Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 338/908/21

Справа № 338/908/21 Провадження № 22-ц/4808/1776/21 Головуючий у 1 інстанції Круль І. В. Суддя-доповідач Горейко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої Горейко М.Д. суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду від 06 жовтня 2021 року, ухвалене у складі судді Шишка О.А. в селищі Богородчани, в с т а н о в и в: В липні 2021 року ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 04 квітня 2021 року між ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ЛЛ-01141971 на суму 3 500 грн з оплатою процентів за користування кредитом, передбачених п. 1.4.1, 1.4.2 договору. Зазначений кредитний договір укладений за допомогою відповідного електронного сервісу, що міститься на офіційному сайті товариства www.vashagotivochka.ua. Враховуючи, що договір укладався відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», то примірник кредитного договору був наданий позичальнику в його особистому кабінеті на сайті товариства. Після укладення договору товариство повністю виконало взяті на себе зобов`язання та перерахувало на рахунок позичальника обумовлену договором суму кредиту, про що свідчить підтвердження платіжного сервісу АТ «ПУМБ» про проведення успішної видачі займу на карту ОСОБА_1 за вказаним вище договором в сумі 3 500 грн. Відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, у визначені договором строки заборгованість не погасила, не сплачує нараховані згідно договору проценти, внаслідок чого станом на 23 липня 2021 року у неї виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 11 438,05 грн, з яких: 3 500 грн - заборгованість по кредиту; 896 грн - заборгованість по процентах, нарахованих відповідно до п. 1.4.1 кредитного договору; 7 000 грн - заборгованість по процентах, нарахованих відповідно до п. 1.4.2 кредитного договору; 42,05 грн - три проценти річних від простроченої суми, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України. Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідачки вказану вище суму заборгованості та судові витрати в розмірі 2 270 грн. Рішенням Богородчанського районного суду від 06 жовтня 2021 року позов ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» заборгованість за кредитним договором № ЛЛ-01141971 від 04 квітня 2021 року станом на 23 липня 2021 року в розмірі 11 438,05 грн, а також 2 270 грн судового збору. Рішення мотивовано тим, що між сторонами наявні договірні правовідносини, відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти та проценти за користування кредитом своєчасно не повернула, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що між нею та позивачем було укладено кредитний договір. Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі. Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору. Наявність підпису має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Однак, договір № ЛЛ-01141971 від 04 квітня 2021 року не містить її підпису. Посилання позивача на те, що договір начебто підписаний за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, є недоведеними. Крім того, Законом України «Про електронні довірчі послуги» не передбачено електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Оскільки між сторонами не існує договірних правовідносин, то, відповідно, не існує і заборгованості. Також апелянт зауважує, що в оскаржуваному рішенні судом не зазначено мотивів відхилення її доводів стосовно неналежності наданих позивачем доказів. Вказує, що оскільки копії документів, доданих позивачем до позовної заяви, не засвідчені належним чином, то вони не мають юридичної сили. Незважаючи на це, суд ухвалив рішення про задоволення позову, ґрунтуючись на неналежних доказах. З наведених підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Представник відповідача подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги заперечила. Зазначила, що апелянт безпідставно посилається на відсутність її підпису на кредитному договорі № ЛЛ-01141971 від 04 квітня 2021 року, оскільки даний договір укладений в електронній формі в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію» та Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» від 01 серпня 2019 року №8. Даними Правилами передбачено обов`язкову реєстрацію клієнта на сайті товариства шляхом формування особистого кабінету, доступ до якого здійснюється шляхом введення логіна та пароля і має юридичне значення та наслідки ідентифікації позичальника в розумінні ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Тобто, взаємодія між товариством та клієнтом здійснюється лише через особистий кабінет, а тому отримання кредиту без реєстрації на сайті товариства неможливе. Договір був підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що не суперечить положенням ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 4.1 договору відповідачка усвідомлювала всі умови договору та вважала їх вигідними для себе. Також на момент укладення договору її волевиявлення було вільним та відповідало її внутрішній волі. Наведене свідчить, що судом ухвалено правильне та обґрунтоване рішення. Посилаючись на наведене, представник позивача просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням наведених положень розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 04 квітня 2021 року між ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ЛЛ-01141971 на суму 3 500 грн. Договір укладено за допомогою відповідного електронного сервісу, що міститься на офіційному сайті товариства www.vashagotivochka.ua. Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства відповідачка надала всі необхідні відомості шляхом заповнення обов`язкових реквізитів кредитного договору та проставила відмітку про надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Кредитний договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 96zwL22q. Укладений договір містить істотні умови щодо предмету та строку його дії, прав та обов`язків сторін, порядку повернення кредиту, нарахування та сплати процентів, застереження позичальника щодо дійсності умов, відповідальності сторін та порядок вирішення спорів. Зокрема, згідно з п. 1.1 кредитного договору № ЛЛ-01141971 від 04 квітня 2021 року, кредитодавець передає позичальнику грошові кошти в сумі 3 500 грн на умовах строковості, зворотності, оплатності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах цього кредитного договору. Відповідно до п. 1.2 договору, строк дії кредитного договору складає 365 календарних днів. Кредитний договір набуває чинності у день надання кредиту (безготівкового перерахування суми кредиту на банківський (картковий) рахунок, вказаний позичальником або надання готівкових коштів позичальникові). Закінчення строку дії кредитного договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконане належним чином однією зі сторін. Строк користування кредитом складає 16 днів, а у випадках, передбачених цим кредитним договором, може бути продовжений до 96 днів включно (п. 1.3 кредитного договору). Згідно з п. 1.4-1.4.2 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом: у розмірі 1,6% від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом протягом 16 календарних днів з дня надання кредиту; у розмірі 2,5% від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом з дня, наступного за днем закінчення строку, передбаченого пунктом 1.4.1 договору, якщо зобов`язання не виконані позичальником належним чином, наступні 80 календарних днів до 96 календарного дня включно з дати надання кредиту. Враховуючи те, що договір укладався відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», то примірник кредитного договору був наданий позичальнику в його особистому кабінеті на сайті товариства. Додатком №1 до вказаного кредитного договору є детальний розпис сукупності вартості кредиту (а.с. 16-21, 22). На підтвердження заявлених вимог позивачем також додано до позовної заяви Правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» (при укладанні договорів в електронній формі) (а.с. 7-14) та заповнену відповідачкою анкету позичальника (повну), що містить в собі анкетні дані позичальниці, номер її мобільного телефону, номер банківської картки, на яку потрібно перерахувати взяті в позику кошти, бажану суму позики тощо (а.с. 15). ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» повністю виконало взяті на себе за кредитним договором зобов`язання, про що свідчить підтвердження платіжного сервісу АТ «ПУМБ» про те, що 04 квітня 2021 року успішно проведено видачу займу з ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» на карту ОСОБА_1 за договором № ЛЛ-01141971 від 04 квітня 2021 року (а.с. 24). Відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість перед позивачем. Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, заборгованість відповідачки перед ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» станом на 23 липня 2021 року за кредитним договором № ЛЛ-01141971 від 04 квітня 2021 року становить 11 438,05 грн, з яких: 3 500 грн - заборгованість по кредиту; 896 грн - заборгованість по процентах, нарахованих відповідно до п. 1.4.1 кредитного договору; 7 000 грн - заборгованість по процентах, нарахованих відповідно до п. 1.4.2 кредитного договору; 42,05 грн - три проценти річних від простроченої суми, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України (а.с. 28). За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України). З аналізу наведених норм слідує, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону). Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону). Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону). Статтею 12 Закону визначено яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 була ініціатором укладення кредитного договору, звернулась із письмовою заявою до ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ», зазначила бажану суму позики, надала необхідні для укладання договору особисті дані, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків та паспортні дані. Кредитний договір та детальний розпис сукупної вартості кредиту (Додаток №1) підписані відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Даний кредитний договір ОСОБА_1 не оспорювався, з відповідним позовом відповідачка до суду не зверталась. Не спростовано відповідачкою і факту перерахування 04 квітня 2021 року на її банківський рахунок кредитних коштів відповідно до умов договору в сумі 3 500 грн. За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленого позову, оскільки кредитодавець повністю виконав взяті на себе за кредитним договором зобов`язання, про що свідчить підтвердження платіжного сервісу, проте відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ». Доводи апелянта про те, що кредитний договір вона не підписувала, а відтак між нею та позивачем не існує договірних правовідносин, не ґрунтуються на матеріалах справи. Крім того, такі доводи були предметом дослідження суду першої інстанції і суд дав їм оцінку. Переоцінка доказів в силу ст. 367 ЦПК України є поза компетенцією апеляційного суду. Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що копії документів, доданих позивачем до позовної заяви, не засвідчені належним чином, а тому не мають юридичної сили, оскільки такі спростовуються матеріалами справи. Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, додатки до позовної заяви - копії документів (а.с. 7-27) містять штамп з написом «Згідно з оригіналом» із зазначенням посади особи, яка засвідчила копії, її особистого підпису, ініціалів та прізвища, а також дати засвідчення копій, що відповідає вимогам Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ4163-2003», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55, що був чинним на момент засвідчення копій документів та подання позовної заяви, та Правилам організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року №1000/5. З урахуванням вищенаведеного та норм матеріального права, які регулюють дані спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну правову оцінку і ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтом. Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богородчанського районного суду від 06 жовтня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча М.Д. Горейко Судді: І.О. Максюта В.Д. Фединяк