Ухвала КАС ВС № 380/650/21

УХВАЛА 15 грудня 2021 року м. Київ справа № 380/650/21 адміністративне провадження № К/9901/45152/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області (далі - ТУ ДСА у Львівській області), ДСА України, в якому просила: визнати протиправними дії ТД ДСА України в Львівській області щодо нарахування та виплати їй, як судді Залізничного районного суду м. Львова, суддівської винагороди за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; зобов`язати ТУ ДСА України в Львівській області нарахувати їй суддівську винагороду за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії ТУ ДСА України у Львівській області щодо нарахування та виплати судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року (включно) із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Стягнуто з ДСА України на користь позивача обмежену у виплаті суддівську винагороду за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року (включно) у розмірі 112052,74 грн, з відрахуванням обов`язкових платежів. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. 08 грудня 2021 року ДСА України подало касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить переглянути судові рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скасувати їх та відмовити в позові. Предметом спору у цій справі є обчислення та виплата суддівської винагороди, з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що позивач працює суддею, що у значенні Закону України "Про запобігання корупції" передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. У тексті касаційної скарги підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник, зокрема, зазначив про незастосування судами постанов Верховного Суду, ухвалених у справах №№804/3790/17, 820/2462/17, 804/3790/17, 814/1274/17 та 814/1274/17 щодо ретроактивної дії рішень Конституційного Суду України. Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі. Проаналізувавши доводи заявника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки ТУ ДСА України у Львівській області лише зазначило про постанови Верховного Суду, проте не указало норми щодо яких Судом висловлено відповідний висновок та не конкретизувало в чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, обмежившись цитатою з постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №686/23445/17, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 з подальшим його тлумаченням. Надалі ДСА України у Львівській області також послалося на висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформовані у постановах, ухвалених у справах №№340/1916/20, 260/3598/20, 340/1727/20, 520/13014/2020, 340/1901/20, 120/5243/20-а, 160/15370/20. Проте заявник знову не конкретизував норми, щодо якої сформовано такий висновок та не виклав ці мотиви у взаємозв`язку із обставинами справи та виключними підставами, передбаченими частиною четвертою статті 328 КАС України. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства, яким урегульована процедура визначення видатків на утримання суддів, з посиланням на неврахування судами особливостей нормативного регулювання порядку фінансового забезпечення судів. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Лише загальні посилання на висновок Верховного Суду за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С.А. Уханенко