Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/10299/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/10299/21 пров. № А/857/18541/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Бруновської Н.В., Хобор Р.Б., при секретарі судового засідання: Ільченко А.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у справі №380/10299/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції Сподарик Н.І., місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 02.09.2021),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 01.04.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення його із пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Проте, рішенням від 13.05.2021 №304 начальника відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на пенсію за вислугу років. Стверджує, що позивач хоча і немає календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугу років, проте у нього наявний відповідний пільговий стаж, відповідно до приписів Постанови №393, а саме вислуга років у пільговому обчисленні (27 роки 06 місяців 08 днів). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.05.2021 №304 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести з 13.05.2021 ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та здійснити перерахунок і виплату пенсії за вислугу років з урахуванням фактично сплачених сум. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що підставі заяви позивача від 12.07.2016 йому призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262 в розмірі 40% грошового забезпечення. Календарна вислуга років позивача на день звільнення становить - 21 рік 00 місяців 00 днів, а отже відсутні законні підстави для призначення пенсії відповідно до ст. 12, 13 Закону України № 2262. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Позивач в судовому засіданні апеляційного розгляду справи проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує наступне. Відповідно до витягу з наказу Управління МВС України на Львівській залізниці Міністерства внутрішніх справ України від 31.08.2015 за №61 о/с згідно положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил ( з постановкою на військовий облік) за ст. 64 п. «б» (через хворобу) підполковника міліції ОСОБА_1 . Вислуга років позивача станом на день звільнення складає в календарному обчисленні - 21 років 00 місяців 00 дні, у пільговому - 27 років 06 місяців 08 днів. З 09.06.2016 позивачу призначено пенсію по інвалідності в розмірі 40% відповідних сум грошового забезпечення згідно ст. 21 Закону-2262. Вказане підтверджується проколом за пенсійною справою 1303014603 (МВС) від 09.06.2016. Згідно з розрахунку вислуги років на пенсію підполковника міліції ОСОБА_1 , начальника сектору протидії злочинності у сфері пасажирських та вантажних перевезень відділу ДСБЕЗ УМВС України на Львівській залізниці, вислуга років на 31 серпня 2015 року становить: час служби в календарному обчисленні 21 рік 00 місяців 00 днів, час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) 06 років 03 місяці 08 днів. Вислуга років для призначення пенсії на 31 серпня 2015 року становить 27 років 03 місяці 08 днів. ОСОБА_1 13.05.2021 звернувся до відповідача із заявою про переведення його на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Згідно з рішенням від 13.05.2021 № 304 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» ОСОБА_1 , відповідно до подання від 12.07.2016 №61 о/с, розрахунку вислуги років від 31.08.2015 №61 о/с вислуга років станом на 31.08.2015 позивача в календарному обчисленні - 21 рік 00 місяців 00 днів, а тому підстави для переведення на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону 2262 немає. При цьому відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії за вислугу років призначаються незалежно від віку особам, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2014 по 30.09.2015 і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та більше. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивач має право на переведення та перерахунок пенсії за пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ з дня звернення. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у даній справі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначено положеннями Закону № 2262-ХІІ. Згідно пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, серед іншого: з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше. Згідно з частиною 4 статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі Постанова № 393). Згідно із підпунктом «а» пункту 3 Постанови №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 вказаної постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця перебування на посадах у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 листопада 2007 року № 431 затверджено «Перелік посад працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, стаж роботи яких обчислюється з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби», до якого входить посада «старший оперуповноважений», на якій працював позивач. Колегія суддів зазначає, що статтею 17 Закону № 2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України. Отже, Законом № 2262-ХІІ передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Постановою №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №

393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 червня 2018 року у справі №750/9775/16-а. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262-ХІІ частині призначення пенсії за вислугу років, враховуючи пільгове нарахування стажу, вважав за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17. Суд зазначив про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Матеріалами справи підтверджується, відповідно до витягу з наказу Управління МВС України на Львівській залізниці Міністерства внутрішніх справ України від 31.08.2015 за №61 о/с згідно положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за ст. 64 п. «б» (через хворобу) підполковника міліції ОСОБА_1 начальника сектору протидії злочинності у сфері пасажирських та вантажних перевезень відділу ДСБЕЗ УМВС України на Львівській залізниці. Вислуга років позивача станом на день звільнення складає в календарному обчисленні - 21 років 00 місяців 00 дні, у пільговому - 27 років 06 місяців 08 днів. Загальна вислуга років позивача для призначення пенсії з урахуванням пільгової вислуги років на день звільнення перевищує 22 календарних роки і більше та становить 27 років 06 місяців 08 днів. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у переведенні позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за вислугою років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», викладена у рішенні від 13 травня 2021 року №304, є протиправною. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1). Абзацом першим пункту 4 Порядку №3-1 визначено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання. Як слідує з матеріалів справи, у заяві від 13 травня 2021 року позивач просив відповідача перевести його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років. Колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на те, що оскаржуване рішення суперечить положенням Порядку №3-1 є безпідставними, оскільки відповідно до п. 4 Порядку № 3-1 заява про переведення на інший вид пенсії подається заявником безпосередньо до пенсійного органу, який призначив пенсію. Згідно з п. 18 Порядку № 3-1, рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії. Відповідно до ст. 45 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Оскільки, позивач із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років звернувся до пенсійного органу 13 травня 2021 року, нарахування та виплата такої пенсії повинна проводитись з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 13 травня 2021 року. З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.05.2021 №304 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести з 13.05.2021 ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та здійснити перерахунок і виплату пенсії за вислугу років з урахуванням фактично сплачених сум. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Перевіривши оскаржені позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що такі не відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у справі №380/10299/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 14.12.2021