Постанова 4855 № 826/16260/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16260/18 різвище судді (суддів) першої інстанції: Огурцов О.П., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Беспалова О.О., Костюк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіокомпанія Скайап» до Державної авіаційної служби України про визнання протиправними та скасування постанов, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіокомпанія Скайап» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Авіокомпанія Скайап») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної авіаційної служби України (далі по тексту - відповідач, Державіаслужба) в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 19.09.2018 серії АБ №№ 000116, 000117, 000118, 000119, 000120, 000121, 000122, 000123, 000124. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року значений позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги Державної авіаційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Авіакомпанія Скайап» має права на експлуатацію наступних повітряних ліній: - Київ - Шарм-Ель-Шейх (Арабська Республіка Єгипет) - Київ від 31.05.2018 №2506 для виконання чартерних міжнародних перевезень з/до України або в межах України з частотою 22 рейси на тиждень до 27.10.2018; - Львів - Шарм-Ель-Шейх (Арабська Республіка Єгипет) - Львів від 31.05.2018 №2521 для виконання чартерних міжнародних перевезень з/до України або в межах України з частотою 2 рейси на тиждень до 27.10.2018. У межах вищезазначених дозволів, ТОВ «Авіакомпанія Скайап» виконано наступні польоти: - 10.06.2018 (рейс № KUP 5313) з Міжнародного аеропорту «Львів» імені Данила Галицького до аеропорту Шарм-Ель-Шейх; - 09.06.2018 (рейс № KUP 7313) з Міжнародного аеропорту «Львів» імені Данила Галицького до аеропорту Шарм-Ель-Шейх; - 10.06.2018 (рейс № KUP 5301) з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Бориспіль» до аеропорту Шарм-Ель-Шейх; - 12.06.2018 (рейс № KUP 7301) з Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) до аеропорту Шарм-Ель-Шейх; - 14.06.2018 (рейс № KUP 5313) з Міжнародного аеропорту «Львів» імені Данила Галицького до аеропорту Шарм-Ель-Шейх; - 25.07.2018 (рейс № KUP 7331) з Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) до аеропорту Шарм-Ель-Шейх; - 25.07.2018 (рейс № KUP 8301) з Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) до аеропорту Шарм-Ель-Шейх; - 26.07.2018 (рейс № KUP 7321) з Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) до аеропорту Шарм-Ель-Шейх; - 26.07.2018 (рейс № KUP 7331) з Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) до аеропорту Шарм-Ель-Шейх. 05.09.2018 Державіаслужбою проведено перевірку інформації, отриманої від ТОВ «Авіакомпанія Скайап» щодо погодження Державіаслужбою виконання чартерних пасажирських перевезень до аеропорту Шарм-Ель-Шейх та встановлено порушення підпункту 2.6.18 пункту 2.6 Інструкції про порядок забезпечення авіаційної безпеки під час виконання авіаційних перевезень і робіт за межами України, затвердженої наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 05.06.2006 №399, що зафіксовано у протоколах №№ 003005, 003007, 003010, 003011, 003012,003013, 003030, 003031, 003032. На підставі складених 05.09.2018 року протоколів Державіаслужбою винесено постанови від 19.09.2018 року серії АБ №№ 000116, 000117, 000118, 000119, 000120, 000121, 000122, 000123, 000124, кожною з вказаних постанов (далі по тексту - оскаржувані постанови) на ТОВ «Авіакомпанія Скайап» накладено штраф в розмірі 17 000,00 грн. Не погоджуючись з оскаржуваними постановами, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт того, що станом на час виконання позивачем спірних польотів Арабську Республіку Єгипет віднесено до країн з нестабільним становищем, а тому відсутні правові підстави для притягнення ТОВ «Авіакомпанія Скайап» до відповідальності за порушення вимог підпункту 2.6.18 пункту 2.6 Інструкції №

399. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Повітряним кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з преамбулою Повітряного кодексу України, державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 4 Повітряного кодексу України Україна, як держава, що приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, несе відповідальність за виконання міжнародних зобов`язань, що випливають із цієї Конвенції, та за гарантії і створення умов безпеки для суспільства, захисту інтересів під час провадження діяльності в галузі цивільної авіації та використання повітряного простору України. Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов`язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення. Державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснює у межах повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (далі - уповноважений орган з питань цивільної авіації). Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 10 Повітряного кодексу України безпека авіації складається з безпеки польотів, авіаційної безпеки, екологічної безпеки, економічної та інформаційної безпеки. З метою забезпечення безпеки цивільної авіації уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню авіаційних подій, шляхом: - встановлення критеріїв безпеки авіації; встановлення необхідного рівня безпеки авіації; - здійснення аналізу та визначення існуючого рівня безпеки авіації; - проведення планових та позапланових перевірок, інспектування суб`єктів та об`єктів авіаційної діяльності; - встановлення строків і здійснення контролю за проведенням коригуючих дій суб`єктами авіаційної діяльності; - заборони, скасування, тимчасового припинення або зміни виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці авіації або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України; - анулювання, тимчасового припинення дії сертифікатів, свідоцтв, ліцензій, дозволів, обмеження прав, наданих цими документами, скасування погодження кандидатур згідно з частиною десятою цієї статті; - накладення штрафів та вжиття інших заходів щодо забезпечення безпеки авіації. З метою забезпечення безпеки авіації та суспільства уповноважений орган з питань цивільної авіації може встановлювати обмеження або заборону щодо вчинення певних дій суб`єктами авіаційної діяльності або зобов`язати їх вчиняти певні дії відповідно до авіаційних правил України. Відповідно до частин 1 та 3 статті 87 Повітряного кодексу України уповноважений орган з питань цивільної авіації постійно проводить оцінку ризиків та рівня загрози безпеці цивільної авіації з метою впровадження відповідних рівню загрози заходів безпеки. З урахуванням оцінки рівня загрози уповноважений орган з питань цивільної авіації визначає перелік держав та аеропортів, до яких тимчасово заборонено чи обмежено польоти повітряних суден експлуатантів. Пунктом 186 Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації, затвердженої Законом України «Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації», встановлено, що загальна оцінка рівня загрози та ризиків авіаційній безпеці цивільної авіації у межах території України та повітряного простору над нею, а також українській цивільній авіації за межами території України проводиться уповноваженим органом з питань цивільної авіації на підставі інформації, отриманої від правоохоронних органів, з інших джерел, у тому числі анонімних. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну авіаційну службу України (далі по тексту - Положення №520), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №520, Державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації. Пунктом 4 Положення №520 визначено повноваження Державіаслужби, яка відповідно до покладених на неї завдань: - здійснює нагляд за безпекою польотів повітряних суден, льотною придатністю суден, внесених до Державного реєстру цивільних повітряних суден України, придатністю до експлуатації аеродромів, наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), інших об`єктів цивільної авіації, а також забезпечує державне регулювання, здійснює контроль та проводить перевірку ефективності системи авіаційної безпеки (підпункт 8); - здійснює нагляд та контроль за дотриманням суб`єктами авіаційної діяльності вимог законодавства, авіаційних правил України, зокрема шляхом проведення планових і позапланових перевірок, аудитів та інспектувань, а також ситуаційних експериментів, випробувань, оглядів, спостережень (підпункт 9); - надає дозволи на виліт цивільних повітряних суден з аеродромів України, приліт повітряних суден до аеродромів України або на проліт територією України та погоджує дозволи на виконання польотів за Договором з відкритого неба (підпункт 27); - постійно проводить оцінку ризиків та рівня безпеки цивільної авіації з метою впровадження відповідних заходів (підпункт 69). Таким чином, до повноважень Державіаслужби належить проведення оцінки ризиків та рівня безпеки цивільної авіації з метою впровадження відповідних заходів, а також здійснення нагляду за безпекою польотів повітряних суден шляхом проведення відповідних перевірок. Відповідно до підпункту 2.6.1 пункту 2.6 Інструкції про порядок забезпечення авіаційної безпеки під час виконання авіаційних перевезень і робіт за межами України (далі по тексту - Інструкція № 399), затвердженої наказом Державіаслужби від 05.06.2006 №399, під час організації забезпечення авіаційної безпеки для виконання авіаційних перевезень і робіт у державі перебування відповідальна особа, яка призначена керівником авіакомпанії, повинна керуватися положеннями програми авіаційної безпеки авіакомпанії, погодженої із спеціально вповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації, вимогами програми безпеки аеродрому базування, наказами та вказівками органу державного управління діяльністю цивільної авіації України, договірними обов`язками щодо забезпечення авіаційної безпеки, укладеними з юридичними особами в державі перебування, інструкцією експлуатанта з питань забезпечення авіаційної безпеки. Згідно з пунктом 2.6.18 вищевказаної Інструкції польоти до країн, які визначені як країни з нестабільним становищем, виконуються тільки за окремим дозволом органу державного управління діяльністю цивільної авіації України. На підставі складених Державіаслужбою протоколів від 05.09.2018 року про правопорушення у галузі цивільної авіації, які складені стосовно позивача, встановлено порушення останнім підпункту 2.6.18 пункту 2.6 Інструкції №399, у зв`язку зі здійсненням польотів до Арабської Республіки Єгипет, яку віднесено до країн з нестабільним становищем, без відповідних на те дозволів Державіаслужби. Відповідно до Авіаційних Правил України «Порядок надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній», затверджених наказом Державіаслужби від 24.10.2014 №686, визначають процедуру надання, анулювання, відмови у наданні та обмеження обсягу прав на експлуатацію повітряних ліній українським та іноземним авіаперевізникам незалежно від форми власності, внесення змін до документів про права на експлуатацію повітряних ліній. У свою чергу, Інструкція №399 встановлює вимоги до порядку забезпечення авіаційної безпеки, захисту екіпажів, авіаційного персоналу, повітряних суден та майна експлуатантів від актів незаконного втручання під час виконання авіаційних перевезень та робіт за межами України. У даному випадку, позивач здійснював авіаційні перевезення з України до Арабської Республіки Єгипет, та в зворотному напрямку, відтак логічним є висновок про здійснення ним перевезення за межами України та в межах Арабської Республіки Єгипет. Відповідно до пункту 2.7.1 Інструкції №399 при підготовці до польоту до/з аеропортів в країнах з обмеженим виконанням польотів КПС одержує консультацію в органах обслуговування повітряного руху про безпечні маршрути польоту, запасні маршрути, безпечні зони і схеми заходження на посадку, а згідно з пунктом 1.5 цієї Інструкції держава з обмеженим виконанням польотів - іноземна держава, польоти в яку обмежені відповідними резолюціями ООН або в якій мають (мали у минулому) місце події, що визначені критеріями загрози безпеці цивільної авіації, затвердженими спеціально вповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації. Разом з тим, є необґрунтованими доводами позивача стосовно того, що польоти до Арабської Республіки Єгипет виконано останнім в установленому порядку на підставі дозволів на експлуатацію відповідних повітряних ліній з/до України з/до Арабської Республіки Єгипет, в яких відсутні будь-які застереження та додаткові умови уповноваженого органу щодо здійснення перельотів до цієї держави. Згідно з частиною другою статті 94 Повітряного кодексу передбачено, що для виконання польотів з перевезення пасажирів, багажу та/або вантажу, пошти за плату та/або за наймом авіаперевізник повинен мати відповідне право на експлуатацію певної повітряної лінії. Правовими положеннями пункту 1.2 Авіаційних правил України «Порядок надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній» надано визначення терміну - документ про право на експлуатацію повітряної лінії - це документ встановленої форми, яким засвідчується право зазначеного в ньому авіаперевізника здійснювати повітряні перевезення в обсягах і відповідно до умов, які зазначені в цьому документів. Проте, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що наявність документів на право експлуатації відповідних повітряних ліній не звільняє авіаперевізника від обов`язку дотримуватись вимог авіаційної безпеки, визначених Інструкцією № 399, зокрема, в частині отримання дозволу на польоти до країн, які визначені як країни з нестабільним становищем. Тобто, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що в даному випадку, позивач зобов`язаний дотримуватися правових норм чинного законодавства, які не ставлять в залежність наявність відповідних документів на здійснення польотів від законодавчо затверджених правил та виключень в окремих випадках, які містять застереження та певні умови. Згідно з пунктом 6 Положення №520 Державіаслужба має право накладати штрафи за умов, визначених Повітряним кодексом України. Відповідно до абзацу четвертого пункту 3 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України за правопорушення в галузі цивільної авіації до юридичних осіб - суб`єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невиконання або неналежного виконання персоналом суб`єктів авіаційної діяльності вимог авіаційної безпеки. Разом з тим, відповідно до пункту 2.5 Поряду накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті (далі - Порядок №637), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 №637, за кожним виявленим фактом правопорушення у галузі цивільної авіації складається протокол. Так, вказаний Порядок не підлягає застосуванню при вирішенні даного спору, оскільки розроблений відповідно до вимог Податкового кодексу України та Митного кодексу України для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів (далі - платники податків) дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тоді як до правовідносин щодо розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, підлягає застосуванню виключно Порядок №637. У свою чергу, відповідно до норм Порядку №637, оформлення посадовими особами Державіаслужби результатів перевірки відповідними актами не є обов`язковим. Зі змісту пункту 5.3 Порядку №637 вбачається, що акти перевірок суб`єкта, документи, які підтверджують факти правопорушень у галузі цивільної авіації, заперечення до актів перевірок (у разі наявності) та інші матеріали перевірок подаються разом з протоколом про правопорушення у галузі цивільної авіації для розгляду та прийняття відповідного рішення. Основним документом, яким підтверджується факт виявленого правопорушення у галузі цивільної авіації є протокол про правопорушення. Надаючи правову оцінку виявленим відповідачем порушенням, на підставі яких винесено оскаржувані постанови, суд зазначає наступне. Так, наказом Державіаслужби від 23.02.2006 року №143 «Про забезпечення авіаційної безпеки, посилення контролю та обмеження польотів українських повітряних суден у країнах з нестабільним становищем», затверджено Критерії загрози та вразливості в галузі авіаційної безпеки, які обмежують або забороняють виконання польотів повітряних суден українських експлуатантів за кордоном, відповідно до яких обмежено здійснення польотів у разі діяльності терористичних організацій; актів незаконного втручання у минулому; внутрішніх збройних конфліктів; локальних (прикордонних) конфліктів; наявності загроз скоєння актів незаконного втручання стосовно об`єктів цивільної авіації; рейсів підвищеного ризику. Наказом Державіаслужби від 14.12.2017 року №977 «Про створення робочої групи Державіаслужби з оцінки ризиків та загроз безпеці цивільної авіації» створено однойменну Робочу групу та затверджено Методику оцінки ризиків та загроз безпеці цивільної авіації України. В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних постанов, апелянтом зазначено, що 17.08.2018 року, головою Державіаслужби затверджено Загальну оцінку ризиків та загроз безпеці цивільної авіації у державах та аеропортах, до яких виконуються польоти повітряних суден українських експлуатантів, відповідно до якої, Арабська Республіка Єгипет є країною з нестабільним становищем. Поширення інформації щодо затвердженої Загальної оцінки здійснюється шляхом її розміщення у встановленому порядку на офіційному веб-сайті Державіаслужби у підрозділі «Оцінка загроз та ризиків АБ» розділу «Авіаційна безпека» в обсязі, що передбачає перелік країн аеропортів, аеродромів, злітно-посадкових майданчиків, до яких обмежено/заборонено польоти повітряних суден українських експлуатантів та відповідну оцінку загроз та ризиків, а також окремі обмеження оцінок подальшого розвитку безпечної ситуації. Поширення інформації щодо загальної оцінки рівня загроз та ризиків авіаційної безпеки у державах та аеропортах, до яких виконуються польоти повітряних суден українських експлуатантів, здійснюється шляхом внесення щоквартально змін у відомості, що викладені на офіційної веб-сайті уповноваженого органу з питань цивільної авіації у підрозділі «Оцінка загроз та ризиків АБ» розділу «Авіаційна безпека» та у разі наявності суттєвих змін щодо вказаної оцінки, розглянутих на засіданні Ради з безпеки авіації уповноваженого органу з питань цивільної авіації та затверджених керівником цього органу. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що Державіаслужбою затверджено Загальну оцінку ризиків та загроз безпеці цивільної авіації у державах та аеропортах, до яких виконуються польоти повітряних суден українських експлуатантів, відповідно до якої, Арабська Республіка Єгипет є країною з нестабільним становищем лише 17.08.2018 року, тобто після здійснення ТОВ «Авіакомпаія Скайп» польотів у червні-липні 2018 року до аеропорту Шарм-Ель-Шейх, розташованого в Арабській Республіці Єгипет. Вказані обставини не спростовано представником апелянта під час розгляду справи та не надано належних доказів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних постанов. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідачем не доведено належними доказами, що станом на час виконання позивачем спірних польотів до Арабської Республіки Єгипет, у червні-липні 2018 року, зазначену країну було віднесено до країн з нестабільним становищем, а тому відсутні правові підстави для притягнення ТОВ «Авіакомпанія Скайап» до відповідальності за порушення вимог підпункту 2.6.18 пункту 2.6 Інструкції №399. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: О.О. Беспалов Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 13.12.2021 року