Постанова Харківський апеляційний суд № 642/2537/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 09 грудня 2021 року м. Харків справа № 642/2537/21 провадження № 22-ц/818/4777/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів -Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря - Гришиної А.О., учасники справи: позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідачі -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_4 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева Ольга Олександрівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Іващенко Марина Миколаївна, представники - ОСОБА_9, ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ларіна Анатолія Миколайовича - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Маніту» на ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 29 квітня 2021 року в складі судді Гримайло А.М., у с т а н о в и в: У квітні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Маніту» (далі - ТОВ «ФК Маніту»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_4 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус ХМНО) Вахрушева Ольга Олександрівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Іващенко Марина Миколаївна, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визнання договору купівлі-продажу прав вимоги недійсним. Позовна заява мотивована тим, що 15 вересня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний Банк «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6/4/33/2008/840-К/346, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 25000 доларів США строком до 14 вересня 2022 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15,99% річних. В цей же день з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 ОСОБА_4 передали в іпотеку банку належну їм квартиру АДРЕСА_1 . Наприкінці жовтня 2020 року листом ТОВ «ФК «Маніту» їх повідомлено, що 16 жовтня 2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «ФК «Маніту» укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Маніту» набуло право вимоги за кредитним договором № 6/4/33/2008/840-К/346 та договором іпотеки № 6/4/33/2008/980-1/347. У квітні 2021 року їм стало відомо, що право власності на вказану квартиру 15 березня 2021 року зареєстровано за ТОВ «ФК «Маніту» приватним нотаріусом ХМНО Вахрушевою О.О., а їх було знято з реєстрації за вказаної адресою. Вважають, що відступлення права вимоги за кредитним договором № 6/4/33/2008/840-К/346 та договором іпотеки № 6/4/33/008/980-І/347 від 15 вересня 2008 року від ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до ТОВ «ФК «Маніту» відбулося з порушенням норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки домовленості між позивачами та ТОВ «ФК «Маніту» на передачу права власності на спірну квартиру не було, згоди на передачу спірної квартири в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором вони не надавали. Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса ХМНО Вахрушевої О.О., індексний номер: 57182681 від 19 березня 2021 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Маніту»; визнати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги № 16.10.2020 від 16 жовтня 2020 року за кредитним договором № 6/4/33/2008/840-К/346 від 15 вересня 2008 року та договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки №6/4/33/2008/980-1/347 від 15 вересня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Іващенко М.М. за реєстровим №

351. В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 просили заборонити відчуження квартири АДРЕСА_1 та заборонити ТОВ «ФК «Маніту» виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_7 з вказаної квартири, проводити вселення та реєстрацію третіх осіб, проникнення, входження, зміну замків, а також вчинення інших дій щодо користування, володіння чи розпорядження даною квартирою, в тому числі укладення договорів оренди, тощо з третіми особами. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідач може здійснити її відчуження на користь третіх осіб. Крім того, на даний час існує спір щодо зняття їх з реєстрації за вказаною адресою, який перебуває на розгляді в суді. Оскільки їх було виселено зі спірної квартири, невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 29 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено відчуження квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ТОВ «ФК «Маніту». В іншій частині заяву залишено без задоволено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про забезпечення позову в частині заборони відчуження спірного майна є обґрунтованою, такі заходи забезпечення позову є співмірними та сприятимуть забезпеченню ефективного захисту прав позивачів. В іншій частині заява позивачів задоволенню не підлягає, оскільки питання щодо вселення (виселення) позивача та членів його сім`ї не є предметом розгляду даної справи. 18 червня 2021 року засобами поштового зв`язку Ларін Анатолій Миколайович - представник ТОВ «ФК «Маніту» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції у частині задоволення заяви про забезпечення позову та ухвалити в цій частині нову постанову, якою заяву позивачів залишити без задоволення. Апеляційна скарга мотивована тим, що вжиті заходи забезпечення позову не є співмірними з позовними вимогами, оскільки позивачами пред`явлено позов немайнового характеру та у разі їх задоволення рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню. Позивачами не надано доказів вчинення ТОВ «ФК «Маніту» дій, спрямованих на відчуження спірного майна, а тому підстави для застосування заходів забезпечення позову відсутні. Позивачі та третя особа ухвалу суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що 15 вересня 2009 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6/4/33/2008/840-К/346, відповідно до умов якого банком надано кредит у розмірі 25000 доларів США строком до 14 вересня 2022 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15,99% річних. В цей же день з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 ОСОБА_4 та ВАТ КБ «Надра» укладено договори: іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 ; поруки № 6/4/33/2008/840-п/348, № 6/4/33/2008/840-п/349, № 6/4/33/2008/840-п/350. 16 жовтня 2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та «ТОВ «ФК Маніту» укладено договір купівлі продажу прав вимоги №16.10.2016, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № 6/4/33/2008/840-К/346, укладеним з ОСОБА_1 15 березня 2021 року приватним нотаріусом ХМНО Вахрушевою О.О. за ТОВ «ФК Маніту» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 41073116. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) - індексний № 57182681. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Згідно з пунктами 1, 2 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Предметом позову у цій справі є вимоги про скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 , а також визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги. Зокрема, позивачі не погоджуються з порядком набуття відповідачем спірної квартири у власність на підставі іпотечного договору, оскільки вказані дії не відповідають вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». В суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 - представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснив, що рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 23 вересня 2021 року поновлено реєстрацію позивачів за адресою: АДРЕСА_2 . Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку, справу призначено до розгляду на 22 грудня 2021 року. Врахувавши, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є нерухомість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову в даній справі у визначений позивачами спосіб, оскільки існує обґрунтоване припущення невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи ТОВ «ФК «Маніту», що позивачами пред`явлено позов немайнового характеру, який не підлягає примусовому виконанню не свідчить про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки між сторонами існує спір щодо правомірності переходу права власності на нерухоме майно, а тому вжиття заходів забезпечення позову сприятиме збереження існуючого становища до завершення розгляду справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Ларіна Анатолія Миколайовича - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Маніту» залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 29 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 14 грудня 2021 року. Головуючий А.В. Котелевець Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина