Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/4423/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2022 року справа №360/4423/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду 18 жовтня 2021 р. (повне рішення суду складене 18 жовтня 2021 у м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/4423/21 (головуючий І інстанції суддя Захарова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач 19.08.2021 року звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якій просив: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.06.2021 № 246 про відмову в переведенні позивача з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; - зобов`язати відповідача перевести з 29.06.2021 позивача з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та здійснити перерахунок і виплату пенсії за вислугу років з урахуванням фактично сплачених сум (а.с. 1-6). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі № 360/4423/21 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 30.06.2021 за № 246 ( ОСОБА_1 ) «Про відмову у перерахунку пенсії». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області перевести з 29 червня 2021 року позивача з пенсії за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та здійснити перерахунок і виплату пенсії за вислугу років з урахуванням фактично сплачених сум. Вирішено питання судових витрат (а.с. 53-57). Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Відповідач в своїй апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до подання про призначення пенсії від 03.01.2020 та згідно з наказом про звільнення від 18.12.2019 № 0031-о/д вислуга позивача в календарному обчислені складає 19 років 10 місяців 16 днів, що є недостатньою умовою для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону № 2262. Позивач не мав на момент звільнення необхідної календарної вислуги років, оскільки наявні 19 років 10 місяців 16 днів при необхідних 25 і більше календарних років. Апелянт вказує, що Законом № 2262 встановлено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 25 і більше календарних років. Апелянт вказує, що, оскільки приписи пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393), суперечать приписам пункту а частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ, застосуванню підлягають саме положення Закону № 2262-ХІІ, як правового акту, що має вищу юридичну силу (а.с. 63-65). Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. а рішення суду першої інстанції без змін (а.с 83-86). Згідно ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_1 ), РНОКПП НОМЕР_2 (а.с. 8-9). Наказом Державної фіскальної служби України від 18 грудня 2019 року № 0031-о/д позивача було звільнено з посади начальника міжрегіонального відділу оперативного управління Головного управління ДФС у Луганській області з 21.12.2019 та податкової міліції ДФС у запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом «в» (через обмежений стан здоров`я) (а.с. 17). За змістом наказу від 18.12.2019 № 0031-о/д вислуга років позивача на 21.12.2019 року складає: в календарному обчисленні - 19 років 10 місяців 16 днів, в пільговому обчисленні - 29 років 04 місяці 04 дні, загальний страховий стаж - 28 років 10 місяців 00 днів. Довідка Головного управління боротьби з фінансовими злочинами Державної фіскальної служби України № 113/04-08 від 19.07.2021 року по архівній особовій справі позивача свідчить, що до вислуги років на пільгових умовах враховано період роботи позивача в податковій міліції - один місяць служби за півтора з 15.01.2001 р. по 21.12.2019 р. відповідно до Постанови № 393 та наказу ДПА України від 05.03.2007 року № 037-о/д (а.с. 15-16). Головним управлінням ДФС у Луганській області підготовлено подання про призначення позивачу пенсії за вислугу років від 03.01.2020 р. № 3/12-32-04-17, в якому зазначено, що станом на 21.12.2019 р. календарна вислуга років для призначення пенсії позивача складає 19 років 10 місяців 16 днів (а.с. 35-36). Повний пакет документів щодо призначення позивачу пенсії разом з його заявою від 03.01.2021 р. був направлений до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та отриманий останнім 03.01.2021 р. (а.с. 35-37). Головне Пенсійного фонду України в Луганській області призначило позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 22.12.2019 р. (а.с. 31). Позивач звернувся 29.06.2021 р. із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про переведення з одного виду на інший вид пенсії, а саме з пункту «б» на пункт «а» статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262 « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 49). Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення № 246 від 30.06.2021 р., яким позивачу відмовлено в переведенні з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262 на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262, у зв`язку з відсутністю календарної вислуги років 24 календарних роки та 6 місяців і більше (а.с. 47). Спірним питання цієї справи є правомірність відмови позивачу в переведенні з пенсії за пунктом «б» на пункт «а» статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Законом № 2262-ХІІ визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Пунктом «б» статті 1-2 Закону № 2262-XII передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту. За частиною 1 та 2 статті 2 Закону № 2262-XII, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення. Приписами пункту «б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) занотовано, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту. Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 50 Закону № 2262-ХІІ, пенсії відповідно до цього Закону призначаються: особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пункту «б» статті 12 цього Закону - з наступного дня після звільнення зі служби. За правилами пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; а з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Стаття 17 Закону № 2262-ХІІ встановлює види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії. Також положення статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ визначають, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Тобто, законодавець чітко встановлює можливість призначення пенсії за вислугу років, із зарахуванням в її період вислуги років на пільгових умовах. На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено постанову від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» яка встановлює, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті ж статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом а статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку - один рік за шість місяців. З вказаної постанови слідує, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується пільговий стаж роботи на встановлених цим Порядком посадах. Таким чином з аналізу викладених положень Постанови № 393 вбачається, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з пунктом а статті 12 Закону № 2262-ХІІ. Відтак, положення усіх зазначених вище нормативно-правових актів не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги та не встановлюють те, що вислугу років у пільговому обрахуванні не можуть зараховувати до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії. З огляду на викладені норми, слід вказати, що як Законом № 2262-ХІІ, так і Постановою № 393 не визначено та не передбачено таких понять як пільгове обчислення вислуги років, пільгова пенсія, пільгова вислуга років або загальна вислуга років. Статтею 12 Закону № 2262-ХІІ визначені умови, коли пенсія призначається саме за вислугу років. Стаття 17-1 Закону № 2262-ХІІ також регулює питання обчислення саме вислуги років, однак за наявності у конкретної особи певних умов при проходженні служби, які обумовлюють застосування пільг при призначенні пенсії згідно Закону № 2262-ХІІ. В свою чергу, згідно з Постановою № 393 пільгами є зарахування до вислуги років, яка надає право на отримання пенсії, у певній кратності тих періодів служби, які відповідають визначеним цією Постановою умовам (конкретні умови передбачають застосування певної кратності). Поняття вислуга років, яка обчислюється у будь-якому випадку календарними роками та місяцями, застосовується як до осіб, які не мають пільгових умов на призначення пенсії за Законом № 2262-ХІІ, так і до осіб, які мають такі пільгові умови. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №

393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (постанова від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18) підтримала правову позицію, викладену у постанові від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а, що для призначення пенсій за вислугу років Законом № 2262-XII календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 та з метою забезпечення єдності та сталості судової практики відступила від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі № 161/4876/17, від 15.08.2019 у справі № 281/459/17, від 27.03.2020 у справі № 569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку № 393 Закону № 2262-ХІІ. Отже, для призначення пенсій за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Постанови №

393. Матеріалами справи підтверджено, що період служби з 15.01.2001 р. по 21.12.2019 р. підлягає зарахуванню до вислуги років у пільговому обчисленні із розрахунку 1 місяць служби за півтора місяця. Вислуга років у пільговому обчисленні становить 29 років 04 місяці 04 дні. Отже, вислуга років на день звільнення з податкової міліції ДФС позивача складала в календарному обчисленні - 19 років 10 місяців 16 днів, в пільговому обчисленні - 29 років 04 місяці 04 дні, загальний страховий стаж - 28 років 10 місяців 00 днів. Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що вислуга років позивача, з врахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить більше 24 календарних років та 6 місяців, відтак, суд вважає, що позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ. Отже, відповідач дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності у позивача, станом на час звільнення, необхідного стажу для призначення йому пенсії за вислугою років згідно із п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та безпідставно відмовив позивачу у переводі з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту «б» ст. 12 Закону № 2262 на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону № 2262. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. За таких обставин позов підлягає задоволенню, як вірно зазначено судом першої інстанції. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 р. -залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 р. у справі № 360/4423/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 07 лютого 2022 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв