Постанова 4873 № 910/19267/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" грудня 2021 р. Справа№ 910/19267/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Разіної Т.І. суддів: Іоннікової І.А. Тарасенко К.В. Розглянувши у письмовому провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №910/19267/20 (суддя Баранов Д.О., м. Київ, повний текст рішення складено 14.06.2021) за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕК-Україна", про стягнення 8 607,19 грн, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕК-Україна", до Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", про стягнення 31 435,86 грн, За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі - позивач/АТ "Запорізький завод феросплавів") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕК-Україна" (далі - відповідач/ТОВ "ТД ТЕК-Україна") про стягнення 8 607,19 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №161 від 18.02.2018 в частині поставки товару позивачу. 26.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов зустрічний позов ТОВ "ТД ТЕК-Україна" до АТ "Запорізький завод феросплавів", в якому позивач (за зустрічним позовом) просить суд стягнути з відповідача (за зустрічним позовом) заборгованість за Договором № 161 від 16.02.2018 із врахуванням додаткових угод до нього, яка складається із заборгованості за поставлений товар - 23 219, 72 грн, інфляційних втрат - 5 449, 54 грн та 3 % річних - 2 766, 60 грн. Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані порушенням відповідачем за зустрічним позовом умов Договором № 161 від 16.02.2018 в частині розрахунку за поставлений позивачем за первісним позовом товар. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань за вказаним договором було нараховано інфляційні втрати та 3% річних. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі № 910/19267/20 позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ТД ТЕК-Україна" на користь АТ "Запорізький завод феросплавів" штраф в розмірі 8 374,80 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 045,25 грн. В іншій частині вимог за первісним позовом відмовлено. Позовні вимоги за зустрічним задоволено частково. Стягнуто з АТ "Запорізький завод феросплавів" на користь ТОВ "ТД ТЕК-Україна" суму основного боргу в розмірі 23 219,72 грн, 3% річних в розмірі 2 766,60 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 243,49 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 110,60 грн. В іншій частині вимог за зустрічним позовом відмовлено. Обґрунтовуючи своє рішення, місцевий господарський суд зазначив, що за умовами Додаткової угоди № 8 від 30.09.2019 до Договору поставки № 161 від 16.02.2018, яка є невід`ємною частиною договору поставки, сторонами погоджено, що постачальник зобов`язався протягом 30 календарних днів від дати укладання даної додаткової угоди передати покупцю на умовах поставки DDP м. Запоріжжя вул. Діагональна, 11 склад покупця товар на загальну суму 50 892,00 грн та встановив, що зазначену додаткову до Договору поставки № 161 від 16.02.2018 було укладено 17.10.2019. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач за первісним позовом був зобов`язаний здійснити поставку товару у строк до 16.11.2019 (включно), обрахунок строку починається з наступного дня після укладення додаткової угоди, а саме - 17.11.2019, однак ТОВ "ТД ТЕК-Україна" здійснило поставку товару лише 03.12.2019. Відтак, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем за первісним позовом строку поставки товару позивачу та наявності підстав для стягнення з ТОВ "ТД ТЕК-Україна" штрафу відповідно до п. 10.3. Договору поставки, проте позов АТ "Запорізький завод феросплавів" задовольнив частково через невірну дату початку періоду нарахування штрафу. Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції встановив факт поставки позивачем за зустрічним позовом товару відповідачу за зустрічним позовом на загальну суму 23 219, 72 та факт не сплати АТ "Запорізький завод феросплавів" за поставлений товар, і, відповідно, прийшов до висновку стягнення вказаної суми боргу. У решті позову суд відмовив через помилковість здійсненого позивачем за зустрічним позовом розрахунку інфляційних втрат. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим рішенням АТ "Запорізький завод феросплавів" (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №910/19267/20 в частині стягнення з Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕК-Україна" 3% річних в розмірі 2 766,60 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 243,49 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 110,60 грн та прийняти нове рішення, яким у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів провести зустрічне зарахування грошових сум. Апеляційна скарга АТ "Запорізький завод феросплавів" обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 613, 662 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, а також порушенням норм процесуального права, а саме - ч.11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України; неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не було в повній мірі досліджено умови п. 1.1., 2.2., 3.1., 3.4.2., 3.4.3., 3.4.4., 3.5., 4.1.2, 4.1.7. Договору поставки №161 від 18.02.2018 щодо надання постачальником документів, зокрема, сертифікату якості або паспорту виробника товару (оригінал -на мові країни- виробника, а також копія на державній мові покупця/або на російській мові, завірені печаткою постачальника) з відміткою технічного контролю (ВТК), а також інші документи, передбачені чинним законодавством України, які підтверджують якісь товару та його відповідність національним стандартам, копію сертифікату погодження товару СТ1 на мові країни - виробника, завірену печаткою продавця. Заявник апеляційної скарги зазначає, що у порушення умов Договору та Додаткової угоди №6 постачальником разом з товаром не було надано повного пакету, які передбачені даними договорами, що підтверджується, наданою ТОВ "ТД ТЕК-Україна" до зустрічного позову товарно - транспортною накладною №387 від 23.10.2019. Скаржник зазначає, що супровідними документами на вантаж були лише видаткові накладні, не надано обов`язкових документів, як-то рахунок - фактура (п. 3.4. Договору) та завірені копії податкової накладної, оформленої виробником ТОВ «Елемер Сенсор (Україна), на адресу постачальника, у встановлений строк (не пізніше 10 календарних днів з дати поставки), не надано квитанцію №1 про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН( п.

5. Додаткової угоди №6). Скаржник вказує, що повний пакет документів надано були лише у червні 2021, що є порушенням умов договору, тому відповідно до п. 5 Додаткової угоди №6, термін оплати збільшується на термін прострочення надання первинних документів відповідно до п. 3.4. Договору. Отже, на переконання скаржника, до виконання позивачем за зустрічним позовом свого обов`язку з надання у належному виді повного пакету документів визначених у Договорі та Додатковій угоді №6 у відповідача за зустрічним позовом, строк виконання зобов`язання не настає. Скаржник також зазначає, що аналогічні положення як у Додатковій угоді №6 викладені у Додатковій угоді №11, тому не надання повного пакету документів, які визначені у Договорі та Додатковій угоді №11, з урахуванням п. 3.4. Договору виконання позивачем за зустрічним позовом свого обов`язку з надання у належному виді повного пакету документів визначених у Договорі та Додатковій угоді №11 у відповідача за зустрічним позовом, строк виконання зобов`язання не настає. Тому відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "ТД ТЕК-Україна" до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив. Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ "ТД ТЕК-Україна" не було обмежене у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що ТОВ "ТД ТЕК-Україна" у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подав відзиву на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання останнім відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" у справі №910/19267/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. Апеляційна скарга Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 вирішено витребувати з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19267/20 за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕК-Україна" про стягнення 8 607,19 грн, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕК-Україна" до Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про стягнення 31 435,86 грн. Відкласти розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі № 910/19267/20 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/19267/20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/19267/20, розгляд апеляційної скарги АТ "Запорізький завод феросплавів" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №910/19267/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як убачається із матеріалів справи, 16.02.2018 між АТ "Запорізький завод феросплавів", як покупцем та ТОВ "ТД ТЕК-Україна", як постачальником укладено договір поставки № 161 (далі - Договір) за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукцію (далі по тексту товар), в асортименті та за цінами, вказаними в додатку (специфікації) та додаткових угодах, які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п.2.2 Договору, у додатку (специфікації) та додаткових угодах до Договору зазначаються також такі відомості про товар: а) повне найменування товару; б) виробник, країна походження товару; в) одиниця виміру товару; г) кількість кожного найменування (сорту, виду) Товару; д) загальна кількість товару; е) якісні характеристику товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо); є) технічні характеристики Товару (посилання ТОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо); ж) ціна кожного найменування (сорту, виду) товару; з) загальна вартість товару; и) комплектність, скасування товару (при необхідності); і) позначення змісту і способу нанесення маркування на Товар; ї) порядок оплати та форма розрахунку; й) умови поставки товару; к) код УКТЗЕД Товару. За згодою сторін в додатку (специфікації) до Договору можуть бути вказані також і інші відомості про товар. У п. 3.1. Договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, зазначеними у додатку (специфікації) до цього Договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010 (далі - Правила Інкотермс). Разом з поставкою товару постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінали документів (п. 3.4. Договору): - оформлених на державній мові та відповідно до вимог п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995: а) рахунок-фактура (оригінал); б) видаткова накладна на відпуск Товару (оригінал); в) акт приймання-передачі Товару (за згодою сторін); - сертифікат якості або паспорт виробника Товару (оригінал - на мові країни - виробника, а також копія на державній мові Покупця/ або російській мові, завірені печаткою Постачальника) з відміткою відділу технічного контролю (ВТК), а також інші документи, передбачені чинним законодавством України, які підтверджують якість Товару та його відповідність національним стандартам; технічним вимогам та іншим встановленим законодавствам умовам (п. 3.4.2. Договору); - копію сертифікату походження Товару СТ1 на мові країни-виробника, завірену печаткою продавця (у разі необхідності) (п.3.4.3. Договору); - інші документи, надання яких обумовлено в Додатку (специфікації) до Договору (п. 3.4.4. Договору). За умовами п. 3.5 Договору, якщо зазначені в п. 3.4. Договору документи складені з порушенням вимог для складання таких документів, якщо найменування та/або номенклатура, якісні та кількісні характеристики товару, зазначені в таких документах, не відповідають назві та/або номенклатурі, якісним і кількісним характеристикам поставленого товару, покупець має право відмовитися від прийняття товару без надання пояснень. Постачальник зобов`язаний разом з поставкою товару надати покупцеві оригінали документів передбачені п. 3.4. Договору, оформлені державною мовою, з відображенням повних реквізитів, які характеризують товар і є даними цього Договору, додатків (специфікацій) до Договору (п. 4.1.2. Договору). Пунктом 4.1.7. Договору визначено, постачальник також зобов`язаний забезпечити виконання всіма контрагентами, у яких він придбаває товари з метою виконання Договору, своєчасно і в повному обсязі декларування податкових зобов`язань, які мають відношення до товару, шляхом подання до органів державної фіскальної служби податкової звітності, складеної і заповненої відповідно до вимог чинного законодавства. У випадку, коли постачальник не є виробником товару. Постачальник зобов`язаний забезпечити виконання вимог зазначених в даному пункті всіма учасниками ланцюга постачання товару. Положеннями п. 6.4 Договору встановлено, що у разі виявлення покупцем під час приймання невідповідності фактично поставленого товару кількості та/або якості і/або асортименту та/або будь-яким іншим умовам Договору покупець має право відмовитися від прийняття товару та розірвати Договір в односторонньому порядку без відшкодування будь-яких збитків, матеріального і морального збитку постачальнику, або діяти в наступному порядку: покупець письмово повідомляє постачальника і вказує термін, в який повинен прибути представник постачальника на територію покупця; постачальник або його представник за дорученням зобов`язаний прибути не пізніше ніж у триденний термін після отримання виклику, за виключенням часу проїзду, для посвідчення факту невідповідності товару умовам договору шляхом підписання відповідного акта, передбаченого вимогами Інструкцій П-6, П-7. Постачальник зобов`язаний не пізніше ніж на другий день після отримання виклику повідомити (телеграма/факсимільний зв`язок) покупця про прибуття/ не прибуття представника для участі у прийманні товару за якістю та/або кількістю, та/або асортименту, та/або будь-яким іншим умовам договору; представник постачальника за дорученням зобов`язаний мати при собі оригінал довіреності, що підтверджує його повноваження діяти від імені постачальника. Відповідно до п. 10.3. договору у разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення; у разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару. Між сторонами укладалися Додаткові угоди до Договору, зокрема, Додаткова угода №6 від 18.06.2016, № 8 від 30.09.2019 та №11 від 23.06.2021. Згідно п. 4 Додаткової угоди № 6 від 18.06.2019 та Додаткової угоди № 8 від 30.09.2019 ціна фіксується на дату відвантаження товару та підлягає зміні тільки за наступної умови. При зміні курсу НБУ на дату відвантаження товару більш, ніж на +/- 5% щодо розрахункового курсу 26,205887 грн./дол. США, діючого на 13.05.2019 вартість товару підлягає пропорційному перерахунку; для перерахунку використовується курс НБУ, який діє на дату відвантаження товару. Відповідно до п. 5 умов Додаткових угод № 6 від 18.06.2019, № 8 від 30.09.2019 покупець здійснює оплату за фактом поставки товару, шляхом безготівково перерахування коштів на поточний рахунок постачальника через 15 календарних днів тільки за умови виконання постачальником п.п. 3.4., 4.1.1-4.1.5. Договору та надання завіреної копії податкової накладної, оформленої виробником ТОВ «Елемер Сенсор (Україна), на адресу постачальника та квитанції №1 про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. Термін оплати збільшується на термін прострочення надання первинних документів до п. 3.4. даного Договору. Згідно п. 4 Додаткової угоди № 8, ціна фіксується на дату відвантаження товару та підлягає зміні тільки за наступної умови. При зміні курсу НБУ на дату відвантаження товару більш, ніж на +/- 5% щодо розрахункового курсу 26,205887 грн./дол. США, діючого на 13.05.2019 вартість товару підлягає пропорційному перерахунку; для перерахунку використовується курс НБУ, який діє на дату відвантаження товару. Ціна товару: Перерахунок ціни здійснюється за формулою: Ц / К1 *К, де Ц- ціна з ПДВ, грн. К1 - курс НБУ на 13.05.2019 (26,205887 грн./дол. США), К - курс НБУ, який діє на дату відвантаження товару. Відповідно до п.

5. Додаткової угоди №11 від 23.06.2021 покупець здійснює оплату за фактом поставки товару, шляхом безготівково перерахування коштів на поточний рахунок постачальника через 15 календарних днів тільки за умови виконання постачальником п.п. 3.4., 4.1.1-4.1.5. Договору та надання завіреної копії податкової накладної, оформленої виробником ТОВ «Елемер Сенсор (Україна), на адресу постачальника та квитанції №1 про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, а також надає завірені копії митної декларації ІМ-40 АА або ІМ-40 ДР або ІМ - 40 ДЕ, оформленої ТОВ «Інструмент - Центр Дніпро» н товар, що поставляється. Термін оплати збільшується на термін прострочення надання первинних документів до п. 3.4. даного Договору. Звертаючись до суду із позовом, ТОВ "ТД ТЕК-Україна" зазначає, що згідно п. 4 Додаткової угоди № 8, ціна фіксується на дату відвантаження товару та підлягає зміні тільки за наступної умови. При зміні курсу НБУ на дату відвантаження товару більш, ніж на +/- 5% щодо розрахункового курсу 26,205887 грн./дол. США, діючого на 13.05.2019 вартість товару підлягає пропорційному перерахунку; для перерахунку використовується курс НБУ, який діє на дату відвантаження товару. Ціна товару: Перерахунок ціни здійснюється за формулою: Ц / К1 *К, де Ц- ціна з ПДВ, грн. К1 - курс НБУ на 13.05.2019 (26,205887 грн./дол. США), К - курс НБУ, який діє на дату відвантаження товару. Товар відповідно до видаткової накладної від 03.12.2019 № РН-0000591 відвантажено 03.12.2019. Згідно повідомлень Національного банку України від 03.12.2019 офіційний курс гривні до долару США встановлено 23,957354. Таким чином, ціна за товар складає 46 525,32 грн. (50 892,00 грн. /26,205887*23,957354), що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-000571 від 03.12.2019. Як про це вказує позивач за первісним позовом, відповідач мав здійснити поставку товару не пізніше 15.11.2019, проте, свій господарський обов`язок виконав неналежним чином, а саме товар на загальну суму 46 525, 32 грн поставив 03.12.2019, що підтверджується наступними доказами: видатковою накладною № РН-0000591 від 03.12.2019 та рахунком-фактурою № СФ-000571 від 03.12.2019. Відтак, позивач за первісним позовом відзначає, що час прострочення поставки товару за додатковою угодою № 8 склав 17 календарних днів, а період прострочення: з 16.11.2019 по 02.12.2019. Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом Акціонерне АТ "Запорізький завод феросплавів" вказує, що оскільки, ТОВ "ТД ТЕК-Україна" було порушено обумовлені договірні зобов`язання та здійснено поставку товару з пропуском строку, то за таких обставин, позивачем за первісним позовом й було здійснено нарахування штрафу в сумі 8 607, 19 грн, які й просить стягнути з відповідача. Із поданого відповідачем за первісним позовом відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що АТ "Запорізький завод феросплавів" не вірно було здійснено період розрахування прострочення. Зокрема, ТОВ "ТД ТЕК-Україна" підтверджує повністю взяті не себе зобов`язання додатковою угодою № 8 від 30.09.2019 до договору 161 від 16.02.2018, в тому числі строку виконання зобов`язання (п. додаткової угоди 8) 30 календарних днів від дати її підписання - 17.10.2019, тобто, по 16.11.2019 (включно). Втім, як про це вказує відповідач за первісним позовом, позивач помилково зазначив по 15.10.2019, оскільки, строк починається з наступного дня після укладення договору. Таким чином, прострочення почалось з 17.11.2019. У свою чергу ТОВ "ТД ТЕК-Україна" звернулося із зустрічним позовом до АТ "Запорізький завод феросплавів" в якому просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом заборгованість за договором № 161 від 16.02.2018 із врахуванням додаткових угод до нього, яка складається із боргу за поставлений товар в сумі 23 219, 72 грн, інфляційних втрат в сумі 5 449, 54 грн та 3 % річних в сумі 2 766, 60 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга АТ "Запорізький завод феросплавів" не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. Оскільки АТ "Запорізький завод феросплавів" не погоджується із оскаржуваними рішенням виключно у частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 2 766,60 грн та інфляційних втрати в розмірі 3 243,49 грн, суд апеляційної інстанції переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги. В інших частинах рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №910/19267/20 сторонами не оскаржується, Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частин першої, другої ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин. Згідно із приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі -ГК України) встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України). В силу ч.ч. 1, 4 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. За умовами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ( ч. 1 ст. 626 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач за зустрічним позовом у встановлений договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем за зустрічним позовом), а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань. У зв`язку з чим, наявні підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк ( ст. 530 ЦК України). Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Щодо нарахувань інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці. Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Що у свою чергу підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18. Перевіривши здійснений позивачем за зустрічним позовом розрахунок 3% річних, суд апеляційної інстанції становив, що він є арифметично правильним, тому вимога в частині стягнення 3% річних в розмірі 2 766, 60 грн, підлягає задоволенню. При цьому, місцевий господарський суд встановив, що у порушення викладеного вище, нарахування інфляційних втрат позивачем за зустрічним позовом було здійснено не за повні місяці. Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних, суд апеляційної інстанції становив, що він є арифметично правильним, тому вимога в частині стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 3 243,49 грн. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі Твердження скаржника про те, що строк оплаті поставленого позивачем зустрічним позовом не настав, у зв`язку з ненаданням ТОВ "ТД ТЕК-Україна" повного пакету документів разом з поставленим товаром, тому відсутні підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на таке. Відповідно до ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Умовами п. 6.4 Договору встановлено, що у разі виявлення покупцем під час приймання невідповідності фактично поставленого товару кількості та/або якості і/або асортименту та/або будь-яким іншим умовам договору покупець має право відмовитися від прийняття товару та розірвати Договір в односторонньому порядку без відшкодування будь-яких збитків, матеріального і морального збитку постачальнику, або діяти в наступному порядку: покупець письмово повідомляє постачальника і вказує термін, в який повинен прибути представник постачальника на територію покупця; постачальник або його представник за дорученням зобов`язаний прибути не пізніше ніж у триденний термін після отримання виклику, за виключенням часу проїзду, для посвідчення факту невідповідності товару умовам договору шляхом підписання відповідного акта, передбаченого вимогами Інструкцій П-6, П-7; постачальник зобов`язаний не пізніше ніж на другий день після отримання виклику повідомити (телеграма/факсимільний зв`язок) покупця про прибуття/ не прибуття представника для участі у прийманні товару за якістю та/або кількістю, та/або асортименту, та/або будь-яким іншим умовам договору; представник постачальника за дорученням зобов`язаний мати при собі оригінал довіреності, що підтверджує його повноваження діяти від імені постачальника. Отже, направлення будь-яких претензій, актів, протоколів щодо прийняття товару та перевірки його на відповідність умовам договору щодо комплектності та наявності при поставці усіх необхідних документів повинне здійснюватися відповідно до Інструкцій П-6, П-7 (пункти 6.2, 6.3, 6.4 Договору). Доказів звернення відповідача за зустрічним до позивача за зустрічним позовом з повідомленнями щодо виявлених недоліків відповідно до Інструкцій П-6, П-7 суду не надано. Таким чином, отримавши товар, як то стверджує відповідач за зустрічним позовом, без товаросупроводжувальних документів, які визначені п.п. 1.1., 2.2., 3.1., 3.4.2., 3.4.3., 3.4.4., 3.5., 4.1.2, 4.1.7. Договору поставки №161 від 18.02.2018 та п. 5 Додаткових угод №6 від 18.06.2016, № 8 від 30.09.2019 та №11 від 23.06.2021 він не скористався своїм, передбаченим ст. 666 ЦК України та п. 6.4 Договору, правом щодо витребування у продавця необхідних документів або повернення товару, а тому зобов`язаний оплатити поставлений товар. Отже, наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Жодних доводів стосовно неправильності розрахунку інфляційних втрат та 3% річних апеляційна скарга не містить. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення як первісного так і зустрічного позову, у зв`язку з їх частковою обґрунтованістю та доведеністю. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №910/19267/20 (в оскаржуваній відповідачем за зустрічним позовом частині), та, відповідно, апеляційна скарга АТ "Запорізький завод феросплавів") є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Розподіл судових витрат Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника. Керуючись ст.ст. 8, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №910/19267/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/19267/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Т.І. Разіна Судді І.А. Іоннікова К.В. Тарасенко