Постанова 4820 № 685/402/21

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 685/402/21 Провадження № 22-ц/4820/1905/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Грох Л.М. секретар судового засідання Дубова М.В. за участю: позивача ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №685/402/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 06 жовтня 2021 року, у складі судді Самойловича А.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, третя особа без самостійних вимог - Теофіпольський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про зняття арешту з майна, встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила зняти арешт з майна, а саме: з трикімнатної квартири загальною площею 64,7 кв.м., яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивовано тим, що постановою державного виконавця Теофіпольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Ліщук Ю.А. від 15.04.2019 було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 , зокрема на квартиру загальною площею 64,7 кв.м., яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 , у виконавчому провадженні №56064967. Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2020 року у справі № 685/232/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, була затверджена мирова угода, укладена між сторонами, згідно з якою позивач ОСОБА_1 набула право власності на вказану квартиру, на яку був накладений арешт. У зв`язку із зміною власника є наявні достатні підстави для зняття арешту із даного майна. Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2021 року за клопотанням позивача до участі у справі в якості відповідача залучено Головне управління ДФС у Хмельницькій області, а ухвалою Теофіпольського районного суду від 30 серпня 2021 року до участі у справі відповідачем було залучене Головне управління ДПС у Хмельницькій області як правонаступник Головного управління ДФС у Хмельницькій області. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 06 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що арешт квартири, як вид обтяження, був зареєстрований державним реєстратором Хмельницької міської ради 15 квітня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 38175147, а ОСОБА_1 набула право власності на вказану квартиру 18 травня 2020 року. У зв`язку із тим, що позивач набула право власності на об`єкт нерухомого майна уже після накладення обтяження на цей об`єкт у виді арешту цього майна, а перехід права власності на майно не є підставою для зняття арешту з цього майна, накладеного ще до зміни власника, то відсутні підстави для зняття арешту із спірної квартири. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права. Узагальнення доводів апеляційної скарги Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що в арештованій квартирі, яка належить їй на праві приватної власності, зареєстрована лише вона та її спільна з відповідачем донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд першої інстанції як на підставу відмови у задоволенні позову неправильно посилався на норми статті 59 України «Про виконавче провадження», оскільки вказані норми не встановлюють обмежень щодо способу та дати набуття права власності, а встановлюють підстави, за наявності яких особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.Також, суд першої інстанції не взяв до уваги, що майно придбане спільно із відповідачем в шлюбі в липні 2011 року та після народження спільної доньки, тому було спільною сумісною власністю ще до затвердження мирової угоди. При цьому, не надано належної правової оцінки мировій угоді, яка затверджена ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області 18.05.2020 у справі №685/232/20, та залишено поза увагою витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджує її право власності на спірну квартиру. Процесуальні дії апеляційного суду Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року відкрито апеляційне провадження та ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року справу призначено до розгляду. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апелянт ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Відповідач ОСОБА_2 вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки квартира належить позивачу на праві власності. Також пояснив, що на підставі затвердженої судом мирової угоди від 18.05.2020 право власності на цілісний майновий комплекс у м.Славута за ним не зареєстровано, оскільки в судовому порядку визнано недійсними правовстановлюючі документи на комплекс. Представник відповідача - Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області та представник третьої особи без самостійних вимог - Теофіпольського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) повідомлені належним чином про час і місце слухання справи, у судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили. Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотивувальна частина Встановлені фактичні обставини справи Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що у Теофіпольському районному відділі державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 822/3644/17, виданий 06 березня 2018 року Хмельницьким окружним адміністративним судом, про стягнення в рахунок погашення податкового боргу з ОСОБА_2 на користь Головного управління ДФС у Хмельницькій області 140946,37 грн. (виконавче провадження № 56064967). Постановою державного виконавця Теофіпольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Ліщук Ю.А. від 15.04.2019 у виконавчому провадженні №56064967 було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 , а саме на квартиру загальною площею 64,7 кв.м., яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 . Арешт квартири, як вид обтяження, був зареєстрований 15 квітня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Хмельницької міської ради Овчинниковою Н.В. за № 38175147. Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2020 року, у справі № 685/232/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, була затверджена мирова угода, укладена між сторонами. Відповідно до умов зазначеної мирової угоди позивач ОСОБА_1 набула право власності на квартиру загальною площею 64,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_2 набуває право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 248,9кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб. Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Згідно зі статтею 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною3 статті 13 ЦК Українине допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Недобросовісність поведінки подружжя при поділі спільного майна, зловживання правами й наявність негативних наслідків для кредитора підлягають доказуванню на загальних підставах. Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14-ц. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що на момент пред`явлення ОСОБА_1 позову про поділ майна на виконанні державного виконавця Теофіпольського районного відділу ДВС перебував виконавчий лист про стягнення коштів на користь Головного управління ДПС у Хмельницькій області, у зв`язку з чим на спірну квартиру було накладено обтяження у виді арешту, яке зареєстровано державним реєстратором Хмельницької міської ради 15 квітня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Враховуючи те, що позивач набула право власності на квартиру уже після накладення обтяження на цей об`єкт у виді арешту, а перехід права власності на майно не є підставою для зняття зі спірної квартири арешту, накладеного ще до зміни власника, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки припинення права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру ускладнить виконання судового рішення про стягнення суми боргу з ОСОБА_2 на користь Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області. На підставі вищевикладеного, не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки мировій угоді, яка затверджена судом у справі №685/232/20 та залишено поза увагою реєстрацію за нею права власності на спірну квартиру. Висновки суду апеляційної інстанції Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції ухвалив рішення суду з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Судові витрати Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 06 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 грудня 2021 року. Судді Т.В. Спірідонова Р.С. Гринчук Л.М. Грох