Постанова 4851 № 440/5787/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2021 р. Справа № 440/5787/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 (суддя Довгопол М.В.; м. Полтава) по справі № 440/5787/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Призначено розгляд питання про судові витрати на правничу допомогу у письмовому провадженні не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, встановивши позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат п`ять днів після ухвалення рішення суду. 16.08.2021 до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат в порядку статей 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій представник позивача просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Полтавській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн. Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року заяву представника позивача - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень). В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено. Позивач частково не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 в частині відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. і ухвалити нове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь судові витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що під час ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції не врахував, що відповідач у справі не заявляв клопотання про зменшення судових витрат та необґрунтовано зменшив розмір судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, які мають бути стягнуті з ГУПФУ в Полтавській області. Вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним з обставинами, передбаченими частиною п`ятою статті 134 КАС України та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ПФУ в Полтавській області також подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви представника позивача про стягнення судових витрат відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на те, що на адресу управління не надходила копія заяви від 16.08.2021 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат в порядку ст. 143, 252 КАС України, в якій представник позивача просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн. Також до Головного управління не надходила відповідь на відзив від 16.06.2021 №1600-0802-8/42745, жодної правової оцінки чи застосування судової практики для даного відзиву адвокатом не надано, тому оцінювати роботу у 3500,00 грн. - безпідставно. Вважає, що позовна заява яка була складена в інтересах ОСОБА_1 , є справою незначної складності і час який був витрачений адвокатом досить не великий, а тому оцінка даного позову у сумі 3500,00 грн. - є значно перевищеною, необґрунтованою та безпідставною. Крім того відповідач вказує, що долучена до матеріалів справи копія квитанції не є належним доказом здійснення позивачем оплати послуг адвоката. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів і вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Постановляючи додаткове рішення у справі, cуд першої інстанції, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі та стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3500,00 грн. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого. Частинами 1, 3, 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з частинами 3, 5 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України). Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України). Згідно з ч.6 ст.135 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.135 КАС України). З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим. Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Судом встановлено, що на підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги від 30.04.2021 /а.с.22/, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 13.08.2021, квитанцію №13 від 13.08.2021 на суму 6500,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер. Згідно з пунктами 4.1-4.2 Договору про надання правової допомоги на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні розміру гонорару. Гонорар адвоката визначається обсягом виконаної роботи та погоджується сторонами окремо. Сторони складають акти виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких адвокату сплачується гонорар. Зі змісту акту виконаних робіт (наданих послуг) від 13.08.2021 адвокатом Гирею А.В. надано наступні послуги: 1) складання та подання адвокатського запиту до ГУ ПФУ у Полтавській області (1 год.) - 1000,00 грн; 2) складання адміністративного позову (5 год.) - 5000,00 грн; 3) ознайомлення з матеріалами справи - 500,00 грн. При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд першої інстанції врахував, що зазначена справа належить до справ незначної складності та дійшов висновку, що достатнім розміром гонорару на складання позовної заяви є 2500,00 грн. Також, судом враховано, що адвокатський запит адвоката Гирі А.В. до ГУ ПФУ у Полтавській області від 27.05.2021 №27/05/3 є незначним за обсягом, тому достатнім розміром гонорару за складання адвокатського запиту є 500,00 грн. З урахуванням наведеного, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 3500,00 грн. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про неспівмірність заявлених позивачем до відшкодування витрат зі складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, колегія суддів зазначає таке. У постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд уже виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19». Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20). Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони. З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат, не міг оцінювати відповідність їх розміру критеріям, що передбачені у частині п`ятій статті 134 КАС України. У рішенні суду першої інстанції відсутні посилання на те, чи заперечував відповідач щодо заявлених позивачем судових витрат та мотиви цих заперечень. Водночас в апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що копія заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6500 грн. до Головного управління не надходила. Надаючи оцінку вказаним твердженням відповідача колегія суддів зазначає таке. Матеріали справи свідчать, що 23 червня 2021 року позивачем було подано заяву про стягнення судових витрат в порядку ч. 7 ст. 139 КАС України. Подане клопотання не містило доказів, які б підтверджували понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката. Натомість, у заяві зазначено, що у випадку ухвалення рішення на користь позивача - останнім будуть у встановлений строк подані докази відповідних судових витрат. 16.08.2021 позивач подав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат в порядку ст. 143, 252 КАС України в розмірі 6500 грн., до якої було додано докази на підтвердження вартості понесених витрат на професійну правничу допомогу. З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що копія заяви позивача від 13.08.2021 про стягнення на його користь судових витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги адвоката, разом з додатками в той же день (13.08.2021 року) рекомендованим листом з оголошеною цінністю була направлена на адресу відповідача. (а.с. 57) Цінним та рекомендованим відправленням на пошті присвоюється штрих-кодовий ідентифікатор, за яким можна відстежити одержання листа адресатом. Як убачається з оригіналу накладної АТ «Укрпошта» від 13.08.2021 та опису вкладення до цінного листа, вказаному поштовому відправленню присвоєний штрих-кодовий ідентифікатор - 3601101527713. Проте згідно інформації з сайту АТ "Укрпошта" за трек-номером, вказаному на повідомленні - 3601101527713, відправлення не вручене під час доставки з інших причин та 28.08.2021 повернуте за зворотною адресою. Крім того, з наявної у матеріалах справи розписки колегією суддів встановлено, що копію ухвали суду першої інстанції від 19.08.2021 про призначення до розгляду в порядку письмового провадження заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення вручено уповноваженій особі відповідача в приміщенні суду 25.08.2021, тобто в день ухвалення додаткового судового рішення у справі. В свою чергу, доказів, які б підтверджували факт ознайомлення ГУПФУ в Полтавській області з зазначеною заявою, матеріали справи не містять. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач не був обізнаний про наявність заяви позивача та документів, що підтверджують розмір і факт здійснення витрат на правову допомогу. Вирішуючи питання розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції фактично позбавив відповідача, який був необізнаний про наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу, надати заперечення на подану позивачем заяву та/або звернутися до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Як вже було зазначено, на підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги від 30.04.2021 /а.с.22/, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 13.08.2021, квитанцію №13 від 13.08.2021 на суму 6500,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер. Зі змісту акту виконаних робіт (наданих послуг) від 13.08.2021 встановлено, що адвокатом Гирею А.В. надано наступні послуги: 1) складання та подання адвокатського запиту до ГУ ПФУ у Полтавській області (1 год.) - 1000,00 грн; 2) складання адміністративного позову (5 год.) - 5000,00 грн; 3) ознайомлення з матеріалами справи - 500,00 грн. Дослідивши зміст поданих позивачем документів, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи, а саме, що зазначена справа віднесена до справ незначної складності, щодо якої станом на дату звернення позивачу до суду сформовано сталу судову практику, справа розглянута за відсутності позивача та його представника в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому проваджені, з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом, в тому числі, щодо написання позовної заяви, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 6500, 00 грн. є завищеною та неспівмірною із складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Разом з тим, беручи до уваги, що факт надання правничої допомоги підтверджено документально, колегія суддів, враховуючи принцип співмірності, дійшла висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу та стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 3500 грн. З приводу посилання відповідача в якості підстави для відмови у задоволенні заяви позивача на те, що надана позивачем копія квитанції не є належним доказом здійснення оплати послуг адвоката, оскільки не є розрахунковим документом у розумінні Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Мінфіну України від 21.01.2016 № 13, колегія суддів зазначає наступне. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні. В силу статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": - адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом (п. 1); - адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п.2). При цьому, Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не наводить форми та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Відповідно до пункту 1 Розділу 1 Положення "Про форму та зміст розрахункових документів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 положення розроблено відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" . Цим Положенням №13 визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, а також комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при прийманні готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів, та розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №

148. Тобто, аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає підстави для висновку, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що, предметом дослідження в цьому випадку є обсяг фактично виконаних адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, вказаних у розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, а не облік отриманого адвокатом доходу та його оподаткування. З огляду на викладене, а також те, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Крім того, КАС України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката. Дані висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.04.2020 по справі № 727/4597/19. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права, про які зазначено вище, що призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги позивача та відповідача підлягають частковому задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення заяви представника позивача. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задовольнити частково. Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 по справі № 440/5787/21 - скасувати. Прийняти постанову, якою заяву представника позивача - адвоката Гирі Анни Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у справі - задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, місцезнаходження: вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень). В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення у справі відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич О.А. Спаскін