Ухвала КЦС ВС № 359/281/18

Ухвала 08 грудня 2021 року м. Київ справа № 359/281/18-ц провадження № 61-13196св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - Бориспільська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, відповідачі: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Мазурик О. Ф., Стрижеуса А. М., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2018 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду із позовом до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - Бориспільської РДА), ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння. Позовну заяву мотивовано тим, що перевіркою законності відведення у власність громадянам земельних ділянок на території Головурівської сільської ради Київської області встановлено, що розпорядженнями Бориспільської РДА від 25 липня 2008 року № 5039 та № 5037, а також № 4928 від 24 липня 2008 року ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Головурівської сільської ради. На підставі цих розпоряджень були видані державні акти на право приватної власності на землю, а саме: ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220882900:03:002:0198, ОСОБА_4 - 1,8368 га, кадастровий номер 3220882900:03:002:0220; ОСОБА_3 - 2,0000 га, кадастровий номер 3220882900:03:002:0200. В подальшому вказані земельні ділянки були відчужені на користь ОСОБА_1 . Отже, кінцевим власником спірних земельних ділянок на даний час є ОСОБА_1 . Прокурор вказував, що під час видання оскаржуваних розпоряджень Бориспільська РДА перевищила свої повноваження та всупереч чинному законодавству незаконно розпорядилася землею, яка відноситься до категорії земель водного фонду. Також зазначав, що вказані земельні ділянки накладаються на водні поверхні та острови акваторії Канівського водосховища річки Дніпро. Тому землі, які передані Бориспільською РДА у власність громадян, є землями водного фонду і не могли бути придатними для ведення особистого селянського господарства. Спірні земельні ділянки не могли бути надані у приватну власність, оскільки відносяться до земель водного фонду, щодо них встановлений спеціальний правовий режим - обмежено в обороті, передача їх у приватну власність відбулась з порушенням встановленого законом порядку. Враховуючи викладене, прокурор просив суд: - визнати недійсними розпорядження Бориспільської РДА від 25 липня 2008 року № 5039, від 24 липня 2008 року № 4928, від 25 липня 2008 року № 5037; - визнати недійсними державні акти, якими посвідчено право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки, які розташовуються на території Головурівської сільської ради Бориспільського району, а саме: від 22 липня 2010 року серії ЯЛ № 326997 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0198, площею 2,0000 га; від 22 липня 2010 року серії ЯЛ № 326994 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0200, площею 2,0000 га; від 22 липня 2010 року серії ЯЛ № 326995 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220, площею 1,8368 га; - витребувати на користь держави, в особі Київської обласної державної адміністрації, із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882900:03:002:0198, 3220882900:03:002:0200 та 3220882900:03:002:0220, загальною площею 5,8368 га, які розташовані на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2019 року у задоволенні позову керівника Бориспільської місцевої прокуратури відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельні ділянки, які були виділені у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , належали до земель водного фонду і накладаються на водну поверхню та острови акваторії Канівського водосховища на річці Дніпро, що підтверджується листом КДП «Київгеоінформатика» від 04 серпня 2017 року та схемами накладення земельних ділянок. Бориспільська РДА не мала права розпоряджатися земельними ділянками та передавати їх у власність фізичних осіб. Разом із тим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, оскільки прокурор звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, на застосуванні якого наполягали відповідачі. Короткий зміст постанови апеляційного суду Постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2019 року скасовано. Позов керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації задоволено. Визнано недійсними розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 25 липня 2008 року № 5039, від 24 липня 2008 року № 4928, від 25 липня 2008 року № 5037. Визнано недійсними державні акти від 22 липня 2010 року серії ЯЛ № 326997 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0198, площею 2,0000 га; від 22 липня 2010 року серії ЯЛ № 326994 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0200, площею 2,0000 га; від 22 липня 2010 року серії ЯЛ № 326995 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220, площею 1,8368 га, якими посвідчено право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки, які розташовуються на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області. Витребувано на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровим номером 3220882900:03:002:0198, площею 2,0000 га; кадастровим номером 3220882900:03:002:0200, площею 2,0000 га; з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220, площею 1,8368 га, які розташовуються на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області. Вирішено питання щодо судового збору. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що спірні земельні ділянки належать до земель водного фонду, а тому Бориспільська РДА не мала права розпоряджатися вказаними земельними ділянками та передавати їх у приватну власність. Судом апеляційної інстанції зазначено про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що керівником Бориспільської місцевої прокуратури Київської області було пропущено строк позовної давності. Матеріали справи не містять доказів того, що Київська обласна державна адміністрація отримувала від Бориспільської РДА або інших осіб оспорювані розпорядження про відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (ріллі) на території Головурівської сільської ради Бориспільського району. Таким чином, відсутні докази того, що Київська обласна державна адміністрація знала, що спірні земельні ділянки накладаються на водні поверхні та острови акваторії Канівського водосховища річки Дніпро раніше 04 серпня 2017 року. Встановивши відсутність пропуску строку позовної давності, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки орган державної влади порушив вимоги Водного кодексу України та Земельного кодексу України, а ОСОБА_1 не мала перешкод у доступі до законодавства й в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що вказані ділянки перебувають у межах прибережної зони захисної смуги, а тому вибули із володіння держави із порушенням закону. Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції Постановою Верховного Суду від 11 червня 2020 року у складі колегії суддів: Синельникова Є. В., Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В. касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_7 залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року залишено без змін. Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що, встановивши, що земельні ділянки, які передані розпорядженнями Бориспільської РДА у власність громадян, є землями водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим - обмеження в обороті (статті 20, 21, 60, 61 ЗК України та статті 88, 89 ВК України), суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про незаконність таких розпоряджень, а тому ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 незаконно отримали у приватну власність земельні ділянки водного фонду, які накладаються на землі водного фонду, а саме водну поверхню та острови акваторії Канівського водосховища на річці Дніпро. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсними державних актів, якими посвідчено право власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_1 , та які розташовані на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області, та витребування земельних ділянок на користь держави із чужого незаконного володіння. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів 01 вересня 2020 року ОСОБА_6 , який є особою, яка не брала участі у справі, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, в якій зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції порушує його права, свободи, інтереси та обов`язки, оскільки Київський апеляційний суд прийняв постанову від 28 травня 2019 року про витребування земельних ділянок у відповідача ОСОБА_1 , які на підставі договорів купівлі-продажу від 09 квітня 2019 року належать йому на праві власності. Вказує про незаконність постанови суду апеляційної інстанції, яка позбавила його права власності на майно. Посилається на незалучення Київським апеляційним судом його до участі у цій справі, оскільки право власності на земельні ділянки він отримав ще до прийняття постанови судом апеляційної інстанції. Просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про можливість витребування у ОСОБА_1 спірних земельних ділянок, оскільки вони належать ОСОБА_6 на праві приватної власності відповідно до договорів купівлі-продажу. На переконання заявника, усупереч зазначеному апеляційний суд, задовольнивши позовні вимоги прокурора, вирішив питання про його права та обов`язки, тоді як ОСОБА_6 не було залучено до участі у справі. Короткий зміст позиції інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у лютому 2021 року, Київська обласна державна адміністрація заперечувала проти доводів касаційної скарги ОСОБА_6 , просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року вважала законною та обґрунтованою. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року залишено без руху для наведення обґрунтованих підстав пропуску строку на касаційне оскарження, сплати судового збору, надання касаційної скарги (у новій редакції) із правильним визначенням статусу сторін та надання копії касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. У жовтні 2020 року заявником у встановлений судом строк зазначені недоліки касаційної скарги усунуто та сплачено судовий збір. Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, витребувано із Бориспільського міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 359/281/18. Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи Розпорядженням Бориспільської РДА від 24 липня 2008 року № 4928 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 2,0000 га, на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області для ведення особистого селянського господарства. Іншими розпорядженнями Бориспільської РДА від 25 липня 2008 року № 5037 та № 5039 затверджено проекти землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_2 земельних ділянок, площею відповідно 1,8368 га та 2,0000 га, на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаних розпоряджень Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі були видані державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЖ № 680786, що посвідчує право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 3220882900:03:002:0200, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Головурівської сільської ради Бориспільського району; серії ЯЖ № 680785, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 3220882900:03:002:0198, яка знаходиться в адміністративних межах Головурівської сільської ради Бориспільського району; серії ЯЖ № 680787, що посвідчує право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 1,8368 га, з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220, яка знаходиться в адміністративних межах Головурівської сільської ради Бориспільського району. 25 грудня 2008 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_3 . У зв`язку з цим ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 326995, що посвідчує її право власності на земельну ділянку, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Головурівської сільської ради Бориспільського району. 30 грудня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_5 . У зв`язку з цим ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ № 326997 та ЯЛ №326994 з кадастровими номерами 3220882900:03:002:0198 та 3220882900:03:002:0200, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в адміністративних межах Головурівської сільської ради Бориспільського району. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 22 липня 2010 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_5 відчужила належні їй земельні ділянки на користь ОСОБА_1 . Згідно з листом ДП «Київгеоінформатика» від 04 серпня 2017 року № 01-01/445 земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882900:03:002:0198, 3220882900:03:002:0200, 3220882900:03:002:0220 повністю накладаються на землі водного фонду, а саме на водну поверхню та острови акваторії Канівського водосховища на річці Дніпро. На час звернення прокурора до суду з цим позовом та станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції власником спірних земельних ділянок була ОСОБА_1 . Згідно з наданими ОСОБА_6 договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 09 квітня 2019 року, ОСОБА_1 відчужила, а ОСОБА_6 набув у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882900:03:002:0198, 3220882900:03:002:0200, 3220882900:03:002:0220. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. У якості підстави касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року заявник зазначає, що він є особою, яка не брала участі у справі, проте суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки (пункт 4 частини другої статті 389, частина четверта статті 389, пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України). Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційне провадження в справі підлягає закриттю з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій). Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі відповідача чи співвідповідачів у зв`язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України. За змістом частин першої-четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. З урахуванням змісту статті 51 ЦПК України можна дійти висновку, що питання залучення до участі у справі належного відповідача є компетенцією суду першої інстанції. Можливість залучення до участі у справі співвідповідача та заміна неналежного відповідача належним на стадії апеляційного розгляду справи положеннями чинного цивільного процесуального законодавства України не передбачено. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18) зроблено правовий висновок про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18). Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18) (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18) (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18) (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) (пункт 75)). Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи. У цій справі предметом спору, серед іншого, є позовна вимога прокурора про витребування на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами 3220882900:03:002:0198, 3220882900:03:002:0200 та 3220882900:03:002:0220, загальною площею 5,8368 га, які розташовані на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області. Обґрунтовуючи підстави для пред`явлення цієї вимоги до ОСОБА_1 , позивач посилався на те, що саме ОСОБА_1 є власником зазначених земельних ділянок. Суди встановили та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 22 липня 2010 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_5 відчужила належні їй земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882900:03:002:0198, 3220882900:03:002:0200 та 3220882900:03:002:0220, загальною площею 5,8368 га, які розташовані на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області, на користь ОСОБА_1 . Згідно з наданими ОСОБА_6 договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 09 квітня 2019 року, ОСОБА_1 відчужила, а ОСОБА_6 набув у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882900:03:002:0198, 3220882900:03:002:0200, 3220882900:03:002:0220. На час звернення прокурора до суду з цим позовом у січні 2018 року та станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції - 27 лютого 2019 року, власником спірних земельних ділянок була ОСОБА_1 . Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2019 року у задоволенні позову керівника Бориспільської місцевої прокуратури відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності. При цьому суд визнав позовні вимоги обґрунтованими. За таких обставин суд першої інстанції розглянув справу за належного складу учасників справи, зокрема відповідача ОСОБА_1 . З апеляційною скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2019 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду 10 квітня 2019 року. Аналізуючи доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд, задовольнивши позовні вимоги прокурора, вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_6 , хоча його не було залучено до участі у справі, колегія суддів звертає увагу заявника на таке. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції визначено статтею 367 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 28 травня 2019 року, представник ОСОБА_1 адвокат Харчук В. І. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, обґрунтовуючи свою позицію пропуском позивачем строку позовної давності. При цьому про відчуження ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3220882900:03:002:0198, 3220882900:03:002:0200, 3220882900:03:002:0220 представник суду не повідомив. Колегія суддів вважає, що за встановлених фактичних обставин у справі суд апеляційної інстанції розглянув справу з дотриманням норм чинного цивільного процесуального законодавства України. Під час оскарження постанови Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у касаційному порядку представник ОСОБА_1 адвокат Харчук В. І. також не зазначав про зміну власника спірних земельних ділянок і звертався до суду касаційної інстанції за захистом порушеного, на його думку, майнового права ОСОБА_1 . У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси. Право на оскарження судових рішень учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, передбачено частиною першою статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції. Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на касаційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права власності на майно щодо якого виник спір, зокрема після ухвалення судом першої інстанції рішення, не обов`язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення. Такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19), в якій зазначено про відсутність підстав для відступлення від аналогічних висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 13 березня 2017 року у справі № 6-1783цс16 та від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1099цс17. Перехід від ОСОБА_1 до ОСОБА_6 права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882900:03:002:0198, 3220882900:03:002:0200, 3220882900:03:002:0220 не спростовує висновків апеляційного суду про наявність законодавчої заборони щодо передачі цих земельних ділянок у власність громадян, оскільки вони є землями водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим - обмеження в обороті (статті 20, 21, 60, 61 ЗК України та статті 88, 89 ВК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що для витребування майна оспорювання, зокрема ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав. Зазначений висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19). У такому разі після передачі органом місцевого самоврядування у власність громадян земельних ділянок подальше їх відчуження є також незаконним, що для захисту прав і законних інтересів держави (у тому числі повернення земельних ділянок) не потребує визнання недійсними відповідних правочинів, у зв`язку з чим прокурор і просив визнати недійсними лише розпорядження Бориспільської РДА та державні акти на право власності на земельну ділянку. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такий висновок наведений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18). Водночас такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)). Такі ж правила застосовуються і в разі виникнення спору щодо земельної ділянки, яка належить до водного фонду. За висновком Великої Палати Верховного Суду зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням статті 59 ЗК України має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади; у такому разі позовна вимога зобов`язати повернути земельну ділянку має розглядатися як негаторний позов (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18)). Відповідно рішення суду про задоволення негаторного позову передбачає внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності позивача, але за умови, що право власності на нерухоме майно зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою. Тому судове рішення апеляційного суду про задоволення позову в цій справі не вирішує питання про права та обов`язки особи - ОСОБА_6 . Такий правовий висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) за позовом прокурора Комінтернівського району Одеської області до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_8 про скасування розпорядження адміністрації, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку до земель запасу за касаційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2016 року. Касаційну скаргу ОСОБА_9 було мотивовано тим, що він не брав участі у справі, 16 грудня 2015 року придбав спірну земельну ділянку, відтак, рішення апеляційного суду про повернення цієї земельної ділянки зачіпає його законні права та інтереси. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_9 , поданою представником ОСОБА_10 , на рішення Апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2016 року у справі за позовом прокурора Комінтернівського району Одеської області до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_8 про скасування розпорядження адміністрації, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку до земель запасу, закрито. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Враховуючи наведене, оскільки після відкриття касаційного провадження встановлено, що оскаржуваним судовим рішенням суду апеляційної інстанції питання про права та інтереси ОСОБА_6 не порушені, наявні підстави для закриття касаційного провадження у справі. Водночас за вказаних обставин, з метою ефективного захисту своїх прав у зв`язку з набуттям у власність земельних ділянок, на які встановлено законодавчу заборону щодо передачі їх у власність громадян, ОСОБА_6 не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом до ОСОБА_1 . Керуючись статтями 260, 389, 396, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження у цивільній справі № 359/281/18-ц за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельну ділянку, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк