Постанова 4806 № 308/2619/20

Справа № 308/2619/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 24 листопада 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів МАЦУНИЧА М.В., БИСАГИ Т.Ю. за участю секретаря ЖГАНИЧ К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 308/2619/20 за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради та Закарпатської обласної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, за апеляційною скаргою Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 грудня 2020 року, повний текст якого складено 22 грудня 2020 року, головуюча суддя Дергачова Н.В., - встановив: ОСОБА_1 12.03.2020 звернулася до суду із зазначеним позовом до КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради та Закарпатської обласної ради мотивуючи таким. Позивачка з 13.05.2009 по 08.05.2018 обіймала посаду директора Комунального підприємства «Будинкоуправління адмінбудівель Закарпатської обласної ради», яке за рішенням Закарпатської обласної ради від 30.11.2017 № 985 було реорганізоване у яка є правонаступником усіх прав і обов`язків попереднього підприємства. Останній за часом контракт із позивачкою як із директором комунального підприємства (в подальшому комунальної установи) був укладений 31.03.2015 із кінцевим строком дії по 31.03.2020. Рішенням Закарпатської обласної ради від 22.02.2018 № 1091 позивачку було звільнено з роботи на підставі ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України, дію трудового контракту з нею було припинено з 30.04.2018, а звільнено з роботи було з 08.05.2018 на підставі наказу начальника КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради № 12-к. Обставини роботи позивачки на посаді та її звільнення встановлені постановою Закарпатського апеляційного суду від 12.12.2019 у справі № 308/5864/19, що набрала законної сили. Цією постановою було скасовано рішення Ужгородського міськрайонного суду від 24.05.2019 про відмову в позові про поновлення на роботі, позов задоволено, поновлено позивачку на посаді начальника КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, стягнуто з цієї комунальної установи 655430,49 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 3000,00 грн у рахунок компенсації завданої моральної шкоди. На порушення вимог ст. 235 ч. 7 КЗпП України щодо негайного виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника постанова Закарпатського апеляційного суду від 12.12.2019 у справі № 308/5864/19 не була виконана. У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (ст. 236 КЗпП України). Беручи до уваги, що постанова апеляційного суду про поновлення позивачки на роботі не виконана, на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 13.12.2019 по день фактичного поновлення позивачки на роботі. Як встановлено Закарпатським апеляційним судом у постанові від 12.12.2019, заробітна плата позивачки за останні два повні місяці роботи (березень, квітень 2018 року) становила 67014,00 грн, тому її середньоденна зарплата за два останні повні місяці роботи становить 1634,49 грн. Кількість робочих днів за період з 13.12.2019 по 12.03.2020 (день звернення до суду) становить 61 день, відтак на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 99703,89 грн (61 робочий день х 1634,49 грн = 99703,89 грн). Посилаючись на ці обставини, позивачка ОСОБА_1 просила стягнути на її користь солідарно з Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради та Закарпатської обласної ради середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 99703,89 грн. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 22.12.2020 позов задоволено частково: стягнуто з Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13.12.2019 по 31.03.2020 включно у розмірі 78581,01 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено за їх необґрунтованістю. Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23.02.2021 стягнуто з КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради судовий збір в сумі 840,80 грн на користь держави. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що рішення суду про поновлення позивачки на роботі було виконане несвоєчасно без належних для того підстав, а саме, її було поновлено на роботі 30.03.2020; із 122586,75 грн належного до стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13.12.2019 по 31.03.2020 підлягають вирахуванню 44005,74 грн заробітної плати, отриманої позивачкою за вказаний період (40950,73 грн від КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради і 3055,01 грн від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз). Відповідач КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради оскаржив рішення суду від 22.12.2020 як незаконне. Доводи скарги зводяться до таких. Згідно з п. 4.4. Положення про КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради начальник установи призначається на посаду та звільняється з неї рішенням Закарпатської обласної ради. Тому керівник комунальної установи ОСОБА_2 не могла бути звільнена з посади внаслідок поновлення на ній ОСОБА_1 , а та не могла бути призначена на цю посаду без рішення сесії обласної ради. Позачергова сесія Закарпатської обласної ради VII скликання, на якій це питання могло бути у було вирішене, відбулася лише 18.03.2020, тож позивачка не могла бути поновлена на посаді 13.12.2019. На вищезгаданій позачерговій сесії обласної ради було прийняте рішення № 1705, яким було звільнено з посади керівника комунальної установи ОСОБА_2 , і рішення № 1706, яким було поновлено на роботі ОСОБА_1 , а також було затверджено додаткову угоду до контракту з позивачкою зі строком дії з 13.12.2019. Суд вимог законодавства про місцеве самоврядування та вказаних вище обставин не врахував. За період з 13.12.2019 по 31.03.2020 ОСОБА_1 була 31.03.2020 виплачена заробітна плата в сумі 45466,21 грн, яка враховує відповідні остаточні розрахунки з працівником. Зважаючи на те, що позивачці систематично виплачувалася заробітна плата за вказаний період, вона в цей період перебувала в трудових відносинах з комунальною установою. Поза тим, суд неправильно визначив розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 як 1634,49 грн, оскільки такий стосується двох останніх місяців роботи позивачки перед звільненням (березень, квітень 2018 року), тобто, стосується іншого періоду. Натомість відповідач вважає, що середньомісячний заробіток у цій справі слід обраховувати за два останні місяці роботи, тобто, за січень і лютий 2020 року, а з огляду на розмір заробітної плати в ці місяці (29100,00 грн) і кількість робочих днів (41 день) середньоденний заробіток становить 709,76 грн. Виходячи з такого визначення середньоденного заробітку належна позивачці виплата за період з 13.12.2019 по 12.03.2020 мала б становити 43295,36 грн. Відтак постанова апеляційного суду від 12.12.2019 у справі № 308/5864/18 виконана належним чином. Беручи до уваги, що відповідальність роботодавця за затримку виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі пов`язується з відсутністю поважних причин для цього, незаконної затримки в поновленні позивачки на роботі не було. Заявою від 27.02.2020 позивачка просила виплатити їй зарплату лише за один місяць і водночас не виявила жодного бажання реалізувати право на поновлення на роботі та приступити до виконання посадових обов`язків. Цим позивачка штучно збільшувала тривалість затримки виконання рішення суду. Адресованими суду касаційної інстанції документами в процедурі оскарження судового рішення в справі № 308/5864/18 позивачка ОСОБА_1 фактично визнала її поновлення на роботі рішенням обласної ради від 18.03.2020 і наказом по комунальній установі від 30.03.2020, тобто, визнала рішення апеляційного суду належно виконаним. Відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в позові повністю. У відзиві на апеляцію відповідача КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради позивачка ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, зокрема, що: рішення суду про поновлення її на роботі на було виконане негайно, як це вимагається законом; поновлення на роботі рішенням ради від 18.03.2020 не відповідає вимогам закону, а додаткова угода до трудового контракту навіть не надсилалася позивачці та не була укладена; позивачка неодноразово, в тому числі, письмово зверталася до відповідачів по виконання постанови апеляційного суду, але рішення не було виконане, хоча пленарні засідання сесії ради проводилися (20.12.2019 і 11.02.2020); відповідач намагався зупинити виконання постанови апеляційного суду про поновлення позивачки на роботі; в оспорюваний період позивачка в трудових відносинах з підприємством не перебувала, систематичної оплати праці не було, а одноразова виплата частини коштів 31.03.2020 про таке не свідчить; середньоденний заробіток позивачки визначений рішенням суду, що набрало законної сили, а кошти на її користь стягнуті за вирахуванням тих, які були нею отримані за оспорюваний період і це є справедливим, окрім цього, фактична заробітна плата директора комунальної установи в грудні 2019 року березні 2020 року більш ніж у два рази перевищує ту, що нараховувалася позивачці. Відповідач Закарпатська обласна рада рішення суду першої інстанції не оскаржував, відзиву на апеляцію відповідача КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради не подавав. Заслухавши доповідь судді, пояснення: представника відповідача КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради Склярової Т.А., яка апеляцію підтримала, позивачки ОСОБА_1 , яка скаргу не визнала, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого. Суд першої інстанції розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не приймає та не розглядає позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України). Встановлено, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 12.12.2019, з урахуванням ухвали апеляційного суду від 23.12.2019 про виправлення описки в постанові, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 16.09.2020, у справі № 308/5864/18 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної ради, Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради та начальника Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради Малик Юлії Леонідівни, про визнання незаконним та скасування рішення сесії Закарпатської обласної ради, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасовано рішення Ужгородського міськрайонного суду від 24.05.2019, позов задоволено частково: визнано незаконними і скасовано: рішення сесії Закарпатської обласної ради від 22.02.2018 № 1091 «Про звільнення директора КП «Будинкоуправління адмінбудівель Закарпатської обласної ради»»; наказ начальника КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради Малик Ю.Л. «Про звільнення ОСОБА_1 » від 08.05.2018 № 12-к; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради; стягнуто на користь ОСОБА_1 : з КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 09.05.2018 по 12.12.2019 в розмірі 655430,49 грн; із Закарпатської обласної ради 3000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; в решті позовних вимог відмовлено (а.с. 6-19 т. 1). Постановою апеляційного суду встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два останні повні місяці роботи перед звільненням становила 1634,49 грн. У разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (ст. 235 ч. 1 КЗпП України). У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (ст. 236 КЗпП України). Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ст. 40 ч. 1 п. 6, ч. 2 КЗпП України). Процесуальний інститут негайного виконання судового рішення у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника (ст. 430 ч. 1 п. 4 ЦПК України, станом на 12.12.2019 ст. 235 ч. 7 КЗпП України, на час апеляційного розгляду справи ст. 235 ч. 8 КЗпП України) призначений для якомога швидшого поновлення порушених трудових прав працівника у необхідних межах у разі прийняття судом рішення про поновлення його на роботі. Інститут негайного виконання судового рішення застосовується судом першої інстанції до набрання ухваленим рішенням законної сили (ст. 273 ч. 1 ЦПК України). Натомість постанова суду апеляційної інстанції в силу положень ст. 273 ч. 2, ст. 384 ЦПК України набирає законної сили з дня її прийняття, тож судове рішення про повне чи часткове задоволення позову набирає чинності відповідно до обсягу задоволених вимог. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України; невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ч.ч. 1, 2 ЦПК України). Реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, що підтверджується і висловленою Європейським судом з прав людини правовою позицією у «пілотному» рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15.10.2009 (заява № 40450/04) і в багатьох інших справах як щодо України, так і щодо інших країн. Постанова апеляційного суду підлягає виконанню роботодавцем, позов до якого по поновлення працівника на роботі та оплату вимушеного прогулу задоволено судом, одразу з моменту обізнаності роботодавця щодо такого рішення. Роботодавець повинен ясно демонструвати готовність невідкладно поновити відповідні права, виконати рішення належним чином, повинен своєчасно вживати всіх необхідних заходів для поновлення порушених трудових прав позивача, на користь якого ухвалене рішення, тощо. Формулюючи правову позицію з питання негайного виконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі Верховний Суд України у постанові від 01.07.2015 у справі № 6-435цс15 дійшов висновків (з урахуванням редакції законів на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення судом рішення), за змістом яких: частина 1 статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір; рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (частина 5 статті 235 КЗпП України); негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні; оскільки зазначена норма права в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі відсутність у судовому рішенні вказівки про це не позбавляє рішення його обов`язковості з моменту проголошення; обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (частина 5 статті 124 Конституції України); отже, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень за змістом статей 14, 367 ЦПК України судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням; належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків; законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися; статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки; виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття «затримка», як «зволікання», «проволока», за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. Верховний Суд України в цій справі погодився з тим, що рішення суду про поновлення працівника на роботі вказує на обов`язок, а не на право роботодавця не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення незалежно від відкриття виконавчого провадження видати наказ (розпорядження) про поновлення на роботі і фактично допустити його до виконання попередніх обов`язків. У подальшому вказана правова позиція щодо обов`язку роботодавця в порядку виконання рішення суду, допущеного до негайного виконання, видати наказ про поновлення працівника на роботі невідкладно після проголошення судом рішення, безвідносно до наявності чи відсутності виконавчого провадження з цього приводу, була підтверджена Верховним Судом (до прикладу, в постанові від 01.04.2020 у справі № 488/4594/17). За обставинами справи відповідачі одразу були достеменно обізнані з фактом ухвалення 12.12.2019 Закарпатським апеляційним судом постанови в справі № 308/5864/18 про поновлення ОСОБА_1 на роботі та вживали заходи, спрямовані на розстрочення виконання рішення, зупинення виконання тощо. Зокрема, наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень (посилання в мережі Internet https://reyestr.court.gov.ua/Review/95193134) постановою Закарпатського апеляційного суду від 17.02.2021 у справі № 308/5864/18 встановлено, що: вже 21.12.2019 КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради подало до суду заяву про розстрочення виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 12.12.2019 в частині стягнення на користь ОСОБА_1 присудженої суми поза межами середнього заробітку за один місяць; КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради по суті одночасно з цим 28.12.2019 подало касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, а також просило суд касаційної інстанції зупинити виконання постанови апеляційного суду; касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 12.12.2019 подала і Закарпатська обласна рада, яка також просила зупинити виконання постанови апеляційного суду; ухвалою судді Верховного Суду від 28.01.2020 клопотання касаторів були задоволені частково, було відмовлено в зупиненні виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 12.12.2019 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, в іншій частині виконання судового рішення було зупинене до закінчення касаційного провадження. Отже, постанова апеляційного суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягала негайному та безумовному виконанню безвідносно до того, чи оскаржувалася вона відповідачами, чи заявлялися суду касаційної інстанції клопотання про зупинення виконання постанови. Крім того, і відповідні клопотання були відхилені. Положення про КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, затверджене рішенням Закарпатської обласної ради від 30.11.2017 № 985, передбачає, що: засновником установи є Закарпатська обласна рада (п. 1.1.); начальник Управління призначається та звільняється з посади за поданням депутатських фракцій обласної ради на підставі рішення обласної ради у встановленому порядку на строк від 1 до 5 років; на підставі рішення засновника про призначення начальника Управління голова Закарпатської обласної ради укладає з ним контракт (п. 4.4.); прийняття рішення про призначення на посаду та звільнення з посади начальника Управління належить до виключної компетенції засновника (п. 4.23.); трудовий колектив Управління становлять усі працівники, які беруть участь у його діяльності згідно з трудовим договором (контрактом, угодою) (п. 7.1.); оплата праці працівників Управління здійснюється в першочерговому порядку (п. 7.6.); питання, не врегульовані цим Положенням, регулюються відповідними актами законодавства України (п. 10.2.) (а.с. 78-93 т. 1). Вищевказаним Положенням урегульовані питання загального порядку призначення на посаду та звільнення з посади керівника (начальника) КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради та порядку укладення з ним у відповідній процедурі трудового контракту. Питання, які пов`язуються з поновленням трудових прав працівника, раніше незаконно звільненого з роботи, та з виконанням відповідного рішення суду не регулюються Положенням про комунальну установу, позаяк урегульовані законом. 04.12.2019 голова Закарпатської обласної ради видав розпорядження № 21/01-49 «Про скликання сімнадцятої сесії обласної ради VII скликання», яким було передбачено проведення засідань постійних комісій ради у період з 10 по 16.12.2019; проведення засідання президії ради 17.12.2019; проведення пленарного засідання ради 20.12.2019 (а.с. 102 т. 1). 20.12.2019 пленарне засідання сесії Закарпатської обласної ради відбулося передбаченим порядком, на якому серед інших було прийняте й рішення № 1667 «Про структуру і чисельність, штатний розпис Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради на 2020 рік», відповідні параметри та документи були затверджені (а.с. 115-121 т. 1), https://zakarpat-rada.gov.ua/normatyvni-dokumenty/rishennya-rady/vii-sklykannya/xvii-sesiya-20-12-2019. Питання про виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі 17-ю сесією Закарпатської обласної ради VII скликання не розглядалося. Попри обізнаність відповідачів із фактом ухвалення судом рішення про поновлення позивачки на роботі та необхідність його негайного виконання, позивачка ОСОБА_1 зверталася також окремо по виконання рішення. Зокрема, адресованим голові Закарпатської обласної ради листом від 21.01.2020 вона просила вжити заходи для виконання постанови Закарпатського апеляційного суду ід 12.12.2019 у справі № 308/5864/18, на що отримала відповідь від 29.01.2020 про те, що такі заходи вживаються (а.с. 36, 38 т. 2). 11.02.2020 відбулася позачергова сесія Закарпатської обласної ради VII скликання (а.с. 26 т. 2), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Питання про виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі цією позачерговою сесією Закарпатської обласної ради не розглядалося. Розпорядженням голови Закарпатської обласної ради від 12.03.2020 № 8-рд було визначено 26.03.2020 провести пленарне засідання 18-ї сесії VII скликання Закарпатської обласної ради (а.с. 105 т. 1). Розпорядженням голови ради від 16.03.2020 було скасоване розпорядження від 12.03.2020 № 8-рд (а.с. 107 т. 1). Не домігшись виконання рішення про поновлення на роботі під час двох сесій Закарпатської обласної ради, що відбулися після 12.12.2019, позивачка ОСОБА_1 постала перед необхідністю примусового виконання рішення, для чого пред`явила виданий Ужгородським міськрайонним судом 15.01.2020 виконавчий лист у справі № 308/5864/18 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін`юсту України, за яким 17.03.2020 було відкрито виконавче провадження № 61566749 (а.с. 43-47 т. 2). Розпорядженням голови ради від 17.03.2020 № 10-рд «Про скликання позачергової сесії обласної ради VII скликання» було передбачено скликати 18.03.2020 позачергову сесію ради (а.с. 108 т. 1). Позачерговою сесією Закарпатської обласної ради VII скликання були 18.03.2020 прийняті рішення: № 1705 «Про звільнення начальника Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради ( ОСОБА_2 )», яким звільнено ОСОБА_2 з указаної посади на підставі ст. 40 ч. 1 п. 6 КЗпП України (а.с. 109 т. 1); № 1706 «Про поновлення на роботі», яким поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради відповідно до постанови Закарпатського апеляційного суду від 12.12.2019 у справі № 308/5864/18, затверджено додаткову угоду до контракту з керівником Комунального підприємства «Будинкоуправління адмінбудівель Закарпатської обласної ради» Боршовською О.В. від 31.03.2015 (а.с. 110 т. 1), якою текст контракту викладено в новій редакції та зафіксовано, що «ця додаткова угода діє з 13.12.2019 року до 31.03.2020 року і набирає чинності з дня підписання сторонами (п. 6 додаткової угоди від 18.03.2020) (а.с. 111-114 т. 1); указана вище додаткова угода не підписана сторонами; № 1707 «Про звільнення начальника Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради ( ОСОБА_1 )», якою звільнено ОСОБА_1 з указаної посади «31 березня 2015 року у зв`язку з закінченням терміну дії Контракту з керівником Комунального підприємства «Будинкоуправління адмінбудівель Закарпатської обласної ради» ОСОБА_1 від 31 березня 2015 року»; № 1708 Про призначення керівництва Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради», яким призначено з 01.04.2020 начальником Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради ОСОБА_2 строком на 5 років, затверджено відповідний контракт; порядок денний позачергової сесії Закарпатської обласної ради VII скликання від 18.03.2020, протокол сесії та прийняті рішення доступні на офіційному веб-сайті Закарпатської обласної ради за посиланням https://zakarpat-rada.gov.ua/normatyvni-dokumenty/rishennya-rady/vii-sklykannya/pozacherhova-sesiya-18-03-2020. Наказом виконувача обов`язків начальника КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради» від 30.03.2020 № 16-к «Про повний розрахунок з ОСОБА_1 » вирішено вважати ОСОБА_1 : поновленою на посаді з 13.12.2019 відповідно до п. 1 рішення Закарпатської обласної ради від 18.03.2020 № 1706 (п. 1); звільненою з посади відповідно до п. 1 рішення Закарпатської обласної ради від 18.03.2020 № 1707 (п. 2); вирішено виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 13.12.2019 по 31.03.2020 включно та відповідні грошові компенсації за невикористані відпустки (п. 3) (а.с. 50 т. 1). Таким чином, судове рішення про поновлення позивачки на роботі було виконане лише 18.03.2020 фактично. У справі немає будь-яких доказів щодо наявності об`єктивних, непереборних, поважних причин невиконання, причин неможливості виконання постанови апеляційного суду про поновлення працівника на роботі невідкладно, зокрема, шляхом вирішення питання на сесії обласної ради 20.12.2019, після цього на сесії 11.02.2020 або в інший час у межах розумного строку після ухвалення постанови апеляційним судом. Під час судового розгляду справи відповідачі не навели жодних обґрунтованих доводів та не довели жодних поважних причин, які б перешкоджали роботодавцю на виконання постанови апеляційного суду про поновлення працівника на роботі виконати свій обов`язок із вирішення цього питання невідкладно після проголошення судом рішення. Відтак, оскільки докази об`єктивної неможливості додержання вимог закону з метою своєчасного поновлення порушених трудових прав працівника, наявності реальних перешкод які б унеможливлювали виконання роботодавцем такого свого обов`язку, відсутні, правову позицію позивачки щодо порушення її трудових прав та наявності підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі слід визнати обґрунтованою по суті. Ця позиція не спростована відповідачами в належний процесуальний спосіб. Посилання, зокрема, на особливості регулювання трудових відносин з керівником комунальної установи висновку про порушення трудових прав працівника не спростовують, оскільки саме роботодавець зобов`язаний був своєчасно вжити всі необхідні заходи для виконання рішення суду, реальних перешкод для чого не мав. Працівник, право якого було порушене і в подальшому було поновлене судом, не може і не повинен залежати від волі роботодавця, його дій, бездіяльності, його власного розсуду у процедурі виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі. Міркування про те, що позивачка буцімто не зверталася своєчасно до роботодавця та установи з метою виконання постанови апеляційного суду, не мала наміру поновлюватися на роботі, визнавала належне виконання судового рішення про поновлення на роботі і подібні суперечать дійсним обставинами справи, позиції позивачки в спірних відносинах, її діям, не підтверджуються доказами і як такі є довільними та безпідставними. З наявних матеріалів випливає, що ОСОБА_1 , яка ініціювала позов про поновлення на роботі, послідовно підтримувала свою позицію і вимушена була тривалий час добиватися остаточного повного задоволення своїх вимог, після чого вживала і необхідних для фактичного виконання рішення заходів. Дії ОСОБА_1 , її правова позиція та обставини, встановлені чинними судовим рішеннями, спростовують відповідні міркування сторони відповідачів. Своєю чергою, відповідачі так само послідовно реалізували своє право на заперечення проти вимог позивачки вживаючи процесуальні заходи, які мали на меті фактичне відтермінування виконання рішення, зокрема, в частині розрахунків із позивачкою. Право відповідача (відповідачів) діяти в процесі на власний розсуд не може ставитися під сумнів як таке, що водночас не спростовує вчинення фактичних дій, які свідчать про відсутність наміру виконати рішення суду та невиконання саме стороною відповідачів тривалий час рішення. Безвідносно до того, яким чином діяла позивачка ОСОБА_1 із приводу виконання рішення про поновлення на роботі, яким чином діяли відповідачі КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради та Закарпатська обласна рада в процесі, роботодавець не вправі пов`язувати саме і тільки свій обов`язок своєчасно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, перешкод для чого не мав, із діями працівника, не вправі перекладати, до того ж бездоказово, відповідальність за наслідки невиконання свого обов`язку на працівника. У цьому зв`язку обставини, на які посилався апелянт, підтверджують по суті, що питання про добровільне негайне виконання рішення суду не вирішувалося саме роботодавцем позивачки. Твердження апелянта про те, що в спірний період позивачці систематично виплачувалася зарплата і вона перебувала в трудових відносинах із комунальною установою безпідставні та суперечать обставинам справи та дійсному характеру спірних правовідносин. Позивачка не перебувала в трудових відносинах із комунальною установою з 13.12.2019, оскільки була поновлена на роботі тільки 18.03.2020 і того ж дня було прийняте рішення про її звільнення, трудовий контракт із нею не підписувався. Не свідчить за обставинами справи про такі трудові відносини і одноразова виплата комунальною установою коштів, здійснена саме в порядку остаточних розрахунків із позивачкою за увесь спірний період. Закарпатська обласна рада рішення суду першої інстанції не оскаржувала та не спростовувала невиконання нею вимог закону і постанови апеляційного суду щодо невідкладного поновлення позивачки на роботі відповідно до судового рішення, а відтак і затримку зі своєї вини виконання рішення про поновлення працівника на роботі. Вирішуючи питання про розмір належного до стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі апеляційний суд бере до уваги дійсні підстави і предмет позову, відповідно до яких ОСОБА_1 виходила з того, що на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 13.12.2019 по день фактичного поновлення на роботі, однак, у прохальній частині заяви вказала з огляду на визначений ст. 233 ч. 1 КЗпП України тримісячний строк (з дня ухвалення апеляційним судом постанови про поновлення на роботі) для звернення до суду з такою вимогою суму компенсації у 99703,89 грн. Розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ґрунтується на зафіксованому постановою Закарпатського апеляційного суду від 12.12.2019 у справі № 308/5864/18 середньоденному заробітку позивачки в розмірі 1634,49 грн. Ця обставина не підлягає повторному доказуванню (ст. 82 ч. 4 ЦПК України). Доводи апелянта про необхідність здійснення відповідного розрахунку не на цій базі, а виходячи з нарахувань керівнику комунальної установи за січень і лютий 2020 року безпідставні. Спір про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі є наслідком задоволення позову про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і невиконання відповідного рішення суду, тому щодо параметрів відповідних нарахувань ґрунтується на заробітку позивачки, який нараховувався їй до моменту незаконного звільнення. Середньоденний заробіток позивачки за відповідний період, у який вона реально працювала та отримувала зарплату, установлений чинним судовим рішенням, яке не підлягає ревізії в позапроцесуальний спосіб, цей параметр є належною базовою розрахунковою величиною. У січні та лютому 2020 року позивачка ще не була поновлена на роботі, не працювала в комунальній установі та не отримувала заробітну плату і, крім того, предметом позову є стягнення не заробітку за час вимушеного прогулу, а середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, що є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Поряд із цим, при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі апеляційний суд враховує наступне. У справі встановлено, що ОСОБА_1 з 21.01.2020 працює в Львівському науково-дослідному інституті судових експертиз на посаді судового експерта (а.с. 187-193 т. 1). За лютий і березень 2020 року ЛНДІСЕ нарахувало ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 3055,01 грн (1605,10 грн + 1449,91 грн) (а.с. 114, 117 т. 2). КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради відповідно до рішень Закарпатської обласної ради від 18.03.2020 № 1706 і 1707 та наказу від 30.03.2020 № 16-к нарахувало ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 56479,77 грн (8314,29 грн + 14550,00 грн + 14550,00 грн + 19065,48 грн) і виплатило їй 31.03.2020 із цих коштів за вирахуванням податків і обов`язкових платежів 45466,21 грн (а.с. 58, 59, 61, 169 т. 1, а.с. 117 т. 2). Судове рішення про поновлення позивачки на роботі було виконане 18.03.2020 і цього ж дня Закарпатською обласною радою було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з роботи. За обставинами даної справи позивачка могла бути звільнена з роботи лише будучи перед тим поновленою на своїй посаді. У періоді з 13.12.2019 по 18.03.2020 включно визначені нормативно 65 робочих днів, що має наслідком визначення за цей час середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в сумі 106241,85 грн (1634,49 грн х 65 днів). Середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі може бути стягнутий за період до дня виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, в даному випадку до 18.03.2020 Визначаючи належні до стягнення на користь позивачки кошти в сумі 78581,01 грн, суд першої інстанції враховував не день поновлення працівника на роботі, а день звільнення позивачки після поновлення (31.03.2020) і, крім того, від обрахованої за період з 13.12.2019 по 31.03.2020 суми у 122586,75 грн відняв 44005,74 грн, які, своєю чергою, становлять суму 40950,73 грн (фактично виплаченої КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради частини заробітної плати за вирахуванням податків і обов`язкових платежів) і 3055,01 грн (нарахованої ЛНДІСЕ заробітної плати без вирахування податків і обов`язкових платежів). Тобто, були об`єднані одночасно суми зарплати за вирахуванням податків і обов`язкових платежів і без такого вирахування, що дає некоректний результат, оскільки в таких розрахунках підлягають врахуванню суми без вирахування податків і обов`язкових платежів. Повідомлена у відзиві на апеляцію та підтверджена під час апеляційного розгляду правова позиція позивачки в даній справі полягає, окрім іншого, і в тому, що середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі слід стягнути на її користь за вирахуванням тих сум, які були нею отримані за оспорюваний період, у тому числі, від комунальної установи і це є справедливим. Тобто, позивачка реалізуючи в процесі свої права вільно, на свій розсуд (ст. 12 ч. 4, ст. 13 ч.ч. 1, 3 ЦПК України) претендує лише на належні їй та не отримані кошти за спірний період (поза тими, що були їй виплачені фактично), чим визначила реальні межі своїх вимог і що підлягає врахуванню судом. Виходячи з викладених обставин у сукупності, беручи до уваги, що постанова апеляційного суду про поновлення позивачки на роботі була виконана 18.03.2020 і того ж дня було прийняте рішення про звільнення позивачки з роботи з 31.03.2020, яке було оформлене наказом по комунальній установі 30.03.2020, а розрахунки були проведені 31.03.2020, маючи на увазі необхідність остаточного врегулювання між сторонами розрахунків у зв`язку з виконанням судового рішення про поновлення позивачки на роботі, а також те, що безпосередньо розрахунки з позивачкою в межах штату працівників та належних їм виплат провадяться комунальною установою, належний до стягнення з КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі слід визначити таким чином: 106241,85 грн 56479,77 грн 3055,01 грн = 46707,07 грн. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення з КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі правильний по суті та ґрунтується на доказах, водночас позов слід визнати доведеним частково, у межах встановленого під час апеляційного розгляду справи (ст.ст. 76-82 ЦПК України). Відтак, на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 2, 4 ЦПК України апеляцію відповідача КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради належить задовольнити частково, змінивши мотивувальну і резолютивну частини рішення суду відповідно до встановленого під час апеляційного розгляду справи, змінивши відповідним чином розподіл судових витрат та залишивши відповідно до ст. 375 цього Кодексу в іншій частині апеляцію без задоволення, а рішення суду по суті спору без змін. Керуючись ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п.п. 2, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради задовольнити частково, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 грудня 2020 року змінити виключивши з мотивувальної частини рішення судження про поновлення ОСОБА_1 на роботі 30 березня 2020 року та про необхідність стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі з урахуванням отриманих 44005,74 грн за період з 13.12.2019 по 31.03.2020 коштів у сумі 78581,01 грн і замінивши в другому абзаці резолютивної частини рішення слова і цифри «за період з 13.12.2019 року по 31.03.2020 року включно у розмірі 78581,01 грн. (сімдесят вісім тисяч п`ятсот вісімдесят одна гривня 01 копійка)» словами і цифрами «за період з 13.12.2019 по 18.03.2020 в розмірі 46707,07 грн (сорок шість тисяч сімсот сім гривень 07 коп.)» з вказівкою про те, що сума стягнутого середнього заробітку нарахована без утримання податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині залишити апеляційну скаргу Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 грудня 2020 року по суті спору без змін. За результатом розгляду справи змінити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, стягнувши з Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради на користь держави 467,11 грн судового збору. Сплачений Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 794,89 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 13 грудня 2021 року. Судді