Постанова Миколаївський апеляційний суд № 488/4257/20

14.12.21 22-ц/812/2278/21 Провадження № 22-ц/812/2278/21 Головуючий суду першої інстанції Рак Л.М. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 грудня 2021 року м. Миколаїв Справа 488/4257/20 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Крамаренко Т.В., Яворської Ж.М., при секретарі судового засідання Богуславській О.М., за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2021 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Рак Л.М., в приміщенні суду в м. Очаків, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання житлового будинку і земельної ділянки об`єктами права спільної сумісної власності та визнання права власності на Ѕ частку житлового будинку та земельної ділянки, В С Т А Н О В И В: 21 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання житлового будинку і земельної ділянки об`єктами права спільної сумісної власності та визнання права власності на Ѕ частку житлового будинку та земельної ділянки. Доводи позову обґрунтовував тим, що він та відповідач познайомились в листопаді 2008 року. У зареєстрованому шлюбі не перебували та на даний час не перебувають. Починаючи з серпня 2009 року вони почали проживати разом однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу та вести спільне господарство. Реєструвати шлюб вони не поспішали, оскільки у цьому не було потреби. У 2010 році позивач разом з відповідачем почали жити в приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 24 лютого 2011 року під час спільного проживання у вищевказаному будинку народився син ОСОБА_4 . Протягом усього часу у період з 2009 року по 2020 рік позивач і відповідач вели спільне господарство, мали спільний побут, спільно використовували майно та займались вихованням дитини. Він здійснював підприємницьку діяльність у період з 13 вересня 1999 року по 26 травня 2010 року отримував доходи (сплачував податки). Так позивач в серпні 2008 року придбав автомобіль марки Mazda

3. Крім того позивач мав заощадження від продажу власної квартири в 2006 році за адресою: АДРЕСА_2 в розмірі 30 000 дол. США. Крім того позивач мав у власності з 2005 року автобус СПВ 33021 01152890, який був проданий ним в квітні 2010 року. Позивач в 2018 році придбав у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_3 згідно договору купівлі-продажу. Відповідач станом на 2009 рік під час знайомства з ним не мала цінного рухомого та нерухомого майна. Станом на 2009 рік відповідач мала борг по кредитному договору перед АТ «Індекс Банк» у розмірі 2 000 дол. США, який був погашений позивачем за власні кошти. 17 листопада 2015 року він за власні кошти придбав для відповідача житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 разом із земельною ділянкою за цією ж адресою. На даний час відповідач проживає у вказаному будинку разом із малолітнім сином ОСОБА_4 . Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу його та ОСОБА_3 у період з січня 2009 року по січень 2020 року. Визнати спільною сумісною власністю його та ОСОБА_3 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 разом із земельною ділянкою за цією ж адресою та визнати право власності на Ѕ частку житлового будинку та земельної ділянки. Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2020 року вищезазначена позовна заява була передана за підсудністю до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області. 07 жовтня 2021 року до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла заява від ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову. Вимоги заяви мотивовані тим, що згідно даних реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 належить на праві власності спірний житловий будинок із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_4 . Водночас позивачем на сайті OLX.UA виявлено два факти продажу відповідачем та ріелтором вищевказаного будинку за зазначеною адресою. Скріншоти з сайту про продаж нерухомого майна долучено до матеріалів заяви. Тому у позивача є підставні побоювання, що відповідач має намір переоформити або продати нерухоме майно, яке є предметом спору, на третіх осіб, що може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Вищевказане майно може бути передано третім особам у заставу (іпотеку) або іншим способом обтяжено в тому числі третім особам після продажу. Крім того вказане майно було виставлено на продаж після подачі цього позову та заявлення позивачем ряду клопотань які були задоволені судом. Між сторонами існує спір і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду за даним позовом. Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту-заборони, здійснювати будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна ОСОБА_3 , зокрема: на житловий будинок реєстраційний номер766626548103 загальною площею 314,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 разом із земельною ділянкою реєстраційний номер 769610348103 кадастровий номер 4810300000:05:001:0058 площа 0,0544 га за цією ж адресою. Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Ухвалено до набрання рішенням суду законної сили у зазначеній вище справі накласти арешт на житловий будинок «А-1», реєстраційний номер 766626548103, загальною площею 314,2 кв. м, літню кухню «Б», споруди № 1,2,3,4,I за адресою: АДРЕСА_4 ; накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0544 га з кадастровим номером 48103100000:05:001:0058 за адресою: АДРЕСА_4 ; заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 та земельної ділянки площею 0,0544 га за цією ж адресою. Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а застосування саме таких видів забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам та фактично реалізує мету його застосування. Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу де, посилаючись на те, що ухвалу суду винесено з порушенням норм процесуального права, а саме судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, та недоведені обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому просила її скасувати. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що згідно з частиною 1 статті 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) У контексті наведеної правової норми, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 основною вимогою є встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Відповідно до правової позиції, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці. З аналізу зазначених вище правових норм випливає, що основною вимогою позову, що розглядається є вимога немайнового характеру, від задоволення якої залежить задоволення інших, майнових позовних вимог. Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Скаржник вважає, що постановивши ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке є приватною власністю відповідача, суд фактично забезпечив похідні позовні вимоги до розгляду та задоволення основної. Не маючи жодного правового підґрунтя, до розгляду обставин справи, суд першої інстанції визнав встановленим той факт, що майно, яке належить відповідачу є об`єктом спільної сумісної власності у розумінні частини 1 статті 69 Сімейного Кодексу України та обмежив її у реалізації належного їй права власності за заявою пересічної для неї особи, яка не має ані свідоцтва про укладення шлюбу, ані чинного рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю. При винесені оскаржуваної ухвали було порушено низку законодавчих актів, що гарантують право власника на володіння та розпорядження його майном. Також суд першої інстанції не дослідивши обставини справи щодо встановлення факту проживання однією сім`єю позивача та відповідача винесенням ухвали про арешт особистого майна відповідача фактично визнав її майно таким, що набуте під час шлюбу та підлягає розподілу між нею та будь якою людиною чоловічої статі, яка звернеться до суду з відповідним позовом. На день слухання справи від інших учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 21 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання житлового будинку і земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 разом із земельною ділянкою за цією ж адресою, об`єктами права спільної сумісної власності та визнання права власності на Ѕ частку цього нерухомого майна. Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 11 листопада 2015 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 , остання є власником двоповерхового житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 314,20 кв.м, в т.ч. жилою 227.00 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 . За аналогічним договором в той же день ОСОБА_3 придбала земельну ділянку за вказаною адресою загальною площею 0.0544 га. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 статті 367 ЦПК України). Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК Українивиди забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Зазначені положення Закону та роз`яснення враховані судом першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи та заяви про забезпечення позову, позивач заявив вимогу про поділ спільного майна, яке за його доводами, є спільним майном подружжя. При цьому зазначав, що відповідач, будучи власником спірного нерухомого майна, користується ним та має намір продати його без його згоди, у зв`язку з чим він звернувся з позовом про поділ майна. Про такий намір відповідача свідчить оголошення про продаж будинку розповсюджене та доступне через інтернет ресурси. Задовольняючи заяву про забезпечення позову колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначені обставини та доводи позивача, а саме, що невжиття заходів забезпечення позову з огляду на наявність об`єктивних даних, які свідчать, що спірні будинок та земельна ділянка є спірними з моменту звернення ОСОБА_1 до суду, відповідач користується цим нерухомим майном, а тому у будь-який час може розпорядитися цим майном на власний розсуд, про що свідчать розміщені на інтернет сайті оголошення про продаж цієї нерухомості. Всі ці факти свідчать про те, що існує реальна загроза відчуження спірних будинку та земельної ділянки її власником, що може утруднити в майбутньому виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, суд оцінив їх належним чином і відповідно врахував при постановлені оскарженої ухвали. Негативним наслідком неналежного забезпечення позову при поділі майна є можливість реалізації спірної нерухомості під час вирішення спору, що призведе до затягування розгляду справи, оскільки виникає необхідність залучати до участі у справі нових власників та пред`являти додаткові позовні вимоги. З огляду на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання судового рішення за даним позовом в майбутньому у разі відчуження спірних житлового будинку та земельної ділянки, колегія суддів апеляційного суду погоджується із заходами забезпечення позову, обраними судом першої інстанції. Обрання у такий спосіб забезпечення позову у достатній мірі унеможливить зміну власників спірного нерухомого майна та перереєстрацію прав власності до моменту закінчення розгляду справи. А це у свою чергу у повній мірі буде відповідати меті забезпечення позову, гарантуванню виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. При цьому співвідносячи негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, а також ураховуючи, що предметом спору є нерухоме майно, вжиття зазначених заходів забезпечення позову, є співмірним із заявленими позовними вимогами. Водночас обрані заходи забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки спірне майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним та вчиняти дії щодо його перереєстрації. Обрані заходи забезпечення позову не впливають на матеріальний стан відповідача, як власника майна, та не призводять до понесення додаткових витрат унаслідок їх застосування, доказів завдання відповідачам збитків унаслідок накладення вжиття таких заходів щодо спірного нерухомого майна не надано. За таких обставин оскаржуване судове рішення вважається законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає. Аргументи апеляційної скарги про те, що вимога позовної заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є основною, а вимоги щодо поділу майна є похідними від цієї вимоги, у зв`язку з чим суд першої інстанції безпідставно розглянув забезпечення позову щодо похідної вимоги, є неприйнятними, оскільки предметом позову є поділ спільного майна сторін, з огляду на це позивач доводить, що спірне нерухоме майно є спільної власністю сторін, а відповідач заперечує ці обставини. Під час розгляду цього спору доведенню позивачем підлягає факт спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу на час придбання спірного майна, а відповідач повинна надати докази на підтвердження своїх заперечень. Доводи апеляційної скарги про визнання судом першої інстанції при постановленні оскарженої ухвали факту належного відповідачу спірного майна об`єктом спільної сумісної власності та обмеження її у реалізації належного їй права власності нерухомого майна не заслуговують на увагу, оскільки забезпечення позову щодо спірного майна не свідчить про вирішення позовних вимог, а є способом забезпечення цілісності цього майна і неможливості його відчуження на період вирішення спору сторін. З огляду на наведене, інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена без додержання норм процесуального права. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо відсутні підстави для його скасування. Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2021 року залишити без змін. З огляду на висновок суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника. Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2021 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий Л.М. Царюк Судді Т.В. Крамаренко Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 15 грудня 2021 року.