Постанова Північний апеляційний господарський суд № 927/926/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" квітня 2021 р. Справа№ 927/926/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мартюк А.І. суддів: Попікової О.В. Пашкіної С.А. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кривіна Євгена Андрійовича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2020 р. у справі № 927/926/20 (суддя - Федоренко Ю.В.) за позовом Національного комплексу "Експоцентр України" до фізичної особи-підприємця Кривіна Євгена Андрійовича про стягнення 30688,56 грн. без повідомлення (виклику) учасників справи ВСТАНОВИВ: Національний комплекс "Експоцентр України" звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позов до фізичної особи-підприємця Кривіна Євгена Андрійовича про стягнення з відповідача 30688,56 грн заборгованості, з яких 29273,24грн. сума основного боргу, 888,40грн. три проценти річних та 526,92грн. інфляційні втрати. Позов обгрунтований невиконанням відповідачем умов договору №119-2 від 26.08.2019 щодо оплати наданих позивачем послуг. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2020 року по справі № 927/926/20 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Кривіна Євгена Андрійовича на користь Національного комплексу "Експоцентр України" 29 273,24 грн боргу, 526,92 грн інфляційних втрат, 888,40грн 3% річних та 2102,00 грн судового збору. Наказ видано після набрання рішенням законної сили. Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець Кривін Євгеній Андрійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2020 року по справі № 927/926/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також, Фізична особа-підприємець Кривін Євгеній Андрійович просить поновити строк на апеляційне оскарження. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2021 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кривіна Євгена Андрійовича передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Попікова О.В., Пашкіна С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 року апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кривіна Євгенія Андрійовича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2020 року по справі № 927/926/20 - залишено без руху. Фізичній особі - підприємцю Кривіну Євгенію Андрійовичу було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання до Північного апеляційного господарського суду докази про сплату судового збору, в сумі 3 153 грн. 26.01.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява про усунення недоліків, а саме докази про сплату судового збору. Фізична особа - підприємець Кривін Євгеній Андрійович просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2020 року по справі № 927/926/20 посилаючись на те, повний текст оскаржуваного рішення відповідачем отримано 19.12.2020 року, що підтверджується конвертом поштового пересилання та роздруківкою трекінгу поштового пересилання №1400050627669 з офіційного сайту Укрпошти (додаються до апеляційної скарги). 20.02.2021р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2020 року по справі № 927/926/20 без змін. За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 26.08.2019 між Національним комплексом "Експоцентр України" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Кривін Євген Андрійович (замовник) укладено договір №119-2 (далі - Договір). У відповідності до п. 1.1 Договору предметом договору є надання виконавцем комплексу послуг (робіт), необхідних замовнику для забезпечення проведення "Міжнародного фестивалю барів" на відкритому майданчику "Сад Бажань", надалі "захід", на території НК "Експоцентр України", за адресою: 03127, м.Київ, пр.Академіка Глушкова,1. Відповідно до п.6.1 договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань за цим договором. Згідно п.3.1 договору розрахунок вартості послуг (робіт) за договором наведено у Кошторисі угоди про договірну ціну (Додаток №1) та становить: 78389,39 грн., ПДВ (20%) - 15677,88 грн. Всього 94067,27 грн. Замовник відповідно до п.3.2 договору здійснює оплату послуг (робіт) згідно п.3.1 договору таким чином 18813,45грн в т.ч. ПДВ до 20.05.2019, 75253,82грн. в т.ч. ПДВ до 30.09.2019. Замовлені додаткові послуги (роботи) з технічного, інформаційного-рекламного та сервісного забезпечення проведення заходу замовник сплачує в повному обсязі на підставі рахунків до 30.09.2019 (п.3.3 договору). Відповідно до п.3.4 - 3.5 договору виконавець надає послуги лише після їх 100% передоплати. Остаточний розрахунок (в т.ч. витрати електроенергії та води, послуги з обслуговування електромереж, системи водопостачання та водовідведення у розмірі 40,3%) замовник здійснює на підставі Акта наданих послуг. Оплата проводиться впродовж 3-х банківських днів з дати складання виконавцем зазначеного Акта. Згідно п.3.6 договору у разі не підписання замовником Акта наданих послуг (виконаних робіт) або не надходження від нього відповідної вмотивованої відмови від підписання Акта до 20.09.2019, Акт вважається підписаним, а послуги наданими в повному обсязі. Сторони підписали Кошторис (Додаток №1 до договору), в якому погодили розмір договірної ціни на комплекс послуг (робіт) з організації та проведення замовником відповідних заходів на загальну суму 94067,27 грн. На виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв комплекс послуг щодо організації та проведення заходу 05.-09.09.2019р на суму 94067,27грн і позивачем виставлено рахунок на оплату №5627 від 26.08.2019. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вказаний рахунок оплачено 09.09.2019 - 75000 грн., 10.09.2019 - 19067,27 грн, що підтверджується випискою банку. Крім того, позивачем було надано відповідачу комплекс послуг (робіт) для забезпечення та проведення зон розваг та харчування на відкритих майданчиках у вересні 2019 року (додаткові послуги) на суму 29273,24грн. Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №5760 від 09.09.2019 (а.с.13). Як зазначає позивач у позовній заяві відповідач рахунок №5760 від 09.09.2019 на суму 29273,24 грн не оплатив. Позивачем направлено відповідачу претензію №02-11/181 від 13.03.2020 з вимогою перерахувати суму боргу в розмірі 29 273,24грн. Вказана претензія отримана відповідачем 19.03.2020 згідно поштового повідомлення №0312716425780. Також позивачем направлено відповідачу акт надання послуг №600010 від 09.09.2019 на суму 29273,24грн. Вказаний акт отриманий відповідачем 19.03.2020 згідно поштового повідомлення №0312716425810. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, оплату отриманих послуг в повному обсязі не здійснив. Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України , зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Судом встановлено, відповідно до умови договору №119-2 від 26.08.2019, відповідач повинен був оплатити рахунок за надані додаткові послуги №5760 від 09.09.2019 на суму 29273,24грн до 30.09.2020 включно. На момент розгляду справи, відповідач доказів оплати отриманих послуг в розмірі 29273,24 грн, а також доказів, які спростовують наявність боргу в заявленому до стягнення розмірі, суду не надав. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 29273,24 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо розрахунку за надані послуги. Також, позивач просить стягнути з відповідача 888,40грн. 3% річних за період з 01.10.2019 по 05.10.2020, 526,92грн. інфляційних за період жовтень 2019 - серпень 2020. Відповідно до п. 4.1. договору сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов цього Договору, винна сторона несе відповідальність відповідно діючого законодавства України. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, обов`язок оплатити основний борг, а також обов`язок оплатити нараховані на основний борг три відсотки річних та інфляційні втрати, є похідними один від одного зобов`язаннями, хоча і є взаємопов`язаними між собою; крім того, норми цивільного законодавства не ставлять в залежність одночасність вимог кредитора на стягнення з боржника основної заборгованості від одночасності права вимоги на стягнення трьох відсотків річних, інфляційних у зв`язку з простроченням основного грошового зобов`язання. При застосуванні індексу інфляції, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині 3% річних в розмірі 888,40грн. та в частині стягнення інфляційних 526,92грн., оскільки відповідачем свої зобов`язання за договором не виконав, оплату отриманих послуг в повному обсязі не здійснив. Водночас вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача. Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Отже, обставини викладені фізичною особою-підприємцем Кривіним Євгеном Андрійовичем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2020 р. у справі № 927/926/20 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, та з додержанням норм матеріального й процесуального права, у зв`язку із чим апеляційна скарга фізичної особи підприємця Кривіна Євгена Андрійовича не підлягає задоволенню. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на фізичну особу підприємця Кривіна Євгена Андрійовича. Керуючись ст.ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця Кривіна Євгена Андрійовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2020 р. у справі № 927/926/20 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на фізичну особу підприємця Кривіна Євгена Андрійовича.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 22.04.2021р. Головуючий суддя А.І. Мартюк Судді О.В. Попікова С.А. Пашкіна