Постанова Одеський апеляційний суд № 509/3132/20

Номер провадження: 22-ц/813/2669/21 Номер справи місцевого суду: 509/3132/20 Головуючий у першій інстанції Гандзій Д. М. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.03.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., за участю секретаря - Дерезюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 липня 2020 року про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання правочину недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди,- ОПИСОВА ЧАСТИНА У липні 2020 року, адвокат Чурсова В.О., діюча від імені ОСОБА_2 , звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області, із вищевказаною позовною заявою, в якій просить суд: 1) визнати договір про поділ майна подружжя, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у м. Одесі 04.07.2017 року як такий, що вчинений під впливом обману і як наслідок не дійсний, та витребувати майно; 2) стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки у подвійному розмірі, виходячи з дійсної оцінки майна, яке буде уточнене після витребування необхідної документації наразі попередня оцінка майна, виходячи з договорів становить - 2 365 600 грн. х 2 = 4 731 200 грн.; 3) стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі - 500 000 грн.; 4) усі судові витрати покласти на відповідачку ОСОБА_3 .. Вищевказаний позов обґрунтовано тим, що своїми умисними діями відповідачка ввела позивача в оману, шляхом повідомлення не правдивих відомостей про природу і мету правочину, заволоділа усім нерухомим майном, яке було придбано на спільні кошти, заощаджені під час шлюбу, та продовжує вчиняти позивачу перешкоди у нормальному існуванні і наразі (а. с. 1 - 9). В подальшому адвокат Чурсова В.О., діюча від імені ОСОБА_2 , звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладання арешту з забороною відчуження на майно, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_8 ; квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_5 ; квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_9 ; квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_1 ; квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_6 ; квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , яка належить ОСОБА_7 ; квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , яка належить ОСОБА_3 ; дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_8 , що належить ОСОБА_3 ; автомобіль марки «Lexus RX300», 2004 р.в., що належить ОСОБА_3 .. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 липня 2020 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Чурсової В.О. про забезпечення позову задоволено. Вжито заходів забезпечення позову, шляхом накладання арешту з забороною відчуження на: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_8 ; квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_5 ; квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_9 ; квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_1 ; квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_6 ; квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , яка належить ОСОБА_7 ; квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , яка належить ОСОБА_3 ; дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_8 , що належить ОСОБА_3 ; автомобіль марки «Lexus RX300», 2004 р.в., що належить ОСОБА_3 .. Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що між сторонами дійсно виник спір про право, щодо договору про поділ майна подружжя, предметом якого, є майно щодо якого просить вжити заходи забезпечення позову представник позивача. З урахуванням фактичних даних, які є в матеріалах справи, суд першої інстанції вважав, що неприйняття заходів забезпечення позову, може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому місцевий суд дійшов до висновку про необхідність задоволення вищенаведеної заяви про забезпечення позову (а. с. 36 - 38). Постановою Одеського апеляційного суду від 05.11.2020 року апеляційну скаргу адвоката Попова Михайла Сергійовича, діючого від імені ОСОБА_3 , - залишено без задоволення, а ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 липня 2020 року про забезпечення позову -без змін. Постанову вмотивовано тим, що доводи апеляційної скарги про відсутність доказів щодо наміру відповідачки, третіх осіб відчужити вищевказане нерухоме майно щодо якого вжито заходи забезпечення позову є неспроможними, оскільки, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є саме обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Крім того, додані до відзиву на апеляційну скаргу письмові докази свідчать щодо наявності наміру відчужити частину спірного майна. Доводи, що наведені у апеляційній скарзі, щодо безпідставності позову, підлягають перевірці та з`ясуванню під час вирішення спору по суті судом першої інстанції. Зазначені заявником обставини впливають на вирішення судом за заявленим позовом, не встановлені судами першої та апеляційної інстанції. Апеляційний суд також погодився з висновками суду першої інстанції про те, що між сторонами дійсно виник спір про право, щодо договору про поділ майна подружжя, предметом якого, є майно щодо якого просила вжити заходи забезпечення позову представник позивача. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, 13.11.2020 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права ставиться питання про скасування ухвали. При цьому посилаючись на те, що суд першої інстанції наклав арешт на 7 квартир, що належать третім особам, виходячи з того, що між сторонами дійсно виник спір про право, щодо договору про поділ майна подружжя, предметом якого є спірне майно. Разом з тим, належна апелянту квартира та майно інших третіх осіб взагалі не є предметом спору, оскільки в позовній заяві заявляється вимога лише про визнання договору недійсним та стягнення коштів, а не про повернення майна або інше. Апелянт вказує, що суд першої інстанції у своїй ухвалі зазначає, що неприйняття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення, у випадку відчуження вказаного майна, на яке представник позивача просила накласти арешт на користь третіх осіб. Однак, в ухвалі суду відсутні посилання на відповідні докази та, відповідно не зрозуміло яким чином суд дійшов вищевказаного висновку, зважаючи на те, що квартира апелянта та квартири інших третіх осіб взагалі не є предметом спору, а треті особи є добросовісними набувачами, та в силу приписів ст. 387 ЦК України квартира, що належить апелянту взагалі не може бути витребувана на користь ОСОБА_2 . Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.11.2020 року провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 липня 2020 року про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання правочину недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди було відкрито. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 .11.2020 року справу призначено до розгляду. 17 березня 2021 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Чурсовою В.О. було подано пояснення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , відповідно до яких остання просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. При цьому посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги та її невідповідність обставинам та матеріалам справи. 17 березня 2021 року на електронну адресу Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_3 - адвоката Якових А.В. надійшло клопотання про постановлення окремої ухвалу. З вказаного клопотання вбачається, що адвокат Яковх А.В. наголошує, що роздруківки оголошень про продаж майна, що були надані адвокатом Чурсовою В.О. разом з відзивом на апеляційну скаргу були створені самою ОСОБА_10 . Згідно повідомлень про поштові відправлення на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , останні повернулись до суду оскільки адресат відсутній за вказаною адресою. Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. До судового засідання з`явився представник ОСОБА_3 - адвокат Якових А.В. та представник ОСОБА_2 - адвокат Чурсова В.О. У зв`язку з повним знеструмленням будівлі Одеського апеляційного суду фіксування судового засідання не відбулось. Представник ОСОБА_3 - адвокат Якових А.В. надав безпосередньо у залі судового засідання власноручно написану заяву про розгляд справи за його відсутності, також зазначив, що апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі та просить суд її задовольнити. Представник ОСОБА_2 - адвокат Чурсова В.О. надала у залі судового засідання власноручно написану заяву про розгляд справи за її відсутності, відповідно до якої заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги. Також зазначила, що клопотання адвоката Якових А.В. щодо постановлення окремої ухвали відносно адвоката ОСОБА_10 є намаганням здійснити тиск на неї, як адвоката. Також наголосила, що адвокат Якових А.В. не позбавлений звернутись до КДКА зі скаргою на дії адвоката Чурсової В.О. Інші сторони до судового засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялись, причини неявки суду не повідомили.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Суд, приймаючи ухвалу про забезпечення позову виходив з того, що є підстави для такого забезпечення, оскільки між сторонами дійсно наявний спір про право, щодо договору про поділ майна подружжя, предметом якого, є майно щодо якого просила вжити заходи забезпечення позову представник позивача. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам. При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що у разі відчуження об`єктів нерухомого майна невжиття заходів забезпечення позову в разі його задоволення дійсно може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. На час вжиття заходів забезпечення позову (08.07.2020 року) підготовче засідання у справі закінчено не було, що не виключало можливості уточнення позивачем позовних вимог та доповнення їх вимогою про витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння. За таких обставин, ОСОБА_1 є стороною по справі, тому до неї можуть застосовуватися положення ст. 150 ч.1 п.1 ЦПК України. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також убезпечення від спричинення значної шкоди позивачу. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі N 753/22860/17 (провадження N 14-88цс20). Встановлено, що предметом даного позову є скасування договору про поділ майна подружжя. Тобто даний спір за своєю сутністю є спором щодо права відповідача на спірне майно та відновлення права позивача на спірне майно. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на недоведеність заявником ризиків невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення його позову, оскільки підставою для забезпечення позову є не докази, які підтверджують ризики невиконання рішення суду, а обґрунтоване припущення позивача, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких має намір звернутися позивач. Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи і ґрунтуються на припущеннях. У той час, як забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. (висновок Верховного Суду, постанова №6-846цс16 від 17.10.2018 року). Доводи апелянта в скарзі не спростовують обґрунтованих висновків суду про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки між сторонами виник спір та існує загроза утруднення виконання можливого рішення суду. Крім того, колегія суддів вважає, що обрані заходи є цілком співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки між сторонами дійсно існує спір про визнання договорів недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Щодо клопотання представника ОСОБА_3 про постановлення окремої ухвали, слід зазначити наступне. Відповідно до частини 1 статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. З аналізу сказаної статті вбачається, що окрема ухвала суду - це ухвала, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушення. Підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для окремої ухвали немає. Причини та умови, що сприяли вчиненню порушення можуть полягати у неналежному виконанні посадовими особами обов`язків, перевищенні влади чи зловживанні нею, порушенні строків розгляду звернень, невжитті заходів реагування на заяви громадян тощо. Окрема ухвала (постанова) має бути обґрунтованою і вмотивованою. Вона може бути винесена тільки на підставі матеріалів, досліджених у суді, та має містити вказівку на дійсні причини й умови, які сприяли вчиненню злочину або іншого правопорушення. Обставини, які належать до причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, підлягають всебічному, повному та об`єктивному дослідженню в судовому засіданні. За необхідності слід заслухати показання осіб, дії або бездіяльність яких сприяли вчиненню злочину, витребувати додаткові матеріали, призначити експертизу або здійснити інші процесуальні дії. В окремій ухвалі (постанові) суд повинен указати, в чому конкретно полягають встановлені порушення закону, які саме права громадян порушено, або зазначити причини й умови, що сприяли вчиненню порушення. Разом з тим, суд звертає увагу, що статтею 262 ЦПК України не встановлено прямий обов`язок суду постановляти окрему ухвалу. Постановлення окремої ухвали є правом суду у разі встановлення судом підстав для окремої ухвали. За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Якових А.В. про постановлення окремої ухвали в даній справі, не підлягає задоволенню, оскільки постановлення окремої ухвали пов`язується з дискрецією (власним розсудом) суду, підстав для реалізації якої в даній справі, суд не вбачає, оскільки в матеріалах справи, відсутні докази вчинення даного порушення, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити у зв`язку з її безпідставністю. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 липня 2020 року про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання правочину недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди- залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 23 березня 2021 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А. П. Заїкін О.М. Таварткіладзе