Ухвала КАС ВС № 320/652/21

УХВАЛА 16 грудня 2021 року Київ справа №320/652/21 адміністративне провадження №К/9901/43388/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гімона М.М., суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі № 320/652/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: 29.11.2021 до суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» (далі - скаржник, позивач), направлена поштою 25.11.2021. При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення. При цьому, таке додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною основного судового рішення, оскільки, фактично виправляє його недолік, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для основного рішення. Таким чином, при вирішенні питання про можливість відкриття касаційного провадження за скаргою на додаткове судове рішення вирішальним є питання можливості касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2021. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. Зокрема, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 257 КАС України та пункту 4 частини четвертої статті 12 КАС України справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, їх розгляд здійснюється виключно за правилами загального позовного провадження. Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є податкове повідомлення-рішення від 30.12.2020 №340/0902, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 500000 грн, тобто предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження. Таким чином, є підстави вважати, що касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності, однак, доводів з належним їх обґрунтуванням про наявність винятків, передбачених пунктами "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі не наведено.

2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). З матеріалів касаційної скарги вбачається, що додатковою постановою від 16.11.2021 суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні вимог позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Підставою для такого рішення стали висновки суду про те, що правовою підставою для стягнення на користь позивача заявленої ним суми витрат на правничу допомогу є наявність доказів виконання відповідних договірних умов про її надання, зокрема в частині сплати адвокатського гонорару. Отже, позивач не вправі покликатися на умови договору, які ним же самим виконані не були. Суд апеляційної інстанції зазначив, що приймає до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 04.06.2020 у справі № 906/598/19 та в постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, від 26.06.2019 у справі № 813/481/18, від 27.11.2018 у справі № 911/3533/17 від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 07.12.2018 у справі № 922/749/18, на які посилався представник позивача в обґрунтування заявлених вимог, однак зазначає, що обставини, які були предметом судових розглядів у вказаних справах, відрізняються від предмета цього спору, оскільки із наведених рішень Верховного Суду вбачається, що договірні умови позивачами та їх представниками були виконані, і не зазначено жодних обмежень у часі здійснення розрахунків між ними. Також, суд апеляційної інстанції вважав, що аналіз відповідних правових позицій Верховного Суду також дозволяє стверджувати, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу відшкодовуються, згідно із договірними умовами, а невиконання умов договору виключає достатні підстави для стягнення. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення без урахування висновків щодо застосування норм КАС України у подібних правовідносинах, викладених у додатковій ухвалі Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 906/598/19, та постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, від 15.06.2021 у справі №159/5837/19, відповідно до яких витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Отже, скаржник посилається на ті ж самі висновки Верховного Суду, які суд апеляційної інстанції визнав такими, що ухвалені не у подібних правовідносинах, оскільки у цій справі строк виконання умов договору щодо оплати адвокатського гонорару обумовлений сторонами - протягом 10 календарних днів з моменту ухвалення судового рішення, тобто на момент вирішення питання про розподіл судових витрат вже сплинув, однак, не сплачений. Доводів про помилковість такого висновку апеляційного суду касаційна скарга не містить, як і не містить обґрунтованих посилань на те, в чому ж саме на переконання скаржника полягає подібність правовідносин у справі, у якій він подає касаційну скаргу, зі справами, які були предметом розгляду Верховним Судом. Колегія суддів звертає увагу, що вимогам касаційної скарги щодо скасування додаткового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат і ухвалення нового рішення про задоволення відповідної заяви, має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для відмови у задоволенні заяви. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за доцільне запропонувати скаржникові подати уточнену касаційну скаргу. Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі № 320/652/21 - залишити без руху. Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: - надати уточнену касаційну скаргу, у якій навести обґрунтування наявності у цій справі винятків, передбачених пунктами "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржникові. Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко