Постанова 4855 № 640/4541/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4541/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шевченко Н.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач-1, ДМС України), Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області (тексту - відповідач-2), в якому просить визнати протиправним та скасувати висновок №192/2016 службового розслідування щодо законності документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлений Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області 04.10.2016, яким визнано недійсним паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 31.07.2012; визнати протиправним та скасувати висновок №192/2016 службового розслідування щодо законності документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджений Державною міграційною службою України 18.10.2016, яким визнано недійсним паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 31.07.2012; зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області письмово повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Українське бюро Інтерполу та територіальні органи Державної міграційної служби України про дійсність паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 31.07.2012. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачами безпідставно та помилково прийнято висновок про визнання недійним паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 31.07.2012 через сумніви щодо належності позивача до громадянства України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року адміністративний позов частково. Визнано протиправним та скасовано висновок Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області службового розслідування щодо законності документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 04.10.2016 № 192/2016, затверджений Державною міграційною службою України 18.10.2016, яким визнано недійсним паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 31.07.2012. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що згідно з даними бази ДІС (матеріали документів щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, надані громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знищені за терміном зберігання), до міжрегіонального центру видачі паспортних документів ДДГІРФО МВС України у місті Харкові, з заявою-анкетою щод086; оформленн103; паспорта громадянина України для виїзду за кордон звернувся громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Йорданії, який надав паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 28.07.2012 Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУМВСУ в АР Крим. За результатами розгляду заяви про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, 31.07.2012 року уповноваженою особою ДДГІРФО МВС України у місті Харкові прийнято рішення про видачу ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 31.07.2012, орган видачі 6390. Зазначений паспорт позивач отримав 28.08.2012. Головним управлінням ДМС України у Харківській області 05.05.2016 відповідно до пункту 56 Порядку № 152 проведено службове розслідування підстав документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено висновок, затверджений ДМС 20.05.2016. За результатом проведеного службового розслідування ГУДМС в Харківській області складено висновок №192/2016 від 18.10.2016 щодо законності документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, затвердженого ДМС України 18.10.2016, про визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 . Надаючи правову цінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360 ДМС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Згідно п. 2 Положення ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Відповідно до п.3 Положення основними завданнями ДМС України, є, зокрема, реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Підпунктом 10 п.4 Положення, ДМС здійснює оформлення і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, тимчасово затримує та вилучає такі документи у передбачених законодавством випадках. Підпунктом 33 п.4 Положення передбачено, що ДМС відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства у сфері громадянства. Відповідно до пункту 1, 2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року №152 (далі - Порядок №152) паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт для виїзду за кордон) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на ім`я якої він оформлений, і дає право такій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну. Кожен громадянин України має право на отримання паспорта для виїзду за кордон. Відповідно до пункту 35 Порядку № 152 для оформлення паспорта для виїзду за кордон в Україні особа, зокрема, подає паспорт громадянина України. Пунктом 55 Порядку встановлено, що паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі: 1) коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною прізвища, імені та по батькові; 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження); 3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання; 4) припинення громадянства особи; 5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон; 6) смерті особи, якій було видано такий паспорт; 7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства. Згідно пункту 56 Порядку №152 у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України». Згідно статті 3 Закону № 2235-ІІІ громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України. Документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (стаття 5 Закону). Відповідно до статті 6 Закону громадянство України набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Статтею 8 Закону передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповно рідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповно рідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України. У відповідності до пункту 39 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню. Особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону №2235-ІІІ, зобов`язана у порядку та строки, встановлені законодавством про громадянство України, повернути паспорт територіальному підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу (пункт 40 Порядку № 302). Забороняється вилучення в особи паспорта, крім випадків, передбачених законом, зокрема взяття паспорта в заставу (п.43 Порядку № 302). Згідно з пунктом 44 Порядку № 302 територіальні органи чи територіальні підрозділи ДМС мають право вилучити, а також тимчасово затримати паспорти, які оформлені з порушенням вимог законодавства, підроблені, або в інших випадках, передбачених законом. Під час вилучення або тимчасового затримання паспорта складається відповідний акт встановленого МВС зразка та видається відповідна довідка. За приписами пункту 45 Порядку № 302 паспорт вважається недійсним у разі: 1) коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для подальшого використання; 4) припинення особою громадянства України; 5) коли він заявлений як втрачений або викрадений; 6) смерті особи, якій було видано паспорт; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства. Так, з висновку службового розслідування вбачається, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Йорданія, документований 28.07.2012 Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУМВСУ в АР Крим паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 . Підтвердити або спростувати факт прийняття рішення ГУДМС України в Автономній Республіці Крим щодо набуття громадянства України громадянина ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про громадянство» неможливо через те, що Автономна Республіка Крим є тимчасово окупованою територією України. Також, в обґрунтування оскаржуваного висновку міграційна служба послалась на наявність постанови Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07 листопада 2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», та наказу ДМС країни № 218 від 30.08.2016 року «Про визнання недійсними бланків» відповідно до яких паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 28.07.2012 Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУМВСУ в АР Крим, визнаний недійсним (анульованим). Ураховую такі висновки відподая-2 вирішив паспорт громадянина України для тимчасового виїзду за кордон НОМЕР_1 від 31.07.2012, відповідно до п.п. 8 п. 55 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152, вважати недійсним та таким, що підлягає знищенню у встановленому порядку. З матеріалів справи установлено, що наказ ДМС країни № 218 від 30.08.2016 року «Про визнання недійсними бланків», відповідно до яких паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 28.07.2012 Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУМВСУ в АР Крим, визнаний недійсним (анульованим), позивачем оскаржується в судовому порядку в рамках справи Окружного адміністративного суду м. Києва № 640/3746/20. На даний час розгляд справи триває. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачами винесено оскаржуваний наказ не з підстав протиправного набуття позивачем громадянства України, а відтак суд не досліджує обґрунтованість висновків відповідача щодо безпідставності документування позивача паспортом громадянина України. Разом з тим, враховуючи обставини справи, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивача є похідним або від факту припинення громадянства України або від встановлення факту оформлення його з порушенням вимог законодавства. Натомість, рішення/наказ про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України щодо позивача відсутнє, що в свою чергу виключає можливість визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон як похідне рішення. Крім цього, суд зазначає, що посилання відповідача на норму Закону України «Про громадянство України» щодо втрати позивачем даного правового статусу, у оскаржуваному висновку відсутнє. При цьому, тимчасова окупація АР Крим, на яку посилається відповідач в оскаржуваному висновку, сама по собі не може вважатися належною підставою для прийняття рішення про визнання недійсним паспорта позивача для виїзду за кордон, в розумінні приписів Порядку № 152 та Порядку №

320. З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача-1 про оформлення позивачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон з порушенням норм законодавства, з підстав викладених в оскаржуваному висновку, а тому суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування такого висновку. Разом з тим, позовні вимоги про зобов`язання Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області письмово повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Українське бюро Інтерполу та територіальні органи Державної міграційної служби України про дійсність паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 31.07.2012, оскільки на підставі спірного висновку службового розслідування останні були повідомлені про недійсність паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 31.07.2012, на думку суду є передчасними, а відтак не підлягають задоволенню. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено всі обставини справи у зв`язку із чим прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягаю частковому задоволенню. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак М.І. Кобаль