Постанова 4856 № 560/5467/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5467/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 14 грудня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кармалюк юа" до Головного управління ДПС в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : В травні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кармалюк юа" (далі ТОВ "Кармалюк юа") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі ГУ ДПС у Хмельницькій області, Управління), в якому просило: -визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення "В1" за №0008120703 та форми "В4" за №0008390703. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року позов задоволено: -визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області від 16.02.2021 форми "В1" №0008120703 та форми "В4" №0008390703. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, Управління посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, уповноважених представників до суду не направили. Від адвоката Дем`янова С.М., який є представником позивача у даній справі надійшла заява про відкладення розгляду справи, в зв`язку з неможливістю з`явитися в судове засідання 08.12.2021, яку залишено без задоволення зважаючи на те, що позивач не обмежений представництвом лише вказаної особи. При вирішенні зазначеної заяви колегія суддів також керується приписами частини 2 ст. 313 КАС України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також ч.1 ст.309 КАС України, якою встановлено строки розгляду апеляційної скарги. Враховуючи норми ч.2 ст.313 КАС України, згідно яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегією суддів вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Кармалюк ЮА" зареєстровано 07.02.2020 та знаходиться за адресою, Україна, 31345, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, село Копистин, вул.Франка Івана, будинок

16. Згідно наказів ГУ ДПС у Хмельницькій області від 17.12.2020 №2516-П та направлень від 28.12.2020 №455, №459, на підставі вимог пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України ГУ ДПС у Хмельницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кармалюк ЮА" (ПН 43496133) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.11.2020 №9304635634 від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 16.01.2021 №108/22-01-07-03/22-01-07-03/43496133, яким встановлено порушення вимог п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, п.11, п.15 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, а саме ТОВ "Кармалюк ЮА" не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі зведені податкові накладні за жовтень 2020 року на суму ПДВ 39337 грн, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 абз."б" п.200.4 ст.200 ПК України, Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289, ТОВ "Кармалюк ЮА" завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку задекларованого у декларації з ПДВ за жовтень 2020 року в сумі 681528,00 грн; п.44.1 ст.44 ст.188 п.198.1, п.198.2, п.1983, п.198.5, п.198.6 ст.198 абз. "в" п.200.4 ст.200 ПК України, Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року №159/28289, ТОВ "Кармалюк ЮА" завищило від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду задеклароване у декларації з ПДВ за жовтень 2020 року в сумі 266352 грн; пункт 3 Розділ IV Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 ТОВ "Кармалюк ЮА" подано Додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розшифровки податкових зобов`зань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за жовтень 2020 "уточнюючий" що призвело до здвоєння сум податкового зобов`язання та податкового кредиту за жовтень 2020 року. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.02.2021 №0008120703 форми "В1" про зменшення суми бюджетного відшкодування на 681528,00 грн. та нарахованої штрафної санкції в сумі 340764,00 грн; форми "В4" №0008390703 від 16.02.2021 про зменшення суми від`ємного значення з ПДВ на 266352 грн., які вручено представнику позивача 18.03.2021. Не погоджуючись з вказаними повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом. Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України). У пункті 15.1. статті 15 ПК України дано визначення, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. За приписами п.п. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк, п.п. 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 ПК України). Статтею 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. За правилами пункту 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Так, предметом позову у даній справі є правомірність винесення відповідачем оскаржуваних рішень, якими знижено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та при цьому занижено від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного податкового періоду. За змістом п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. П.200.1 ст.200 ПК України врегульовано, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При у пп."б" п.200.4 ПК України закріплено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Так, згідно акта перевірки, обставинами якими відповідач обґрунтовує свою позицію щодо безтоварності господарських операцій та направленість взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Аграрний край" зазначено, що із вказаним контрагентом у позивача закінчився строк зберігання товару, а також наявні помилки у оформленні податкових накладних. Контролюючий орган вказує на те, що проведеною податковою перевіркою встановлено та доведено факт непідтвердження податкового кредиту в сумі 122143,67 грн. належним чином складеною та зареєстрованою податковою накладною № 20 від 27 жовтня 2020 року, оскільки в останній була зазначена номенклатура постачання "квасоля біла", кількістю 33159 тон, коли згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ "Кармалюк ЮА" постачальником ТОВ "Аграрний Край" було реалізовано товар із номенклатурою "квасоля", в кількості 33159 тон. В той же час, як вірно зауважено судом першої інстанції, відповідачем залишено поза увагою ту обставину, що 27.10.2020 постачальником ТОВ "Агарний край" виписано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 55 до податкової накладної № 20 від 27.10.2020 на зміну номенклатури, якою, відповідно назва номенклатура постачання "квасоля біла" була відкоригована на номенклатуру "квасоля". Викладене свідчить про помилковість висновку відповідача щодо не підтвердження належними первинними документами фактів здійснення господарської операції зокрема придбання у постачальника ТОВ "Агарний край" 33159 тон. товару "квасоля". В той же час, як зазначив Верховний Суд у постанові від 21 травня 2019 року у справі №815/3349/13-а, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю. Надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Вищевикладене узгоджується також з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справа № 620/1274/19 (адміністративне провадження № К/9901/345/20). Відповідач також стверджує, що станом на 01.11.2020 термін придатності товару "слива сушена" урожай 2019 року придбана ТОВ "Кармалюк ЮА" закінчився. Вказаний висновок грунтується на тому, що контрагентом позивача на запит ГУ ДПС в Хмельницькій області надано копію митної декларації UA401160/2020/000256 від 09.01.2020 щодо придбання від фірми-нерезидента ООО "Safobaxsh Sifat Maxsulotlari" (Республіка Узбекистан) сливи сушеної урожаю 2019 року, в кількості 22000 кг. До вказаної митної декларації додано Сертифікат якості, виданий фірмою-нерезидентом, згідно якого дата збору продукту визначена жовтень 2019 року, термін придатності - жовтень 2020 року. Поряд з цим, з матеріалів справи з`ясовано, що вказаний товар купувався ТОВ "Кармалюк ЮА" з метою його подальшого експорту за межі України. Відповідно, при експортуванні товару обов`язковим є його сертифікація та отримання відповідних фітосанітарних сертифікатів після проведення досліджень, що і було зроблено позивачем та підтверджується протоколом випробувань № 4225/1 від 04.11.2020 року, який міститься в матеріалах справи. Відповідачем також не було взято до уваги той факт, що ТОВ "Кармалюк ЮА" товар "слива сушена" була сертифікована і відповідно до протоколу випробувань № 4412/1 від 16 листопада 2020 року, була підтверджена його належна якість, що в свою чергу, дало підстави для формування податкового кредиту. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що податковий кредит в сумі 22143,67 грн. підтверджений належним чином складеною та відкоригованою податковою накладною. Що стосується невідповідності інформації, яка міститься в видаткових накладних ТОВ "Аграрний край" та ТТН про поставку на адресу ТОВ "Кармалюк ЮА" вантажу квасолі із розбіжністю в 662 кг, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, постачальником ТОВ "Аграрний край" згідно ТТН 247 відвантажено 220 кг продукції "квасоля", при цьому замовником ТОВ "Кармалюк ЮА" було фактично прийнято 246 558 кг, тобто розбіжність дійсно складала 662 кг., що підтверджує відмітка та засвідчено підписами і печатками. Постачальником були виписані видаткові накладні саме на ту кількість товару, яка була фактично отримана замовником та саме ця вага продукції була оплачена та виписані податкові накладні. Отже, розбіжність у вазі при складанні ТТН та подальшому прийнятті товару виникла за рахунок похибки при зважуванні у постачальника автомобільними вагами та платформними вагами замовника, а також внаслідок утрясання та висипання квасолі при її транспортуванні насипом. Факт постачання вказаної продукції також підтверджується наданими ТОВ "Кармалюк юа" бухгалтерськими документами, що підтверджують факти подальшої її реалізації, зокрема і експортування за межі митної території України. При цьому, суд першої інстанції цілком об`єктивно визнав необґрунтованим посилання контролюючого органу на наявну в інформаційних базах ДПС інформацію,як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 03 жовтня 2019 у справі № П/811/3228/14 та від 24 вересня 2021 року у справі № 320/5555/20. Також у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 у справі № 804/1984/16 у подібних правовідносинах зокрема зазначив, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно- аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган. Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № П/811/3228/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Такі ж висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 у справі № 826/6245/18: не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. У постанові від 13 жовтня 2020 у справі № 0340/1408/18 Верховний Суд вказав, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату, та права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у постачальників контрагента чи у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не можуть бути самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу. Частиною 1 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В той же час, у статті 86 КАС України закріплено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. В той же час контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що грунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності засвідченої наданими ТОВ "Кармалюк юа" документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості вказані в цих документах неповні, недостовірні чи суперечливі. Колегія суддів звертає увагу, що висновки відповідача в основному ґрунтуються на податковій інформації стосовно контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді позивача з останнім, що, в свою чергу не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 77, 86, 242, 243, 250, 304, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.