Постанова Одеський апеляційний суд № 523/15922/18

Номер провадження: 22-ц/813/7538/21 Номер справи місцевого суду: 523/15922/18 Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.12.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Гарбуз В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-банк» (правонаступник Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»), за участю третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. 14 листопада 2018 року до Суворовського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСоцбанк» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А., приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Притуляк В.М. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Позивач просить постановити рішення, яким виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Аатолійовича від 31 жовтня 2017 року № 25449 про стягнення з неї на користь акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 105775,08 доларів США визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки заборгованість за кредитним договором і виконавчий напис оспорюються, заборгованість не є безспірною. Позовні вимоги мотивовані тим, що 31 жовтня 2018 року від приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області ІІритуляка Валерія Миколайовича одержано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57519412 датована 24 жовтня 2018 року за виконавчим написом № 25449, виданим 31 жовтня 2017 року. З вказаної постанови їй стало відомо, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович 31 жовтня 2017 року видав документ виконавчий напис №25449 про стягнення з неї на користь акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 105775,08 доларів США. Цей виконавчий напис вона не одержувала, його тексту немає, письмових вимог про усунення порушення також ні від кого також не одержувала. Про рішення суду щодо стягнення з неї на користь акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 105775,08 доларів США не відомо, а ні повісток, а ні рішення суду не одержувала. При цьому, як споживач фінансових послуг вона попередньо укладала кредитний договір з публічним акціонерним товариством «Форум Банк», по якому тепер завершується процедура ліквідації. Так, маючи лише середню освіту, будучи юридично необізнаною, довірилася працівнику банку оформити споживчий кредит і по домовленості з публічним акціонерним товариством «Форум Банк» акціонерним товариством «Укрсоцбанк» її договір з публічним акціонерним товариством «Форум Банк» було переукладено 19 лютого 2008 року. При переукладені договору кредиту було видано довідку про виплату боргу АТ «Форум Банк», після чого між нею і АТ «Укрсоцбанк» 19 лютого 2008 року було укладено у місті Одесі кредитний договір № 08-693/027-301, по якому вона отримала 65 000 гривень на ремонт квартири. Від АТ «Укрсоцбанк» кредит в доларах СІІІА вона не одержувала, а було видано акціонерним товариством «Укрсоцбанк» по кредитному договору № 08-693/027-301 65000 гривень. З березня по листопад 2008 року повернула АТ «Укрсоцбанк» 43000 гривень, а з грудня 2008 року по липень 2009 року повернула до кінця борг і проценти АТ «Укрсоцбанк» в сумі 38000 гривень. АТ «Укрсоцбанк» при видачі 65 000 гривень утримало з неї комісію за відкриття рахунку 12311 гривень, за «інші послуги» 378 гривень, за страховку 9450 гривень. ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії видало кредит в гривні в сумі 65000 гривень, одержало від неї зазначені вище 65177 гривень (43000 гривень + 38000 гривень + 12311 гривень + 378 гривень + 9450 гривень = 65177 гривень) і збитків ніяких не понесло. 20 лютого 2008 року між нею і акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») було укладено іпотечний договір на забезпечення виконання зобов`язання передачею в іпотеку нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , вартістю 363 400 гривень, що у доларовому еквіваленті на той час складало 71 960, 40 доларів США. З постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. від 24 жовтня 2018 року про відкриття виконавчого провадження ВП №57519412 не вбачаєтся, щоб іпотекодержатель надсилав їй вимогу про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, як то передбачено частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», тобто ніхто їй не надсилав. Всі дії по оформленню договорів робилися акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на його заготовлених бланках. Форма договору з позичальником не узгоджувалась, а була нав`язана без права на встановлення розбіжностей і заперечень, тому даний договір носить одностороннє імперативний, змішаний характер. На момент укладення Договору була надана типова форма кредитного Договору, яка була розроблена ПАТ «Укрсоцбанк». Як вбачається з правової позиції Конституційного Суду України, яка була викладена у рішенні від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011, кредитний договір який має вид формуляру та іншу стандартну форму є договором приєднання (ч. 1 ст. 634 ЦК України). Отже, вона не мала реальної можливості змінити умови договору, шляхом складання протоколу розбіжностей та остаточного погодження запропонованих умов у офісі ПАТ «Укрсоцбанк», оскільки, як зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договір приєднання, яким є договір, укладений між сторонами, виключає таку можливість. Виконавчий напис про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» не відповідає положенням статей 85, 87 Закону України "Про нотаріат", Постанові Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 1172, N 2075 (2075-99-п) від 11.11.99 N 693 (693-2000-п ) від 24.04.2000 N 1602 (1602-2001-п) від 29.11.2001 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» нею оспорюються, заборгованість не є безспірною. Позиція відповідача у суді першої інстанції. 01 квітня 2019 року до суду надійшов відзив АТ «Укрсоцбанк», в якому зазначено, що напис є таким, що підлягає виконанню, оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» не погоджується з позовними вимогами, так як у сукупності позивач не наводить жодного аргументу для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. У позивача укладено декілька кредитних договорів, у різних банках, в тому числі і з ПАТ «Укрсоцбанк», але їй незрозуміло, чи дійсно вона укладала відповідний правочин. Питання щодо несправедливості умов кредитного договору повинні розглядатись у іншому процесі з іншим предметом спору. Наявність заборгованості не спростована позивачем, а процедура вчинення виконавчого напису була додержана. В зв`язку з чим, просив відмовити у позовних вимогах в повному обсязі (а.с. 41-46). Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 31 жовтня 2017 року № 25449, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за Договором кредиту № 08-693/027-301 від 19.02.20008 року в загальному розмірі 105775,08 дол. США. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі АТ «Альфа-банк» просить скасувати оскаржуване рішення суду та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції зроблені помилкові висновки на основі досліджених матеріалів справи. Відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому рішення суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 24 жовтня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №57519412), на підставі виконавчого напису №25449 від 31.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 105775,08 дол. США. Стягувачем є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (а.с. 11). 24 жовтня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди по ВП № 57519412 у сумі 10577,51 доларів США (а.с. 13). В той же день, 24 жовтня 2018 року листом приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. направлено позивачу ОСОБА_1 для виконання та до відома вказану постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.10.2018 року та постанову від 24.10.2018 року, винесену при примусовому виконанні виконавчого напису № 25449 від 31.10.2017, що видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. (а.с. 10). Як стверджує позивач, отримавши вказані постанови ОСОБА_1 стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. було видано виконавчий напис №25449 від 31.10.2017 року щодо стягнення з неї на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 105775,08 дол. США. Проте, а ні позивачем, а ні відповідачем вказаний виконавчий напис суду не надано, позбавивши суд таким чином надання належної оцінки даного доказу й перевірки його законності. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2020 року у приватного нотаріуса Чуловського В.А. витребувано зазначений виконавчий напис, вчинений 31 жовтня 2017 року, однак ухвалу суду не виконано до теперішнього часу. При цьому, як вбачається з копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 11.06.2019р. ВП №5759412 виконавчий документ за виконавчим написом №25449 виданий 31.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 105775,08 дол. США та авансовий внесок у розмірі 31311 грн. повернуто стягувачу. Припинено чинність арешту, накладеного постановою приватного виконавця по ВП№57519412 від 25.10.2018 року за вихідн. № 3480 на все рухоме та нерухоме майно боржника та чинність арешту, накладеного постановою приватного виконавця по ВП№57519412 від 25.10.2018 року за вихідн. № 3481 на нерухоме майно боржника (а.с. 87-88). Тобто, виконавче провадження АСВП № 57519412 було закінчено, а виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Однак 25 червня 2019 року до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. звернувся представник АТ «Укрсоцбанк» з заявою про прийняття до виконання виконавчого документу, в якій просив: - прийняти до виконання виконавчий напис № 25449 від 31.10.2017 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Чуловським Володимиром Анатолійовичем та винести постанову про відкриття виконавчого провадження; - з метою забезпечення виконання виконавчого документа - одночасно з відкриттям виконавчого провадження накласти арешт на майно боржника; - залучати представника стягувача до проведення виконавчих дій з опису й арешту майна боржника (а.с. 123). У зв`язку з чим, 25 червня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М. винесено постанову про арешт коштів боржника (ВП № 5941220) на підставі виконавчого напису №25449 від 31.10.2017р., що видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. про стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за Договором кредиту № 08-693/027-301 від 19.02.20008 року в загальному розмірі 105775,08 дол. США та накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах) та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у розмірі 116352,59 USD та витрат виконавчого провадження 7000,00 грн. (а.с. 128). Також, 25 червня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди (ВП № 5941220), на підставі виконавчого напису № 25449 від 31.10.2017, що видав Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. про стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за Договором кредиту № 08-693/027-301 від 19.02.20008 року в загальному розмірі 105775,08 дол. США (а.с. 125). 27 червня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М. винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме земельної ділянки, місцезнаходження: Одеська область, Ананьївський район, с/рада Романівська (а.с. 130-131). 24 липня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М. було складено заявку на реалізацію нерухомого майна керівнику Одеської філії ДП «СЕТАМ» (а.с. 133-134). В подальшому, 01 серпня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувача (ВП № 59412220), якою авансовий внесок у розмірі 3727,00 грн. повернуто стягувачу, припинено чинність арешту, накладеного постановою приватного виконавця по ВП № 59412220 від 25.06.2019 року за вихідн. № 2854 на все рухоме та нерухоме боржника; припинено чинність арешту, накладеного постановою приватного виконавця по ВП№59412220 від 25.06.2019 року за вихідн.№ 2855 на нерухоме майно боржника; припинено примусову реалізацію, нерухомого майна боржника по ВП№ 9412220згідно заявки про реалізацію до ДП «СЕТАМ» від 24.07.2019 року за вихідн. № 3508 (а.с. 143). 02 серпня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк В.М. звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. з заявою про відкриття виконавчого провадження, щодо невиконання боржником постанови про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 10577,51 дол. США (а.с. 144). Таким чином, виконавчі провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 105775,08 дол. США неодноразово закривались, потім відкривались і знов закривались, а виконавчі документи повертались стягувачам і припинялась чинність арештів відповідно. Проте й досі залишилось невирішеним питання щодо стягнення з боржника основної винагороди виконавця. Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, 19 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" укладено Договір кредиту № 08-693/027-301. Так як позивачем не виконувались взяті на себе зобов`язання, виникла заборгованість за Договором кредиту № 08-693/027-301 від 19 лютого 2008 року, що складається з: ОСОБА_2 заборгованість -13 117,64 дол. США; Прострочена заборгованість - 35 735,65 дол. США; Строкова заборгованість по нарахованих % - 219,84 дол. США; Прострочена заборгованість по нарахованих % - 52 934,62 дол. США; Строкова заборгованість по нарахованих комісіях - 16,28 дол. США; Прострочена заборгованість по нарахованих комісіях - 3 751,05 дол. США. Загальна сума заборгованості становить 105 775,08 (сто п`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять доларів США 08 центів) дол. США. В свою чергу, позивач частково погоджується з цим твердженням та зазначає про те, що було укладено Договір кредиту, але наполягає на тому, що він був отриманий у гривні, а не в доларах США. При цьому, жодних документів в обґрунтування цього доводу, позивач не надає, як і не надає, з незрозумілих суду причин, копію вказаного Договору кредиту № 08-693/027-301 від 19 лютого 2008 року відповідач (акціонерне товариство "Укрсоцбанк" та/чи/або його правонаступник) і графік погашення. Жодних інших доказів щодо оформлення кредиту, строку надання кредиту, відсотків і т.п. істотних умов, необхідних для укладення кредитного договору, матеріали справи не містять. Згідно із ч. ч. 1 -2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ч. 1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Отже, беручи до уваги наведені вище обставини є очевидним, що кредитний договір, внаслідок невиконання якого було винесено оскаржуваний виконавчий напис, повинен був бути укладений у письмовій формі та без наявності якого надати оцінку для з`ясування безспірності заборгованості, не представляється можливим. Також у суду відсутні відомості про вимоги банку про усунення порушень за кредитним договором та чи направлялись вони позивачу, відсутні відомості про розрахунок заборгованості. Відтак, відомості щодо того, яким чином був укладений кредитний договір №08-693/027-301 від 19 лютого 2008 року, відповідно до якого ПАТ КБ «Укрсоцбанк» надав позивачу кредит, які умови даного кредиту, де вони відображені, зокрема не відомо ключові умови, як то в якій сумі, на який строк, які відсотки будуть нараховані за користування кредитом, умови погашення, штрафи, неустойки, пені, тощо, що є згідно чинного законодавства істотними умовами кредитного договору, у суду відсутні, в судовому засіданні не встановлено та наразі не з`ясовані. Жодних пояснень з цього приводу відповідач не надає, а лише стверджує, що у позивача наявні декілька кредитних договорів з різними банками, по яким вона не пам`ятає умов цих договорів. Попри це, у зв`язку з тим, що сума заборгованості за Договором кредиту №08-693/027-301 від 19 лютого 2008 року не погашена ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис № 25449 виданий 31.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 вказаної вище заборгованості, яка становить 105 775,08 дол. США. Надалі, з виконання вказаного виконавчого напису приватним виконавцем відкривались виконавчі провадження, але виконані вони так і не були. Відповідно до положень ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами установами та організаціями не більше одного року. Згідно із п. 1.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку встановлюється Кабінетом міністрів України. Пунктом 3.1. глави 16 Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами установами та організаціями не більше одного року. Згідно із п. 3.2. глави 16 Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, що передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підстав виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, такими документами є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставне майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріального посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення зобов`язання. Так, відповідно до імперативних норм ст. 88 Закону України «Про нотаріат», пунктів 1.2, 3.1, 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р., та пункту «б» ч. 2 п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи є достатніми та безумовно підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, які не потребують доказування. При цьому ознакою безспірності вимоги стягувача є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу повинні бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги кредитора про усунення порушень основного зобов`язання з підписом боржника про її отримання. Крім того, документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинного бухгалтерського обліку, оформленні відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а також Інструкції про касові операції в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 р. № 174. 20 листопада 2018 року листом приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. №Б36/01-16 повідомлено позивача ОСОБА_1 про те, що зважаючи на той факт, що нотаріальна дія вчинялась щодо ПАТ «УКРСОЦБАНК», то заява про надання копії документів задоволенню не підлягає. Звернув також увагу, що запитувані документи можливо отримати у ПАТ "УКРСОЦБАНК" або витребувати через суд (а.с. 198). Суд першої інстанції правильно зазначив, що третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. взагалі не надав копії документів, якими були обумовлені його дії щодо вчинення виконавчого напису. У суду відсутній також документ, який міг би відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог, які б містили в розрахунку підписи позичальника про визнання ним розміру заборгованості, чим було б дотримано вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Позивач вказує на наявність в декількох судах України відкритих справ, де вона оспорює наявність у неї заборгованості за кредитними договорами. Між тим, позивач, на підтвердження даних фактів не надає жодного судового рішення чи ухвали по вказаним в її поясненнях справах, окрім ухвали Верховного Суду про відкриття апеляційного провадження від 08 квітня 2019 року за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28 грудня 2010 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором кредиту та постанови від 27 червня 2019 року про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення по справі № 824/16/19 (а.с. 83, 161-162). Однак наявність відкритих проваджень в суді жодним чином не свідчить про відсутність заборгованості перед третіми особами та ніяк не підтверджує, що заборгованість у розмірі 105775,08 дол. США є безспірною. Отже, зважаючи на відсутність виконавчого напису, вважати цей документ, таким, що тягне будь-які правові наслідки (в даному випадку вчинення виконавчого напису) не представляється можливим, як і вирішити питання про його визнання протиправним. Як стверджує відповідач, згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», а саме статтею 26 - виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа та за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Одним із видів виконавчих документів є виконавчий напис нотаріуса, згідно статті п.3, ч.1 статті З Закону України «Про виконавче провадження». Стаття 4 цього Закону містить вимогу, щодо виконавчих документів. Посилання боржника на п.2 Перехідних положень Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» від 05.03.2009 року № 1076-VI у даному випадку не відноситься до відкриття вказаного виконавчого провадження, адже підставою є виконавчий напис нотаріуса, як виконавчий документ. Так, суд першої інстанції вірно погодився з твердженням ОСОБА_4 , про те, що приватним виконавцем не було порушено жодної правової норми, щодо: відкриття виконавчого провадження, надсилання документів виконавчого провадженій та повідомлення сторонам про відкриття виконавчого провадження, а також порушення норм щодо вчинення інших виконавчих дій. Жодних підстав для скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про стягнення основної винагороди приватного виконавця та інших - не вбачається. Усі дії та документи вчиненні та винесені у рамках діючого законодавства. Але перевірити, чи дійсно виконавчий напис №25449 відповідає усім вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає виконанню в порядку встановленому чинним законодавством суд позбавлений можливості. Крім того, за результатами позапланової невиїзної перевірки Міністерством юстиції України діяльності приватного виконавця щодо здійснення виконавчих дій по ВП№ 57519412, яка проводилась на підставі заяви ОСОБА_1 від 02.02.2019 та 08.02.2019 року, порушень вимог законодавства не встановлено. Відтак, позивач не навела жодного переконливого доказу в обґрунтування своїх позовних вимог, в тому числі про те, що заборгованість не є безспірною. Суд не може прийняти рішення за відсутності безпосередньо оскаржуваного документа та неможливості надати йому оцінку, а також вичерпанні всіх можливих засобів отримання вказаного виконавчого напису. Однак, з огляду на наявне в розпорядженні суду повідомлення АТ «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням за вих. № К/ИУСБ/Б від 13.05.2019 року, за яким попереджається позивача в порядку ст. ст. 35, 36 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання вимоги протягом тридцятиденного строку AT «УКРСОЦБАНК» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку». Також повідомили, що у випадку задоволення вимог іпотекодержетеля в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» їй буде прошено (анульовано) залишок непогашеної заборгованості за Кредитом, у зв`язку з чим вона буде зобов`язана сплатити 18 % податку на доходи фізичних осіб та 1,5 % військового збору з доходу у вигляді основної суми боргу, анульованого кредитором, суд вважає, що у разі відмови в задоволенні позову, можливо матиме місце подвійне стягнення з боржника заборгованості, а саме з одного боку виконавче провадження на підставі виконавчого напису виконуватиметься й надалі, оскільки даних про його завершення у суду немає, а з іншого боку буде звернуто стягнення на предмет іпотеки (квартиру) шляхом позасудового врегулювання, як це слідує з вказаного повідомлення, чим буде позбавлено позивача права на захист. Отже, суд першої інстанції з метою захисту прав позивача та неможливості позивача забезпечити охорону своїх прав або вчинити іншим шляхом, правильно вважав за необхідне позов задовольнити. Згідно із правової доктрини, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясування питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Таким чином, враховуючи викладене, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість порушення права позивача, з урахуванням того, що банком звернуто стягнення на предмет іпотеки, а відтак й наявність правових підстав для визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно із ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав. Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті. Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. У частині першій статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником (пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557цс19). Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16 зробила висновок, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі». Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2020 року витребовано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. (номер свідоцтва: 7425) 01001, м. Київ, провул. Музейний, 4, поверх 3, копію матеріалів нотаріальної справи щодо здійснення виконавчого напису, вчиненого 31 жовтня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в загальному розмірі 105775,08 дол. США. Однак жодних документів не надійшло до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі та під час провадження у суді апеляційної інстанції АТ «Альфа-Банк» не заявлялось клопотання про витребування нотаріальної справи для встановлення відповідності виконавчого напису нотаріуса вимогам чинного законодавства. У той же час, скаржник, маючи копії вказаних документів, які були надані нотаріусу, їх ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 13 грудня 2021 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк