Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/2016/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2016/19 пров. № А/857/2407/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Большакової О.О., Ніколіна В.В., за участю секретаря судових засідань - Михальської М. Р., розглянувши у судовому засіданні апеляційні скаргами фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року (головуючий суддя: Біньковська Н.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складення повного тексту - 03.02.2020) за адміністративним позовом Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - встановив: Головне управління ДПС України в Івано-Франківській області, 09.10.2019, звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути в дохід бюджету заборгованість з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) в сумі 46996,39 грн. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 13381,76 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Позивач, подав заяву в якій просив вирішити питання про розподіл судових витрат та з урахуванням принципу пропорційності стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь відповідача 3683,80 грн понесених судових витрат на правничу допомогу. Додатковим рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року, заяву про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2772,00 грн. У задоволенні решти заяви відмовлено. Із цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодилися сторони та оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просять його скасувати. Позивач, просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу повністю. Відповідач просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтованою та об`єктивною і такою, що підпадає під критерій розумності, сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань позивача на користь відповідача, становить 2772,00 грн. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України). Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18. Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, зокрема: договір про надання правової допомоги від 14.10.2019 № 20/10-2019, додаткову угоду № 1 від 14.10.2019 до договору про надання правової допомоги № 20/10-2019 від 14.10.2019, акт приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 17.01.2020 на суму вартості наданих послуг 5150,00 грн, дублікату квитанції № 0.0.1524588520.1 від 16.11.2019 про сплату авансових коштів адвокату в сумі 500,00 грн, квитанції № 0.0.1586528660.1 від 18.01.2020 про сплату коштів у сумі 4650,00 грн. У матеріалах справи також міститься копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 955, видане Івано-Франківською ОКДКА 11.09.2012 та ордер серії ІФ № 075575 від 14.10.2019. Додатковою угодою № 1 від 14.10.2019 визначено вартість та порядок оплати послуг за надання правничої допомоги в адміністративній справі № 300/2016/19 (а. с. 96). Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 17.01.2020 відповідачу надані послуги загальною вартістю 5150,00 грн. (а. с. 99). Вказані кошти відповідачем сплачені, що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1524588520.1 від 16.11.2019 про сплату авансових коштів в сумі 500,00 грн, квитанції № 0.0.1586528660.1 від 18.01.2020 про сплату коштів у сумі 4650,00 грн. Відповідно до розрахунку витрат на правову допомогу, наведеного в акті приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 17.01.2020 адвокатом надано ОСОБА_1 наступні послуги: - 14.10.2019 - консультація, вартість - 500,00 грн; - вивчення проблеми, аналіз документів (матеріалів справи №300/2016/19) і законодавства, підготовка пропозицій щодо можливих перспектив вирішення спору. Затрачений час - 3 години, вартість - 1500,00 грн; - 19.11.2019 - підготовка та подача адвокатського запиту до Управління ДМС в Івано-Франківській області, вартість - 300,00 грн; - 03.12.2019 - підготовка та подача адвокатського запиту до ЦНАП м. Івано-Франківська, вартість - 300,00 грн; - 03.12.2019 - ознайомлення з матеріалами справи, вартість - 250,00 грн; - складання обґрунтованого відзиву з викладом заперечення щодо позову у справі, вартість - 2300,00 грн. Загальна вартість виконаних робіт (надання послуг) згідно вказаного акту становить 5150,00 грн. Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, не відповідає критеріям співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, а розглядувана справа є незначної складності і розглядалася за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заяву про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити частково та стягнути на користь відповідача з позивача 2772 грн. Таким чином, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, додаткове рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -- постановив: апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі № 300/2016/19 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. О. Большакова В. В. Ніколін