Постанова 4808 № 352/1809/20

Справа № 352/1809/20 Провадження № 22-ц/4808/1796/21 Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р.Р. Суддя-доповідач Горейко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої Горейко М.Д. суддів: Фединяка В.Д., Василишин Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Тисменицького районного суду від 21 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Струтинського Р.Р. в м. Івано-Франківську, в с т а н о в и в: У вересні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 28 листопада 2014 року. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Відповідно до укладеного Договору відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, який в подальшому було збільшено до 10 000 грн. Таким чином, банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 25 серпня 2020 року утворилася заборгованість в розмірі 17 096,06 грн, з яких: 13 148,30 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 13 148,30 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 3 947,76 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нарахована комісія. Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 грн. Заочним рішенням Тисменицького районного суду від 21 грудня 2020 року в позові Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Рішення мотивовано тим, що в анкеті-заяві від 28 листопада 2014 року процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена, а надані позивачем витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину укладеного між сторонами кредитного договору, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19). За таких обставин відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь банку 3 947,76 грн заборгованості за простроченими відсотками. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, у тому числі простроченим тілом кредиту, оскільки з наданих позивачем розрахунків заборгованості встановлено, що відповідач повернув банку більше, ніж витратив кредитних коштів. Таким чином відповідач не має заборгованості за тілом кредиту, в тому числі простроченим тілом кредиту. Не погодившись з рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні з відповідача заборгованості за тілом кредиту, оскільки після отримання картки відповідач здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти та частково погашав заборгованість, що свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Вказані обставини підтверджуються довідкою про видані кредитні картки, випискою по рахунках відповідача та розрахунком заборгованості, які є належними та допустимими доказами по справі. Крім того, підписуючи анкету-заяву, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів. Також апелянт не погоджується і з висновком суду першої інстанції про відмову у стягнення відсотків по кредиту. Вказує, що відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд допустив грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та знехтував принципами платності кредитного договору, що ставить під загрозу фінансову стабільність банку та наносить істотну шкоду споживачам банківських послуг. З наведених мотивів апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно вимог частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням наведених положень розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28 листопада 2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. За умовами договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. В заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, та що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення та згоден з його умовами. Екземпляр договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом роздруківки з офіційного сайту банку (а.с. 14). До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 15) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 16-44). Позивачем також надано довідку про видані позичальнику кредитні картки (а.с. 13); довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , за даними якої кредитний ліміт змінювався і станом на 20 жовтня 2017 року становив 10 000 грн (а.с. 12) та виписку з рахунку позичальника, з якої вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, зокрема знімав готівку в банкоматі, здійснював покупки, поповнював мобільний рахунок, здійснював інші операції, в тому числі вносив кошти на погашення кредиту (а.с. 54-59). Згідно наданого позивачем розрахунку у відповідача наявна заборгованість перед позивачем, яка станом на 25 серпня 2020 року становить 17 096,06 грн, з яких: 13 148,30 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 13 148,30 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 3 947,76 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нарахована комісія (а.с. 6-11). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, при укладенні кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 28 листопада 2014 року процентна ставка не зазначена. Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення процентів, у тому числі їх розмір та порядок нарахування, позивач, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався також на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті банку, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи 28 листопада 2014 року анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві від 28 листопада 2014 року домовленості сторін про сплату процентів, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 28 листопада 2014 року кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Отже, при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), та, встановивши обставини того, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, дійшов правильного висновку, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28 листопада 2014 року шляхом підписання анкети-заяви. Згідно з вимогами процесуального закону доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом. За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь банку 3 947,76 грн заборгованості за простроченими відсотками. Що стосується заборгованості за простроченим тілом кредиту, то слід зазначити, що така є складовою його повної вартості, однак не є сумою, яку фактично отримав в борг позичальник, відтак не підлягає стягненню, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №293/599/19-ц. Вищенаведене свідчить про безпідставність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості по інших її складових частинах, таких як прострочене тіло кредиту, прострочені відсотки, окрім, як заборгованості за тілом кредиту, яка згідно наданого банком розрахунку заборгованості відсутня, адже судом першої інстанції правильно встановлено, що за період з 28 листопада 2014 року по 12 червня 2020 року відповідач зняв з кредитної картки, тобто витратив 19 907,02 грн кредитних коштів, а погасив 23 491,84 грн, тобто на 3 584,82 грн більше, ніж витратив кредитних коштів. За викладених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, в основному зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення обставин справи та переоцінки доказів, що не узгоджується з положеннями статті 367 ЦПК України, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. З огляду на викладене та з урахуванням положень статті 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтом. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Тисменицького районного суду від 21 груня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча М.Д. Горейко Судді: В.Д. Фединяк Л.В. Василишин