Постанова 4873 № 910/15096/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" грудня 2021 р. Справа№ 910/15096/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Козир Т.П. суддів: Коробенка Г.П. Кравчука Г.А. при секретарі Вага В.В. за участю представників сторін: від позивача: не з`явився; від відповідача 1: Кендюх Т.В. самопредставництво; від відповідача 2: не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дубекспо" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі № 910/15096/21 (суддя Грєхова О.А.) за позовом Приватного підприємства "Дубекспо" до 1.Головного управління Державного казначейства України в м. Києві та 2.Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про стягнення коштів у вигляді інфляційних втрат та за користування чужими коштами, упущеної вигоди, а також моральної шкоди в розмірі 138910,05 грн, УСТАНОВИВ: У вересні 2021 року Приватне підприємство "Дубекспо" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Головного управління Державного казначейства України в м. Києві (далі - відповідач 1, ГУ ДКУ) та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач 2, ГУ ДПС), в якому просило суд: - стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 1729,92 грн інфляційних втрат, 5388,45 грн за користування чужими коштами, 14166,36 грн упущеної вигоди, 20 000 грн моральної шкоди, спричинених ГУ ДКУ; - стягнути з ГУ ДПС на користь позивача 55772,77 грн інфляційних втрат та 16464,10 грн упущеної вигоди; - стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 5388,45 грн за користування чужими коштами та 20 000 грн моральної шкоди, спричинених ГУ ДПС. Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2015 у справі №826/20661/15, яка набрала законної сили, на користь позивача було стягнуто пеню щодо несвоєчасного бюджетного відшкодування ПДВ, однак під час розгляду справи у касаційному порядку за клопотанням відповідача 1 було зупинено виконання рішення суду, в подальшому виконавчий лист не виконувався тривалий час, був втрачений в стінах казначейства, за заявою ГУ ДКС виданий його дублікат і фактично рішення було виконане лише 08.10.2020. Внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу мають бути відшкодовані втрати він інфляційних процесів, проценти за користування його коштами, упущена вигода, а також відшкодована завдана позивачу моральна шкода. Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач 1 посилався на його безпідставність і обгрунтованість. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04 листопада 2021 закрито провадження у справі та роз`яснено позивачу, що спір у даній справі віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Приватне підприємство "Дубекспо" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки посилаючись на правові позиції Верховного Суду у справах №910/4590/19 та №910/7764/19, суд не врахував відмінностей даної справи: відповідачі втратили процесуальний документ, зупиняли рішення судів і всі ці дії підпадають під ознаки цивільного судочинства, тому що на етапі виконання остаточного рішення суду відсутнє владне підпорядкування. Відповідач 1 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Позивач та відповідач 2 були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, представників у судове засідання не направили, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Представник відповідача 1 у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржувану ухвалу без змін. Заслухавши пояснення представника відповідача 1, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, спір у даній справі стосується наявності чи відсутності правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 1729,92 грн інфляційних втрат коштів, 5388,45 грн за користування чужими коштами, 14166,36 грн упущеної вигоди, 20 000 грн моральної шкоди (спричинених ГУ ДКУ), стягнення з ГУ ДПС на користь позивача 55772,77 грн інфляційних втрат та 16464,10 грн упущеної вигоди, а також стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 5388,45 грн за користування чужими коштами та 20 000 грн моральної шкоди (спричинених ГУ ДПС), внаслідок прострочення Державою Україна виконання перед позивачем позадоговірного грошового зобов`язання з відшкодування Приватному підприємству "Дубекспо" з Державного бюджету України суми пені за протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 134 619,11 грн. Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2015 року по справі №826/20661/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 року та постановою Верховного Суду від 27.05.2019 року, адміністративний позов Приватного підприємства "Дубекспо" задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Дубекспо" пеню за протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 134 619,11 грн. Зобов`язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві подати до суду у десятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили письмовий звіт про його виконання. 01.03.2016 року на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2015 року по справі №826/20661/15 видано виконавчий лист про стягнення з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Дубекспо" суми пені за протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 134619,11 грн. Боржником за даним виконавчим листом є Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2020 року по справі №826/20661/15 задоволено заяву Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про видачу дубліката виконавчого листа, видано Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві дублікат виконавчого листа від 01.03.2016 року по справі №826/20661/15. Листом №5-06/16705 від 23.09.2020 року Державна казначейська служба України повідомила Позивача, що листом Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві від 01.09.2020 року №04-01.5/8441 пакет документів з дублікатом виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/20661/15 направлено на виконання до Казначейства (одержано 04.09.2020 №08-51146). (а.с.10). Відповідно до платіжного доручення №8113 від 08.10.2020 року платником - Державною казначейською службою України було перераховано на рахунок Приватного підприємства "Дубекспо" грошові кошти у розмірі 134619 грн. 11 коп. із зазначенням призначення платежу: "на виконання дубліката викон.листа суду 01.03.2016 по справі №826/20661/15 та висновку від 08.10.2020р. №117 щодо відшкодування суми пені". Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 січня 2021 року провадження у справі закрито та роз`яснено позивачу, що спір у даній справі віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Ухвала мотивована тим, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки виник у зв`язку невиконанням обов`язку із виплати бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та несвоєчасного виконання судового рішення щодо стягнення пені. Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 124 Конституції України унормовано, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За змістом ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно з ст.ст. 5, 7, 8 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №920/40/19. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто, сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Зазначений правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18. Разом з тим, відповідно до статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Предметом розгляду даного спору є вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України інфляційних втрат коштів, 3% річних, упущеної вигоди та моральної шкоди, які нараховані позивачем на суму пені за протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 134 619,11 грн. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Відповідно пункту 1 статті 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. У той же час, відповідно до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи зміст спірних правовідносин, підставу їх виникнення та предмет позову, апеляційний господарський суд погоджується із висновком першої інстанції про те, що між сторонами виник публічно-правовий спір. Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду зробила наступні висновки: - інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою; - у справі, що розглядається, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою, а основною - вимога про сплату заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ. При вирішенні спору про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів перед судом обов`язково постане питання про наявність заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, суму такої заборгованості, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення, тобто питання, спір щодо яких підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства; - тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи поєднана така вимога з однією з вимог, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 5 КАС України, чи поєднана вона з вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та чи розглянуті такі вимоги в іншій справі; - ураховуючи зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №910/7764/1. У постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Як вірно встановлено судом першої інстанції, заявлені позивачем вимоги, пов`язані із стягнутою постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2015 року по справі №826/20661/15 сумою пені за протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а отже, акцесорні вимоги підлягають розгляду за тими ж правилами судочинства (підвідомча тим же судам), що і основна вимога. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Отже, враховуючи наведені положення чинного законодавства та наведені правові позиції Великої Палати Верховного Суду, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що даний спір підлягає вирішенню не в порядку господарського судочинства, а у порядку адміністративного судочинства, тому провадження у справі підлягає закриттю. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дубекспо" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 04 листопада 2021 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16.12.2021. Головуючий суддя Т.П. Козир Судді Г.П. Коробенко Г.А. Кравчук