Постанова 4820 № 686/13701/21

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/13701/21 Провадження № 22-ц/4820/1829/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Костенка А. М., Спірідонової Т. В. розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу № 686/13701/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 жовтня 2021 року (суддя Заворотна О. Л., повне судове рішення складено 06 жовтня 2021 року) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У червні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк), звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного 31 жовтня 2012 року договору ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Остання у заяві підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Взяті на себе за кредитним договором зобов`язання позичальник не виконала, у зв`язку з чим станом на 11 травня 2021 року виникла заборгованість у розмірі 10775,52 грн, з яких: 8713,46 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2062,06 грн заборгованість за простроченими процентами. Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 жовтня 2021 року у позові відмовлено. АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального прав. Активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Відповідачка зверталася до Банку з метою перевипуску та отримання картки. ОСОБА_1 не надала доказів того, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг викладені не в тій редакції, що діяла на момент підписання анкети-заяви. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у позові, оскільки сума фактично отриманих кредитних коштів є більшою ніж сума коштів, внесена на погашення боргу, на 4747,76 грн. Підстави вважати кредитний договір безпроцентним відсутні, оскільки стягнення процентів передбачено статтями 625, 1048 ЦК України. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно установив, що 31 жовтня 2012 року між Банком і ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому збільшився до 11000 грн. Укладення договору відбулося шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви. Строк дії останньої з карток, виданої ОСОБА_1 , до червня 2023 року. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Відмову у позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог, оскільки позивач не надав доказів наявності заборгованості за договором. Сума погашень за договором перевищує суму використаних кредитних коштів. Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). У силу частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. На підставі частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір і підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір і підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі). Із змісту анкети-заяви ОСОБА_1 від 31 жовтня 2012 року вбачається, що в ній відсутні умови сплати прострочених процентів у розмірі, визначеному Умовами та правилами надання банківських послуг. Позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за договором, у тому числі за процентами, нарахованими на прострочений кредит. Обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини укладеного договору. Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умов та правил надання банківських послуг розуміла відповідачка, ознайомилася та погодилася з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання нею кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів, та, зокрема саме у зазначених у цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 . Умови та правила надання банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату зазначених вище процентів, надані Банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною договору з огляду на їх мінливий характер. Сплата процентів прямо не передбачена в анкеті-заяві позичальника, що безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття нею запропонованих умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів, нарахованих на прострочений кредит у розмірах, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку. У зв`язку з наведеним не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про доведеність позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права суд першої інстанції правильно відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України врахував висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Разом з тим, при наведенні розрахунку між використаними і повернутими кредитними коштами суд першої інстанції припустився помилки. При проведенні цього розрахунку суд керувався лише розрахунком заборгованості, наданим позивачем. Тому частково є правильними доводи апеляційної скарги щодо помилковості проведеного судом розрахунку заборгованості за договором. Проте це не призвело до неправильного вирішення справи. У матеріалах справи наявна виписка по особовому рахунку, яка як первинний бухгалтерський документ є належним і допустимим доказом у справі, і відповідно до якої сума використаних кредитних коштів складає 170084,14 грн, сума внесених у погашення кредиту платежів 171714,14 грн. Отже, заборгованість за договором, укладеним із ОСОБА_1 , відсутня. Колегія суддів відхиляє посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що різниця між використаними кредитними коштами і повернутими відповідачкою коштами складає 4747,76 грн. З огляду на викладене вище апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 16 грудня 2021 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. М. Костенко Т. В. Спірідонова