Постанова Одеський апеляційний суд № 522/14132/21

Номер провадження: 33/813/1308/21 Номер справи місцевого суду: 522/14132/21 Головуючий у першій інстанції Циб І.В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.12.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С., з участю: секретаря судового засідання Стадніченко А.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), захисника адвоката Косова Василя Івановича, перекладача Калиновської Любові Олексіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 (Анірудх Чамолі) на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2021 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування всіма транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала На вищевказану постанову суду адвокат Косов В.І., захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Косов В.І., зазначив, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення допущені порушення, а саме. Відповідно до посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_1 , ім`я та прізвище ОСОБА_1 як ОСОБА_2 , а ніяк не ОСОБА_5 , як зазначили працівники Національної поліції в протоколі про адміністративне правопорушення, не звіривши правильність написання ім`я та прізвище із посвідкою про тимчасове проживання. Через вказану граматичну помилку ні ОСОБА_1 ні його представник не змогли ознайомитися з матеріалами справи у суді та дізнатися дату та час судового засідання. Судову повістку ОСОБА_1 за адресою проживання також не отримував. Отже, взяти участь у судовому засіданні та надати свої пояснення по обставинам справи у ОСОБА_1 можливості не було. Також, під час складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) було істотно порушено та обмежено його процесуальні права, не виконано вимог щодо залучення перекладача під час складення протоколу та не були належним чином роз`яснені його права та обов`язки, в тому числі, гарантоване право користуватися юридичною допомогою захисника та інші істотні права, що передбачені ст. 268 КУпАП. Огляд водія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою технічного приладу марки «Drager Alcotest 6810», який не відноситься до числа дозволених для застосування газоаналізаторів на території України. Також, всупереч нормам КУпАП, співробітники поліції не зазначили в протоколі про адміністративне правопорушення як свідка громадянку України ОСОБА_6 , тим самим порушивши право ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на надання доказів шляхом надання пояснень ОСОБА_6 як свідка. Також, апелянт вказав, що неможливо визнати у якості належного доказу вини ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) і наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери поліцейського, оскільки неможливо зробити висновок щодо присутності свідків на місці події, а також порядку проведення огляду тому, що відеокамера фіксувала інші об`єкти. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), пояснення свідка ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Відповідно до статті 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення статті 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Відповідно до вимог статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин (пункт 2.9. «а» ПДР України). Пункт 2.5. Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №012344, 14 липня 2021 року о 01:24 в м. Одеса по пр-ту Шевченка, 7 водій ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), керував автомобілем марки «Chevrolet Camaro» номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці із застосуванням приладу Drager Alcotest 6810, результат позитивний 0,40 проміле алкоголю. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №012344 від 14 липня 2021 року був складений за порушення пункту 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №012344 від 14 липня 2021 року, роздруківкою результату приладу Drager Alcotest 6810, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, відеозаписом з місця події. Однак апеляційний суд вважає, що вищенаведені докази вини ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не можна вважати допустимими, достатніми, належними та такими, що доводять його вину, виходячи з наступного. Згідно з вимогами ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи у відсутності цієї особи допустимий лише при наявності відомостей про своєчасне повідомлення особи про час та місце розгляду справи. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що суд першої інстанції під час розгляду справи не дотримався вищевказаних вимог КУпАП. Апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сповіщення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про розгляд справи у суді першої інстанції, а відповідно до постанови суду справа була розглянута у відсутності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ). Викладені обставини свідчать про те, що при розгляді справи були допущені суттєві порушення прав ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), передбачені ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які забезпечують особі можливість здійснити свій захист, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції. За таких підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що при розгляді справи були порушені норми процесуального права, щодо належного сповіщення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що є безумовною підставою для скасування постанови. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на таке. Згідно вимог п. 12 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015р. №1376 у разі якщо особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, не володіє українською мовою, протокол про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача. Перекладач повинен мати відповідну освіту, що дає право перекладу з іноземної мови на українську, а також попереджається про відповідальність за завідомо неправильний переклад. Відповідно до ст. 274 КУпАП перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) є громадянином Індії. Жодних відомостей про участь перекладача під час складання вищезазначеного протоколу, матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять відомостей про те, що особа що притягається до адміністративної відповідальності, розуміє українську мову та послуги перекладача йому не потрібні. Свідок ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції пояснила, що вона була присутня під час зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), вона намагалася перекладати на англійську мову, все що говорили робітники поліції, однак працівники поліції сказали їй про те, щоб вона сіла в машину, вона в свою чергу пояснила, що він не розуміє українську мову, однак працівники поліцій продовжили з ним спілкуватися на мові, яку ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не розумів. Пояснення свідка ОСОБА_6 , також підтверджуються переглянутому в суді апеляційної інстанції відеозаписом нагрудної камери працівника поліції. Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожного обвинуваченого на переклад мовою, якою володіє особа, розглядається як невід`ємна складова права на захист (параграф 3 ст. 6 Конвенції). Європейський Суд з прав людини має сталу практику щодо розгляду справ із дотриманням права на допомогу перекладача як однієї зі складових прав обвинуваченого на захист, у контексті дотримання права на справедливий судовий розгляд, що зафіксовано у декількох рішеннях цього Суду, зокрема: «В контексті права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст.6-3, підпункт (е) означає, що обвинувачений, який не розуміє мови, що використовується, або не розмовляє на ній, має право на безоплатну допомогу перекладача для письмового або усного перекладу всіх документів чи заяв по порушеній проти нього справі, що необхідні йому для розуміння того, що відбувається, та гарантувати його права» (Справа Шабельник проти України, рішення від 19 лютого 2009 року). Крім того, слід зазначити, що в справі «Кускані проти Сполученого Королівства» (Cuscani v United Kingdom), 32771/96, 24 вересня 2002 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) став на бік заявника, констатував порушення Конвенції, вказав, що обвинувачений навіть проживши кілька років в Сполученому Королівстві, недостатньо добре розумів англійську мову, внаслідок чого у нього виникли реальні труднощі в розумінні суті пред`явленого йому звинувачення. Інформація про звинувачення має надаватися особі мовою яку він розуміє, якщо особа не володіє мовою, що використовується і не розуміє її документ, що містить звинувачення, повинен бути перекладений, мовою зрозумілою обвинуваченому (рішення ЄСПЛ Хермі проти Італії, Велика палата Європейського суду (2006) §68). Рішення ЄСПЛ від 28.11.78р. у справі «Лукіде, Белкасем і Коч проти ФРН» в якому визначено, що право на допомогу перекладача стосується як усних виступів, так і документальних матеріалів провадження. Ці гарантії надані з метою реалізації права на справедливий суд. З вищевикладеного вбачається порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №012344 від 14 липня 2021 року відносно громадянина Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) працівниками поліції було порушено права останнього, зокрема, в частині його складення без участі перекладача та ознайомлення з іншими документами рідною мовою, не роз`яснено йому належним чином права та обов`язки, у зв`язку з чим, було порушено його право на захист та отримання належної правової допомоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 Кодексу та не може бути перекладено на суд. Також, слід звернути увагу на те, що з відеозапису нагрудної камери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) права та обов`язки передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП роз`яснені не були, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не володіє українською мовою, робітники поліції не зважаючи на те, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не володіє мовою, не залучили перекладача. У пункті 52 рішення ЄСПЛ від 05 лютого 2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим, У справі «Бакланов проти Росії» (рішення ЄСПЛ від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. Згідно зі ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу, інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з`ясовує обставини справи. За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №012344 від 14 липня 2021 року відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) є недопустимим доказом вини ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Отже, суд не може припускати, що певну обставину доведено. Факт або стався, або його не було. Якщо у суду залишаються сумніви, слід застосовувати правила про розподіл тягаря доведення. Якщо особа, на яку покладено тягар, належним чином його не виконала, факт вважається таким, що не доведений. Вина ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП не доведена належними і допустимими доказами. За таких обставин, постанова суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є необґрунтованою та безпідставною. За наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною статті 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 (Анірудх Чамолі) задовольнити. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2021 року скасувати. Прийняти постанову. Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева