Ухвала КЦС ВС № 509/3978/20

Ухвала 15 грудня 2021 року м. Київ справа № 509/3978/20 провадження № 61-19671ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Одесагаз» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Одесагаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого об`єму природного газу, ВСТАНОВИВ: У серпні 2021 року 2020 року Акціонерне товариство «Одесагаз»(далі - АТ «Одесагаз») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого об`єму природного газу у розмірі 127 909,02 грн. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є абонентом АТ «Одесагаз» та споживачем природного газу, оскільки вона підписала заяву-приєднання та фактично приєдналася (акцептувала) до умов типового договору розподілу природного газу, а отже є стороною цього договору, що підтверджується вказаною заявою, номер особового рахунку споживача НОМЕР_1 . 29 липня 2019 року представниками АТ «Одесагаз» здійснено контрольний огляд вузлів обліку природного газу у абонента ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . За наслідками огляду виявлено підозру на несанкціоноване втручання в роботу засобу вимірювальної техніки, на підставі чого було складено відповідний акт про порушення побутовим споживачем № 00156. Одночасно представниками АТ «Одесагаз» складено протокол щодо направлення засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) та/або пломби на експертизу, згідно з яким лічильник типу СамгазG4 (заводський № 3101948, 2010 року виготовлення) демонтовано та направлено на експертизу. Вказаним протоколом ОСОБА_1 визначено особою, відповідальною за доставку лічильника газу на експертизу. Про дату, час та місце проведення експертизи ОСОБА_1 належним чином повідомлено, оскільки протокол, який містив відповідну інформацію, особисто підписаний відповідачем. 07 серпня 2019 року проведено експертизу лічильника газу та пломб, під час проведення якої відповідач була відсутня, лічильник газу нею доставлений не був, що і було зафіксовано в акті експертизи ЗВТ та пломб від 07 серпня 2019 року № 446. 28 серпня 2019 року відбулося засідання комісії АТ «Одесагаз» з розгляду акту про порушення та про донарахування ОСОБА_1 об`єму природного газу. Комісією прийнято рішення вважати факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ відповідачем доведеним відповідно до пункту 6 глави 10 розділу Х Кодексу газорозподільних систем. Рішення комісії було оформлено протоколом від 28 серпня 2019 року № 00156. Актом-розрахунком від 28 серпня 2019 року № 00156 ОСОБА_1 нараховано вартість необлікованого об`єму природного газу за період з січня 2019 року по липень 2019 року, яка склала 127 909,02 грн. Станом на день подання позову вартість необлікованого об`єму природного газу відповідачем не сплачена. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року, у задоволенні позову АТ «Одесагаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованого об`єму природного газу відмовлено. АТ «Одесагаз» у грудні 2021 року засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 повністю. Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2021 року - 2 270, 00 грн. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Ціна позову у даній справі становить 127 909,02 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227 000,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною. Посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить. Посилання заявника на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах. Верховним Судом досліджено та взято до уваги ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства і не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Крім того, висновки судів не суперечать сформованій правовій позиції Верховного Суду, зокрема, що міститься у постановах: від 14 квітня 2021 року у справі № 509/4515/18, від 18 червня 2019 року у справі № 922/1573/18, від 07 квітня 2021 року у справі № 509/2781/19. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Одесагаз» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Одесагаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого об`єму природного газу відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак