Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/4622/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4622/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лабань Г.В. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 02 грудня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кармалюк ЮА" до Головного управління ДПС в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : товариство з обмеженою відповідальністю "Кармалюк ЮА" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області в якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми "В1" за №0028/6640703 від 23.12.2020 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 154511 грн, та застосування штрафних санкцій у розмірі 38627,75 грн; - стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармалюк ЮА" 2 898,00 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2021 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що службовими особами Головного управління ДПС у Хмельницькій області на підставі направлень від 13.11.2020 року №249, виданого ГУ ДПС у Хмельницькій області заступнику начальника відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту ГУ ДПС у Хмельницькій області Ковалю Володимиру Миколайовичу та від 13.11.2020 року №250, виданого ГУ ДПС у Хмельницькій області головному державному ревізор-інспектору відділу планових перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Хмельницькій області Гладкій Оксані Михайлівні та наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 16.10.2020 року №2119, виданого на підставі п.75.1 ст.75. пп.78.1.8 п.78.1. п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Кармалюк ЮА" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.10.2020 року №9270891246 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами перевірки складений Акт №1254/22-01-07-03 від 23.12.2020 року, де зазначається про порушення: - п. 188.1 ст. 188. п. 198.5. ст.198, п.201,10 ст.201 Податкового кодексу України, ті. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 ТОВ "Кармалюк ЮА" не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму ПДВ на суму 159940 грн. - п. 188.1 ст. 188, п. 198.5. ст.198, п.200.1, абз. "б" п. 200.4. п.200.7. п.200.9 ст.200 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. №21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за №159/28289 із змінами і доповненнями. ТОВ "Кармалюк ЮА" завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) задекларованого у декларації з ПДВ за вересень 2020 року в сумі 159940 грн. На підставі акту прийняте спірне податкове повідомлення-рішення "В1" за №0028/6640703 від 23.12.2020 року. Не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся із позовом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів. Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та зазначає, що воно скасуванню не підлягає з таких підстав. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" / надалі Закон/ передбачає, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частина 1 статті 9 вищевказаного Закону передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частина 2 статті 9 Закону визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 / надалі - Положення/ передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Пункт 2.15. Положення вказує на те, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. За приписами пунктів 44.1 та 44.3 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. За змістом абзацу 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Як вірно встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармалюк ЮА" є діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (КВЕД 46.11). З метою забезпечення виробничого процесу та господарської діяльності ТОВ "Кармалюк ЮА" придбано металопластикові конструкції в кількості 61,747 кв.м. на загальну суму 215000 грн. в т.ч. ПДВ - 35833.33 грн у постачальника ТОВ "Тервікнопласт", яким виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 08.04.2020 за №403. Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 205 "Будівельні матеріали" за квітень 2020 року, придбання вказаного виду товарно- матеріальних цінностей відображено на суму 179 166.67 гривень. Перевіркою встановлено, що вказані металопластикові конструкції використані для проведення поточного звичайного ремонту приміщення, яке не належить ТОВ "Кармалюк ЮА", а саме встановлення металопластикових конструкцій (перегородок і полиць) у приміщенні, яке орендувалось у орендодавця - ПАТ "Пересувна механізована колона №1" (м. Хмельницький, вул. Курчатова, буд, 14), згідно з договором оренди від 01.04.2020 року за №02/04/2020. Для встановлення факту списання товарів, платником у відповідь на запит від 24.11.2020 року надано до контролюючого органу лист №21 від 24.11.2020 року, в якому зазначено, що металопластикові конструкції були придбані для здійснення поточного звичайного ремонту орендованого складського приміщення, згідно договору оренди від 01.04.2020 за №02/04/2020. До перевірки надано Акт списання товарів №5 від 30.04.2020 року, на суму 179 166.67 грн. в якому зазначено адресу підприємства ТОВ "Кармалюк ЮА": вул. Івана Франка, буд. 16. с. Копистин, Хмельницький район. Хмельницька область. Судом першої інстанції вірно зазначено, що сама подія податкового правопорушення була відсутня, так як не було фактів не використання товарів в операціях, що є господарською діяльністю платника податку, окрім нестачі товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 27 145 грн. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За відсутності факту придбання товарів, робіт, послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, проте недостовірних документів. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Згідно приписів п.198.3. ст.198 ПК України, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п.п. "г" п.198.5. ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Норма п.198.5. ст.198 ПК України містить лише одну презумпцію використання товарів в операціях, що не є господарською діяльністю, це виявлення нестачі придбаних таким платником товарів. Податкове законодавство не містить презумпції використання товарів в операціях, що не є господарською діяльністю, у випадку не надання платником документальних доказів, що придбані товари, роботи та послуги, при яких був сформований податковий кредит, використані у власній господарській діяльності (презумпція вини платника податків). Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Проте, податкові зобов`язання визначаються на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". З точки зору бухгалтерського обліку, використання активів може мати місце лише при їх списанні з балансу підприємства. Господарська операція зі списання активів завжди має підтверджуватись відповідним первинним документом. Лише при встановленні факту списання активу з балансу, можливо поставити питання про мету та напрямок використання активів, в тому числі зв`язок такої господарської операції з господарською діяльністю. Факт нестачі також підтверджується первинним документом - актом інвентаризації. Будь-яке списання чи фактичне використання активів без первинного документа не допускається. Наявність на балансі підприємства активів свідчить про те, що такі активи на дату балансу не списані і не використані (є власне активами, а не витратами або збитками). Списання або використання активів завжди є витратами або збитками підприємства, оскільки відбувається втрата економічної вигоди. Невідповідність даних обліку фактичному стану фіксується виключно в первинному документі - акті інвентаризації. Лише за її результатами відбувається списання ТМЦ. Саме в таких випадках, на дату виявлення нестачі (акту інвентаризації) здійснюється нарахування грошових зобов`язань по ПДВ згідно приписів п.198.5. ст.198 ПК України. Припущення податкового органу щодо можливого використання активів в неоподаткованих операціях, без встановлення фактичних нестач, зафіксованих в актах інвентаризації, чи конкретних господарських операцій щодо використання активів, зафіксованих у первинних документах, не можуть слугувати підставою для самостійного визначення податковим органом грошових зобов`язань на підставі п.п. «г» п.198.5. ст.198 ПК України. Акт податкової перевірки є основним носієм доказової інформації щодо встановлених контролюючим органом податкових правопорушень, який має визначати конкретні юридичні факти (обставини), які суперечать нормам, зокрема, Податкового кодексу України, з послідовним визначенням суми заниження/завищення податкових зобов`язань та з посиланням на конкретні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків, які підтверджують ці факти. Помилковість (хибність) тверджень податкового органу підтверджується фактичними обставинами справи (належними та допустимими доказами) щодо використання товарів у господарській діяльності платника (отримання економічної вигоди від продажу активів, та відображення податкових зобов`язань від продажу товарів), та доказами використання матеріалів у господарській діяльності платника (здійснення поточного ремонту). Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат (п.15 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7). Так, позивачем було здійснено поточний ремонт (без поліпшень для орендодавця), оскільки економічні вигоди від використання не змінились. Товари (абрикос сушений та яблуко сушене) фактично були придатні для споживання (підтверджується протоколами випробувань), які були використані у виробництві сухофруктів вагових (трьох компонентних), та реалізовані покупцям. Колегія суддів вважає, що надані позивачем документи сумнівів у їх достовірності не викликають, будь-які дійсні розбіжності стосовно задекларованої суми оплати за договором, розміру податку, обсягів поставок тощо судом не виявлені, а відповідачем не доведені, також відсутні дефекти форми або змісту первинних (бухгалтерських) документів з тих, які були надані платником. Водночас, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на належних доказах, які спростовують факти поставок, не надані належні докази на підтвердження того, що відомості, які містяться в документах позивача, неповні, недостовірні або суперечливі. Вказані в акті перевірки висновки стосовно формування позивачем штучних показників податкового обліку з метою отримання незаконної податкової вигоди, є припущеннями за відсутності належних та допустимих доказів, які надаються в передбаченому законодавством порядку. Встановлені судом обставини та реальність здійснення вищевказаних господарських операцій не спростовані податковим органом належними та допустимими доказами, відтак суд приходить до висновку про необґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Крім того, апелянтом в апеляційній скарзі не доведено саме які норми матеріального права порушено при винесені оскаржуваного рішення судом першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.