо після припинення Договору замовник продовжує замовляти та отримувати послуги за Договором, Договір вважається автоматично продовженим до припинення Договору у встановленому ним порядку, окрім випадку припинення Договору перевізником з всіма замовниками одночасно. Відповідачем по перевізній накладній №23072409 здійснено перевезення вантажу, станція відправлення - Сморгонь, Білорусь, станція призначення - Здолбунів Львівської західної залізниці, одержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД". Позивач зазначає, що вантаж доставлений відповідачем з порушенням терміну доставки, визначених в статті 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі - УМВС). Позивач, посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, на підставі УМВС та Статуту залізниць України, нарахував до стягнення з відповідача штрафні санкції у загальному розмірі 864,45 грн. 21.12.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих. №2112-ПР-292, в якій вимагав сплатити штраф за несвоєчасну доставку вантажу. Відповідач направив на адресу позивача лист від 11.05.2021 вх. №ЦМЮ-15/365 У-2/21, в якому претензію на суму 762,75 грн визнав, а в іншій частині претензію залишив без задоволення. Однак, станом на дату звернення до суду з позовом кошти у розмірі 864,45 грн сплачені не були. Оскільки на момент звернення з позовом до суду відповідач претензії не задовольнив, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 864,45 грн. Статтею 908 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Згідно з частиною 1 статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Частинами 1, 2, 5 статті 307 Господарського кодексу України установлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. Частинами 1 - 3 статті 313 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону. Частиною 1 статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" установлено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. Статут залізниць України затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998. Згідно з пунктами 2, 3, 4 Статуту залізниць України цей Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування. Пунктом 4 Статуту залізниць України передбачено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення. Правове регулювання діяльності у сфері міжнародних залізничних перевезень здійснюється на підставі Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), яка була підписана та набрала чинності 01.11.1951, до якої Україна приєдналась 05.06.1992. Згідно з параграфом 3 статті 14 УМВС укладення договору перевезення підтверджується накладною. Відповідно до параграфів 2, 3 ст. 24 УМВС строк доставки вантажу визначається, виходячи з наступних норм: - для контейнерів - 1 доба на кожні початі 150 км; - для решти відправок - 1 доба на кожні початі 200 км. Для вантажів, що потребують обмеження швидкості за своїми технічними характеристиками, негабаритних і тих, що слідують у спеціальних потягах з окремим локомотивом, строки доставки встановлюються перевізником. Для вантажів, що перевозяться в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні, строк доставки на водній ділянці шляху встановлює перевізник, що здійснює перевезення на даній ділянці шляху. Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправкою вантажу. Строк доставки вантажу збільшується на 2 доби: - на кожне перевантаження вантажу в вагони другої ширини колії; - на кожну перестановку вагону, вантажу на своїх осях на візки з іншою шириною колії; - при перевезенні вантажу в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні. При цьому, за змістом параграфів 5, 7 статті 24 УМВС, перебіг строку доставки вантажу починається з 00.00 годин дня, що слідує за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому не повна доба рахується за повну добу. Строк доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомляє отримувача про прибуття вантажу і можливості передання вантажу у розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє у місці видачі вантажу. Параграфом 6 статті 24 УМВС передбачено, що у випадку розділу вантажу в дорозі строк доставки вираховується по тій частині вантажу, яка прибула за накладною. Колегією суддів встановлено, що ТОВ "Белагротермінал" зі станції Сморгонь (Республіка Білорусь) відправило ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" (позивач) на станцію Здолбунів Львівської залізниці вантажні вагони №95407250, №95407268, №95407334, №95407342; за накладною №23072409, за якою 28.11.2020 - день укладення договору, відстань перевезення по території Білорусії - 433 км, відстань перевезення по території України - 152 км, тобто загальна відстань перевезення становить 585 км. Таким чином, кінцевим терміном доставки вантажу є 02.12.2020. Водночас, вагони №№95407250, 95407268, 95407334, №95407342 доставлено 03.12.2020 чим допущено прострочення доставки вантажу у міжнародному сполученні на 1 день, вагон №95407201 доставлено за досильною відомістю №23013984 06.12.2020, чим допущено прострочення доставки вантажу у міжнародному сполученні на 4 доби. При цьому, відмітки про причини затримки вантажу, які надають право відповідачу на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки відсутні, що вказує на відсутність поважності прострочення термінів доставки вантажу. Доводи відповідача про те, що позивач помилково здійснив розрахунок строку доставки з "досилочної накладної" та помилково вважає, що копії досильних відомостей, які позивач назвав "досильними накладними", документами, за якими розраховується строк доставки вантажу, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, у разі відчеплення вагона через його несправність, станція, на якій відчеплено вагон, зобов`язана скласти про це акт загальної форми та досильний перевізний документ, за яким вагон після усунення несправності направляється за призначенням. Отже, залізничні накладні та досильний перевізний документ є документами, які супроводжують вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №91017063/19 Згідно із параграфом 2 ст. 45 УМВС розмір неустойки за перевищення строку доставки вантажу визначається з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення строків доставки, і величини (тривалості) перевищення строку доставки і розраховується як співвідношення перевищення строку доставки (в добах) до загального строку доставки, а саме: 6% провізної плати за перевищення строку доставки не більше 1/10 загального строку доставки; 18% провізної плати при перевищенні строку доставки більше 1/10, але не більше 3/10 загального строку доставки; 30% провізної плати при перевищенні строку доставки більше 3/10 загального строку доставки. Дослідивши поданий позивачем розрахунок неустойки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він проведений правильно з дотриманням законодавчих норм. З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем не спростовано відсутності вини у простроченні доставки вантажу та наявності поважних причин несвоєчасної доставки вантажу, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 864,45 грн є обґрунтованими. При цьому, колегією суддів встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено штраф у розмірі 726,35 грн за платіжним дорученням №3770369 від 15.06.2021. Отже, сплативши неустойку у вказаній сумі, відповідач у такий спосіб припинив відповідне грошове зобов`язання, а тому місцевим господарським судом правомірно закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 726,35 грн, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (за відсутністю предмету спору). Позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 101,70 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо розподілу судом першої інстанції судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційним господарським судом встановлено наступне. Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України). Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до чч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. У позовній заяві повідомлено, що попередній (орієнтований) розрахунок витрат позивача на правову допомогу становить 2000 грн; докази будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі подання сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України). У відповідності до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. 15.09.2021 через відділ діловодства місцевого господарського суду від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер, - акт виконаних робіт (наданих послуг) №17-01/15 від 19.05.2021 на суму 1500,00 грн із розрахунку надання клієнту адвокатом юридичних послуг, обсягом 90хв; рахунок на оплату №17-01/15 від 19.05.2021 на суму 1500,00 грн; платіжне доручення №6484 від 19.05.2021 на суму 1500,00 грн; акт виконаних робіт (наданих послуг) №17-01/37 від 13.09.2021 на суму 500,00 грн із розрахунку надання клієнту адвокатом юридичних послуг, обсягом 150 хв; рахунок на оплату № 17-01/37 від 13.09.2021 на суму 500,00 грн; платіжне доручення №6566 від 13.09.2021 на суму 500,00 грн. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про розподіл судових витрат мотивоване тим, що заявником понесено витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких він вважає співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19). Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Колегія суддів зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність. Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №911/3156/19, від 09.02.2021 у справі №910/15201/17, від 03.03.2021 у справі №912/354/20. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44). Колегією суддів встановлено, що 04.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" та Адвокатським об`єднанням "Право, бізнес і фінанси" укладено договір про надання правової допомоги №17-01, у відповідності до пункту 1.1 якого клієнт доручає, а об`єднання бере на себе зобов`язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов`язані або можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваний чи невизначених прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Виходячи зі змісту пунктів 4.1 - 4.4 договору, отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару, при визначенні якого враховується, зокрема, обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення, ступінь складності правових питань, що стосуються доручення. Вартість послуг, наданих адвокатом, складає 1000 грн за одну годину роботи. За результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт (наданих послуг), розмір гонорару, який розраховується шляхом множення кількості затрачених годин наданої правової допомоги на вартість години-роботи, визначеної пунктом 4.3 договору. 19.05.2021 Адвокатським об`єднанням "Право, бізнес і фінанси" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" складено та підписано акт виконаних робіт (наданих послуг), у відповідності до п.1 якого об`єднанням надано, а клієнтом прийнято (отримано) юридичні послуги (правову допомогу) у формі: - правовий аналіз відповіді АТ "Українська залізниця" від 11.05.2021 №ЦМЮ-15/365 У-2/21, витрачений час - 10 хв (18.05.2021); - консультація, витрачений час - 10 хв (18.05.2021); - підготовча робота для складання позовної заяви, збір документів, копіювання документів, аналіз законодавства та судової практики, витрачений час - 10 хв (19.05.2021); - складання позовної заяви; витрачений час - 60 хв (19.05.2021); загальна вартість вказаних послуг становить 1500 грн. 13.09.2021 Адвокатським об`єднанням "Право, бізнес і фінанси" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" складено та підписано акт виконаних робіт (наданих послуг), у відповідності до п.1 якого об`єднанням надано, а клієнтом прийнято (отримано) юридичні послуги (правову допомогу) у формі: - складання заяви на виконання ухвали суду у справі №910/8211/20, витрачений час - 10 хв (30.06.2021); - правовий аналіз відзиву АТ "Українська залізниця" на позовну заяву, витрачений час - 20 хв (22.07.2021); - підготовча робота для складання відповіді на відзив АТ "Українська залізниця" на позовну заяву, аналіз судової практики, витрачений час - 10 хв (22.07.2021); - складання відповіді на відзив АТ "Українська залізниця" на позовну заяву; витрачений час - 40 хв (22.07.2021); - правовий аналіз клопотання АТ "Українська залізниця" про долучення доказів та доданих документів у справі, витрачений час - 20 хв (05.08.2021); - складання додаткових письмових пояснень у справі №910/8211/21, витрачений час - 30 хв (05.08.2021); - складання та направлення клопотання про розподіл судових витрат, витрачений час - 20 хв (13.09.2021); загальна вартість вказаних послуг становить 2500 грн, яку сторони за взаємною згодою вирішили зменшити до 500,00 грн. Дані докази в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" витрат на професійну правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі (2000 грн), оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а тому клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених останнім під час розгляду справи в суді першої інстанції, у розмірі 2000 грн підлягає задоволенню в повному обсязі. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції безпідставно зменшено розмір заявлених до відшкодування витрат, з огляду на не подання відповідачем обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, є помилковими, оскільки під час розподілу судових витрат суд керувався положеннями пункту 3 частини четвертої статті 129 ГПК України, посилаючись на часткове обґрунтування позовних вимог. Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/8211/21 підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/8211/21 - скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 101,70 грн; апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 у справі №910/8211/21 підлягає задоволенню; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 у справі №910/8211/21 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 235,20 грн, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким задовольнити вказані вимоги, в іншій частині додаткове рішення суду залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/8211/21 покладаються на відповідача, у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. ст. 129, 240, 267 - 271, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/8211/21 задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/8211/21 скасувати. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 101 грн (сто одна гривня) 70 коп. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на користь Товариства з обмежено відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" 259 грн (двісті п`ятдесят дев`ять гривень) 18 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 3405 грн (три тисячі чотириста п`ять гривень) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 у справі №910/8211/21 задовольнити. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 у справі №910/8211/21 скасувати в частині відмови у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених останнім під час розгляду справи в суді першої інстанції, у розмірі 235,20 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених останнім під час розгляду справи в суді першої інстанції, у розмірі 235,20 грн. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" 235 грн (двісті тридцять п`ять гривень) 20 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині додаткове рішення суду залишити без змін. Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів. Матеріали справи №910/8211/21 повернути Господарському суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді Г.А. Кравчук Т.П. Козир