Постанова 4856 № 560/1168/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1168/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 14 грудня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМІСАВТО" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМІСАВТО" до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : ТОВ "КОМІСАВТО" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 04.12.2020 №UA401160/2020/000530/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.12.2020 №UA401160/2020/01047. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.04.2021 у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 20.12.2019 ТОВ "КОМІСАВТО" та компанія "Klassen Automobile", як продавець (Федеративна республіка Німеччина) уклали контракт купівлі-продажу транспортних засобів №20/12/19 відповідно до якого, позивач придбав у продавця транспортні засоби на умовах визначених контрактом та специфікаціями. Відповідно до специфікації від 11.11.2020 №5 компанія "Klassen Automobile" зобов`язалася передати позивачу, на умовах попередньої оплати, чотири транспортних засоби на загальну суму 9200,00 Євро: 1. VOLKSWAGEN TOURAN, VIN № НОМЕР_1 вартістю 1950,00 Євро; 2.VOLKSWAGEN TOURAN, VIN № НОМЕР_2 вартістю 2450,00 Євро; 3. VOLKSWAGEN TOURAN VIN № НОМЕР_3 вартістю 2450,00 Євро; 4. VOLKSWAGEN TOURAN VIN № НОМЕР_4 вартістю 2350,00 Євро. За вказані транспортні засоби позивач сплатив кошти на суму 9200,00 Євро в безготівковому порядку, що підтверджується платіжним дорученням від 13.11.2020 №49. Відповідно до рахунку від 16.11.2020 ТОВ "КОМІСАВТО" придбало в Федеративній республіці Німеччина у компанії "Klassen Automobile" автомобіль легковий марки VOLKSWAGEN TOURAN,код № НОМЕР_3 та сплатило за нього 2450,00 Євро, що підтверджується контрактом від 20.12.2019 №20/12/19, рахунком/договором купівлі-продажу від 16.11.2020 №2020/036, платіжним дорученням від 13.11.2020 №49. 03.12.2020 ТОВ "КОМІСАВТО" до Подільської митниці ДМС подало митну декларацію №UA401160/2020/01037, якою задекларувало для митного оформлення автомобіль VOLKSWAGEN TOURAN,код № НОМЕР_3 за митною вартістю 2098,18 Євро (1950,00 Євро вартість автомобіля + складові митної вартості). На підтвердження заявленої митної вартості декларант надав такі документи: рахунок-проформа (Proforma invoice) б/н від 11.11.2020; рахунок-фактура (інвойс) від 16.11.2020 №2020/037; автотранспортна накладна б/н від 02.12.2020; декларація про походження товару 2020/036 від 16.11.2020; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу EN8830 від 04.12.2015; cвідоцтво про реєстрацію транспортного НОМЕР_5 від 19.02.2016; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №49 від 13.11.2020; калькуляція транспортних витрат б/н від 03.12.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3 від 26.11.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №20/12/19 від 20.12.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 11.09.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 11.09.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 11.11.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №5 від 11.11.2020; договір (контракт) про перевезення №3 від 26.11.2020; копія митної декларації країни відправлення 20PL402010Е1500116 від 02.12.2020. 04.12.2020 Подільська митниця ДМС надала картку відмови в прийнятті митної декларації №UA401160/2020/01047, якою відмовила у митному оформленні (випуску) автомобіля, з причин: "Неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до вимог пунктів 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України. Прийняте рішення про коригування митної вартості від 03.12.2020 №UA401160/2020/000523/2. Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України в митному оформленні відмовлено". 04.12.2020 Подільська митниця ДМС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA401160/2020/000530/2, відповідно до якого було скоригована митна вартість автомобіля з 2597,80 Євро до 3700,00 Євро. Не погоджуючись із вказаними рішення позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не підтвердив числового значення заявленої митної вартості автомобіля VOLKSWAGEN TOURAN VIN № НОМЕР_3 . Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Частинами 1 - 3 ст.54 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. У відповідності до частин 1 та 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частиною 3 ст. 57 МК України визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до частин 1-3 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Згідно з ч. 12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу. Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом). В апеляційній скарзі позивач, зокрема, цитує норми наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2021 р. "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", однак суд зазначає, що під час митного оформлення останній не заповнював та, відповідно, не подавав митному органу декларацію митної вартості. Відповідно до ч. 7 ст. 52 МК України, декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро. Колегія суддів звертає увагу, що навіть відповідно до положень вказаних Правил заповнення декларації митної вартості, калькуляція транспортних витрат подається якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Подана позивачем разом з електронною митною декларацією калькуляція транспортних витрат не відповідає положенням цього наказу. Разом з митною декларацією позивачем було подано серед іншого копію зовнішньоекономічного контракту від 20.12.2019 № 20/12/19 та додаток № 5 до контракту від 11.11.2020, в якому сторони домовились, що Продавець зобов`язується передавати Покупцю транспортні засоби (Товар) на умовах передачі товару, зазначених в кожному окремому випадку в Рахунку-фактурі згідно Інкотермс 2010, при цьому у рахунку від 16.11.2020 № 2020/037 вказані умови поставки EXW - DE Garbsen. Відповідно до Правил Інкотермс 2010, термін EXW означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Покупець зобов`язаний сплатити: - всі витрати, пов`язані з товаром, з моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; - будь-які додаткові витрати, що виникли внаслідок невиконання покупцем обов`язку прийняти поставку товару, наданого в його розпорядження, або дати належне повідомлення у відповідності зі статтею Б.7, за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору; - у випадку, де це належить, усі мита, податки й інші збори, а також витрати на виконання митних процедур, що підлягають сплаті при експорті. Покупець зобов`язаний відшкодувати усі витрати і збори, сплачені продавцем при наданні допомоги згідно статті А.2. Отже, цей термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Слід зазначити, що відповідно до пунктів 5 та 6 розділу ІV "Строк та порядок передачі товару" зовнішньоекономічного контракту № 20/12/19 від 20.12.2019, укладеного між позивачем та компанією "Klassen Automobile", Німеччина Сторони домовились, що приймання-передача Товару здійснюється у присутності представників Сторін та оформляється шляхом підписання відповідного акта приймання передачі-товару, право власності на Товар та ризик випадкового знищення або пошкодження Товару переходить до Покупця в момент передачі Товару представнику Покупця, що підтверджується його підписом в акті-приймання передачі товару. Водночас, позивач не надав ні митниці на електронну вимогу, ні до суду даного акту приймання-передачі товару. Згідно рахунку від 16.11.2020 № 2020/037, в якому вказані умови поставки товару EXW - DE Garbsen, позивач мав забезпечити транспортування товарів із Garbsen, Німеччина. Однак, згідно автотранспортної накладної CMR від 02.12.2020 місце передачі вантажу перевізнику вказано м. Пшемсль, Польща. Щодо акту виконаних робіт, то митниця, здійснивши аналіз даного документу виявила наступне. Так, поданий разом з митною декларацією Акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) за договором № 3 про надання послуг по перевезенню від 26.11.2020 року згідно графи 33 митної декларації складений 26.11.2020 та підписаний сторонами одночасно із підписанням договору № 3 про надання послуг по перевезенню від 26.11.2020 з перевізником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . Проте згідно графи 4 "місце і дата прийняття товару" автотранспортної накладної CMR від 02.12.2020 товар прийнято лише 02 грудня 2020 року перевізником ФОП ОСОБА_1 від відправника (графа 22 CMR) Agencia Celna Premium LTD, 37700 Przemysl, ul. Ofiar Katynia 26, а не від продавця Klassen Automobile, Німеччина. В апеляційній скарзі позивач зазначає про оформлення CMR у Польщі, що перевізник забирає автомобіль у м. Габсен, а у Польщі в м. Пшемсль є перевалочна база, на якій перевізник збирає вантажі для України. Надаючи оцінку вказаним доводами, суд зазначає наступне. Так, згідно поданого Акту виконаних робіт той факт, що перевізник забрав авто саме у Німеччині підтвердити неможливо. При цьому, у зв`язку з тим, що відправником згідно автотранспортної накладної CMR є Agencia Celna Premium LTD, Польща, то це спростовує твердження апелянта, що саме у перевізника у м. Пшемсль є "перевалочна база". Окрім того, перевізником ФОП ОСОБА_1 згідно наданого під час митного оформлення Акту приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) за договором № 3 були надані відповідні послуги по доставці вантажу значно раніше (26.11.2020), ніж товар було ввезено на митну територію України (03.12.2020) та доставлено в місце призначення (04.12.2020), що не відповідає суті цього документа, адже послуги мають бути вже надані на час скаладання і підписання вказаного документа (Акту). Крім того, даний Акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) за договором № 3 не є транспортним (перевізним) документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, в якій визначено якими саме документами підтверджується митна вартість товарів. Для підтвердження транспортних витрат позивач подав також калькуляцію транспортних витрат від свого імені, датовану 03.12.2020, що передує часу фактичного надання перевізником послуг по доставці товару. В апеляційній скарзі позивач стверджує, що судом першої інстанції не надано оцінку митній декларації країни відправлення 20PL402010E1500116 від 02.12.2020, з якої, на думку апелянта, вбачається, що код країни відправлення DE, Німеччина, а не Польща. Водночас, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутній належним чином здійснений переклад вказаної декларації країни відправлення. А тому неможливо однозначно стверджувати про те, що там вказано саме код країни відправлення. Слід зазначити, що у графі 70 поданого декларантом платіжному дорученні від 13.11.2020 № 49 вказані деталі платежу: "PRPNT for auto contract 20.12.19 of 20/12/2019 proforma no numbers of 11/11/2020", що означає оплату здійснено за автомобіль згідно контракту № 20/12/19 від 02.12.2019 та проформи б/н від 11.11.2020. Згідно вказаного платіжного доручення позивач перерахував компанії KLASSEV AUTOMOBILE кошти в розмірі 9200 євро. Однак, згідно поданої до митного органу проформи-рахунку від 11.11.2020, в якій вказаний задекларований автомобіль, ціна транспортного засобу становить 2450 євро, що не відповідає сумі, вказаній у платіжному дорученні. Таким чином, колегія суддів вважає, що сумніви митниці у достовірності заявленої митної вартості товару були обґрунтованими. Як свідчать матеріали справи, з огляду на вищезазначене, позивачу запропоновано було подати додаткові документи для підтвердження заявленої вартості товару. Отримавши відповідь декларанта, що витребовуваних документів надано не буде, посадова особа митниці надіслала декларанту повідомлення, в якому запропонувала подати протягом 10 календарних днів додаткові документи для підтвердження числового значення митної вартості відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України і зазначено перелік цих додаткових документів. Отже, процедуру консультацій щодо обставин чому заявлена митна вартість товару не визнана митницею було проведено під час митного оформлення митним органом до винесення рішення про коригування митної вартості, що підтверджується направленням декларанту вказаних електронних повідомлень, а також відповідями декларанта на ці повідомлення. Проте позивач повідомив про неможливість надання інших, в тому числі додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. А тому, колегія суддів вважає, що декларантом не подані всі документи для підтвердження митної вартості товару. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно визначив митну вартість імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано з врахуванням поданих документів доданих до митної декларації, а тому оскаржене рішення є правомірним. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив правильний висновок щодо відмови у задоволенні позову. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМІСАВТО" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.